Постанова

від 09.10.2023 по справі 420/8671/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8671/23

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Дата і місце ухвалення: 05.07.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022р. №UA500500/2022/200325/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/001151.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про коригування митної вартості товару від 09.11.2022р. №UA500500/2022/200325/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/001151.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «ФАРУН» судовий збір у розмірі 5384,18 грн.

27.06.2023р. ТОВ «ФАРУН» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. та витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 1900,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2023р. заяву ТОВ «ФАРУН» задоволено частково.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ФАРУН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 1 900,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 05.07.2023р. з ухваленням нового, яким відмовити у стягненні з Митниці витрат на здійснення перекладу документів та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що зі змісту ст.132 КАС України слідує, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, серед іншого, витрати пов`язані із залученням перекладача. Під час розгляду справи в суді першої інстанції рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, ухвалою суду перекладач до справи допущений не був. ТОВ «ФАРУН» не доведено, що заявлені витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 1 900,00 грн. пов`язані з судовим розглядом саме даної адміністративної справи, а тому підстав для стягнення з відповідача таких витрат у суду першої інстанції не було.

Також, апелянт посилається на те, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення судом першої інстанції адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

ТОВ «ФАРУН» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції від 05.07.2023р. без змін. Позивач зазначає, що переклад документів був замовлений товариством вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції. Понесені ТОВ «ФАРУН» витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними доказами та їх загальна сума склала 20 000,00 грн. Оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції стягнув з Митниці на користь товариства 5000,00 грн. у відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, що є значно менше, аніж реальні витрати. До того ж, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Одеською митницею не надано жодного доказу та не наведено належного обґрунтування на підтвердження не співмірності таких витрат за критеріями, передбаченими частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «ФАРУН» надало суду:

-копію договору про надання правової допомоги №17-3-11/22 від 17.11.2022р., укладеного між ТОВ «ФАРУН», як Клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Юріс Феррум», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, у адміністративній справі стосовно оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2022р. №UA500500/2022/200325/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/001151, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надану правову допомогу. Загальна сума гонорару за цим Договором становить 35 000,00 грн., що включає 20 000,00 грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції та 15 000,00 грн. за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції;

-рахунок-фактуру №СФ-17-3-11/22 від 27.02.2023р. на суму 20 000,00 грн.;

-виписку з рахунку в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»;

-акт про надання правової допомоги №1 від 19.06.2023р.

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. письмові докази, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи та стягнув з Одеської митниці на користь товариства 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Апелянт посилається на те, що присуджений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з нього на користь ТОВ «ФАРУН», є завищеним та становить надмірний тягар для Митниці.

При цьому, Одеська митниця не подавала до суду першої інстанції клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважаючи їх не співмірними з критеріями, визначеними частиною 5 статті 134 КАС України, як це передбачено частиною 6 цієї ж статті Кодексу. У зв`язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що стягнення судом першої інстанції адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «ФАРУН» витрат на здійснення перекладу документів у розмірі 1 900,00 грн. колегія суддів виходить з наступного.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини третьої статті 132 КАС України відносить, серед іншого, витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. (ч.3 ст.137 КАС України)

Згідно ч.6, ч.7 ст.137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 1900,00 грн. за письмовий переклад (пакувальний лист, коносамент, міжнародна товарно-транспортна накладна, санітарний сертифікат, прас-листи), що підтверджується рахунком-фактурою №2 від 31.03.2023р. та платіжною інструкцією від 03.04.2023р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 1900,00 грн. є співмірним із обсягом наданих перекладачем послуг та підтверджується належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на оплату робіт (послуг) перекладача в порядку ч.7 ст.137 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, оскільки надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залучення перекладача до справи в розумінні ст.71 КАС України.

ТОВ «ФАРУН» доведено, що заявлені витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 1 900,00 грн. пов`язані з судовим розглядом саме даної адміністративної справи.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем безпосередньо при підготовці позову до суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції. А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ст.254 Митного кодексу України, з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті. Зокрема, її положення регулюють правовідносини під час здійснення митного оформлення товарів, а також надають право декларантам надавати документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. При цьому, митні органи можуть вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. І у такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У даному ж випадку мова документів, які подавались позивачем митному органу під час митного оформлення, не є спірним питанням у справі.

Висновки колегії суддів в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2020р. по справі №160/7049/19.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці і скасування додаткового рішення від 05.07.2023р. немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 жовтня 2023 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук