Рішення

від 27.09.2023 по справі 199/8202/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8202/22

(2/199/1470/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.09.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Хамула А.С.,

за участю представника позивача Приставка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» про стягнення невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану відпустку, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, була звільнена з посади 09 вересня 2022 року на підставі ст.40 п.1 КЗпП України. При звільненні позивачу не була виплачена ненарахована заробітна плата за період з березня по 09 вересня 2022 року в розмірі 42647,73 гривень, компенсація за невикористані 33 дні відпустки в розмірі 7012,5 гривень, вихідна допомога при звільненні в розмірі 6750 гривень. За таких обставин позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила стягнути означену заборгованість, а також розрахований станом на дату звернення до суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7862,5 гривень. Також позивач просила покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Постановою Дніпровського апеляційного суду 24 березня 2023 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу повернуто для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строку для усунення виявлених недоліків її позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків її позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесення до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву не скористався, заяв/клопотань про розгляд справи за своєї відсутності не подавав.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд даної цивільної справи за відсутності відповідача в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 01 березня 2021 року по 09 вересня 2022 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді інженера-технолога 3 категорії, будучи звільненою на підставі наказу №ВС/20-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 09 вересня 2022 року на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією вказаного наказу, а також копією наказу про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу товариства, попередженням.

Згідно з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального старування, який містить індивідуальні відомості про позивача, відповідачем, як роботодавцем позивача, за звітний 2021 рік сплачувались відповідні страхові внески із заробітної плати позивача.

Зі змісту наявних в матеріалах справи табелів обліку використання робочого часу за лютий-вересень 2022 року судом встановлено, що позивач протягом за період з лютого 2022 року по день свого звільнення 09 вересня 2022 року не мала пропусків робочих днів за відповідний період та мала восьмигодинні робочі дні.

Також судом встановлено, що в день звільнення позивача із нею не було проведено остаточний розрахунок у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, чого не було здійснено і в подальшому, в зв`язку із чим у відповідача виникла наступна заборгованість перед позивачем по: ненарахованій і невиплаченій заробітній платі за період з березня по 09 вересня 2022 року в розмірі 42647,73 гривень, грошовій компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7012,5 гривень, вихідній допомозі в розмірі 6750 гривень. Крім того, позивачем нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату звернення до суду в розмірі 7862,5 гривень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст.ст.2, 221, 231, 232 КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та п.п.1, 2 і 6 ст.40, п.6 ч.1 ст.41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст.36) у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ст.ст.38, 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні норми містить ст.24 Закону України «Про відпустки».

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Положеннями п.2 розділу ІІ Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Положеннями п.3 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Положеннями 7 розділу IV Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (ст.73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Положеннями п.8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Окрім того, положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшли підтвердження належними та допустимими доказами заявлені позивачем факти її перебування у трудових відносинах із відповідачем, звільнення із займаної посади без виконання відповідачем вимог трудового законодавства щодо здійснення повного розрахунку із працівником при звільненні шляхом виплати позивачу боргу по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільнені, і фактичний розмір такого боргу відповідає заявленому позивачем в позові, як і розрахований позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і можливість задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі, кількість та характер заявлених позовних вимог, а також результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останньою судовий збір в розмірі 1529,2 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.2, 44, 47, 83, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232, 233, 238 КЗпП України, ст.ст.1, 15, 21, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», п.2 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ, п.п.7, 8 розділу IV Порядку, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» про стягнення невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану відпустку, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (ЄДРПОУ 00192494; адреса місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Ключківська, 339) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 42647,73 гривень, грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7012,5 гривень, вихідну допомогу в розмірі 6750 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7862,5 гривень, а всього 64272,73 гривень.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (ЄДРПОУ 00192494; адреса місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Ключківська, 339) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1529,2 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 06 жовтня 2023 року.

Суддя А.М. Авраменко