Постанова

від 28.09.2023 по справі 914/2268/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа №914/2268/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.,

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.04.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 (повний текст рішення складено 09.03.23, суддя Іванчук С.В)

у справі № 914/2268/22

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників:

від позивача Петрівська М.М;

від відповідача не з`явились;

20 вересня 2022 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 913575,41грн. безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 13828203) фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 1,1518 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733 га) кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 для обслуговування майнового комплексу на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові Департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт від 27.08.2021 за № 77 та вимогу від 01.12.2021 за № 77. З моменту виникнення права власності на майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею, чого останнім зроблено не було. Таким чином, ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», як фактичний користувач земельної ділянки на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти в сумі 913575,41 грн, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду даної справи позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 641643,95 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у справі № 914/2268/22 позовні вимоги Львівської міської ради задоволено частково; провадження у даній справі в частині стягнення 20632,59 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою закрито; з ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь позивача стягнуто 596050,28 грн. безпідставно збережених коштів та 8940,75 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- в силу положень Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», суд встановив, що Львівська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м. Львова, і момент державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї;

-судом встановлено, а відповідачем не заперечується факт користування спірною земельною ділянкою за кадастровим номером 4610137200:07:011:0079 за адресою м. Львів, вул. Бахматюка,22, без оформлення права користування чи права власності, що, зокрема, підтверджується податковими деклараціями відповідача, доказами часткової оплати за користування спірною земельною ділянкою у заявлений позивачем період, актом обстеження земельних ділянок на вул. О. Бахматюка, 22 та суміжних з ними земельних ділянок у м. Львові за № 22 від 27.08.2021, тощо;

-ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 за № 1995 затверджено «Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю», п. 7.16.1 якого встановлено, що розмір орендної плати за землю становить від 3 до 6% від нормативної грошової оцінки землі, у випадку, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2. Згідно витягу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за № 32-13-0.91-1629/15-22 від 08.07.2022 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 1,1518га становить 10982873,72 грн., коефіцієнт функціонального використання 1,2, таким чином, нарахування позивачем плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки є правомірним;

-здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог до 641643, 95 грн.), суд встановив, що такий виконаний без врахування положень ст. 52-4 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу Перехідні положення Податкового Кодексу України, відтак, нарахування безпідставно збережених коштів є обґрунтованим в розмірі 616682,87 грн. В процесі розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 20632,59 грн після відкриття провадження у справі, тому, в цій частині провадження у справі закрито, у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. З огляду на відсутність доказів, що підтверджували б погашення наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття рішення складає 596050,28 грн., є обґрунтованою та не спростованою відповідачем належними і допустимими доказами.

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив таке в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовити, з огляду на такі обставини:

- враховуючи фактичне користування земельною ділянкою, відповідач проводив сплату податків за користування землею у вигляді «орендної плати з юридичних осіб» згідно вимог Податкового кодексу України. Водночас, апелянт звертає увагу суду на те, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 380/8624/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 380/962/21, від 18 березня 2022 року у справі №380/321/22 за період з 1 липня 2019 року по 30 червня 2022 року з відповідача стягнуто відповідний податок по орендній платі з юридичних осіб;

-відповідач у своїй апеляційній скарзі підтверджує факт користування спірною земельною ділянкою, зазначаючи, що користується нею в порушення умов договору оренди, таким чином вважає необґрунтованим застосування позивачем до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, а обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права відповідач вважає невірним.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на таке:

- позивач, з покликанням на актуальну правову позицію Верховного Суду, зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 ЦК України. У даних правовідносинах не отримані Львівською міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейського суду з прав людини «виправданого очікування», щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади. Відтак, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Отже, позивачем обрано правильний спосіб судового захисту;

- водночас, позивач у своєму відзиві зауважив, що відповідач, здійснивши часткову оплату, фактично визнав заборгованість.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги у даній справі відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибула представниця позивача, яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на електронні адреси, вказані ним у його процесуальних документах.

Враховуючи ту обставину, що ухвалами суду апеляційної інстанції двічі відкладався розгляд справи за клопотанням представника відповідача та у зв`язку із його неявкою в судове засідання, своєчасне та належним чином повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 11.01.2001р. № 906 вирішено залишити Гідрогеологічному підприємству «Укргеокаптажмінвод» Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в тимчасовому строковому користуванні на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку площею 1,1518 га на вул. Бахматюка, у м. Львові для обслуговування складських і адміністративних будівель та споруд, гаражів, в тому числі земельну ділянку площею 0,7733 га в межах червоних ліній без права капітального будівництва.

Дочірнє підприємство «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за даними інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою код ЄДРПОУ 13828203, місцезнаходження 79058 м. Львів вул. Цехова,11а.

На підставі ухвали Львівської міської ради від 11.01.2001 за № 906 10.08.2001 року між Львівською міською радою (орендодавець) та Гідрогеологічним підприємством «Укргеокаптажмінвод» Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки за № 245, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі ухвали 12-тої сесії 3-го скликання від 11 січня 2001 року за № 906 надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 11518 кв.м. За приписами п. 2.1 договору оренди земельна ділянка передавалась в оренду з метою несільськогосподарського використання для обслуговування складських і адміністративних будівель та споруд, гаражів за адресою: м. Львів, вулиця Бахматюка, 22. Згідно із п. 2.2 договір укладається терміном на 5 (п`ять) років строком до першого січня 2006 року. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін; у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Термі дії вказаного договору завершився, а докази, які б свідчили про поновлення договору оренди земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 306415660 від 02.08.22р., зареєстровано 29.05.2003 року право колективної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний № 1277082 за юридичною особою код ЄДРПОУ 13828203, адреса власника м. Львів, вул. Цехова,11а, найменування «Укрпрофоздоровниця» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України на будівлі та споруди майнового комплексу Дочірнього Підприємства «Гідрогеологічне підприємство "Укргеокаптажмінвод" в цілому, загальною площею 2835,8 кв. м. за адресою м. Львів, вулиця Бахматюка О., будинок 22 на підставі свідоцтва про право власності № ЛР0147 від 13.03.2003, виданого Личаківською райадміністрацією Львівської міської ради згідно розпорядження №186 .

29.05.2020 було зареєстровано податкову заставу; обтяжувач Головне Управління ДПС у Львівській області; щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним № 1277082 на будівлі та споруди майнового комплексу Дочірнього Підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» в цілому загальною площею 2835,8 кв. м. за адресою Львівська обл., м. Львів, вулиця Бахматюка О., будинок 22; боржник Дочірнє підприємство «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Львів (код ЄДРПОУ 13828203), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №306415660 від 02.08.2022р.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку наданої на запит від 25.08.2021р., земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:07:011:0079, місцезнаходження м. Львів, вул. О Бахматюка,22 загальною площею 1.1518 належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання для обслуговування складських і адміністративних будівель та споруд, гаражів.

27.08.2021 спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування за участю представників управління земельних ресурсів Личаківської районної адміністрації проведено обстеження земельних ділянок на вул. О. Бахматюка,22 у м. Львові та суміжних з ними земельних ділянок, про що за результатами проведеного обстеження складено акт №77.

Вказаним актом обстеження земельних ділянок на вул. О.Бахматюка,22 у м. Львові та суміжних з ними земельних ділянок №77 від 27.08.2021 (а.с. 11-14, т. 1) встановлено наступне:

·земельна ділянка №1 площею 1,1518га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733га) кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 на вул. О Бахматюка,22 у м. Львові перебуває в комунальній власності Львівської міської ради відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення і фактично використовується ДП «Гідрологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 13828203) для обслуговування майнового комплексу;

· відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2021 за № 271675287 майновий комплекс загальною площею 2835,8кв.м. (реєстраційний номер майна 1277082) на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові перебуває у власності ДП «Гідрологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 13828203);

· вказана земельна ділянка ухвалою Львівської міської ради від 11.01.2001 № 906 залишена Гідрогеологічному підприємству «Укргеокаптажмінвод» Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в тимчасовому строковому користуванні на умовах оренди терміном до 11.01.2006 для обслуговування складських і адміністративних будівель та споруд, гаражів без права капітального будівництва (договір оренди від 21.08.2001 №245 Кн.2-5);

· ухвал Львівської міської ради щодо продовження терміну оренди земельної ділянки №1 площею 1,1518га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733га) за кадастровим номером 4610137200:07:011:0079 на вул. О. Бахматюка,22 у м. Львові не приймалося;

·станом на дату складання акта, документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою №1 площею 1,1518га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733га) за кадастровим номером 4610137200:07:011:0079 на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові, відсутні;

·за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці № 1 площею 1.1518га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733га) кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові здійснюється господарська (підприємницька) діяльність, а саме, здача приміщень в оренду для цехів обробки деревини, виробництва бетонних виробів.

01.12.2021 Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель складено вимогу реєстр. №77, якою ДП «Гідрологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зобов`язано до 31.12.2021 вжити заходи, щодо оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності за №1 пл.1,1518га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733га) кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснювати використання земельної ділянки згідно до цільового призначення.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель 08.12.2021 було скеровано ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» копії акта від 27.08.2021 №77 та вимоги від 01.12.2021 №77 із супровідним листом за № 24-вих-114526 від 02.12.2021 року, що підтверджується копією списку № 5234 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 08.12.2021.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області за № 32-13-0.91-1629/15-22 від 08.07.2022 кадастровий номер земельної ділянки 4610137200:07:011:0079; місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Бахматюка О., буд. 22; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 11.02; площа земельної ділянки: 11518 м2; нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 10982873,72грн; коефіцієнт Кф 1,2.

Ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 затверджено «Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності нарахування орендної плати за землю у м. Львові», пунктом 7.16.1 якого встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів тощо встановлюється на підставі ухвали Львівської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду від 3 до 6% від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

На підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем нараховану відповідачу плату за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.07.2019 року по 30.06.202 року в загальному розмірі 913575,41 грн.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області листом від 31.01.22 за №1280/5/13-01-04-04 у відповідь на лист Львівської міської ради за №24 вих.114753 від 03.12.21, ДП «Гідрологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ 13828203) станом на 31.12.2021 використовує земельну ділянку кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 площею 1,1518 на вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові без правовстановлюючих документів. Термін дії договору оренди з підприємством закінчився у 2006 році. Відповідно до даних ІС «Податковий блок», підприємство за вищезазначену земельну ділянку з моменту закінчення терміну дії договору оренди по 2017 рік нараховувало та частково сплачувало орендну плату за землю, починаючи з 2018 року по 2021 рік - земельний податок.

Відповідач не заперечує факту використання спірної земельної ділянки за кадастровим номером: 4610137200:07:011:0079. Водночас, на підтвердження вказаних в означеному листі ГУ ДПС у Львівській області обставин, відповідач долучив до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю за 2019р., 2020р., 2021р., 2022р., копії платіжних доручень № 149 від 26.07.2019 на суму 8628,90 грн. з призначенням платежу «орендна плата з юридичних осіб»; № 109 від 03.10.2019 на суму 17257,80 грн. з призначенням платежу «орендна плата з юридичних осіб»; № 156 від 29.11.2019 на суму 8100,00 грн з призначенням платежу «орендна плата з юридичних осіб»; № 188 від 27.12.2019 на суму 10500,00 грн з призначенням платежу «орендна плата з юридичних осіб»; № 373 від 21.10.2020 на суму 97879,90 грн з призначенням платежу «погашення податкового боргу згідно документу 3588/9/13-01-51-08 від 17.12.2019» та меморіальним ордером № LO413RFW5S від 13.04.2021 року на суму 69500,00 грн з призначенням платежу «за судовим рішенням 380/8624/20» та рішення Львівського окружного адміністративного суду за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.01.2021 року у справі № 380/8624/20, від 15.04.2021 року у справі № 380/962/21 та від 18.03.2022 у справі № 380/321/22, якими зокрема стягнено з відповідача заборгованість з податку на нерухоме майно, земельного податку та орендної плати.

Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.01.2021 року у справі № 380/8624/20, від 15.04.2021 року у справі № 380/962/21 та від 18.03.2022 справі № 380/321/22 стягнуто з відповідача заборгованість з плати за землю в загальному розмірі 271931, 46 грн.

Враховуючи стягнення з відповідача заборгованості з плати за землю в загальному розмірі 271931, 46 грн. за вказаними рішеннями Львівського окружного адміністративного суду, позивачем, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останні просить стягнути відповідача 641643, 95 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,1518 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7733 га) кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 по вул. О. Бахматюка, 22 у м. Львові (а.с. 145-146, т.1).

Разом з тим, в процесі розгляду спору, після відкриття провадження у справі, відповідачем було здійснено часткову оплату боргу в розмірі 20632,59 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 796 АТ «Приватбанк» від 02.12.2022року з призначенням платежу « 101;13828203; орендна плата з юридичних осіб» (а.с. 180, т. 1).

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

За змістом ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 15 Цивільного кодексу України регламентує право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, у відповідності до ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 ЗК України).

відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Пунктом 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із введенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України. Отож, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002р. перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.

Водночас, 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до п. 5 р. II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі, якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

- у межах населених пунктів сільськими, селищними, міськими радами;

- за межами населених пунктів органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками (п. 6 р. II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»).

Згідно пункту 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Враховуючи положення Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Львівська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м. Львів, і момент державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Вказаному висновку кореспондує положення пункту 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 5245-VI за змістом якого, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється в порядку, встановленому законом, що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас, за умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За приписами частин 1 та 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, емфітевзис, суперфіцій, сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, емфітевзис, суперфіцій, сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Таким чином, державна реєстрація права власності територіальної громади на належну їй земельну ділянку проводиться після її сформування та одночасно з державною реєстрацією права власності покупця чи права користування орендаря.

Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2022р. у справі № 922/2060/20 сформував наступний правовий висновок: «за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, не здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду, користувача земельною ділянкою від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності».

Як встановлено судом та підтверджується відповідачем, зокрема у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, останнім визнається факт користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер: 4610137200:07:011:0079 за адресою м. Львів, вул. Бахматюка, 22, без оформлення права користування чи права власності, та підтверджується долученими до справи доказами, зокрема податковими деклараціями відповідача, доказами часткової оплати за користування спірною земельною ділянкою у заявлений позивачем період, актом обстеження земельних ділянок на вул. О.Бахматюка,22 та суміжних з ними земельних ділянок у м. Львові №22 від 27.08.2021р. і т.ін.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016р. затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), який застосовується з 01.01.2017р. Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 (додаток 1 Порядку).

Водночас, пунктами 271.1.1 та 271.1.1.2 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п.289.1 ст.289 ПК України).

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 вказаного Закону).

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відтак, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Ухвалою ЛМР від 25.05.2017р. за № 1995 затверджено «Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю», пунктом 7.16.1 якого встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів тощо встановлюється на підставі ухвали Львівської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду від 3 до 6% від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

Як вбачається з витягу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 32-13-0.91-1629/15-22 від 08.07.2022р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1518га (кадастровий номер 4610137200:07:011:0079) становить 10982873,72 грн; коефіцієнт функціонального використання такої земельної ділянки становить 1,2. Таким чином, нарахування позивачем плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки є правомірним та обґрунтованим, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Відповідно до правової позиції, наведеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20, якщо землекористувач сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, використовує її без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України вбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №905/1680/20).

Оскільки, відповідач не є власником, чи постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з врахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України». Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов`язки на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

Законом України від 02.04.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 52-4 Підрозділу 10 розділу Перехідні положення Податкового кодексу України викладено у новій редакції: не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Сам факт несплати підприємством за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату Львівською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності. При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки. Відтак, з огляду на наведене, судовою колегією відхиляються доводи апелянта щодо обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог до 641643, 95 грн.), судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правильно зменшено розмір безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача до 616682,87 грн, з огляду на неврахування позивачем ст. 52-4 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу Перехідні положення Податкового Кодексу України.

Водночас, в процесі розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 20632,59 грн після відкриття провадження у справі, відтак, судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості, що свідчить про визнання останнім наявної заборгованості перед позивачем, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на спростування доводів позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Львівської міської ради в частині стягнення з відповідача 596050,28грн. безпідставно збережених коштів (616682,87-20632,59=596050,28).

Щодо доводів апелянта про сплату ним податку за землю, суд вважає за доцільне зазначити, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, судова колегія, з огляду на приписи п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК та Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у справі № 914/2268/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 09.10.2023.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік