Постанова

від 02.10.2023 по справі 464/7002/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/7002/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/1447/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квак В.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 -адвоката Микуш Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/7002/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 -адвоката Микуша Д.М. на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп»,- про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та поділ майна подружжя

в с т а н о в и в :

29.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому уточнивши свої позовні вимоги, просить суд визнати за ним в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку майнових прав наквартиру площею38,41кв.м.,попередньо визначенийномер АДРЕСА_1 ,на земельнійділянці кадастровийномер 4623685100:02:001:0474 згідно договору купівлі- продажу майнових прав № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп».

Просить визнати недісним укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ «Будівельно- інвестиційна компанія «Рубікон Груп» Договір № 1 від 20.09.2021 року про відступлення права вимоги по Договору № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі- продажу майнових прав на квартиру площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.01.2014 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили придбати квартиру. З цією метою, ОСОБА_3 за спільною згодою з ним, використавши спільно нажиті кошти, в 2020 року уклала з ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» договір про купівлю продажу майнових прав № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року на квартиру площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474. Сума договору склала 476 284 грн. В подальшому, ОСОБА_4 , вирішила позбавити позивача можливості претендувати на майбутню квартиру та між нею, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ «Будівельно- інвестиційна компанія «Рубікон Груп» було укладено Договір № 1 від 20.09.2021 року про відступлення права вимоги по Договору № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі- продажу майнових прав. Вважає, що майнові права на вказаний об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, позивач має право на 1/2 частину вказаних майнових прав, оскільки такі придбані в шлюбі за спільні кошти подружжя, а згаданий договір відступлення права вимоги має бути визнаний недійсним.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області позов ОСОБА_1 - задоволено.

Вирішено визнати недійсним Договір № 1 від 20.09.2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про відступлення права вимоги по Догорову № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку майнових правах на квартиру площею 38,41 кв. м.,попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474, які виникли на підставі договору про купівлю-продаж майнових прав № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп».

Рішення суду оскаржив представник відповідачів адвокат Микуш Д.М.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що суд безпідставно не врахував покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки усі ці свідки вказувавли за чиї кошти було придбано спірну квартиру та є належним способом доказування при розгляді даної категорії справ щодо визначення спірної квартири особистою власністю відповідачки. Зазначає, що акт виконання зобов`язань від 20.09.2021 року за Договором про відступлення прав вимоги по Договору №06-С3/050220-61 купівлі-продажу майнових прав від 05.02.2020 року був підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та в судовому порядку недійсним не визнавався. Звертає увагу, що для договору відступлення права вимоги купівлі-продажу майнових прав на квартиру, не передбачено нотаріального посвідчення та державна реєстрація , а відтак і не вимагається обов`язкового нотаріального посвідчення згоди подружжя на його укладення, тому відповідачка діяла в межах наданих їй повноважень та закону, уклавши договір про відступлення прав вимоги, а в суду не було жодних правових підстав для визнання його недійсним. За наявності такого договору про відступлення прав вимоги, який відповідає усім вимогам закону, вважає, що стороною позивача невірно обрано спосіб захисту.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу суде не надано.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвоката Микуш Д.М., пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Квак В.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 25 січня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований Шевченківським ВДРАЦС ЛМУЮ (а.с.8).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31.01.2022 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вирішили придбати квартиру. 05.02.2020 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (далі по тексту ТзОВ «БІК «Рубікон Групп») укладено договір про купівлю-продаж майнових прав № -6-СЗ/050220-61 на квартиру площею 38,41 кв.м, попередньо визначений номер АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474. Сума договору склала 476284 грн.

Внаслідок погіршення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , остання без відома та згоди тоді ще чоловіка ОСОБА_1 20.09.2021 року уклала Договір №1 про відступлення прав вимоги по Договору № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі-продажу майнових прав.

Договір відступлення прав вимоги укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ «БІК» Рубікон Груп».

Позивач ОСОБА_1 вважає, що майнові права на квартиру придбані в шлюбі з ОСОБА_3 за спільні кошти, відтак є спільною сумісною власністю та він має право на частину майнових прав. Договір відступлення права вимоги від 20.09.2021 року на користь ОСОБА_2 вважає незаконним, оскільки не давав згоди ОСОБА_3 на укладення зазначеного правочину.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За висновками Верховного Суду України майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами є об`єктами цивільного обороту.

До майнових прав належать, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном, право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування» є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право-це обмежене речове право за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майн очи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності є договір (угода).

Майнове право, що є предметом договору-це право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні передумови, що є необхідними й достатніми для набуття права власності.

Відповідно до листка МЮУ №19-50-2309 від 22.06.2007 року квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об`єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію інвестору належать майнові права на нього.

Об`єкт будівництва ( об`єкт незавершенного будівництва) нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не закінчено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадку та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 року ( справа № 6-388цс/15), від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс/15.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із норм сімейного законодавства, де відповідно до п.3ч.1ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Зазначені положення прописані у ст.368 Цивільного кодексу України.

За положеннями ч.2ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Із договору купівлі-продажу майнових прав № 06-СЗ/05-220-61 від 05.02.2020 року та додатків до Договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон-Груп» вбачається, що ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , набула у власність для потреб подружжя майнові права на квартиру площею 38,41 кв.м, попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474.

З копій квитанцій від 05.02.2020 року та 06.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 здійснила оплату за майнові права за житло згідно Договору № 06-СЗ/050220-61 від 05.02.2020 року двома платежами у розмірі 333 000,00 грн. та 143 0284,00 грн. відповідно. Кошти сплачені відповідачкою ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що пояснення свідків із сторони відповідача за відсутності інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не спростовують презумцію спільного майна подружжя під час перебування у шлюбі.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 , наданих ним у суді апеляційної інстанції встановлено, що майнові права на квартиру були придбані для сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які в той час перебували в шлюбі і він для них надавав також частину своїх коштів.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачка ОСОБА_3 уклала договір про відступлення прав вимоги в межах її повноважень, оскільки законом не вимагається нотаріального посвідчення згоди другого з подружжя, спростовуються зібраними по справі доказами та вимогами ст.65 СК України.

За приписами ст.65 СК дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. ( ч.3ст.65 СК України).

За ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлні частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, у даному спорі є встановлено, що відповідачка виконала грошові зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва.

На даний час право власності на спірну квартиру не зареєстровано у встановленому законом порядку та відповідні правовстановлюючі документи відповідач ОСОБА_2 не отримав.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 -адвоката Микуша Дмитра Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк