Постанова

від 09.10.2023 по справі 160/11204/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11204/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (суддя Верба І.О.) в справі № 160/11204/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 26 квітня 2023 року № 047050022077 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу її роботи за Списком № 1 період роботи з 03 вересня 2001 року по 24 лютого 2014 року; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за заявою від 19 квітня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року, визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 26 квітня 2023 року №047050022077, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 період роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2023 року про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 січня 2007 року по 24 лютого 2014 року та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 за її заявою від 19 квітня 2023 року, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду з 01 січня 2007 року по 27 січня 2008 року через відсутність в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відомостей щодо пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1, адже цей період для зарахування до пільгового стажу підтверджено записами в трудовій книжці, проте судом першої інстанції не досліджено записи у трудовій книжці, як й не досліджено довідку ОК-5.

Також, на думку позивача, є невірним висновок суду першої інстанції, що записи у трудовій книжці не містять відомостей щодо віднесення професії та посади позивача до Списку № 1, атестації робочих місць, оскільки в період з 28 січня 2008 року по 24 лютого 2014 року позивач працювала машиністом на молотах і пресах, маніпуляторах 3 розряду ковальсько-штампувального цеху ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», а ця професія та посада належать до Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 та постановою від 24 червня 2016 року № 461.

Стосовно відомостей про проведення атестації робочих місць посилається на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/15-а.

Звертає увагу, що не має можливості отримати будь-які уточнюючі довідки через те, що Попаснянська міська територіальна громада перебуває у тимчасовій окупації з 07 травня 2022 року, а органом Пенсійного фонду не виконано вимог Порядку № 22-1, зокрема, не повідомлено позивача про необхідність дооформлення або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 , 09 травня 1977 року, звернулась до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, вид пенсії - за віком, до якої надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт НОМЕР_1 ; диплом НОМЕР_2 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 1207-500776007; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н; пам`ятку пенсіонера б/н; свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 ; трудову книжку НОМЕР_5 .

Заяву та документи прийнято 19 квітня 2023 року і зареєстровано за № 1601.

За результатами розгляду заяви від 19 квітня 2023 року та доданих до неї документів, ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 26 квітня 2023 року № 047050022077, у якому, зокрема, зазначено, що необхідний вік становить 50 років; вік заявниці 45 років; необхідний страховий стаж становить не менше 20 років у жінок; страховий стаж заявниці становить 27 років 1 місяць 24 дні; необхідний пільговий стаж становить 7 років 6 місяців; пільговий стаж заявниці відсутній; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи; пільговий стаж не враховано, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку заявницею та відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого підпунктом 1 пункту другого статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Повідомленням від 26 квітня 2023 року № 0400-010212-8/55245 ГУ ПФУ в Дніпропетровській направило позивачу рішення за наслідками розгляду заяви від 19 квітня 2023 року про призначення пенсії.

Застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, згідно з якими у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а також висновки, викладені в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, суд першої інстанції вважав, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини.

Судом першої інстанції також встановлено, що до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи позивача з 03 вересня 2001 року по 24 лютого 2014 року.

Встановивши, що позивач з 10 вересня 1997 року по 17 січня 2008 року перебувала у трудових відносинах з Попоснянським вагоноремонтним заводом та, зокрема, працювала з 03 вересня 2001 року учнем машиніста на молотах і пресах, маніпуляторах у кузнечно-штамповочний цех, з 11 вересня 2001 року по 27 січня 2008 року - машиністом на молотах і пресах, маніпуляторах у кузнечно-штамповочний цех по 2-му розряду, а за результатами проведення атестації робоче місце машиніст на молотах і пресах відповідає Списку № 1, яке дає право на пільгових умовах оформити пенсію, що підтверджено записом у трудовій книжці позивача на підставі наказу від 07 квітня 2005 року № 534, врахувавши, що Державне підприємство «Попоснянський вагоноремонтний завод» (код 09585574) перебуває у стані припинення, зареєстровано у Луганській області, Попаснянський район, м. Попасна, вулиця Залізнична, 1, тобто на тимчасового окупованій території з 07 травня 2022 року, а також врахувавши, що в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України наявні відомості щодо пільгового (спеціального) стажу позивача за Списком № 1, а саме: за 2001 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 3 місяці 20 днів, за 2002 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 12 місяців, за 2003 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 12 місяців, за 2004 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 12 місяців, за 2005 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 12 місяців, за 2006 рік: код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1», 12 місяців, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Харківській області протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 січня 2007 року по 27 січня 2008 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відсутні відомості щодо пільгового (спеціального) стажу позивача за Списком № 1.

Застосувавши приписи частин другої статті 9 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту порушеного права на соціальне забезпечення позивача, та визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 28 січня 2008 року по 24 лютого 2014 року в Товаристві з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» з таких підстав:

1) відсутність в трудовій книжці позивача відомостей щодо віднесення професії, посади позивача до Списку № 1, атестації робочих місць у період з 28 січня 2008 року по 24 лютого 2014 року;

2) Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (код 34502350) зареєстровано в м. Києві, відносно юридичної особи порушено справу про банкротство;

3) відсутність уточнюючої довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії, тобто позивачем не додержано порядок підтвердження пільгового стажу;

4) в довідці форми ОК-5 відсутні відомості щодо пільгового (спеціального) стажу позивача за Списком № 1 у період з січня 2008 року по травень 2010 року, у зазначений період позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації;

5) у довідці форми ОК-5 наявні відомості щодо пільгового (спеціального) стажу позивача за Списком № 1 у період з червня 2010 року по лютий 2014 року, однак такі відомості містять лише різну кількість днів та не визначають період роботи, що унеможливлює обчислення періодів пільгового стажу за відсутності уточнюючої довідки.

Оскільки ГУ ПФУ в Харківській області не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача, ГУ ПФУ в Харківській області помилково здійснено висновок про відсутність необхідного віку у позивача, не зараховано період роботи до пільгового стажу за Списком № 1, не повідомлено про необхідність надання додаткових документів та відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 26 квітня 2023 року № 047050022077 та з метою ефективного та повного захисту прав позивача зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року; повторно розглянути заяву позивача від 19 квітня 2023 року про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію, оскільки вказані вимоги є передчасними та зазначеним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, вказав, що таким органом є ГУ ПФУ в Харківській області, яким розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки частково необґрунтованими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 19 квітня 2023 року подано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с. 50), до якої додані наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт НОМЕР_1 ; диплом НОМЕР_2 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 1207-500776007; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н; пам`ятку пенсіонера б/н; свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 ; трудову книжку НОМЕР_5 .

В порядку екстериторіальності заява про призначення пенсії розглянута ГУ ПФУ в Харківський області, яким 26 квітня 2023 року ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії з тих підстав, що ОСОБА_1 не досягла віку, з якого може бути призначений такий вид пенсії, та відсутності необхідного пільгового стажу (а.с. 51-52).

В рішенні зокрема, зазначено, що необхідний вік становить 50 років; вік заявниці 45 років; необхідний страховий стаж становить не менше 20 років у жінок; страховий стаж заявниці становить 27 років 1 місяць 24 дні; необхідний пільговий стаж становить 7 років 6 місяців; пільговий стаж заявниці відсутній; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи; пільговий стаж не враховано, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку заявницею та відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого підпунктом 1 пункту другого статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірним в цій справі є як питання права позивача на призначення пенсії із застосуванням пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, так й питання правомірності не зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу, а також питання обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад

і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів

України, і за результатами атестації робочих місць - після

досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у

чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не

менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на

зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам…».

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.

Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в рішенні від 21 квітня 2021 року в справі № 360/3611/20 визначено ознаки типової справи:

а) позивач - особа, яка:

звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Справа, що зараз переглядається в апеляційному порядку, є типової у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якої типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, судами мають враховуватися приведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20.

За таких умов суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 45 років та мала стаж роботи більше 15 років, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Стосовно питання наявності у позивача необхідного пільгового стажу для призначення цього виду пенсії суд зазначає таке.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 26 квітня 2023 року № 047050022077 не містить відомостей, які саме періоди роботи не зараховані до пільгового стажу за Списком № 1, проте в рішенні вказано про відсутність у позивача взагалі пільгового стажу.

Виходячи з обставин справи, таким спірним періодом є період роботи з 03 вересня 2001 року по 24 лютого 2014 року.

Судом першої інстанції зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період роботи з 03 вересня 2001 року по 31 грудня 2006 року, в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржене, тому в цій частині судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції.

Позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині зобов`язання орган, що призначає пенсію, зарахувати до пільгового стажу за Списку № 1 періоду роботи періоду роботи з 01 січня 2007 року по 24 лютого 2014 року.

Виходячи з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 (а.с. 80-83) з 01 січня 2007 по 27 січня 2008 року позивач працювала машиністом на молотах, пресах і маніпуляторах у ковальсько-штампувальному цеху по 2-му розряду (запис № 9 від 11 вересня 2001 про переведення); запис № 10 від 07 квітня 2005 року - за результатами проведення атестації робоче місце машиніст на молотах і пресах відповідає Списку № 1, яке дає право на пільгових умовах оформити пенсію, наказ від 07 квітня 2005 року № 534.

ОСОБА_1 з 28 січня 2008 року по 24 лютого 2014 року працювала в Товаристві з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоно-ремонтний завод» у ковальсько-штампувальному цеху машиністом на молотах, пресах і маніпуляторах 3-го розряду (записи № 12, 13 трудової книжки).

Посада машиніста на молотах, пресах і маніпуляторах у ковальсько-пресовому виробництві віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників

на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими

і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких

повний робочий день дає право на пенсію за віком

на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 та постановою Кабінетом Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (п. 11.2 розділу ХІ та пункт 2 розділу ХІ відповідно).

Приписами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

За пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17.

Відтак, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 311/2865/13-а.

Проаналізувавши записи трудової книжки позивача, суд встановив, що трудова книжка містять відомості щодо назви професії, що належить до Списку №1.

Віднесення роботи позивача з червня по листопад 2010 року, за 2011-2013 роки, з січня по 23 лютого 2014 року до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, також підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) за кодом підстави «ЗП3013А1».

Так, індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача за періоди роботи з червня 2010 року по лютий 2014 року за кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗП3013А1 (а.с. 61-64):

2010 рік: червень 2010 року 30 днів, липень 2010 року 31 день, серпень 2010 року 31 день, вересень 2010 року 30 днів, жовтень 2010 року 31 день, листопад 2010 року 30 днів;

2011 рік - лютий 28 день, березень - 31 день, квітень 30 днів, травень 31 день, червень 30 днів, липень 31 день, серпень 31 день, вересень 30 днів, жовтень 31 день, листопад 30 днів, грудень 31 день;

2012 рік січень 31 день, лютий 20 днів, березень 31 день, квітень 30 днів, травень 31 день, червень 30 днів, липень 31 день, серпень 31 день, вересень 30 днів, жовтень 31 день, листопад 30 днів, грудень 31 день;

2013 рік січень 31 день, лютий 28 днів, березень 31 день, квітень 30 днів, травень 31 день, червень 30 днів, липень 31 день, серпень 31 день, вересень 30 днів, жовтень 31 день, листопад 30 днів, грудень 31 день;

2014 рік січень 31 день, лютий 23 дні.

Страхові внески за зазначені періоди сплачені.

Відповідно до пункту 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, (далі - Порядок № 454) під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченогостаттею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, відомості, вказані в довідці форми ОК-5 та трудовій книжці позивача, є достатніми для зарахування періоду з червня по листопад 2010 року, за 2011 2013 роки, січень 2014 року та з 01 по 23 лютого 2014 року до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Висновок суду першої інстанції про не зарахування цього періоду за пільгового стажу за Списком № 1 ґрунтується на відсутності уточнюючої довідки та відсутності відомостей про атестацію робочих місць.

Дійсно, абзацом першим пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а відповідно до абзацу сьомого цього пункту у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, як вказано вище, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача за професією, яка віднесена до Списку № 1, тому враховуючи приведені вище висновки Верховного Суду, суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність підтвердження спеціального стажу у такому разі ще й уточнюючою довідкою підприємства.

Стосовно відсутності відомостей про атестацію робочого місця суд звертає увагу на таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період робот и особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, суд також визнає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком № 1 через відсутність інформації про атестацію робочих місць.

Приведені вище обставини дають суду підстави для висновку про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 наступних періодів роботи позивача у Товаристві з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоно-ремонтний завод»: червень-листопад 2010 року включно, 2011-2013 роки, з січня по 23 лютого 2014 року включно.

Разом з тим, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з січня 2007 року по травень 2010 року включно, грудень 2010 року та 24 лютого 2014 року, адже відомості про ці періоди трудової діяльності не підтверджені довідкою ОК-5.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію суд вказує на таке.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд в цьому рішенні дійшов висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу певних періоду роботи.

Відповідно саме територіальний орган Пенсійного фонду має розглянути питання обчислення пільгового стажу позивача з врахуванням зазначених періодів, а суд в силу приведеної вище норми матеріального права позбавлений компетенції з обчислення такого стажу, що унеможливлює висновок про достатність такого стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

У Рекомендаціях Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Враховуючи, що обчислення страхового та пільгового стажу відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, суд позбавлений компетенції на обчислення такого стажу, а також компетенції на вирішення питання призначення пенсії, тому судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо визначення органу, який має повторно розглянути заяву позивача, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV, яка регулює порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі постанова № 22-1).

Останнім абзацом пункту 4.2 постанови № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відтак, враховуючи, що за положеннями Закону №1058-IV та постанови № 22-1 заява про призначення пенсії подається до територіального органу Пенсійного фонду, а електронна пенсійна справа тільки після призначення пенсії передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, є очевидним висновок про те, що після скасування рішення про відмову у призначенні пенсії визначеного програмним забезпеченням органу Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності, питання про призначення пенсії має розглядати саме орган, яким відмовлено у призначенні пенсії.

Відтак, в межах спірних правовідносин таким органом є саме ГУ ПФУ в Харківський області.

Доводи позивача стосовно необхідності зобов`язання відповідача (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) призначити пенсію суд відхиляє та вдруге зазначає, що для вирішення питання про призначення цього виду пенсії має бути обчислений пільговий стаж, що є компетенцією органу Пенсійного фонду, що унеможливлює прийняття рішення про зобов`язання такий орган призначити позивачу пенсію.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини судового рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в справі № 160/11204/23 задовольнити частково.

Змінити резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в справі № 160/11204/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Доповнити абзац перший пункту 127 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в справі № 160/11204/23 після вислову «зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 період роботи з 03.09.2001 по 31.12.2006» наступним висловом «та період роботи з червня по листопад 2010 року, з 2011 року по 23 лютого 2014 року».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 09 жовтня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяС.В. Сафронова