Ухвала

від 05.10.2023 по справі 676/4060/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 676/4060/17

провадження № 61-13767ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Довжоцької сільської ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними рішень і державного акта на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, третя особа - Довжоцька сільська рада, про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Довжоцької сільської ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними рішень і державного акта на право власності на земельну ділянку.

Первісний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 . Також у тимчасовому користуванні відповідача перебувала земельна ділянка на АДРЕСА_2 .

У 1996 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільно звернулися до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради з заявою про розподіл між ними цієї земельної ділянки, рішенням якого від 07 березня 1996 року № 216 розподілено земельну ділянку на АДРЕСА_2 площею 810 кв. м згідно з планом, що додавався. Цим же рішенням відмінено рішення виконавчого комітету міської ради від 18 березня 1993 року № 277 про виділення земельної ділянки в тимчасове користування ОСОБА_3 .

У липні 2017 року позивач дізнався про приватизацію відповідачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,1780 кв. м, у тому числі й усієї земельної ділянки на АДРЕСА_2 , чим порушено права ОСОБА_2

ОСОБА_2 просив визнати недійсними:

рішення Довжоцької сільської ради №11 від 04 квітня 2011 року в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га;

рішення Довжоцької сільської ради №17 від 17 червня 2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,1780 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та передачі безоплатно у власність цієї земельної ділянки;

державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1780 га кадастровий номер 682248400:01:004:0962, виданий ОСОБА_3 .

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради про скасування рішення.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що приватизація ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 проведена у встановленому законом порядку. До загального розміру приватизованої земельної ділянки увійшла суміжна земельна ділянка, площею 810 кв. м на АДРЕСА_2 , яка була надана йому в 1993 році для городництва. Ні він, ні ОСОБА_2 не зверталися з заявою про розподіл між ними земельної ділянки на АДРЕСА_2 . Із такою заявою зверталася його дружина ОСОБА_1 , а виконавчий комітет міської ради на власний розсуд вирішив це питання.

ОСОБА_3 просив:

визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 216 від 07 березня 1996 року «Про розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_2 ».

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсними рішення Довжоцької сільської ради №17 від 17 червня 2011 року в частині затвердження технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,1780 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу безоплатно у власність цієї земельної ділянки; державний акт серії ЯК № 977293 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1780 га, кадастровий номер 682248400:01:004:0962. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 мотивовані тим, що внаслідок приватизації ОСОБА_3 частини земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на яку за рішенням компетентного органу набув право користування ОСОБА_2 , порушуються права останнього, що є підставою для визнання недійсними рішення сесії сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки і державного акта на право власності на земельну ділянку. Водночас, при відмові в задоволенні зустрічного позову, суди вважали, що ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що він не підписував заяву до міськвиконкому від 06 лютого 1996 року й клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв, а також не надав доказів постійного користування ним земельною ділянкою, яка мала адресу: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що оскаржені рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У червні 2020 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині первісного позову задоволено, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року в частині вирішення первісного позову та стягнення з ОСОБА_3 судового збору скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 закрито. Раніше прийняту в справі постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині вирішення первісного позову скасовано.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні первісного позову, суд першої інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка, яка була приватизована ОСОБА_3 у червні 2011 року згідно з чинною на час приватизації частиною п`ятою статті 61 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_1 . Проте, остання як співвласник земельної ділянки до участі в справі як співвідповідач за позовом ОСОБА_2 не залучена, що є підставою для відмови в задоволенні його позову. Разом з тим ОСОБА_1 не зазначила, яким чином рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову впливає на її права чи обов`язки, тому апеляційне провадження за її апеляційною скаргою в цій частині підлягає закриттю.

Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Довжоцької сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними рішень та державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

при оскарженні рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 рокув апеляційному порядку, ОСОБА_1 зазначала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, оскільки спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 ;

відповідно до матеріалів справи, з 14 червня 1981 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі. Спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_3 внаслідок безоплатної передачі її із земель державної (комунальної) власності 17 червня 2011 року. Згідно з частиною п`ятою статті 61 СК України (в редакції, яка була чинна на час приватизації земельної ділянки), об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Отже, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 ;

разом з тим, зазначаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_1 , яка як співвласник земельної ділянки мала б бути залучена до участі в справі співвідповідачем, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з частиною першою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах. Предметом первісного позову є визнання недійсними рішень сільської ради щодо передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та виданого на його ім`я державного акта на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_3 як титульний власник спірного майна залучений відповідачем за цим позовом. Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційний суд не звернув уваги на презумпцію спільності інтересів подружжя і сім`ї, не врахував, що в спірних правовідносинах права ОСОБА_1 захищаються другим з подружжя - ОСОБА_3 , внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про її права та обов`язки.

Оскарженою ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Довжоцької сільської ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними рішень і державного акта на право власності на земельну ділянку, закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

судове рішення, яке оскаржується в апеляційному порядку особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб;

у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги;

у постанові від 20 січня 2020 року у справі №2-1426/08, постанові від 30 січня 2020 року у справі №646/6461/17 Верховний Суд зазначив, що особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи;

за змістом названих норм, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках;

у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі 911/2635/17 міститься висновок, відповідно до якого рішення суду є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 3 лютого 2016 року у справі №6-885цс15;

з урахуванням презумпції спільності інтересів подружжя і сім`ї, під час розгляду цієї справи у спірних правовідносинах права ОСОБА_1 захищалися другим з подружжя - ОСОБА_3 , яким рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року було оскаржено як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Таким чином, оскаржуваним судовим рішенням не було і не могло бути вирішено питання безпосередньо про права та обов`язки ОСОБА_1 в цих правовідносинах. За встановлених обставин, оскільки рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

ОСОБА_1 15 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до цього суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду з питання чи є обов`язковою умовою у залученні до розгляду справи співвідповідачем іншого з подружжя, якщо спором є припинення права власності на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя та чи в даному випадку можу один із подружжя захищати інтереси іншого без залучення останнього співвідповідачем у справі. З висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 погодитися неможливо, так як поза увагою суду залишився той факт, що відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною. Суд встановив, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку і тому має право здійснювати захист своїх прав, передбачених чинним законодавством, а саме бути відповідачем у даній справі, так як спірна земельна ділянка перебуває у спільній власності, хоча апеляційний суд так не вважав. Закриваючи апеляційне провадження апеляційним судом залишились поза увагою норми матеріального права, якими ОСОБА_1 , як співвласника спірного майна, наділено правами, які оскарженим рішення суду першої інстанції були порушені. Судом першої інстанції будь-яких висновків з питання спільного майна подружжя в своєму рішенні не зазначив, тобто фактично суд своїм рішенням обмежив права ОСОБА_1 , як співвласника, а судом апеляційної інстанції права ОСОБА_1 не були захищені та поновлені у спільній сумісній власності подружжя. Окрім цього, апеляційним судом не було ураховано, що припиненням права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 одночасно порушуються права ОСОБА_1 , як співвласника, а тому на підставі частини першої статті 352 ЦПК України у неї виникло право на здійснення захисту своїх прав, шляхом подачі апеляційної скарги, як особою, яку не було залучено до розгляду справи у якості співвідповідача. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що цивільно-процесуальним законодавством не передбачено такого поняття, як захист інтересів одного подружжя іншим. Твердження апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 захищав інтереси ОСОБА_1 є необґрунтованими так як вони не ґрунтуються на нормах процесуального права. Окрім цього, такого поняття як титульний власник цивільним законодавством не передбачено, а передбачено титульний володілець.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що:

рішенням Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 17 червня 2011 року № 17 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1780 га ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та передано ОСОБА_3 безоплатно у власність зазначену земельну ділянку;

у 2012 році ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯК №977293 на право власності на земельну ділянку площею 0,1780 га по АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 червня 1981 року і з урахуванням частини п`ятої статті 61 СК України (в редакції, яка була чинна на час приватизації земельної ділянки), спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 .

При зверненні до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, оскільки спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) вказано, що: «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року в справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22) зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) зазначено, що «право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі».

Встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи і інтереси ОСОБА_1 ,апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четвертої статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Довжоцької сільської ради, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсними рішень і державного акта на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, третя особа - Довжоцька сільська рада, про скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков