Рішення

від 26.09.2023 по справі 921/258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.: 0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/258/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Крутуній Ю.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ", м.Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства "СМБ-ПЛЮС", м.Київ

про стягнення 99991,79грн збитків,

за участю представників від:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Приватне підприємство "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ", м.Тернопіль звернулося 13.04.2023 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№280) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "СМБ-ПЛЮС", м.Київ, про стягнення збитків у сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 99991,79грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем як орендарем в період з 01.02.2021 по 31.12.2021 надавалися позивачу як суборендарю послуги з оренди майна на підставі договору суборенди приміщень без номеру від 01.02.2021 на загальну суму 599950,75грн, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень Акти наданих послуг. Позивачем надані відповідачем послуги з оренди оплачені в повному розмірі, про що свідчать копії платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, на підставі здійсненої оплати, згідно статей 198, 201 ПК України відповідач повинен був скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, цей обов`язок відповідач не виконав та не зареєстрував податкових накладних за даними господарськими операціями.

Оскільки податкові накладні не складені та не зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-ЄРПН), позивач не має правових підстав для включення сплачених ним відповідно до платіжних доручень сум ПДВ в розмірі 99991,79грн до податкового кредиту, у зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі неотриманого податкового кредиту.

Подана позивачем 20.09.2022 Заява про допущення продавцем товару/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування за серпень 2021 року (прийнята контролюючим органом - ГУ ДПС в Тернопільській області, про що свідчить Квитанція №2) з доданими до неї первинними документами (супровідний лист без номера від 20.09.2021) не дала жодного результату. Факт звернення до контролюючого органу із відповідною скаргою, чи/або результати її розгляду не можуть бути підставою на включення позивачем сум податку до складу податкового кредиту.

Щодо обставин укладення договору суборенди від 01.02.2021, то згідно пояснень позивача два примірники договору для підписання разом з актом приймання-передачі приміщень були передані ПП "СМБ-ПЛЮС", однак останнім не повернуті і даний час, тому позивач просив суд про їх витребування в порядку ст. 80 ГПК України.

У відповіді на відзив на позов без номера від 31.07.2023 (вх.№6410 від 04.108.2023) позивач заперечив доводи відповідача про відсутність у нього даних про індивідуальний податковий номер позивача як платника ПДВ як обставину, що унеможливила заповнення всіх необхідних реквізитів податкової накладної зазначивши, що така інформація є загальнодоступною. Крім того, до договору суборенди позивачем долучалося Свідоцтво платника ПДВ.

Заперечення відповідача.

У відзиві на позов №18/7/23 від 18.07.2023 (вх.№6145 від 24.07.2023) та відповіді на відзив на позов №7/8/23від 07.08.2023 (вх.№6467 від 07.08.2023) відповідач заперечив проти позову, вказуючи на відсутність у нього можливості здійснити реєстрацію податкових накладних, оскільки не знав індивідуального номеру позивача-платника ПДВ, який є обов`язковим реквізитом при складанні та заповненні податкової накладної. З цих підстав вважає, що позивачем не доведено вини підприємства щодо бездіяльності у заподіянні збитків позивачу.

На думку відповідача, у разі оскарження позивачем бездіяльності ПП "СМБ-ПЛЮС" щодо реєстрації податкових накладних до органів податкового контролю та підтвердження вини останнього, у позивача б виникли підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Утім така скарга позивачем подана до податкового органу не за місцезнаходженням відповідача, а за місцезнаходженням орендованого нерухомого майна. Відповідач вважає, що належним доказом наявності його вини може бути Акт перевірки податкового органу, в якому буде встановлено допущенні відповідачем порушення, однак такого Акту позивачем не подано.

Також відповідач вважає, що даний спір не є спором щодо нерухомого майна, і це виключає можливість застосування правил виключної підсудності по розгляду даного спору судом за місцем знаходження майна; даний спір також не виник з факту невиконання договірних зобов`язань, а спір стосується виконання положень Податкового кодексу України, зокрема в частині виникнення у відповідача обов`язку з реєстрації податкових накладних у м.Києві, місцезнаходження якого теж є м.Київ, а тому вважає, що спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

У заяві №2/8/23 від 02.08.2023 (вх.№6403 від 03.08.2023), поданій на виконання ухвали суду від 25.07.2023 про витребування доказів, відповідачем повідомлено про відсутність у підприємства оригіналу договору суборенди від 01.02.2021. Водночас, у цій заяві відповідачем підтверджено факт укладення між сторонами правочину з оренди, про що додатково свідчить угода від 01.02.2022 про заміну сторони в договорі суборенди від 01.02.2021, однак доводи позивача про передачу ПП "СМБ-ПЛЮС" примірників договору суборенди від 01.02.2021 заперечив.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 18.04.2023 позовну заяву ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" було залишено без руху з підстав, визначених п.п.3, 5, 8 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164, ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 09.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 06.06.2023, в якому неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 22.08.2023.

Ухвалою від 25.07.2023 судом частково задоволено клопотання позивача без номера від 17.07.2023 (вх.№5971 від 17.07.2023); витребувано у відповідача оригінал договору суборенди приміщень, що розташовані за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль, укладеного 01.02.2021 між ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" та ПП "СМБ-ПЛЮС" з усіма додатками, що є його невід`ємними частинами.

На виконання п.2 ухвали суду від 25.07.2023 відповідачем подано заяву-пояснення №2/8/23 від 02.08.2023 (вх.№6403 від 03.08.2023).

Ухвалою суду від 04.07.2023, на підставі клопотання позивача без номера від 04.07.2023, судом продовжувався строк підготовчого провадження в порядку ч.3 ст.177 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.08.2023 закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2023, в якому оголошувалася перерва до 19.09.2023, а згодом до 26.09.2023.

Відповідач жодного разу в судові засідання не з`явився. Про дату час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судова кореспонденція надсилалася відповідачу на адресу його зареєстрованого місцезнаходження (вул.Болсуновська, 13-15, м.Київ, 01014), а також на повідомлену у відзиві на позов адресу для листування (м.Тернопіль, А/С 281, 46007) та на адресу електронної пошти (dtdimternopil@ukr.net).

З огляду на наведене, у суду є достатньо підстав вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, зокрема шляхом отримання ним ухвали суду від 19.09.2023 про повідомлення про судове засідання за повідомленою адресою для листування та за адресою повідомленої електронної пошти (результат відстеження відповідного поштового відправлення та довідку про доставку електронного листа долучено до справи).

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Натомість згідно поданої заяви без номера від 26.09.2023 просив розгляд справи здійснювати без його участі, долучивши письмовий виступ у судових дебатах.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю, то суд виходить з наступних міркувань.

Згідно положень частин 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас, статтею 30 ГПК України врегульовано питання виключної територіальної підсудності справ та наведено перелік категорій справ, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17, від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 №911/2390/18 висловила такі правові висновки щодо виключної підсудності:

«У чинній редакції ГПК України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, необхідно дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення збитків, заподіяних не реєстрацією податкових накладних за послугами з оренди нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14.

Тобто спір у даній справі стосується інших прав та обов`язків учасників справи, які виникли з орендних правовідносин щодо нерухомого майна, яке не є безпосереднім об`єктом спірного матеріального правовідношення.

Процесуальним законом жодним іншим чином не ставиться в залежність визначення виключної територіальної підсудності справи, зокрема як то вказує відповідач чи то за місцем знаходження відповідача, чи то за місцем виникнення обов`язку з здійснення реєстрації податкових накладних. Такі твердження є маніпулятивними і жодним чином не можуть впливати чи спростовувати обставин та положень закону щодо виключної підсудності господарських справ, визначених нормами статті 30 ГПК України.

Отже, в даному випадку застосуванню підлягають саме правила виключної підсудності справи, встановлені ст.30 ГПК України, тобто справа підлягає розгляду Господарським судом Тернопільської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вказує позивач, і це підтверджується відповідачем у справі, між сторонами виникли орендні правовідносини внаслідок укладення договору суборенди нежитлових приміщень (складське приміщення, офісні приміщення, гаражні бокси, стоянка), що розташовані по вул.Поліська, 14 в м.Тернопіль. До даного договору відповідач просив внести зміни шляхом надіслання проекту додаткової угоди від 01.01.2022 в частині зміни Суборендаря, що свідчить про існування між сторонами у справі орендних правовідносин.

Дані обставини відповідачем не заперечувалися в ході з`ясування обставин справи та дослідження доказів. За матеріалами справи судом встановлено, що з 01.02.2021 Приватне підприємство "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" користувалося орендованими приміщеннями та отримувало супутні комунальні послуги в період з 01.02.2021 по 31.12.2021, що підтверджується підписаними Актами наданих послуг, а саме: №50 від 26.02.2021 на суму 20959,92грн, №109 від 31.03.2021 на суму 24119,50грн, №108 від 31.03.2021 на суму 35429,32грн (позивачем повідомлено суду, що цей складено за послуги, надані в лютому 2021 року), №136 від 31.03.2021 на суму 24035,50грн, №135 від 30.04.2021 на суму 35817,52грн, №161 від 31.05.2021 на суму 19106,65грн, №162 від 31.05.2021 на суму 36563,34грн, №205 від 30.06.2021 на суму 11645,00грн, №206 від 30.06.2021 на суму 36715,25грн, №265 від 31.07.2023 на суму 10835,00грн, №237 від 31.07.2021 на суму 37052,44грн, №278 від 31.08.2021 на суму 36948,44грн, №279 від 31.08.2021 на суму 11442,50грн, №319 від 30.09.2021 на суму 36554,95грн, №320 від 30.09.2021 на суму 11888,00грн, №360 від 30.10.2021 на суму 36445,87грн, №361 від 30.10.2021 на суму 15769,70грн, №424 від 30.11.2021 на суму 37356,98грн, №425 від 30.11.2021 на суму 23776,50грн, №469 від 31.12.2021 на суму 37984,45грн, №470 від 31.12.2021 на суму 35529,22грн, а також Акт наданих послуг від 01.04.2021 на суму 34974,70грн, який як стверджує позивача, втрачено, утім факт надання послуг та їх оплата на суму, вказану в акті, відповідач не заперечує. Таким чином позивачу було надано послуг з оренди на загальну суму 610950,75грн.

Зі змісту Актів виконаних робіт вбачається, що такі містять нарахування пені в розмірі 11000,00грн за весь період оренди, відтак, загальна сума наданих послуг, без урахування суми нарахованої пені складає 599950,85грн (з ПДВ).

На оплату наданих послуг відповідачем виставлено рахунки: №93 від 01.03.2021 на суму 24119,50грн, №92 від 01.03.2021 на суму 35429,32грн, №136 від 31.03.2021 на суму 24035,50грн, №130 від 01.04.2021 на суму 35817,52грн, №162 від 01.05.2021 на суму 19106,65грн, №163 від 01.05.2021 на суму 36563,34грн, №266 від 01.07.2021 на суму 10835,00грн, №240 від 29.07.2021 на суму 37052,44грн, №278 від 02.08.2021 на суму 36948,44грн, №279 від 02.08.2021 на суму 11442,50грн, №326 від 01.09.2021 на суму 36554,95грн, №327 від 01.09.2021 на суму 11888,00грн, №366 від 01.10.2021 на суму 326445,87грн, №367 від 01.10.2021 на суму 15769,70грн, №426 від 01.11.2021 на суму 37356,98грн, №427 від 01.11.2021 на суму 23776,50грн, №465 від 01.12.2012 на суму 37984,45грн, №466 від 01.12.2021 на суму 35529,22грн.

Приватним підприємством "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ", в свою чергу, здійснено оплату наданих послуг на загальну суму 610950,75грн, що підтверджується фільтрованою випискою від 10.03.2023 по банківському рахунку позивача, відкритому у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", за період з 01.02.2021 по 01.02.2022, а також засвідченими копіями платіжних інструкцій №2328 від 11.02.2021 на суму 10000,00грн, №2328від 17.02.2021 на суму 15000,00грн, №2328 від 22.02.2021 на суму 5000,00грн, №2328 від 23.02.2021 на суму 5000,00грн, №2328 від 23.02.2021 на суму 5000,00грн, №2365 від 25.02.2021 на суму 5000,00грн, №2369 від 26.02.2021 на суму 600,00грн, №2369 від 01.03.2021 на суму 10334,62грн, №2369 від 11.03.2021 на суму 5000,00грн, 32369 від 12.03.2021 на суму 10000,00грн, №2369 від 18.03.2021 на суму 5000,00грн. №2369 від 19.03.2021 на суму 10000,00грн, №2369 від 24.03.2021 на суму 10000,00грн, №2445 від 29.03.2021 на суму 19548,82грн, №2457 від 30000,00грн, №2420 від 16.04.2021 на суму 1500,000грн, №2432 від 20.04.2021 на суму 47853,02грн, №2430 від 20.04.2021 на суму 10000,00грн, №2367 від 1000,00грн, №2367 від 21.05.2021 на суму 5669,99грн, №2367 від 24.05.2021 на суму 4000,00грн, №2367 від 25.05.2021 на суму 5000,00грн, №2367 від 25.05.2021 на суму 1000,00грн, №2432 від 07.05.2021 на суму 30000,00грн, №2311 від 11.06.2021 на суму 20000,00грн, №2313 від 14.06.2021 на суму28360,25грн, №2313 від 20.07.2021 на суму 20000,00грн, №2313 від 30.07.2021 на суму 20000,00грн, №2315 від 04.08.2021 на суму 7887,44грн, №2456 від 13.08.2021 на суму 20000,00грн, №2456 від 20.08.2021 на суму 10000,00грн, №2456 від 26.08.2021 на суму 5000,00грн, №2456 від 28.08.2021 на суму 13390,94грн, №2456 від 14.09.2021 на суму 10000,00грн, №2486 від 17.09.2021 на суму 10000,00грн, №2520 від 24.09.2021на суму 10000,00грн, №2919 від 12.10.2021 на суму 10000,00грн, №2529 від 30.09.2021 на суму 184442,95грн, №2997 від 22.10.2021на суму 10000,00грн, №2998 від 22.10.2021 на суму 10000,00грн, №3129 від 28.10.2021 на суму 10000,00грн, №3144 від 01.11.2021 на суму 5000,00грн, №3146 від 01.11.2021 на суму 7215,57грн, №3224 від 12.11.2021 на суму 10000,00грн, №3295 від 18.11.2021 на суму 12000,00грн, №3328 від 23.11.2021 на суму 10000,00грн, №3365 від 30.11.2021 на суму 29133,48грн, №3437 від 17.12.2021 на суму 30000,00грн, №3498 від 24.12.2021 на суму 43513,67грн. де в графі "призначення платежу" вказано : "оплата за оренду згідно рахунку".

Таким чином, наявні у справі докази свідчать, що позивачем проведено оплату відповідачу за надані послуги з оренди на підставі виставлених рахунків в загальному розмірі 610950,75грн, з яких пеня - 11000,00грн, що становить без штрафних санкцій 599950,85грн, а саме:

- за лютий 2021 року згідно рахунку №50 від 01.02.2021 та Акту наданих послуг від 26.02.2021 на суму 20959,92грн, Акту наданих послуг на суму 34974,70грн проведено оплату 01.03.2021 на суму 10334,62грн, 26.02.2021 на суму 600,00грн, 25.02.2021 на суму 5000,00грн, 23.02.2021 на суму 5000,00грн, 23.02.2021 на суму 5000,00грн, 22.02.2021 на суму 5000,00грн, 17.02.2021 на суму 15000,00грн, 11.02.2021 на суму 10000,00грн. Всього перераховано 55934,62грн;

- за березень 2021 року згідно рахунків на оплату №93 від 01.03.2021 на суму 24119,50грн, №92 від 01.03.2021 на суму 35429,32грн та Актів №109 від 31.03.2021 та №108 від 31.03.2021 оплату здійснено 29.03.2021 в розмірі 19548,82грн, 24.03.2021 - 10000,00грн, 19.03.2021 - 10000,00грн, 18.03.2021 - 5000,00грн, 12.03.2021 - 10000,00грн, 11.03.2021 - 5000,00грн. Всього - 59548,82грн;

- за квітень згідно рахунків на оплату №130 від 01.04.2021 на суму 35817,52грн та №136 від 31.03.2021 на суму 24035,50грн, Актів №135 від 31.03.2021, №136 від 31.03.2021 оплату здійснено 20.04.2021 на суму 14853,02грн, 16.04.2021 на суму 15000,00грн, 12.04.2021 на суму 30000,00грн. Всього - 59853,02грн;

- за травень 2021року згідно рахунків №162 від 01.05.2021 на суму 19106,65грн та №163від 01.05.2021 на суму 36563,34грн, Актів №161 від 31.05.2021 та №162 від 31.05.2021 оплату здійснено 25.05.2021 на суму 15000,00грн, 24.05.2021 на суму 4000,00грн, 21.05.221 на суму 15669,99грн, 07.05.2021 на суму 30000,00грн. Всього - 55669,99грн;

- за червень 2021 року згідно Актів №206 від 30.06.2021 на суму 36715,25грн та №205 від 30.06.2021 на суму 11645,00грн оплату здійснено 14.06.2012 на суму 28360,25грн та 11.06.2021 на суму 20000,00грн. Всього - 48360,25грн;

- за липень 2021року згідно рахунків на оплату №266 від 01.07.2021 на суму 10835,00грн та №240 від 29.07.2021 на суму 37052,44грн, Актів №265 від 31.07.2021 та №237 від 31.07.2021 оплату здійснено 04.08.2021 на суму 7887,44грн, 30.07.2021 на суму 20000,00грн, 20.07.2021 на суму 20000,00грн. Всього - 47887,44грн;

- за серпень 2021 року згідно рахунків на оплату №278 від 02.08.2021 на суму 36948,44грн, №279 від 02.08.2021 на суму 11442,50грн та Актів №278 від 31.08.2021, №279 від 31.08.2021 оплату здійснено 28.08.2021 на суму 13390,94грн, 26.08.2021 на суму 5000,00грн, 20.08.2021 на суму 10000,00грн, 13.08.2021 на суму 20000,00грн. Всього - 48390,94грн;

- за вересень 2021року згідно рахунків на оплату №326 від 01.09.2021 на суму 36554,95грн №327 від 01.09.2021 на суму 11888,00грн та Актів №319 від 30.09.2021, №320 від 30.09.2021 оплату здійснено 30.09.2021 на суму 18442,95грн, 24.09.2021 на суму 10000,00грн, 17.09.2021 на суму 10000,00грн, 14.09.2021 на суму 10000,00грн. Всього - 48442,95грн;

- за жовтень 2021року згідно рахунків на оплату №366 від 01.10.221на суму 36445,87грн, №367 від 01.10.2021 на суму 15769,70грн та Актів №360 від 30.10.2021, №361 від 30.10.2021 оплату здійснено 01.11.2021 на суму 12215,57грн, 28.10.2021 на суму 10000,00грн, 22.10.2021 на суму 20000,00грн, 12.10.2021 на суму 10000,00грн. Всього - 52215,57грн;

- за листопад 2021року згідно рахунків на оплату №426 від 01.11.2021 на суму 37356,98грн, №427 від 01.11.2021 на суму 23776,50грн та Актів №424 від 30.11.2021, №424 від 30.11.2021 оплату здійснено 30.11.2021 на суму 29133,48грн, 23.11.2021 на суму 10000,00грн, 18.11.2021 на суму 12000,00грн, 12.11.2021 на суму 10000,00грн. Всього - 61133,48грн;

- за грудень 2021 року згідно рахунків на оплату №465 від 01.12.2021 на суму 37984,45грн, №466 від 01.12.2021 на суму 35529,22грн та актів №470 від 31.12.2021, №569 від 31.12.2021 оплату здійснено 17.12.2021 на суму 30000,00грн та 24.12.2021 на суму 43513,67грн. Всього - 73513,67грн.

У грудні 2021року орендовані приміщення було звільнено та повернуто ПП "СМБ-ПЛЮС", однак надісланий для підписання Акт прийому-передачі відповідачем не було підписано з невідомих причин, тому позивач згідно рекомендованого поштового відправлення №4600603119470 від 06.03.2023 з описом вкладення направив відповідачу для підписання Акт прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди від 31.12.2021 (супровідний лист без номера від 06.03.2021), який не було повернуто.

Незважаючи на оплату позивачем наданих послуг згідно договору суборенди від 01.02.2021, відповідачем, всупереч п.187.1 ст.187 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не було зареєстровано жодної податкової накладної за здійсненими господарськими операціями. Позивач вказує, що оскільки відбулося зарахування грошових коштів, сплачених ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ", то відповідач був зобов`язаний скласти податкові накладні та зареєструвати їх у ЄРПН протягом 15-ти календарних днів, наступних за датою цих накладних (виникнення податкових зобов`язань), але не зробив цього по даний час.

20.09.2022 ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України подано Заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування за серпень 2021 року (заява прийнята контролюючим органом - ГУ ДПС в Тернопільській області, що підтверджується Квитанцією №2 - додаток №7 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.106108,том 1)), до якої додатково надано на 20-ти аркушах копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг (супровідний лист без номера від 20.09.2021 отримано ГУ ДПС - 28.09.2022).

16.03.2023 ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" повторно звернулося до ГУ ДПС в Тернопільській області із заявою від 16.03.2021, в якій повідомило контролюючий орган про невиконання ПП "СМБ-ПЛЮС" обов`язку із складання та реєстрації податкових накладних.

27.03.2021 позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області із адвокатським запитом про надання інформації чи ПП "СМБ-ПЛЮС" було зареєстровано податкові накладні по контрагенту ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ".

У листі-відповіді ГУ ДПС у м.Києві №27801/6/26-15-07-05-07-07 від 10.04.2023, зазначено, що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем, ПП "СМБ-ПЛЮС" за період з 01.02.2021 по 07.04.2023 не реєструвало податкових накладних в ЄРПН по господарських операціях з ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ".

Долучені позивачем до справи Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних №№143173, 143174, 143175, 143176, 143177, 143178, 143179, 143180, 143181, 143182, 143183, 143184, 143185, 143186, 143188, 143187, 143189, 143190, 143388, 143191, 143192, 143200, 143194, 143195, 143196, 143197, 143198, 143199, 143232, 143233, 143234, 143235, 143236, 143237, 143238, 143239, 143240, 143241, 143242, 143243, 143244, 143245, 143246, 143247, 143248, 143391, 143249, 143250, 143251, 143252, 143389, 143253, 143254, 143255, 143256, 143257, 143258, 143259, 143260, 143292, 143293, 143294, 143295, 143296, 143297, 143298, 143299, 143300, 143301, 143302, 143303, 143304, 143305, 143306, 143307, 143308, 143312, 143313, 143314, 143315, 143316, 143317, 143318, 143319, 143320, 143321 від 03.07.2023 підтверджують невиконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по господарських операціях, здійснених з ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ", котрі останнім оплачені. Даний факт відповідачем не заперечується.

Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача збитків у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на суму 99991,79 грн в ЄРПН, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції станом на лютий 2021 року) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, згідно ст.187.1 ПК України, відповідач за наслідком першої події (підписання Актів та отримання від позивача коштів), мав скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України.

Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За покупцем - одержувачем товарів/послуг зберігається право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю (отримувачу) на його вимогу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК У країни).

Отже, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

У свою чергу, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

З огляду на викладені норми законодавства, суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок нереєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН, ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" не має можливості віднести суму в розмірі 99991,79 грн до податкового кредиту та зменшити своє податкове зобов`язання.

За таких умов, дослідженню підлягає поведінка відповідача, оскільки для стягнення збитків необхідним є встановлення того, що неможливість віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту є наслідком протиправної поведінки ПП «СМБ-ПЛЮС».

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вже зазначалося та випливає з матеріалів справи, в період з лютого 2021 по грудень 2021 відповідач надав, а позивач прийняв послуги з оренди на загальну суму 599950,75грн (з ПДВ) та оплатив їх.

Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач зобов`язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, виходячи з події, яка настала першою: підписання відповідного Акту надання послуг, зарахування сплачених позивачем послуг.

Частиною 2 ст. 193 ГК України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що податкові накладні за наслідками операцій, здійснених між ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" та ПП "СМБ-ПЛЮС" на підставі договору суборенди від 01.02.2021 на суму 599950,75грн, відповідачем не складалися та не зареєстровані по цей час (лист ГУ ДПС у м. Києві № 27801/6/26-15-07-05-07-07 від 10.04.2023).

Відповідно до п.80 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у чинній редакції, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень'' протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

При цьому, строк у 1095 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди є у даному випадку вичерпаним, що свідчить про втрату позивачем права на податковий кредит.

Таким чином, порушення відповідачем вимог ст.201 ПК України, позбавили позивача права включити суми ПДВ у розмірі 99991,79грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

Водночас, звернення позивача із скаргою до органу податкового контролю щодо невиконання відповідачем обов`язку у встановлені строки скласти та зареєструвати у ЄРПН податкові накладні не може бути підставою для включення суми податку за господарськими операціями до складу податкового кредиту, а подання заяви з скаргою в порядку, передбаченому п.201.10 ст.210 ПК України, може бути лише підставою для проведення документальної перевірки контролюючим органом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання ПП "СМБ-ПЛЮС" зобов`язання з реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість, сплаченого ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" як оплату за оренду приміщень, стоянки, комунальних послуг за протягом лютого-грудня 2021 року на загальну суму 599950,85грн, що за обставин даної справи підтверджує доводи з приводу неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Протиправний характер поведінки відповідача полягає зокрема у його бездіяльності щодо складання та реєстрації податкової накладної.

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Щодо інших обставин справи та заперечень відповідача.

З матеріалів справи, а також письмових пояснень сторін встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини на підставі договору суборенди, згідно з яким ПП "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" з 01.02.2021 року користувалося на платній, строковій основі нежитловими приміщеннями, стоянкою, що знаходяться за адресою: вул..Поліська, 14 у м.Тернополі. Орендодавцем по договору виступало ПП "СМБ-ПЛЮС", однак письмового примірника тексту договору суборенди від 01.02.2021, сторонами суду не подано з посиланням на його відсутність.

Дана обставина судом визнається як така, що мала місце відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України, оскільки ця обставина визнається сторонами, тому не підлягає доказуванню.

При цьому, суд враховує наступні вимоги закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку.

Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно положень ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Положеннями ч.1 ст. 759 ЦК визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З огляду на наявність у справі первинних документів, що складалися сторонами на виконання цього правочину, та які підтверджують як факт надання послуг, прийняття орендної плати відповідачем, так і факт отримання таких послуг в повному обсязі, їх споживання та оплату позивачем, термін користування орендованим майном, суд доходить висновку про укладеність відповідного правочину та існування між сторонами орендних правовідносин.

Також матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що сторонами в період з лютого по грудень 2021 року включно було підписано щомісячно без зауважень та заперечень Акти наданих послуг на загальну суму 599950,75грн з ПДВ, в яких зазначено вартість послуг, та котрі позивачем оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними документами, долученими до позову, а також підтверджується сторонами.

Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи тексту договору суборенди, судом не встановлено чи умови договору передбачали обов`язок саме відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та в який термін. Разом з тим, ця обставина не є підставою для визнання такого договору неукладеним, а чинне податкове законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг.

Доводи відповідача про те, що відмова продавця товарів/послуг надати податкову накладну або допущені ним порушення порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляли позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого продавця з доданням певного пакету документів з посиланням на лист Державної податкової служби України № 7786/0/51-12/15-3114 від 28.12.2012, судом відхиляються, оскільки дані роз`яснення податкового органу стосувалися положень ст. 201.10. статті 201 ПК України в редакції, котра діяла та була чинною до 2015 року і відповідно практика її застосування була іншою.

З 1 січня 2015 року процедура і наслідки оскарження, передбачені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, зазнали суттєвих змін.

Так, Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та законодавчих актів України щодо податкової реформи" з абзацу шістнадцятого (згідно з нумерацією абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України станом на деякі дати внесення відповідних змін) з вказаної норми було виключено слова "яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту".

З урахуванням цих змін норми пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції від 2015 року набули такого вигляду: «У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією».

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у відповідній редакції не надає покупцю права на включення суми податку із цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

У подальшому описаний вище порядок та наслідки оскарження були змінені та регулювалися абзацами двадцять п`ятим та двадцять шостим пункту 201.10 статті 201 ПК України, відповідно до яких у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів / послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, установлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Ця редакція пункту 201.10 статті 201 ПК України, так само як і Редакція з 1 січня 2015 року, не визнає подання відповідної скарги на контрагента до контролюючого органу підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, що знайшло своє відображення в судовій практиці КАС ВС, зокрема у постанові від 03.05.2022 у справі № 560/551/19, постанові від 11.05.2022 у справі № 200/11917/20-а.

Таким чином, з 1 січня 2015 року покупець товарів / послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (див. пункт 201.11 статті 201 ПК України)), а звернення з передбаченою пунктом 201.10 статті 201 ПК України скаргою на продавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку.

Можливість подання платником податку скарги на продавця/покупця передбачена саме з метою зобов`язання останнього контролюючим органом до вчинення дій із коректного відображення у ЄРПН складених податкових накладних за результатами проведеної перевірки.

При цьому обов`язок проведення вказаної вище документальної перевірки продавця виникає у контролюючого органу в силу закону - пункту 201.10 статті 201 ПК України, однак цей обов`язок не перед покупцем і йому не кореспондує право покупця вимагати проведення перевірки.

Висновки господарського суду.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Податковий кодекс України в редакції, чинній з 01.01.2015 не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Водночас, саме на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

З урахуванням вказаних вище обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 99991,79грн, котрі обґрунтовані з посиланням на вчинення останнім порушення зобов`язання, встановленого податковим законодавством, зокрема в частині складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Натомість відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, відтак суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, документально доведеними та правомірними, відповідно такими, що підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судового збору.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СМБ-ПЛЮС" (вул.Болсуновська, 13-15, м.Київ, ідентифікаційний код 43309206) на користь Приватного підприємства "РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ" (вул.Польова, 3, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 38990359) - 99991,79грн збитків та 2684,00грн в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 06.10.2023.

Суддя Н.О. Андрусик