Ухвала

від 09.10.2023 по справі 465/5315/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5315/23

2-а/465/364/23

У Х В А Л А

судового засідання

09.10.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тихан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Величка О.В. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди в частині вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в частині вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Водночас іншою ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської радив частинівизнання протиправними дій інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради щодо тимчасового затримання транспортного засобу передано на розгляд за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

01.08.2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву на виконання вимог ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2023 року про залишення адміністративного позову без руху.

Вказана заява суддею Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. не вирішена.

Згідно супровідного листа від 10.08.2023 року справу № 465/5315/23 надіслано до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

При цьому вбачається, що до Львівського окружного адміністративного суду скеровано матеріали адміністративної справи в цілому, без окремого виділення позовних вимог, а саме в частинівизнання протиправними дій інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради щодо тимчасового затримання транспортного засобу, як це зазначено в ухвалі суду від 24.07.2023 року.

У свою чергу, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року передано адміністративну справу №465/5315/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення на розгляд за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року вказаний адміністративний позов передано для розгляду судді Величку О.В.

Оскільки суддею Мигаль Г.П. не вирішено питання відкриття провадження у справі після залишення такої без руху, враховуючи наявність невирішеної заяви позивача про усунення недоліків, а також беручи до уваги передачу судді Величку О.В. всіх матеріалів адміністративної справи № 465/5315/23, вважаю, що наявні підстави для самовідводу.

09.10.2023 року суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В. подано заяву про самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених устаттях 36-38цього Кодексу,суддя,секретар судовогозасідання,експерт,спеціаліст,перекладач зобов`язанізаявити самовідвід.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі . Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведені обставини, з метою недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності, безсторонності та неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, а також здійснення правосуддя у справі належним судом, враховуючи що вирішення суддею Величком О.В. заяви про усунення недоліків позовної заяви за ухвалою про залишення такої без руху, яка ним не постановлялася, а також вибуття справи із провадження судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. внаслідок помилкового скерування до Львівського окружного адміністративного суду усієї справи, а не лише в частині вимог згідно ухвали судді Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року, що може у стороннього об`єктивного спостерігача викликати побоювання у підставності визначення головуючого у справі судді Ведичка О.В., суд приходить до висновку про необхідність задоволення самовідводу судді Величка О.В. у справі № 465/5315/23.

На підставівикладеного,керуючисьст.ст.36,39,40 КАСУкраїни, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/5315/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Матеріали справи № 465/5315/23 (провадження №2-а/465/364/23) передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її прголошення.

Суддя Величко О.В.