Рішення

від 04.10.2023 по справі 554/96/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 04.10.2023Справа № 554/96/23 Провадження № 2/554/2217/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря: Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Панченко О.О.,

представник відповідачів: адвокат Дзюбенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріта-Полтава» про зобов`язання до виконання договірних зобов`язань, зобов`язання не чинити перешкоди та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у січні 2023 року звернувся до суду з позовом та з уточненим позовом до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріта-Полтава» про зобов`язання до виконання договірних зобов`язань, зобов`язання не чинити перешкоди та стягнення моральної шкоди, в якому просить визнати недійсним повідомлення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , адресоване громадянину ОСОБА_1 про припинення договірних відносин між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 17.06.2022 року; зобов?язати відповідачів та їх правонаступників виконувати взяті на себе договірні зобов?язання згідно укладеного договору про надання послуг від 08.06.2022 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а саме: надати ОСОБА_1 протягом 12 місяців (80 відвідувань) з правом заморожування клубної карти на 45 днів в приміщенні фітнес - клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» за адресою: м. Полтава, вул.Пилипа Орлика, 40 послуги по фітнес тестуванню, інструктажу в тренажерному та кардіо-залах, відвідуванню тренажерної та кардіо-залів, відвідуванню залу єдиноборств, відвідуванню групових програм, відвідування басейну за розкладом, відвідування групових занять з аквааеробіки, відвідуванню фінської, римської та інфрачервоної саун, відвідуванню залу настільного тенісу, з наданням сейфів для зберігання цінних речей, з правом використання додаткової послуги - 10 персональних тренувань з кваліфікованим інструктором тренажерного залу; зобов?язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІТА - ПОЛТАВА» (КОД ЄДРПУО 30732474), а також їх правонаступників не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до приміщення фітнес - клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» за адресою: АДРЕСА_1 з правом користування останнім послугами даного клубу на умовах договору про надання послуг, укладеного 08.06.2022 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вид карти - 12 місяців (80 відвідувань) повна клубна карта з правом заморожування клубної карти на 45 днів; стягнути з ОСОБА_2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІТА - ПОЛТАВА» ( КОД ЄДРПУО 30732474) солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він більше 10 років користувався послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN». Передостанній раз ОСОБА_1 оплачував послуги фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» у квітні 2021 року, шляхом придбання повної клубної карти на 12 місяців із заморожуванням на 45 днів та тоді ж був ознайомлений з Правилами ФК «Вітамін».

У 2022 році, після виникнення конфліктної ситуації, ОСОБА_1 було з`ясовано, що у 2021 році ним було фактично укладено договір про надання послуг з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , діяльність якої як ФОП наразі припинена. Оскільки, 14.06.2022 року закінчувалася дія клубної карти, з 20.05.2022 року ОСОБА_6 почала майже щодня нагадувати йому про необхідність оплати послуг фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN».

08.06.2022 року, оскільки позивач вирішив продовжити користування послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», ним була проведена оплата за повне продовження дії повної клубної карти на 12 місяців, в сумі 11 610,00 грн. та 13.06.2022 року було оплачено 3 500,00 грн. за 10 персональних тренувань, виконавець Буланий Михайло, який є найманим працівником ФОП ОСОБА_3 .

Жодного фіскального чеку ОСОБА_1 ні 08.06.2022 року, ні 13.06.2022 року не було видано, як і не було видано інших документів, які б підтвердили факт оплати за послуги фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», а тим паче не було видано жодного документа, який вказував на те, що він оплатив грошові кошти в сумі 15 100,00 грн. відповідачу ФОП ОСОБА_2 . Та обставина, що послуги йому надає фізична особа-підприємець ОСОБА_2 чи наприклад, ФОП ОСОБА_3 , чи ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» позивачу було невідомо, оскільки він неодноразово оплачував послуги зазначеного фітнес-клубу, відвідував бар, йому надавали чеки, де отримувачем коштів було зазначено ФК ВИТАМИН. Лише коли він придбавав спортивне харчування, то в товарному чеку було зазначено ОСОБА_7 .

Фітнес-клуб «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» повинен був протягом 12 місяців, починаючи з 14.06.2022 року з правом заморожування клубної карти на 45 днів в приміщенні, що розташоване в будинку за адресою АДРЕСА_1 , надати послуги по фітнес тестуванню, інструктажу в тренажерному та кардіо-залах, відвідуванню тренажерної та кардіо-залів, відвідуванню залу єдиноборств, відвідуванню групових програм, відвідування басейну за розкладом, відвідування групових занять з аквааеробіки, відвідуванню фінської, римської та інфрачервоної саун, відвідуванню залу настільного тенісу, надати сейфи для зберігання цінних речей, а також позивач мав право використати додаткову послугу - 10 персональних тренувань з кваліфікованим інструктором тренажерного залу.

Незважаючи на проведену ним оплату за користування протягом 12 місяців, починаючи з 14.06.2022 року послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», з 15.06.2022 року під час відвідування клубу ОСОБА_8 (як з`ясувалося - директор ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА») почала чинити перешкоди у користуванні відвідування тренажерного залу та відвідування басейну з сауною. На що він вимушений був викликати поліцію та подати відповідну заяву. На його прохання надати пояснення з приводу таких перешкод він довідався, що послуги йому надає ніби-то ФОП ОСОБА_2 , хоча грошові кошти він не передавав зазначеній особі. Також, 15.06.2022 ркоу у присутності поліцейських йому було видано два ВЕБ-чеки від ФОП ОСОБА_2 на суму 11 610,00 грн. та 3500,00 грн. Вказаними чеками підтверджується факт укладення ним договору з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг.

07.07.2022 року позивач отримав від ФОП ОСОБА_2 лист, в якому останній повідомив його про припинення договірних відносин та про необхідність повідомлення банківських реквізитів для повернення невикористаних грошових коштів.

15-18.07.2022 року позивача знову не допустили до фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», що підтверджується його заявами до поліції.

15.08.2022 року ОСОБА_1 було отримано від ФОП ОСОБА_2 лист-відповідь від 09.08.2022 року на його лист від 11.07.2022 року, в якому відповідач повідомив, що припиняє з позивачем відносини в односторонньому порядку, у зв`язку з порушенням Правил фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», а помилково отримані від нього кошти в сумі 11 610,00 грн. за повне продовження клубної карти на 12 місяців та 13.06.2022 року на суму 3500,00 грн. за 10 персональних тренувань йому ніби-то повернули поштовим переводом.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, оскільки кошти в сумі 11 610,00 грн. та 3500,00 грн. були отримані на рахунок ФОП ОСОБА_2 , відповідно договір надання послуг фітнес-центру було укладено в спрощений спосіб. Відповідно слід зазначити, що оскільки договір не було укладено у письмовій формі з ФОП ОСОБА_2 , як наслідок не було визначено порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг, отже не можна вважати договір про надання послуг між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваним в односторонньому порядку.

Таким чином, отримане поштою повідомлення ФОП ОСОБА_2 про припинення договірних відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 від 17.06.2022 року, як правочин (одностороння відмова від договору) не відповідає наведеним положенням договору та приписам ст.ст.6,11-13,203,611,627,628,651 ЦК України, що в силу ст.215 ЦК України є підставою для визання його недійсним.

В зв`язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_2 умов договору про надання послуг з використанням фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», на умовах клубної карти на 12 місяців та з 13.06.2022 року правом використання 10-ти персональних тренувань, а також спільними діями щодо не допуску до приміщення клубу та персональних тренувань з боку ФОП ОСОБА_3 та директора ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» ОСОБА_8 позивачу було завдано певні моральні страждання, які полягали у наступному: він не міг проводити реабілітаційні заходи, що були ним заплановані, відчув у зв`язку з цим погіршився стан здоров`я, фізичні болі, його емоційний стан у зв`язку з цим також значно погіршувався. Врешті, внаслідок того, що упродовж червня-вересня 2022 року він не міг належним чином проводити фізичні реабілітаційні заходи (тренування під наглядом професійного тренера, масажі, термічні процедури та ін.) йому наразі необхідне проведення складної операції, вартість якої кілька десятків тисяч євро. З урахуванням принципів розумності та справедливості вважає за доцільне стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду 1 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Відповідачем ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» подано до суду відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову до відповідача. Зазначив, що ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» не є належним відповідачем у цій справі. З огляду на зміст позовної заяви остання стосується виконання договірних зобов`язань, пов`язаних з можливістю отримання послуг за клубною картою «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» та нібито спричиненням перешкод у доступі до отримання послуги за наведеним зобов`язанням. Однак, ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» взагалі не являється суб`єктом вищевказаних відносин, жодних взаємин з позивачем не має, не чинила позивачу будь-яких перешкод у доступі до отримання послуги за клубною картою «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN». Вважає, що між позивачем та ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» відсутній будь-який спір про право. ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» не реалізує діяльність, пов`язану з наданням послуг фітнес-тренування. ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке здається в оренду (основий вид економічної діяльності підприємства 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). Наразі згідно договору оренди нежитлового приміщення №16/08 від 16.08.2022 ркоу вказане приміщення передане в строкове платне користування ФОП ОСОБА_3 для надання послуг фітнес клубу. Окрім того, ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА», як правонаступник ПрАТ «Ауріта», є власником знаку для товарів та послуг PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 12.02.2018 року. Під час надання в строкове платне користування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , для надання послуг фітнес клубу ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» також укладає Ліцензійний договір на товаринй знак, предметом якого є надання Ліцензіату на певний строк дозволу на використання знаку для товарів та послуг PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN при наданні послуг із використанням вищезгаданого товарного знаку.

Крім того, ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» не вбачає підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди. Зі змісту позовної заяви не зрозуміло яким чином ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» порушила права позивача та в чому проявляється заподіяння моральної шкоди (т.1 а.с.127-129).

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» є належним відповідачем. Так, не зважаючи на проведену ним оплату за користування протягом 12 місяців, починаючи з 14.06.2022 року, послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», з 15.06.2022 року під час відвідування клубу ОСОБА_8 (як з`ясувалося - директор ТОВ «АУРІТА - ПОЛТАВА» ) почала чинити перешкоди у користуванні відвідування тренажерного залу та відвідування басейну з сауною. На що позивач вимушений був викликати поліцію. Вказав на те, що приходять люди, придбавають клубні карти, наприклад, зі строком дії 12 місяців, проте через 2-3 місяці змінюється особа, яка вже є новим користувачем приміщення та новим користувачем знаку для товарів та послуг PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN (т.1 а.с.146-148).

Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому відповідач зазначив, що згідно Правил «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» в разі проведення клієнтом оплати послуги фітнес-клубу вважається, що клієнт погодився з даними Правилами і між ним та ФОП ОСОБА_2 укладено у спрощений спосіб договір про надання послуг. Цими ж Правилами встановлено, що в клубі заборонено неповажне ставлення до членів клубу і персоналу. При порушенні Правил клубу адміністрація залишає за собою право розглянути питання про подальше відвідування клієнтом Клубу і припинення дії клубної карти без повернення вартості невикористаного часу. У разі вчинення клієнтом будь-яких дій, що завдають шкоди діловій репутації фітнес-клубу, відповідно до положень ст.907 ЦК України, надання послуг може бути припинено в односторонньому порядку. Правила PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN є викладом порядку надання послуг фітнес-клубом та становлять вираз умов договору з клієнтом. У зв`язку з тим, що позивач неповажно ставився до персоналу клубу, що виражалось в зухвалому та галасливому поводженні, звинуваченні осіб, що задіяні у наданні послуг клубу, у скоєнні шахрайства та ухиленні від сплати податків, було прийнято рішення про припинення з позивачем договірних відносин. Таким чином, вважає, що ФОП ОСОБА_2 не порушив положення законодавства, оскільки діяв у відповідності до Правил надання послуг фітнес-клубом.

Повідомляє, що ФОП ОСОБА_2 позбавлений статусу підприємця у зв`язку з внесенням до ЄРДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Таким чином, ОСОБА_2 не реалізує наразі підприємницької діяльності, пов`язаної з наданням послуг фітнес-тренування та не має об`єктивної можливості надати той ряд послуг, який вимагає позивач.

ФОП ОСОБА_2 неодноразово звертався до позивача з проханням повідомити останнім реквізити для перерахування сплачених позивачем грошових коштів, однак останнім такі дані повідомлені не були. У зв`язку з чим, ФОП ОСОБА_2 оформив видаткові чеки на повернення грошових коштів, які у подальшому були надіслані позивачу поштовим переказом. Отже, збитки, які могли бути заподіяні позивачу шляхом ненадання ФОП ОСОБА_2 послуг у фітнес-клубі, відшкодовані у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2 наразі не здійснює оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN». З огляду на що, будь-який спір в цій частині між сторонами відсутній.

Фітнес-клуб «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» є спортивним клубом, який згідно Закону України «Про фізичну культуру і спорт» здійснює надання фізкультурно-спортивних послуг. Позивач, відвідуючи фітнес-клуб, жодного разу не зазначав про наявні проблеми зі станом здоров`я, послугами тренерів, які здійснюють фізкультурно-спортивну реабілітацію, не користувався. З огляду на що, незрозуміло, який саме комплекс реабілітаційних заходів мав намір проводити позивач у фітнес-клубі. Окрім того, у завлених позивачем вимогах не прослідковується причинно-наслідковий зв`язок між невідвідуванням фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» та настанням тих негативних наслідків, які описує позивач. Недоведеними також є самі наслідки, що визначаються позивачем як погіршення стану здоров`я, фізичні болі, погіршення емоційного стану, необхідності проведення операції (т.1 а.с.15-177).

Відповідач ФОП ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що наразі ФОП ОСОБА_3 є орендарем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди нежитлового приміщення №16/087 від 16.08.2023 року. Під час здійснення господарської дільності ФОП ОСОБА_3 використовує товаринй знак PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN відповідно до умов Ліцензійного договору на товаринй знак від 16.08.2023 року. ФОП ОСОБА_3 не має жодних взаємин з позивачем. При цьому, позивачем не було наведено жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_3 чинила позивачу перешкоди у доступі до отримання послуги на умовах нібито укладеного договору про надання послуг з ФОП ОСОБА_2 .

З огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та вищевикладені обставини, між ФОП ОСОБА_3 та позивачем відсутні взаємовідносини зі споживачем, а отже положення щодо відшкодування моральної шкоди в розрізі заподіяння шкоди внаслідок недоліків продукції не підлягають застосуванню (т.1 а.с. 183-185).

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фактично укладав договір у спрощений спосіб з ФОП ОСОБА_2 . З Правилами преміум фітнес клубу «VITAMIN» під розпис ОСОБА_1 в момент сплати коштів та зарахування їх ФОП ОСОБА_2 ніхто не ознайомлював. Ті Правила ФК «Вітамін», з якими ОСОБА_1 був ознайомлений ще у 2021 році, не містили умови, яка б передбачала право розірвання договору в односторонньому порядку на підставі ст.907 ЦК Україин. Відповідно, оскільки договір не було укладено у письмовій формі з ФОП ОСОБА_2 , як наслідок не було визначено порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг, відповідно не можна вважати договір про надання послуг між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваним в односторонньому порядку. Також, звертає увагу на те, що кошти в сумі 15 110,00 грн. ОСОБА_1 не отримував від ФОП ОСОБА_2 . Так, фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 09.08.2023 ркоу не є доказом вручення ОСОБА_1 суми 15 110,00 грн., яка була йому відправлена невідомо ким та в якості чого (т.1 а.с.199-200).

Позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій, зокрема, зазначив, що 10.05.2023 року було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого дійсно вбачається про припинення ОСОБА_2 статусу фізичної особи-підприємця. ФОП ОСОБА_3 у відповіді на адвокатський запит від 17.03.2023 року повідомила, що вона надає послуги особам, які сплатили кошти ФОП ОСОБА_2 за надані послуги, відповідно до переліку, наданого ОСОБА_2 . У відносинах з особами, які сплатили кошти ФОП ОСОБА_2 за надані послуги відбулася заміна сторони у зобов`язанні (т.1 а.с.217-219).

Ухвалою суду від 15.06.2023 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року замінено відповідача у справі, у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено, викликано до суду свідків, прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, з підстав вказаних у позовній заяві, просив вимоги задовольнити. Зазначив, що він фактично лікувався у фітнес-клубі, працівників попереджав про стан здоров`я. Позивач робив зауваження по прибиранню, попросив у них договір, йому його не надали та не впустили в клуб, бо він пам`ятку не підписав. Правила він не підписував, отримав Правила лише 18 липня в присутності працівників поліції.

Представник позивача - адвокат Панченко О.О. в судовому засіданні позов підтримала, просила вимоги задовольнити. Зазначила, що 08.06.2022 року чек ОСОБА_1 не видали на 15 110,00 грн., з 15.06.2022 року йому почали вчиняти перешкоди. 07.07.2022 року від ФОП ОСОБА_2 позивач отримав повідомлення про припинення відносин та повернення коштів. Проте кошти ФОП ОСОБА_2 йому не повернуті, доказів вручення немає. Натепер ФОП ОСОБА_3 є орендарем, кожні 3 місяці міняються орендарі.

Представник відповідачів - адвокат Дзюбенко В.О. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, вказаних у відзивах. Зазначила, що Правила позивач відмовився підписувати, тоді як вони становлять додаток до договору. Сплачені кошти та підписані Правила є договором. Договір письмовий не укладається з клієнтом, лише Правила підписуються. Договір був укладений в спрощений спосіб. Позивачу запропонували повернути кошти, але він відмовився. Ці кошти ОСОБА_2 не повернуті, наразі він не є орендарем, тому послуги не може надавати. ФОП ОСОБА_3 не є правонаступником його. Оскільки кошти повернуті позивачу, ФОП ОСОБА_3 не має договірних відносин з ОСОБА_1 , тому зобов`язати ФОП ОСОБА_3 до виконання послуг неможливо. Не заперечує, що не допускали позивача до фітнес-клубу, оскільки він порушував Правила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів, допитавши свідків, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, більше 10 років ОСОБА_1 користувався послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN». 08.06.2022 року, оскільки позивач вирішив продовжити користування послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN», ним була проведена оплата за повне продовження дії повної клубної карти на 12 місяців в сумі 11 610,00 грн. та 13.06.2022 року було оплачено 3 500,00 грн. за 10 персональних тренувань.

Незважаючи на проведену оплату за користування протягом 12 місяців, починаючи з 14.06.2022 року, послугами фітнес-клубу «PREMIUM FITNESS CLUB VITAMIN» з 15.06.2022 року під час відвідування клубу ОСОБА_1 почали чинити перешкоди у користуванні відвідування тренажерного залу та відвідування басейну з сауною.

Згідно листа-відповіді від 17.06.2022 року, ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про припинення договірних відносин та про необхідність повідомлення банківських реквізитів для повернення невикористаних грошових коштів (т.1 а.с.46).

В листі ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що пунктом 2.16 Правил клубу, з якими 13.04.2021 року клієнт ознайомився та погоджувався їх виконувати, передбачено, що в разі вчинення клієнтом будь-яких дій, що завдають шкоди діловій репутації фітнес-клубу, відповідно до положень ст.907 ЦК України, надання послуг може бути припинене в односторонньому порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним повідомлення про односторонню відмову від договору та спонукання відповідачів та їх правонаступників до виконання зобов`язань за договором, не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до приміщення фітнес-клубу та стягнення моральної шкоди.

Проаналізувавши зміст повідомлення від 17.06.2022 року, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному листі рішення ФОП ОСОБА_2 про дострокове припинення договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст.202 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зі змісту статті 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Згідно ст.907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Встановлено, що у самому повідомленні ФОП ОСОБА_2 від 17.06.2022 року не міститься посилання на конкретне порушення, що спричинило за собою його відмову від договору в односторонньому порядку.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ФОП ОСОБА_2 вказував на неповажне ставлення позивача до персоналу клубу, що виражалось в зухвалому та галасливому поводженні, звинуваченні осіб, що задіяні у наданні послуг клубу, у скоєнні шахрайства та ухиленні від сплати податків, тому було прийнято рішення про припинення з позивачем договірних відносин.

Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08.10.2020 року у справі № 910/11397/18.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів: 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів: 1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України: 1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мють значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення позивачем умов укладеного договору про надання послуг фітнес-клубу.

Оскільки, про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку відповідачем повідомлено позивача у вигляді повідомлення від 17.06.2022 року, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним фактично одностороннього правочину, вчиненого ФОП ОСОБА_2 у вигляді повідомлення від 17.06.2022 року про припинення договірних відносин з надання послуг фітнес-клубу, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.

Відтак, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-80 ЦПК України, суд дійшов висновку, що у відповідача ОСОБА_2 були відсутні підстави для односторонньої відмови від договору про надання послуг фітнес-клубу, вимога позивача про визнання недійсним повідомлення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , адресованого громадянину ОСОБА_1 , про припинення договірних відносин між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 17.06.2022 року є обґрунтованою та законною.

В частині позовних вимог про спонукання відповідачів та їх правонаступників до виконання зобов`язань за договором, не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до приміщення фітнес-клубу суд дійшов висновку про відмову в їх задоволені, з огляду на таке.

З урахуванням принципу змагальності саме позивач у справі має довести суду ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме укладення договору з відповідачами, невиконання ними зобов`язань, чинення перешкод.

Однак, позивачем до позовної заяви не надано доказів наявності договірних відносин позивача, як вказано у позові - з відповідачами та їх правонаступниками, не вказано хто конкретно зобов`язаний виконати вимоги позивача з приводу надання послуг фітнес-клубу та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у доступі до приміщення фітнес-клубу.

Натомість, згідно матеріалів справи, кошти ФОП ОСОБА_2 фактично повернуті ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 11 610,00 грн. та 3500,00 грн. можуть бути ним отримані в АТ «Укрпошта» (т.1 а.с.178,179,180-182 - веб чеки, фіскальні чеки). Тому, вимоги позивача до відповідачів та їх правонаступників про спонукання до виконання зобов`язань за договором, не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до приміщення фітнес-клубу є неконкретизованими, необгрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про спонукання відповідачів та їх правонаступниквів до виконання зобов`язань за договором, не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному доступі до приміщення фітнес клубу - суд не вбачає.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо застосування законів, що регулюють відшкодування моральної шкоди, у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року і у пункті 2 цієї постанови зазначив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 3 даної постанови роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилається, зокрема, на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом, на що, зокрема, вказується у постанові Верховного Суду України № 6-1575цс16 від 09 листопада 2016 року.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.

Однак, на підтвердження завдання шкоди його здоров`ю, позивач доказів не надав.

Отже, позивачем ОСОБА_1 не підтверджено та не надано доказів завдання шкоди його здоров`ю діями відповідачів. Також позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що діями відповідачів йому взагалі заподіяна моральна шкода.

Виходячи з викладеного вище правового обгрунтування, підстави для задоволення вимог позивача і в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Покази свідків, допитаних в судовому засіданні: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , які пояснили про те, що дійсно ОСОБА_1 не було допущено до фітнес-клубу, він відмовився підписувати Правила фітнес-клубу та отримувати кошти - жодним чином не спростовують висновків суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.526,610,611,1167 ЦК України, суд -

В И Р ІШ И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріта-Полтава» про зобов`язання до виконання договірних зобов`язань, зобов`язання не чинити перешкоди та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , адресоване ОСОБА_1 , про припинення договірних відносин між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 17.06.2022 року.

В задоволенні інших вимог позивачу ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

відповідач: ФОП ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріта-Полтава», адреса місцезнаходження: 36020, м.Полтава, вул.Пилипа Орлика,40, код ЄДРПОУ: 30732474.

Повний текст судового рішення складено 10.10.2023 року.

Суддя А.М.Чуванова