Рішення

від 02.04.2024 по справі 465/5315/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5315/23

2-а/465/69/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2024 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2023 року інспектором з паркування, управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Р.В. складено повідомлення серії ЛВ №00363166 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, відповідальність за яке передбачається КУпАП України ч.3 ст. 122 та п. 15.10 (д) ПДР, зафіксоване у режимі фото/відеозйомки. Також інспектором було прийнято протиправне рішення про евакуацію транспортного засобу, без зазначення даного факту в постанові та не дивлячись на присутність власника ТЗ.

21.06.2023 року позивачем отримано постанову про накладання адміністративного стягнення серії РАП №1286428820 від 16.05.2023 року до повідомлення серії ЛВ №00363166.

Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з наступним.

12.04.2023 року об 11:50 на час фіксації події, ОСОБА_1 було припарковано власний автомобіль марки Opel TIGRA, номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Львів, вул. Б. Романицького, біля скверу (озелененої зони), позаду житлового будинку, в якому позивач прописана та проживає на даний момент. Жодних дорожніх знаків, в т.ч. знаків заборони, немає в цьому районі.

В день події, вона та її син знаходились у дома, так як син перебував на домашньому лікуванні у зв`язку з хворобою ГРВІ та цей тиждень не відвідував школу. Оскільки, на момент даної події місць для паркування навколо свого будинку, позивач помітила пакувальне місце між автомобілями, які були припарковані серед цілого ряду автомобілів біля скверу.

Позивач зазначає, що вона припаркувалась між цими автомобілями , на краю тротуару, який знаходився не біля житлових будинків, як зазначено в постанові, а біля скверу (озелененої зони). ТЗ позивача не заважав пішоходам.

Також, в Постанові зазначено, що стоянка ТЗ позивача була здійсненна за адресою Львів, вул. Романицького, буд 20 та що її ТЗ створив перешкоду для руху пішоходів в районі будинку. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки по стороні Романинького, 20 проходить інший тротуар, який знаходиться навпроти того тротуару який проходить зі сторони скверу, та на якому власне і був припаркований Т3 позивача.

На прохання позивача пояснити причину евакуації, інспектор з паркування повідомив, що ТЗ заважає проходу пішоходів. Позивач намагалась пояснити інспектору, що ТЗ припаркове не біля житлової зони, не біля будинків та не перешкоджає проходу пішоходів, так як по цій же стороні за 2-3 метра від місця паркування ТЗ проходять спеціальні пішохідні доріжки через сквер.

Також, позивач наголосила, що зараз знаходиться на місці події, тому просила інспектора припинити евакуацію авто, так як, вилучення авто можливе лише за відсутності водія. Тобто, якщо водій перебуває біля транспорту, який припаркований у неналежному місці, інспектор може лише виписати штраф та попросити прибрати автомобіль з забороненого місця.

Більше того, якщо водій застав власне авто під час процесу евакуації, працівники управління зобов`язані повернути його на місце.

Присутність (поява) водія на місці вчинення порушення правил зупинки або стоянки, а також можливість на місці в максимально короткий строк сунути правопорушення, виключає можливість евакуації транспортного засобу, а якщо евакуація почалася - є підставою її припинення (п. 7 Порядку тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого Постановою КМУ № 990 від 14.11.2018р., у випадку евакуації авто інспектором з паркування).

Проте, інспектор відмовився спілкуватися з позивачем та не припинив протиправні дії по евакуації ТЗ.

Вже в момент рушання евакуатора, позивач підбігла до водіїв евакуатора та просила припинити протиправні дії, На що водії евакуатора надали мені «папірець» з реквізитами для сплати «за послуги евакуації». Та повідомили позивача, якщо вона оплатить 720,00 грн. до від`їзду евакуатора з місця події, тоді водії відвантажать її ТЗ назад на місце паркування. В іншому випадку її ТЗ буде відвантажено на штраф майданчик, тоді позивачу доведеться оплатити 3000,00 грн. щоб отримати свої авто.

Дана подія відбулась напередодні святкових днів Великодня, під страхом залишитись без автомобіля на свята та під страхом заплатити значно більшу суму, позивачем було прийнято рішення оплатити негайно 720,00 грн. на відповідний рахунок. Після оплати позивачем вказаної суми з мобільного банкінгу, водії евакуатора без вагань одразу відвантажили ТЗ назад на місце паркування.

Проте, в Повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ 00363166, яке було роздруковане інспектором та закріплене на лобовому вікні ТЗ позивач до початку евакуації, ані в Постанові серії РАП №1286428820 інспектором не зазначено, що штраф накладається «з евакуацією», що є грубим порушенням оформлення службовою особою відповідної документації.

У зв`язку з вище викладеним позивач і була вимушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Також позивач надала заяву, в якій просила суд визнати причини пропуску строку подання заяви до суду поважними, та поновити пропущений строк.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 року адміністративну справу №465/5315/23 передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року відмовлено увідкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди в частині вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в частині вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської радив частинівизнання протиправними дій інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради щодо тимчасового затримання транспортного засобу передано на розгляд за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

01.08.2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву на виконання вимог ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2023 року про залишення адміністративного позову без руху.

Згідно супровідного листа від 10.08.2023 року справу № 465/5315/23 надіслано до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року передано адміністративну справу №465/5315/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення на розгляд за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року вказаний адміністративний позов передано для розгляду судді Величку О.В.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величко від 09.10.2023 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/5315/23.

Матеріали справи № 465/5315/23 (провадження №2-а/465/364/23) передано до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року вказаний адміністративний позов передано для розгляду судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року матеріали адміністративної справи прийнято до провадження судді і встановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Оскільки, Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. від 24.07.2023 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди в частинівимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, то суд розглядає лише позовнівимоги щодо скасування оскаржуваної постанови, а також визнання дій інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчука Р.В., та стягнення з відповідача сплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

11.01.2024 року на електрону пошту суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись зокрема на наступні обставини.

Так, оглянувши матеріали фотофіксації, що були зроблені інспектором з паркування, встановлено, що транспортний засіб Opel TIGRA, номерний знак ВС6916КРрозміщений із заїздом на тротуар.

При цьому на фото вбачається, що у зв`язку з невеликою шириною тротуару, транспортний засіб позивача, що розміщений в його межах, робить неможливим рух пішоходів.

Згідно пп. «в» п. 15.10 ПДР передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м.

Однак, як видно з матеріалів фотофіксації, відстань, що була залишена для руху пішоходів є об`єктивно недостатньою для їх належного проходу повз транспортний засіб, що мало наслідком створення перешкоди для їх руху та кваліфікацію вчиненого як порушення п. 15.10. «д» ПДР.

Також, зазначила, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності містить усі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі матеріали відеофіксації, та інспектором дотримано вимоги ч.4 ст. 283 КУпАП та розміщено зображення ТЗ в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайті, в мережі Інтернет.

23.01.2024 року на адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зокрема посилався на те, що вимога щодо стягнення з нього сплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. і комісії банку у розмірі 3,40 грн. є безпідставною, оскільки дані кошти Головне управління Казначейства, як юридичної особи, не зараховані. А також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, у своєму відзиві просив суд розглядати справу без її участі, у задоволенні вимог відмовити.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та представник Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС Українинеприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Водночас судом на підставі ч.4ст. 229 КАС Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності і кожен доказ окремо, дійшов наступного висновку.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другоюстатті 2 цього Кодексупередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що транспортний засіб Opel TIGRA, д.н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

12.04.2023 інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Р.В. сформоване повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ № 00363166, відповідно до якого на власника (належного користувача) транспортного засобу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за ч.3ст.122 КУпАП, оскільки транспортний засіб Opel TIGRA ВС6916КР 12.04.2023 року м. Львів, вул. Романицького Б., 20, був розміщений у місцях де транспортний засіб робить неможливим рух інших транспортних засобів. Стоянка у місцях де транспортний засіб, що стоїть створить перешкоду для руху пішоходів.

16.05.2023 року відносно позивача складено постанову про накладання адміністративного стягнення серії РАП №1286428820 до повідомлення серії ЛВ №00363166 від 12.04.2023 року 11 год. 50 хв., відповідно до якої 12.04.2023 року 11 год. 50 хв. Водієм транспортного засобу Opel TIGRA д.н.з. НОМЕР_1 здійснено стоянку за адресою м. Львів, вул. Романицького Б., 20 чим порушено вимоги підпункту «д» пункту 15.10 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 у місці де транспортний засіб, що стоїть створив перешкоду для руху пішоходів в районі будинку, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Крім того, з наданих позивачем квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено вартість послуг із транспортування автомобіля на спецмайданчик в сумі 720,00 грн., а також штраф в розмірі 340,00 грн.

Як зазначено позивачем після оплати штрафу та послуг із транспортування автомобіля на спецмайданчик, автомобіль позивача одразу було відвантажено назад на місце паркування, що не заперечується і відповідачем.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Розділом 15 Правил дорожнього руху, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі -ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.

Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно з п. 15.10 «д» ПДР, стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

П.1.10 ПДР України визначено, що перешкода для руху нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Згідно з ч. 3ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із досліджених судом фотографіях, які були долучені представником відповідача до відзиву неможливо однозначно встановити, що транспортний засіб позивача був розміщений у місцях де робить неможливим рух інших транспортних засобів чи транспортний засіб, що стоїть створює перешкоду для руху пішоходів. Окрім того, представником відповідача не надано жодних замірів відстані автомобіля позивача, як і не зазначено, що такі взагалі проводились, а відтак на переконання суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

Крім того, з вищевказаних фотографій вбачається, що на ділянці дороги, де здійснив паркування позивач, відсутні забороняючі стоянку знаки або відповідна розмітка, що дає суду підстави вважати про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи наведене вище, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним скасувати постанову серії РАП № 1286428820 від 16.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка винесена інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Ростиславом Володимировичем.

Позивачем 19.04.2023 року було сплачено 50% штрафу в розмірі 340,00 грн. протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, добровільна оплата штрафу не є визнанням факту вчинення адміністративного правопорушення.

Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.07.2019 у року у справі 757/2757/16-а, в якій встановлено: «Щодо суду апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає помилковим його висновок про те, що підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положеннямстатті 71 КАС Українищодо обов`язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення».

Відповідно до ч.1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Разом з тим, позов в частині вимог про визнання дій інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчука Р.В. протиправними задоволенню не підлягає, оскільки Статтею 286 КАС Українине передбачено права суду першої інстанції визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання дій інспектора протиправними при винесенні оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій інспектора при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 241-245, 286 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1286428820 від 16.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3ст.122КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області суму сплаченого штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, згідно квитанції №0.0.2957847091.1 від 19.04.2023 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 44448833.

Відповідач: ЛКП «Львівелектротранс», адреса місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Сахарова А. Академіка, б. 2, код ЄДРПОУ 03328406.

Відповідач: Головного управління Державної казначейської служби України, адреса місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, б. 18, код ЄДРПОУ 38008294.

Суддя Мартьянова С.М.