Ухвала

від 10.10.2023 по справі 120/248/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 120/248/23

адміністративне провадження № К/990/33160/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 120/248/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Вінницькій області № 264-к від 12 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити на посаді, прийняти рішення про нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 107360 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 12 грудня 2022 року № 264-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, з 12 грудня 2022 року. Стягнуто з Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2022 року по 10 травня 2023 року у сумі 57732,92 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03 жовтня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 120/248/23. Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.

Так, зокрема, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо звільнення саме на підставі пункту 1-1 (ліквідація державного органу), а не пункту 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 899-VІІІ (далі - Закон № 899-VІІІ) (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Стверджує, що Законом № 899-VІІІ визначена різна процедура звільнення на підставі пункту 1-1 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 899-VІІІ.

При цьому, далі по тексту касаційної скарги заявник зазначає, що Верховним Судом сформовано численну правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 380/3646/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 380/3389/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 380/3435/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 380/3654/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 380/4357/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 380/3547/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3833/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3269/20, від 07 липня 2022 року у справі № 380/3754/20 та інші, де досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 899-VІІІ (у редакції Закону № 117) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 899-VІІІ (у редакції Закону № 440-ІХ).

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.

Також у касаційній скарзі відповідач зазначає, що при винесенні рішення та постанови має місце порушення судами норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Так, заявник зазначає, що посада позивача в силу Закону України «Про державну службу» віднесена до категорії «В». Отже, спір стосується проходження позивачем державної служби. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №480/1117/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 640/18991/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 280/700/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 440/103/19 та від 17 вересня 2019 року у справі № 300/64/19. Тому вважає, що спір щодо звільнення з публічної служби повинен розглядатися за правилами загального провадження, крім випадку, якщо б позивач подав клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження і після з`ясування думки іншої сторони стосовно такого клопотання. Вказує, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження, а клопотання відповідача про призначення справи в порядку загального провадження судом відхилено.

Далі по тексту касаційної скарги Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зазначено, що згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, Управління вважає, що судами порушено норми процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції зазначає, що із зазначених доводів неможливо встановити, яку саме підставу має на увазі відповідач.

Суд звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі цього пункту недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відповідачем лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання заявника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то касаційна скарга взагалі не містить будь-якого обґрунтування.

Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці серед іншого обґрунтовує касаційну скаргу також тим, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 120/248/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак