Рішення

від 20.09.2023 по справі 1527/20068/12

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/20068/12

Провадження №2/523/460/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Середи І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Щербан О.Д.,

представника правонаступника позивача - Землякова О.А.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступник позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс", до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс", третя особа ОСОБА_3 , про визнання припиненою поруки

УСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. до суду надійшов позов ПАТ «Дельта Банк» з вимогами до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування вимог позивач вказав на те, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 11.09.2006 року було укладено кредитний договір № 11037858000, згідно якого відповідачці ОСОБА_3 було надано кредитні кошти в сумі 75 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування в розрахунку 10,3% річних на строк з 11.09.2006 року по 11.09.2025 року.

11.09.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 40773 до вищевказаного кредитного договору, за яким відповідачка несе солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору .

08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Відповідачка ОСОБА_3 не виконувала умови погашення кредиту і у неї станом на 07.12.2012 року утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 813 764,69 гривень, з них: тіло кредиту 574 622,53 гривень, прострочена заборгованість по тілу кредиту 63 012,18 гривень, відсотки 239 142,16 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 57 894,34 гривні.

07 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив за змістом якого заперечувала проти позову, вказавши на те, що насправді не отримувала кредит в доларах, а отримала кредитні кошти в грошовій одиниці гривні. Видача коштів мала відбутися на підставі меморіального ордеру. Останній платіж нею зроблено ще в 2010 році, тому позивачем пропущено шестимісячний строк за вимогою до поручителя . Позивачем не підтверджено наявність розміру заборгованості за кредитним договором, з наданої довідки неможливо зрозуміти правомірність розміру та дотримання строків позовної давності. Розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 05.10.2012 року по 07.12.2012 року в розмірі 1435,19 доларів США є незаконним, оскільки після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості кредитний договір припиняє свою дію. Матеріали справи не містять відомостей , які дають можливість встановити право на звернення позивача за договором купівлі-продажу прав вимоги за договорами.

11 січня 2021 р відповідачка ОСОБА_4 звернулася з зустрічним позовом до правонаступника позивача ТОВ «Укрдебт Плюс», третя особа ОСОБА_3 , та просила визнати припиненою поруку за договором поруки № 40773 від 11 вересня 2006 року укладеним між акціонерним комерційним іноваційним банком "УкрСиббанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 вказала на припинення поруки відповідно до вимог ч.1,4 ст.559 ЦК України та зазначила, що банком було збільшено її відповідальність за зобов`язаннями без її згоди шляхом підняття відсоткової ставки за кредитним договором та пропущено строк звернення з вимогами до поручителя.

10.06.2021 року надійшов відзив ТОВ «Укрдебт Плюс» на зустрічний позов ОСОБА_4 вказуючи на його необгрунтованість та безпідставність. Відповідачка була обізнана про умови договору тому несе солідарну відповідальність через порушення позичальницею своїх зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_4 не доведено, що збільшився обсяг відповідальності, а посилання лише на розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням такого висновку.

29 грудня 2012 р. у справі відкрито провадження (головуючий суддя Бабаков В.П.).

02 квітня 2013 р у справі ухвалено заочне рішення, позов задоволено.

16.07.2019 року надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

22 липня 2019 судом прийнято заяву про перегляд заочного рішення і призначено її розгляд.

30 серпня 2019 р.заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду.

28 листопада 2019 р судом витребувано докази.

28листопада 2019р залученотовариство зобмеженою відповідальністю«Укрдебт Плюс»до участіу справі, як правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

22 липня 2020 р судом витребувано докази.

19 лютого 2021 р. суддею Середою І.В. прийнято до провадження справу у звязку з відставкою судді ОСОБА_5 , та призначено її до розгляду.

11 березня 2021 р. зустрічний позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поруки припиненою залишено без руху.

02 квітня 2021 р. клопотання відповідачки ОСОБА_4 про прийняття зустрічного позову задоволено, прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 .

03 листопада 2022 р. судом закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях представник правонаступника позивача підтримав позов та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову посилаючись на те, що банк виконав умови договору, ОСОБА_3 отримала кошти, на які придбала квартиру, однак свої зобовязання не виконала, тому відповідачі несуть солідарну відповідальність за умовами договору.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти первісного позову вказуючи на те, що банк не дотримався умов договору, тоді як гроші мав перерахувати на окремий рахунок. За умовами договору вказано про доларовий кредит, тоді як фактично видано гривні. Вона не отримувала коштів на руки, належних доказів не надано. Їй потрібна була квартира, оплата її вартості здійснена в гривні, так як вимагалося для нотаріального посвідчення угоди. Відповідачка підтримала зустрічний позов, вважає поруку припиненою.

Представник відповідачки також заперечувала проти задоволення позову та підтримала зустрічний позов з вказаних в ньому підстав.

Представник відповідачки ОСОБА_4 не з`явився, в матеріалах справ є заява про розгляд справи в його відсутності, раніше підтримував зустрічний позов з вказаних в ньому підстав та заперечував проти первісного позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог до ОСОБА_3 , а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 11 вересня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та відповідачкою був укладений кредитний договір № 11037858000. Згідно цього кредитного договору відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 75 000,00 дол. США з розрахунку 10,3% річних на строк з 11.09.2006 року по 11.09.2025 року.

Згідно з заявою на видачу готівки №852 від 11 вересня 2006 року ОСОБА_3 отримала 75000 доларів США, еквівалент 378750 грн..

Згідно з п.1.4 кредитного договору кредит надавався для придбання квартири АДРЕСА_1 .

11.09.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 40773 до вищевказаного кредитного договору.

Свої зобов`язання за вказаним договором відповідач не виконувала належним чином, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 07.12.2012 року становить 813 764,69 гривень, з них: тіло кредиту 574 622,53 гривень, прострочена заборгованість по тілу кредиту 63 012,18 гривень, відсотки 239 142,16 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 57 894,34 гривні.

05 жовтня 2012 року банк направив досудову вимогу відповідачкам про прострочену заборгованість і в разі її неоплати попередив про звернення до суду для стягнення загальної суми заборгованості.

Згідно копії договору №2083/К купівлі-продажу прав вимоги від 15.11.2019р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», товариство набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

18 жовтня 2010 р. був сплачений останній платіж відповідачкою ОСОБА_3 .

За умовами кредитного договору (п.9.2) між банком та позичальницею визначено порядок збільшення процентної ставки.

Як свідчить зміст договору поруки (п.1.2) поручитель підтвердила обізнанність з умовами кредитного договору як по сплаті процентів так і з умовами іншими умовами кредиту. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

За п.3.2 порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Крім того, згідно п.п. 5.3. кредитного договору у випадках невиконання позичальником умов договору, банк має право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом нарахованих відсотків за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі.

За змістом п.5.5. кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 договору.

Відповідно до п.11.1 відповідно до ст.525,611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3,4.9,5.3,5.5,5.6,5.8,5.10,7.4, 9.3,9.4 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати отримання повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги)про дострокове повернення кредиту, при цьому у випадку неотримання вказаного повідомлення в результаті зміни адреси чи у разі неотримання з інших підстав протягом 40 днів з дати направлення повідомлення, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 день з дати відправлення.

Як передбаченост.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в заставу майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першоюстатті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.553 ЦК України задоговором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, зазначено, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за ним та пені, кредитор відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК Українизмінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

Велика Палата Верховного Суду вказала в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно доч.1,2ст.554ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову

(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,

відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як визначенонормами ч.1 тач.4ст.559ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого неюзобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згодипоручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить

вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За нормами частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24вересня 2014року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Сторони кредитного договору встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).

У разі подання заяви про застосування наслідків позовної давності до стягнення заборгованості за періодичними платежами підлягає встановленню час припинення виконання кредитних зобов`язань позичальником на підставі допустимих доказів.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц.

Разом з цим, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом і пені, банк відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після подання банком позовної заяви про дострокове повернення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, зазначено, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями15,16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За нормами ч.1,2ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правиламист. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорі, укладеному у відповідності до норм ЦК України, суд вважає, що позов в частині вимог до ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Доводи відповідачки щодо отриманого кредиту в гривні, а не в доларах та неотримання нею грошових коштів, суд розглядає критично, та як намір уникнути цивільної відповідальності. Як судом встановлено, відповідачка ОСОБА_3 звернулася до банку з проханням надати кредит для придбання квартири. Оскільки валютою України є гривня, тому і посвідчення угоди про купівлю квартири позивачка здійснювала в гривні, а не в доларах. Ці ж обставини були нею підтверджені в судовому засіданні . Отже, відповідачка задовольнила свої потреби та придбала квартиру за кредитні кошти отримані від банку. Жодних заперечень з приводу порушення умов договору нею не було висловлено.

Заперечення проти розміру заборгованості не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачка не надала свого розрахунку заборгованості та взагалі відомостей про її оплати для спростування заявленої суми, тоді як позивачем надано розрахунок заборгованості з відображенням як сум по видам платежів так і з зазначенням періоду заборгованості.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості та враховуючи умови кредитного договору, щодо щомісячних платежів та кінцевої дати по умовам направленої вимоги щодо повернення всієї заборгованості, суд дійшов висновку, що розмір заявленої суми відповідає умовам кредитного договору з урахуванням проведених оплат відповідачкою ОСОБА_3 .

Щодо посилання ОСОБА_3 на незаконність розрахунків боргу по процентам в період з 05.10.2012 року по 07.12.2012 року в розмірі 1435,19 доларів США, необхідно звернути увагу на те, що умови кредитного договору, а саме п.11.1, чітко визначають терміни повернення кредиту в разі надіслання письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, і в даному випадку, оскільки відомостей про отримання відповідачкою не було надано, тому термін вважається таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення, тобто 15 листопада 2012 року .

При цьому, суд звертає увагу на те, що сума боргу станом на 04 жовтня 2012 року року згідно з вимогою складала 100374,48 доларів США, що дорівнює сумі в гривневому еквіваленті на 07 грудня 2012 року 813764,69 грн., заявленій в позові вимозі.

Також судом встановлено, що банк не звернувся до поручителя протягом шести місяців з дня останнього платежу позичальницею (18 жовтня 2010 р), тому строк для пред`явлення вимоги закінчився 18.04.2011 року.

Вимога про повернення кредиту видана 05 жовтня 2012 року, до суду подано позов 24 грудня 2012 р. через засоби поштового зв`язку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення з пропуском позовної давності.

Отже, цілком обгрунтовано зустрічна вимога з підставою пропуску строку звернення до ОСОБА_4 ..

Однак суд не погоджується з доводами відповідачки про збільшення її відповідальності, оскільки за умовами кредитного договору, з якими вона погодилася підписуючи договір поруки, всі питання про збільшення процентної ставки погоджуються лише з позичальницею, а не ОСОБА_4 .

Таким чином, в цій частині зустрічного позову твердження є безпідставними.

За вказаних обставин та норм, порука відповідачки Лінецької припинила свою дію, через пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення, тому вимога до поручителя є незаконною.

Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором № 11037858000 від 11 вересня 2006 року в сумі 813764,69 повинна бути стягнута лише з ОСОБА_3 , оскільки порука ОСОБА_4 припинила свою дію.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь правонаступника позивача сплачений під час звернення до суду судовий збір у розмірі 3 219,00 гривень, а з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс" на користь ОСОБА_4 є необхідним стягнути судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12,76,81,141,268,273,354,355 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступник позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс",до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс" заборгованість за кредитним договором № 11037858000 від 11 вересня 2006 року в сумі 813764,69 гривень, що складається з тіла кредиту 574622,53 гривень, та відсотків 239 142,16 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс", третя особа ОСОБА_3 , про визнання припиненою поруку задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки № 40773 від 11 вересня 2006 року укладеним між акціонерним комерційним іноваційним банком "УкрСиббанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс" судовий збір у розмірі 3219,00 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдепт Плюс" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 29.09.2023