Рішення

від 24.08.2023 по справі 205/6400/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.08.2023 Єдиний унікальний номер 205/6400/22

Номер провадження: 2/205/554/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доСадового товариства«Сталь», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ІванютінСандомирський Леонід Олегович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання приватизації земельних ділянок недійсною та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Садового товариства«Сталь», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ІванютінСандомирський Леонід Олегович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання приватизації земельних ділянок недійсною та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він володіє правом приватної власності земельної ділянки площею 0,0627 га, кадастровий номер № 1210100000:08:697:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2013 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , в садівницькому товаристві «Сталь», площею 0,06270 га, номер державної реєстрації 26191 від 28.07.1999 року, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили.

Далі позивач зазначає, що між ним, ОСОБА_1 , та Садовим товариством «Сталь» тривалий час існує конфліктна суперечка: перешкоджання використання земельної ділянки № НОМЕР_1 вздовж всієї межі літери БВГ з ділянками № 40 та № 43 на сім метрів, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно. Вирішення конфлікту та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, згідно загального положення п.1.8 статуту Садового товариства «Сталь» можливо тільки у судовому порядку.

Позивач вважає, що приватизація відповідачами означених земельних ділянок відбулась в порушення вимог закону, а видача вказаним власникам державних актів про право власності на земельні ділянки є неправомірною, а самі земельні ділянки вибули із власності держави без належних на це правових підстав.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати приватизацію земельних ділянок Садового товариства «Сталь»: № 40 - ОСОБА_7 , площею 0,07487 га, кадастровий номер № 1210100000:08697:0047, № 43 ОСОБА_6 , площею 0,07189 га, № 1210100000:08697:0013- недійсними та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою № 35 - ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень такий відповідач посилалась на ті обставини, що заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю, тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту). Однак на час видання такого акту, позивач не був ані членом кооперативу а ні власником земельної ділянки, а відтак його права не можуть бути порушеними. Крім того, просила застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Талан Олександром Леонідовичем, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подано пояснення на позовну заяву. В обґрунтування своїх пояснень він посилався на те, що предмет спору, а саме, визнання недійсною приватизації земельних ділянок, не має до нотаріуса жодного відношення, оскільки орган нотаріату не приймає участі та не задіяний у процесах приватизації земельних ділянок, а задоволення позову або відмова у позові жодним чином не вплине на права та обов`язки нотаріуса.

Позивач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги. У такій заяві по суті справи позивач заперечує проти доводів відповідача ОСОБА_2 із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у позовній заяві, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач позовні вимогипідтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені в позовній заяві, а справу розглянути за його відсутності, про що подав суду відповідну письмову заяву.

Представник відповідача Садового товариства «Сталь» у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує, просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, та у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, про що зазначила у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судове засіданняне з`явилися,про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до судуне надходило.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ІванютінСандомирський Леонід Олегович, у судове засідання не з`явився, надіслав до суду письмову заяву про проведення судового засідання без його участі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань від таких учасників справи до суду не надходило.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, у судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву про проведення судового засідання без її участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.05.2023 року вирішено залучити до участі у справі, в якості співвідповідача: ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Ухвалою від17.05.2023року вирішенозалучитидоучасті усправі,в якостітретьої особи,що незаявляє самостійних вимогна предмет спору Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентину Володимирівну (місцезнаходження:49000,м.Дніпро,вул.В.Липинського,12).

Враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про відмову у задоволені позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що Садівниче товариство «Сталь» є обслуговуючим кооперативом, дата державної реєстрації: 13.07.1979 року, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Також судом встановлено, що фактично на території такого обслуговуючого кооперативу суміжно розташовані земельні ділянки за кадастровим № 1210100000:08:6973:00085, що належать позивачеві, та земельні ділянки № 1210100000:08697:0047, та № 1210100000:08697:0013, приватизацію яких позивач просити визнати недійсною.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , код 81570034, в Садівничому товаристві «Сталь», площею 0,06270 га, номер державної реєстрації 26191 від 28 липня 1999 року, визнано за позивачем на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2013 року. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Матеріалами справи підтверджено, що речове правона вказануземельну ділянку з кадастровим номером № 1210100000:08:6973:00085, площею 0,0627 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 було зареєстровано за позивачем 27.09.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідним реєстраційним № 33514923.

Також судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим № 1210100000:08697:0047 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстровим № 5058, та державного акту про право власності на земельну ділянку ЯГ № 555617 від 30.03.2007 року.

Оглядом такого договору судом встановлено, що продавцем означеної земельної ділянки виступав ОСОБА_4 , якому земельна ділянка належала на підставі Державного акту ЯГ № 565982 виданого на підставі додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2005 року за № 2-4701, договору від 06.12.2005 року за № 2 -4705. Вказані договори та додаткове свідоцтво про право на спадщину позивачем в межах розгляду даної справи не оспорювались.

Із матеріалів справи також вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № 1210100000:08697:0013 була передана у приватну власність 28.07.1999 року ОСОБА_6 , у зв`язку із чим належить останньому на підставі державного акту про право власності на землю ДПД № 026198.

Оскільки позивач наполягає на тому, що приватизація таких земельних ділянок за кадастровими № 1210100000:08697:0047, та № 1210100000:08697:0013 є протиправною, порушує його права та інтереси, то суд доходить висновку про виникнення між сторонами спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

При цьому суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 р. № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Суд вказує, що порушення прав або охоронюваного законом інтересу позивача мало існувати саме на момент ухвалення спірних рішень про приватизацію вказаних земельних ділянок № 40 № 1210100000:08697:0047, № 43 № 1210100000:08697:0013.

Однак в даному випадку судовим розглядом встановлено, що позивач набув речове право на земельну ділянку у 2013 році на підставі судового рішення, у той час як спірна приватизація земельних ділянок із кадастровими № 1210100000:08697:0047, та № 1210100000:08697:0013 відбулась у 2005 та 1999 році відповідно. А відтак, рішення про приватизацію таких земельних ділянок ніяким чином на момент їх ухвалення не могли порушувати та зачіпати права та інтереси позивача, оскільки останній на той час не був власником суміжної земельної ділянки, та відповідно не був землекористувачем такої ділянки у розумінні вимог чинного законодавства.

Також суд вказує, що статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку, сторона позивача, посилаючись на порушення його прав, як землекористувача, з боку відповідачів, так і не надав суду докази, що відповідали б критеріям достатності, належності і допустимості, які підтверджували б обставину такого порушення саме з боку вказаних відповідачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Також позивач просив розглянути справу у його відсутність.

Отже, в даному випадку позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів про порушення прав позивача, та відсутність з боку позивача клопотань про забезпечення таких доказів, у тому числі у спосіб призначення експертизи, вимушує суд констатувати про недоведеність тверджень позивача щодо порушення його прав відповідачами з приводу користування земельною ділянкою.

Так само, суд вказує, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулювався статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому подання заінтересованою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є пропозицією про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є прийняттям (акцептом) такої пропозиції власником в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Таким чином, приватизація земельної ділянки полягає в укладенні договору між громадянином і власником - державою або територіальною громадою (в особі відповідного органу) шляхом здійснення оферти та її прийняття відповідно до частини другої статті 638 ЦК України. Подібні висновки, але для правовідносин оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункти 34 - 36).

З наведеного вбачається, що рішення про приватизацію земельної ділянки приймалось не безпосередньо відповідачами, а органом приватизації, яким був на той час відповідний орган місцевого самоврядування, на той час Дніпропетровською міською радою.

Однак будь-яких вимог до такого органу приватизації позивачем так само не заявлялось.

Суд вказує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином,вирішуючи спір,суд повно,всебічно таоб`єктивноз`ясувавшиобставини справита доказинаявні усправі приходитьдо висновкупро необхідністьвідмови узадоволенні позову ОСОБА_1 доСадового товариства«Сталь», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів в Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ІванютінСандомирський Леонід Олегович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, про визнання приватизації земельних ділянок недійсною та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, про усунення перешкод у користуванні власністю, через його необґрунтованість та недоведеність.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_2 , суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені позову в його повному обсязі через недоведеність та необґрунтованість, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності є відсутніми.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,10,12,13,81,141,263-265,268,274-279,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ) до Садового товариства «Сталь» (місцезнаходження:49053,м.Дніпро,вул.Мисова,код ЄДРПОУ24227889), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 20300572, місце знаходження: місце знаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-а), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ІванютінСандомирський Леонід Олегович (місцезнаходження:49044,м.Дніпро,вул.Шолом-Алейхема,буд.4/26), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна (місце знаходження:49000,м.Дніпро,В.Липинського,12), про визнання приватизації земельних ділянок недійсною та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан