Рішення

від 09.10.2023 по справі 280/2260/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Справа № 280/2260/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до виконавчого комітету Павлівської сільської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Павлівської сільської ради (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі третя особа), в якій позивач просить суд визнати рішення виконавчого комітету відповідача від 22.02.2023 № 24 «Про погодження проектної документації».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавчий комітет Павлівської сільської ради своїм рішенням від 22.02.2023 № 24 погодив проектну документацію «Поточний ремонт проїзної частини по вулиці Ліни Костенко» у селі Зелене Запорізького району Запорізької області Павлівської ОТГ та дозволив ТОВ «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» зняття та перенесення родючого грунту земельних ділянок. На підставі вказаного рішення ТОВ розпочало вирубку дерев, які знаходились на вказаних земельних ділянках, зняття та перенесення родючого грунту із зазначених ділянок, здійснило підсипання гравію та щебня на земельних ділянках, тобто фактично розпочало роботи по будівництву нової дороги на вказаних ділянках. Звернувшись до голови Павлівської сільської ради з депутатським зверненням щодо розгляду питання про скасування спірного рішення, 1/3 депутатам було відмовлено. Надалі позивач, як депутат, звернувся до голови Павлівської сільської ради про надання містобудівної документації, на що було отримано відмову у зв`язку з відсутністю таких документів. Відтак, приймаючи спірне рішення виконавчий комітет Павлівської сільської ради порушив права позивача як депутата з огляду на відсутність у нього можливості взяти участь в голосуванні, у зв`язку з чим просить визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Разом з позовною заявою також надано речовий доказ CD-диск, який, як стверджується позивачем, містить відеозапис будівництва дороги по вулиці Костенко у селі Зелене.

Ухвалою суду від 14.04.2023 позовну заяву залишено без руху, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду пояснень щодо обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав позивача, та, визначившись зі статусом, за необхідності надати докази доплати судового збору.

25.04.2023 до суду надійшла заява позивача (вх.№16817), до якої долучено квитанцію про доплату судового збору. Відтак, враховуючи висновки суду, викладені в ухвалі від 14.04.2023, доплативши судовий збір за ставкою як суб`єкт владних повноважень, суд дійшов висновку, що позивач визначився зі статусом особи, з яким він звертається до суду, як депутат Павлівської сільської ради.

Ухвалою від 28.04.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

05.05.2023 до суду надійшла заява позивача (вх.№18422) про долучення доказів, а саме копію скарги від 12.04.2023 до Державної інспекції архітектури та містобудування України та відповідь на неї.

24.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» надійшли пояснення (вх.№21274), в яких представник звертає увагу, що позивачем невірно обрано відповідача, оскільки саме виконавчий комітет приймав спірне рішення, а не рада. Крім того, зазначає про необґрунтованість порушення прав та інтересів виборців виборчого округу позивача або його як депутата Павлівської сільської ради з прийняттям оскаржуваного рішення виконкомом. Представник також звертає увагу, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати інтересів територіальної громади в судах. Разом з тим, вказує, що за пропозицією позивача було вирішено створити тимчасову комісію, робота якої триває, відтак зверненню до суду є передчасним. Представник третьої особи наголошує, що рішення виконкому стосується благоустрою, відтак не є доцільним посилання на наведені позивачем у позовній заяви норми. Щодо наданих позивачем доказів у вигляді диску з записом будівництва зазначає, що відеозаписи не містять інформацію щодо предмета доказування, а також зауважує на відсутності пояснень позивача щодо джерела походження цих записів. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог КАС України, у зв`язку із чим ухвалою від 28.06.2022 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.08.2023 суд продовжив розгляд справи № 280/2260/23, визначивши належного відповідача виконавчий комітет Павлівської сільської ради.

02.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№43349), в якому представник відповідача зазначає, що будь-якого порушення прав, свобод чи інтересів позивача не відбулося, як і порушення законних прав та інтересів виборців виборчого округу позивача або його як депутата Павлівської сільської ради. Зауважує, що 28.03.2023 ОСОБА_1 було запропоновано створення тимчасової комісії щодо розгляду питання щодо скасування спірного рішення, наразі робота комісії триває, про що свідчить наданий витяг з протоколу засідання постійних комісій ради від 28.03.2023. Відтак, на думку представника відповідача, позивач реалізував своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень, саме як депутат, та звернувся за скасуванням оскаржуваного рішення виконкому до Павлівської сільської ради, відповідно його звернення до суду є передчасним. У зв`язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про продовження розгляду справи від 08.08.2023. Вказану ухвалу суду відповідач отримав 17.08.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Втім, жодних поважних причин пропуску строку для подання відзиву у цій справі відповідач суду не навів.

Крім того, в силу вимог частини четвертої статті 162 КАС України до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Проте, представником відповідача не надано суду доказів надіслання відзиву позивачу.

Враховуючи наведене, з огляду на порушення відповідачем вимог статті 162 КАС України, суд не бере до уваги відзив на позовну заяву при вирішення даного спору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є депутатом Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення депутата № 23 (а.с.20).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та Павлівською сільською радою було укладено угоду про партнерство та співпрацю (в редакції від 03.10.2022), за змістом якої третя особа взяла на себе зобов`язання з поточного ремонту дорожнього покриття польової дороги по вул.Ліни Костенко у селі Зелене, кадастровий № 2321586100:01:001:0223 та 2321586100:01:001:0222 (а.с.57-58).

Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради від 19.09.2022 № 95, зокрема пунктами 13 та 15, призначено назву «Польова дорога довжиною 336,53 м по вулиці Ліни Костенко у селі Зелене» ділянці з площею 0,1666 га, шириною 5,01 м, довжиною 336,53 м, кадастровим номером 2321586100:01:001:0223 нормативною грошовою оцінкою 2095,50 грн; призначено назву «Польова дорога довжиною 656,97 м по вулиці Ліни Костенко у селі Зелене» ділянці з площею 0,2354 га, шириною 5 м, довжиною 656,97 м, кадастровим номером 2321586100:01:001:0222 нормативною грошовою оцінкою 2960,87 грн (а.с.17-18).

Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 22.02.2023 № 24 погоджено проектну документацію «Поточний ремонт проїзної частини по вулиці Ліни Костенко» у селі Зелене Запорізького району Запорізької області Павлівської ТГ Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0223 та 2321586100:01:001:0222. Визначено місце для перевезення знятого шару родючого ґрунту та його тимчасового складування на земельній ділянці з кадастровим номером 2321586100:01:003:0179. Дозволено ТОВ «БЗК» проводити благоустрій по вулиці Ліни Костенко, згідно Постанові КМУ № 560 від 11.05.2011 (а.с.9).

Вказане рішення ухвалено одностайно на засіданні виконавчого комітету 22.02.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія протоколу засідання (а.с.10-11).

08.03.2023 1/3 депутатів від загального складу Павлівської сільської ради підготували депутатське звернення, за змістом яких вказано, що своїм рішенням від 22.02.2023 № 24 виконавчий комітет погодив проектну документацію, тим самим порушивши ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Просили розглянути дане депутатське звернення як пропозицію по скликанню позачергової сесії, на якій розглянути питання щодо скасування рішення виконавчого комітету Павлівської сільської ради № 24 від 22.02.2023 «Про погодження проектної документації» (а.с.12-13).

Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.03.2023 внесено зміни до рішення виконкому від 22.02.2023 № 24 «Про погодження проектної документації» шляхом внесення наступних змін: у преамбулі слова та цифри «Керуючись п.23 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування України» замінити на слова і цифри «Керуючись 7; 8 ст.27 та п.7 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування України» (на підставі звернення ТОВ «БЗК» від 21.02.2023 вх.№ 01-29/0400) (а.с.58 зворотній бік).

Листом від 17.03.2023 № 01-30/0-391 головою Павлівської сільської ради надана відповідь на звернення депутатів від 08.03.2023, за змістом якої повідомлено, що розгляд вказаного депутатського звернення відбудеться на черговій сесії 28.03.2023 (внесено в порядок денний пунктом № 4) (а.с.14).

24.03.2023 позивачем підготовлено депутатське звернення до сільського голови, за яким просив надати завірені копії прийнятих рішень засідань виконавчого комітету Павлівської сільської ради про створення вулиці Ліни Костенко в с.Зелене; прийнятих рішень сесій Павлівської сільської ради про створення вулиці Ліни Костенко в с.Зелене; копію генерального плану с.Зелене з визначеними чіткими межами села та проїзної частини по вулиці Ліни Костенко; діючу містобудівну документацію по с.Зелене (проекти, карти, схеми, узгодження) для ознайомлення (а.с.15).

Відповідно до витягу з протоколу № 33 на засіданні постійних комісій Павлівської сільської ради восьмого скликання від 28.03.2023 було розглянуто депутатське звернення щодо прийнятого виконкомом рішення про погодження проекту проектної документації «Поточний ремонт дороги проїзної частини по вулиці Ліни Костенко, село Зелене». Було подано пропозицію депутата ОСОБА_1 щодо створення тимчасової комісії про розгляд такого звернення. Проголосували: за 11, проти 0, утримались 7 (а.с.56 зворотній бік).

Листом від 31.03.2023 № 01-30/0-491 позивачу надано рішення восьмого скликання шістнадцятої позачергової сесії Павлівської сільської ради № 38 від 17.09.2021 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (за межами села)» та рішення виконавчого комітету Павлівської сільської ради № 95 від 19.09.2022 «Про прийняття на баланс». Крім того, зазначено, що Павлівська сільська рада рішення про розроблення генерального плану не приймала (а.с.16).

Вважаючи винесене рішення виконавчого комітету відповідача від 22.02.2023 № 24 «Про погодження проектної документації» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У свою чергу, згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Крім того, у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

У частині першій статті 144 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначено Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР).

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина перша-друга статті 11 Закону № 280/97-ВР)

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з частиною першою-другою статі 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина шоста статті 59 Закону № 280/97-ВР)..

Надаючи офіційне тлумачення цієї норми права в аспекті положень статті 114 Конституції України, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом, тобто в судовому порядку.

Отже, відповідна сільська, селищна та міська рада є підзвітною, підконтрольною та відповідальною перед територіальною громадою; під час прийняття будь-яких рішень орган місцевого самоврядування має керуватися та діяти, головним чином, інтересами жителів територіальної громади, а тому прийняття рішення всупереч інтересам громади може бути підставою для оскарження такого рішення у судовому порядку.

Аналіз положень статті 5 (єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через, зокрема, органи місцевого самоврядування) та статті 140 (місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування) Конституції України дозволяє зробити висновок, що органи місцевого самоврядування, гарантуючи, у першу чергу, принципи законності, транспарентності (прозорості) та вторинності своїх владних повноважень від влади народу (мешканців відповідної територіальної громади, які обрали відповідні представницькі органи) є зацікавленими у тому, щоб підтримувати ініціативу щодо здійснення контролю за їх діяльність з боку адміністративного суду, збільшуючи довіру до своєї діяльності та рішень.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 140/13065/21.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (частина шоста статті 59 Закону № 280/97-ВР).

За обставинами цієї справи 22.02.2023 виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області було прийнято рішення «Про погодження проектної документації», яке ухвалено одностайно відповідно до протоколу засідання виконавчого комітету.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.04.2012 у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі № 822/450/16, від 10.02.2021 у справі № 640/14623/20, від 18.03.2021 у справі № 826/3932/17, від 19.05.2021 у справі № 826/13229/16, від 21.12.2021 у справі № 370/2759/18, від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 14.03.2023 у справі № 140/13065/21.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а саме порушений суб`єктом владних повноважень.

Тобто, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.01.2019 у справі № 855/3/19, від 24.01.2019 у справі № 808/5869/14, від 15.03.2019 у справі № 815/3276/15, від 25.03.2019 у справі № 806/5246/14, від 29.03.2019 у справі № 826/17479/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення відповідно не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, від 06.06.2018 у справі № 800/489/17, від 06.02.2019 у справі № 9901/815/18).

У постанові від 04.03.2020 у справі № 9901/216/19 Велика Палата Верховного Суду узагальнила критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Так, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 27.04.2020 у справі № 826/17354/17.

Разом з тим, повідомлені позивачем у позовній заяві обставини, не вказують на порушення конкретних індивідуальних прав останнього при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що позивач пов`язує незаконність спірного рішення не з порушенням процедурних питань при його ухваленні, а з недотриманням вимог матеріального права, а саме положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про автомобільні дороги».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , є депутатом Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Додатково в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є жителем територіальної громади, на яку поширюється юрисдикція сільської ради, тобто тією особою (зацікавленою громадськістю), яка має серед інших прав, право на доступ до інформації та доступ до правосуддя у випадку порушення її прав та законних інтересів, а тому вважає, що наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб.

Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2023 суд звернув увагу на право позивача обрати статус, в якості якого він звертається до суду з цим позовом, - як фізична особа чи суб`єкт владних повноважень (депутат сільської ради). Усуваючи недоліки, а також вуточненій позовні заяві, позивач визначився, що звертається до суду саме як депутат Павлівської сільської ради. Зокрема зазначив, що рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради № 24 від 22.02.2023р. «Про погодження проектної документації» були порушенні законні права та інтереси виборців його виборчого округу - мешканців села Зелене Павлівської ОТГ та його права як депутата Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

У відповідності до статті 2 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон № 93-IV) депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За вимогами статті 11 Закону № 93-IV: у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Так, позивач звертався як разом з третиною депутатів щодо пропозиції по скликанню позачергової сесії задля розгляду питання про скасування спірного рішення виконавчого комітету, так і окремо, про що свідчать відповідні депутатські звернення від 08.03.2023 та від 23.03.2023.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Відповідно до статті 15 Закону № 93-IV депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності-до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, саме відповідні ради, а не окремі депутати, за приписами статті 10 Закону № 280/97-ВР є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Разом з тим, право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.

Така правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 911/2173/17, від 20.11.2018 у справі № 428/12848/15-а, від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а та від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, в яких зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Відтак суд погоджується з твердженнями представника третьої особи, за якими депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вирішуючи питання про допустимість доказів, наданих позивачем у вигляді відеозаписів, суд зазначає наступне.

За приписами статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 7 Закон України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Під час огляду змісту оптичного диску судом встановлено, що на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Відтак, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України.

Беручи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач помилково вважає, що наділений правом захищати в суді інтереси територіальної громади (виборців його виборчого округу), у зв`язку з чим суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас суд звертає увагу позивача на положення частини дев`ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР, за якою рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Згідно з пунктом 15 частини першої статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. При чому таке скасування має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Ухвалюючи дане рішення суд керується, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Павлівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Виконавчий комітет Павлівської сільської ради, місцезнаходження: вул.Залізнична, буд.28, с.Павлівське, Запорізький район, Запорізька область, 70005; код ЄДРПОУ 25220731.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЯЇВСЬКИЙ ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місцезнаходження: вул.Будівельників, буд.20, с.Зелене, Запорізький район, Запорізька область, 70005; код ЄДРПОУ 34441335.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.10.2023.

Суддя К.В.Мінаєва