Постанова

від 04.10.2023 по справі 127/17651/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/17651/18

Провадження № 22-ц/801/1806/2023

Провадження № 22-ц/801/1833/2023

Категорія: 64

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С.А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокуСправа № 127/17651/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДКОВ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про порушення житлового права (усунення перешкод в реалізації права власності),

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2023 року, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 01.06.2023 року, та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 року, ухвалене у складу судді Федчишена С. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, -

в ст ан о в и в :

18.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в реалізації права власності /т. 1 а. с. 2-4/.

14.08.2018 року ОСОБА_1 , з урахуваннями виправленої заяви від 15.08.2018 року, подано заяву про зміну предмета позовних вимог та склад відповідачів /т. 1 а. с. 37-39/ у якій просила визнати, що своїми діями Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДКОВ» та його представник ОСОБА_2 у незаконний спосіб позбавили ОСОБА_1 права користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.09.2018 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та позовних вимог /т. 1 а. с. 59/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2018 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 на належних відповідачів ТОВ «ДІДКОВ», ОСОБА_2 /т. 1 а. с. 61-62/.

12.12.2018 року ОСОБА_1 надано до суду уточнену позовну заяву, згідно вимог якої просила визнати, що своїми діями ТОВ «Дідков» та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконний спосіб позбавили ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 . /т. 1 а. с. 156-157/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2018 року залучено до участі в справі співвідповідача ОСОБА_3 /т. 1 а. с. 159/.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2019 року позов задоволено.

Визнано, що своїми діями ТОВ «ДІДКОВ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у незаконний спосіб позбавили ОСОБА_1 права користуватися двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 223-225/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2022 року скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2019 року /т. 2 а. с. 21/.

РішеннямВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від31.05.2023року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 року заяву представника відповідача адвоката Чернякової М. А. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 ,який дієв інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 6617 від 08.08.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводамиапеляційноїскаргиє те,щовідповідачі шляхомобману зламализамки надверях квартири АДРЕСА_1 ,змінивши їхна іншіі поставиликвартиру підохоронну сигналізацію,чим унеможливилидоступ позивачкита їїсім`ї докористування спірноюквартирою,а такожу такийспосіб незаконнозаволоділи їхрухомим майном.Така поведінкавідповідачів свідчитьпро невизнанняправа позивачата їїсім`ї назаконне користуванняспірною квартирою. Судпершої інстанціїбезпідставно відмовивв клопотанніпозивача продолучення доматеріалів справивідео доказу,який доданопозивачем доапеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, апелянт зазначив, що представником ОСОБА_3 на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано суду неналежно оформлений ордер та договір про надання правової допомоги (т. 2 а. с. 149). Окрім цього, у відзиві на позов ОСОБА_3 відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і якій очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Представником відповідача не надано суду доказів надсилання позивачу копії заяви про ухвалення додаткового рішення та документів на підтвердження витрат на правничу допомоги. Також не надано суду доказів сплати ОСОБА_3 адвокатові Черняковій М. В. 15000 грн витрат на правничу допомогу.

18.09.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 7805) ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник апелянта заявив клопотання про долучення до справи відео доказів, а саме: електронного доказу диску DVD засвідчені ЕЦП, на якому записані три копії відео-файлів : електронна копія відео-файлу номер 01, який підтверджує факт перешкоджання відповідачами сім`ї позивача в користуванні квартирою і що у такий спосіб відповідачі незаконно заволоділи рухомим майном позивача; електронна копія відео-файлу 03, який підтверджує факт погрози представником ТОВ «Дідков» знищення майна позивача; електронна копія відео-файлу 02, на якому зафіксовані автомобіль марки «LDV» номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час винесення та завантаження речей, що належать позивачу.

Колегія суддів ознайомившись із поданим клопотанням, з`ясувавши думку учасників справи, дійшла висновку про залишення його без розгляду з таких підстав.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини восьмоїстатті 83 ЦПК Українидокази, не подані у встановленийзакономабо судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев`ята статті 83 ЦПК України).

З огляду на те, що позивачем не повідомлено суду про наявність виняткових обставин пропуску строку подачі доказів, не надано доказів надсилання зазначеного клопотання та відео- доказу іншим учасникам справи (частина дев`ята статті 83 ЦПК України), а також враховуючи, що зазначений доказ не подано одночасно з апеляційною скаргою (пункт 6 частина друга статті 356 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази (ТОВ «ДІДКОВ» (т. 2 а. с.209), ОСОБА_2 (т.2 а. с. 212)).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

24.12.2007 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу ВКС № 802433 посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. за реєстровим номером № 7919, купила квартиру АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 5-7, 40/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. на підставі іпотечного договору № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року зареєстровано 09.04.2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» /т. 1 а. с. 25/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.20215 року зареєстровано 09.04.2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ДІДКОВ» /т. 1 а. с. 8, 26, 41/.

Також у справі містяться докази звернення ОСОБА_10 до Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області із заявою щодо самовільного виселення з квартири, оскільки 12.08.2015 року представник ТОВ «Дідков» з групою невідомих осіб замінили замки на дверях квартири АДРЕСА_2 , що в свою чергу унеможливило доступ до оселі та майна позивача, це підтверджується висновком ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 22.08.2015 року про результати розгляду звернення ОСОБА_10 /т. 1 а. с. 9, 42/.

Матеріалами перевірки звернення за заявою ОСОБА_2 № 18419 від 12.08.2015 року встановлено, що 12.08.2015 року о 18:00 годині до чергової частини Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області по телефону спецлінії 102 надійшло повідомлення, від гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_3 , про те, що невідомі особи замінили замки в квартирі яка належить ТОВ «Дідков», що за адресою АДРЕСА_4 . При виїзді на місце виклику було встановлено, що міліцію викликав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_3 , який звернувся з письмовою заявою де просить прийняти міри до невідомої йому особи, яка замінила замок в квартирі, яка належить ТОВ «Дідков» що за адресою АДРЕСА_4 . /т.1 а. с. 206-216/.

Матеріалами перевірки звернення за заявою ОСОБА_10 № 19959 від 13.08.2015 року встановлено, що 13.08.2015 року до чергової частини Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області по телефону спецлінії 102 надійшло повідомлення, від гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_4 . із працівниками ТОВ «Дідков» виникло непорозуміння. При виїзді на місце виклику було встановлено, що міліцію викликав гр. ОСОБА_10 , 1963 р. н. прож. АДРЕСА_4 , який звернувся із письмовою заявою по факту протиправних дій зі сторони працівників ТОВ «Дідков», які 12.08.2015 року замінили замки у квартирі, яка була під заставою кредиту за адресою АДРЕСА_4 . /т. 1 а. с. 9, 42, 94-123/.

05.10.2015 року представник ТОВ «Дідков» з групою невідомих осіб провели виселення, без відома позивача та її присутності, шляхом винесення частини речей з квартири. /т. 1 а. с. 10-11, 43-44/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.10.2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О. М. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2015 року зареєстровано 20.10.2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 /т. 1 а. с. 12-13, 27/.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 802/3946/15-а скасовано державну реєстрацію обтяження, № 6319020 від 29.11.2012 року, а саме договору № 6970 від 28.11.2012 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 0101/1207/71-093-2-01 від 24.12.2007 року на заставне майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . /т. 1 а. с. 14-16/.

Рішенням Вінницького міського суду від 17.05.2016 року по справі № 127/17887/15-ц визнано недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «СведБанк», правонаступником якого є Публічне акціонери товариство «Омега Банк», та Товариством з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 0101/1207/71-093, від 24.12.2007 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року /т. 1 а. с. 17-19/.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 рокупо справі № 127/14239/16-ц визнано недійсним та скасовано: Державну реєстрацію права власності № 9343733 від 09.04.2015 року, на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 616861305101, зареєстрованого на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Договір купівлі-продажу №1399 від 09.04.2015 року про продаж ТОВ «Вектор Плюс» квартири АДРЕСА_1 ТОВ «Дідков». Договір купівлі-продажу №1161 від 22.10.2015 року про продаж ТОВ «Дідков» квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 /т. 1 а. с. 20-23/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2018 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2007 року зареєстровано 14.05.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 28/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що такого способу захисту як визнати, що діями певних осіб у незаконний спосіб позбавлено особу права користування квартирою, не передбачено нормами закону, а тому позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права та такий, що не передбачений законом.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені устатті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Суд розглядає справине інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Тобто, вирішуючи відповідний спір, суд повинен виходити також із оцінки позовних вимог заявника, ефективності обраного позивачем способу судового захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від05 липня 2023 року у справі № 175/5057/21 (провадження № 61-4293св23)).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такого способу захисту як визнати, що діями певних осіб у незаконний спосіб позбавлено особу права користування квартирою, не передбачено нормами закону, а тому позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Окрім цього, встановлення певного юридичного факту без відновлення порушеного права особи не є ефективним способом захисту порушеного права та не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті та зводяться до незгоди з процесуальними діями суду щодо неприйняття відео доказу. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не дають правових підстав вважати, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Виходячи із викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційна скарга без задоволення.

Щодо додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року, справа № 922/445/19, зроблено правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у поданому відзиві ОСОБА_3 /т. 2 а. с. 55-57/ на позовну заяву відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (пункт 8 частини третьої статті 178 ЦПК України).

Докази на підтвердження розміру витрат, понесених відповідачем ОСОБА_3 на правничу допомогу в суді першої інстанції, до ухвалення рішення від 31.05.2023 року позивачем та його представником не подавались до суду.

Як видно зі справи, рішення Вінницького міського суду Вінницької області ухвалено 31.05.2023 року, а заяву (вх. № 44778 від 07.06.2023 року) про ухвалення додаткового рішення подано представником відповідача ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку 02.06.2023 року /т. 2 а. с. 147-151/.

Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення про задоволення заяви представника відповідача не звернув увагу на те, що копія ордеру представника ОСОБА_6 , який міститься у справі, не є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката, оскільки в копії ордера не зазначено номер договору про надання правової допомоги та дати його укладення між представником та відповідачем ОСОБА_3 , на підставі якого було видано ордер адвокатом/ т. 2 а. с. 12 /, тобто наданий представником ордер не оформлений належним чином.

Водночас, ордер, з поміж-іншого, повинен містити посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (п. 12.3, п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (із змінами)).

Надана представником ОСОБА_6 із заявою про ухвалення додаткового рішення копія договору про надання професійної правничої допомоги також не може бути взята до уваги з тих підстав, що договір не містить дати його укладення.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником ОСОБА_6 до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано докази надіслання її копії та копії доданих до неї документів іншим учасникам справи, що також призвело до порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду (позивачу) бути ознайомленими із їхнім змістом. Вказані обставини, позбавили можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильного їх обрахунку.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення допущено неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування додаткового рішення суду відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду з підстав її необґрунтованості та недоведеності розміру витрат на правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про ухваленням додаткового рішення суду, відтак підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду не справлявся.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

РішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від31.05.2023року у даній справі залишити без змін.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні заяви ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2023 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 09.10.2023 року.