Постанова

від 09.10.2023 по справі 916/476/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/476/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2023, прийняте суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 05.05.2023,

у справі №916/476/23

за позовом: Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс"

про стягнення 141 742,14 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 р. Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 141742,14 грн, з яких: 108360 грн основного боргу; 29650,40 грн інфляційних втрат та 3731,74 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеною між сторонами угодою про співпрацю при наданні послуг з технічного огляду за малими суднами №278-33-21 від 10.08.2021.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 06.03.2023 відкрито провадження у справі №916/476/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2023 у справі №916/476/23 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" на користь Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" основний борг в сумі 108360 грн, 3% річних в розмірі 3731,74 грн, інфляційні втрати в сумі 29650,40 грн та судовий збір в сумі 2684 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" прийнятих на себе зобов`язань за угодою про співпрацю при наданні послуг з технічного огляду за малими суднами №278-33-21 від 10.08.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2023 у справі №916/476/23 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на відсутності у матеріалах справи належних доказів надіслання позивачем та отримання відповідачем листа-вимоги №33.4-1951 від 19.11.2021 про підписання актів наданих послуг та сплату заборгованості за угодою про співпрацю при наданні послуг з технічного огляду за малими суднами №278-33-21 від 10.08.2021 в сумі 108360 грн, а також відповідних актів виконаних робіт від 16.11.2021 та рахунку №33-03-10-21 від 16.11.2021.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2684 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (141742,14 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 15.08.2023 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.08.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу №4.4-1252 від 28.08.2023 (вх.№2333/23/Д1 від 01.09.2023) Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2023 у справі №916/476/23 без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що доводи відповідача щодо неотримання ним листа-вимоги, а також оформлених на підставі угоди про співпрацю при наданні послуг з технічного огляду за малими суднами №278-33-21 від 10.08.2021 актів виконаних робіт та рахунку, спростовуються наявними у матеріалах справи належними і допустимими доказами надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" вищенаведених документів засобами поштового зв`язку та їх одержання останнім. Крім того, позивач зауважує на тому, що жодних заперечень стосовно відсутності у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості за вказаною угодою в апеляційній скарзі не зазначено.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 між Державним підприємством "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" ("Регістр") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" ("Визнана організація") укладено угоду про співпрацю при наданні послуг з технічного огляду за малими суднами №278-33-21 (далі угода №278-33-21 від 10.08.2021), відповідно до пункту 2.1 якої метою цієї угоди є взаємна та узгоджена діяльність сторін з метою спрощення надання заявникам послуг, пов`язаних з експлуатацією малих суден.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 предметом цієї угоди є регламентація взаємодії сторін в процесі надання Регістром послуг з технічного нагляду за малими суднами за заявками, наданими до Визнаної організації, та здійснення Визнаною організацією за дорученням та від імені Регістра технічних оглядів малих суден. Співробітництво здійснюється в обсязі, на умовах та у порядку, визначеному цією угодою.

В силу пунктів 3.6, 3.7 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 огляд малих суден проводиться відповідно до Правил огляду малих суден в експлуатації Регістра №2-06-10. За результатами огляду малого судна Визнана організація складає акт огляду судна за формою встановленою Регістром (додаток №3 до цієї угоди).

Оплата заявником послуг Регістра, вартість яких визначена в пункті 6.1 цієї угоди, здійснюються на рахунок Визнаної організації з подальшим перерахуванням Визнаною організацією на рахунок Регістра щомісяця до 25 числа поточного місяця усієї суми вартості наданих Регістром послуг. Розрахунки між Визнаною організацією та Регістром закриваються щомісячно 25 числа поточного місяця шляхом підписання обома сторонами акту наданих послуг (пункти 3.13, 3.14 угоди №278-33-21 від 10.08.2021).

У підпункті 4.3.5 пункту 4.3 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 визначено, що Регістр зобов`язується оформляти та передавати Визнаній організації акт наданих послуг.

За умовами підпункту 4.4.2 пункту 4.4 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 Регістр має право на отримання від Визнаної організації оригіналу квитанції банку про оплату послуг, оригіналу акту огляду судна, оригіналу підписаного Визнаною організацією акту наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.1 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 вартість послуг Регістра визначається на рівні чотирьох нормо-годин без ПДВ за одне мале судно. Вартість однієї нормо-години визначається внутрішніми наказами Регістра, які діють на момент виставлення рахунку. Оплата усієї суми вартості наданих Регістром послуг здійснюється Визнаною організацією щомісячно до 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Регістра.

За порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (пункт 7.1 угоди №278-33-21 від 10.08.2021).

Положеннями пунктів 8.1, 8.3 угоди №278-33-21 від 10.08.2021 передбачено, що угода набуває чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і залишається чинною доки вона не буде припинена за взаємною згодою сторін або за ініціативою однією зі сторін. Сторона може ініціювати припинення цієї угоди в будь-який час шляхом направлення іншій стороні відповідного письмового повідомлення не пізніше як за 30 календарних днів до моменту її запланованого припинення.

Наказом Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" №112 від 10.12.2020 "Про вартість нормо-години з 04.01.2021" встановлено та введено в дію з 04.01.2021 вартість однієї нормо-години при обчисленні вартості послуг з Нормативами часу Регістра в розмірі 175 грн без ПДВ.

В подальшому наказом Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" №113 від 10.08.2021 "Про внесення змін до Нормативів часу на основні послуги, що надаються Регістром судноплавства України" введено в дію бюлетень змін №2-13-5Б11 до Нормативів часу на основні послуги, що надаються Регістром судноплавства України №2-13-5, відповідно до якого на оформлення документів за результатами технічного нагляду за малими суднами огляд, яких здійснюється визнаними Регістром організаціями встановлюється норматив в розмірі 4 нормо-годин.

На виконання умов угоди №278-33-21 від 10.08.2021 позивач надав послуги на загальну суму 108360 грн, на підтвердження чого останнім до місцевого господарського суду було подано, зокрема, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021.

19.11.2021 засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом зі штрихкодовим ідентифікатором №0600012697616) Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" лист-вимогу №33.4-1951 від 19.11.2021, в якому просив підписати акти наданих послуг (два екземпляри) та сплатити вартість наданих на підставі угоди №278-33-21 від 10.08.2021 послуг у сумі 108360 грн на розрахунковий рахунок до 25.11.2021. Додатками до вказаного листа-вимоги значаться відповідні акти виконаних робіт, рахунок №33-03-10-21 від 16.11.2021 та реєстр виконаних заявок за результатами технічного огляду малих суден, проведених відповідачем, від 15.11.2021.

Факт направлення відповідачу листа-вимоги Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" №33.4-1951 від 19.11.2021 разом з доданими до нього документами підтверджується списком згрупованих відправлень від 19.11.2021 та фіскальним чеком від 19.11.2021.

Вищенаведене поштове відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" було одержане 24.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600012697616, між тим докази задоволення листа-вимоги №33.4-1951 від 19.11.2021 шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн та перерахування вказаної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у матеріалах справи відсутні.

Листом Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" №11.1-1930 від 15.11.2021 відповідача було повідомлено про припинення з 16.12.2021 дії угоди №278-33-21 від 10.08.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" надало позивачу відповідь №5527 від 06.12.2021, в якій висловило заперечення проти припинення дії угоди №278-33-21 від 10.08.2021 та анулювання сертифіката відповідності, а також просило надати інформацію та пояснення з цього приводу.

За результатами опрацювання вказаної вище відповіді №5527 від 06.12.2021 позивач в адресованому відповідачу листі №18.9-2085 від 13.12.2021 зазначив про те, що сертифікат відповідності було анульовано відповідно до пункту 4.4.2.6.1.3 "Процедури фундаментального процесу технічного нагляду в промисловості" у зв`язку з невиконанням вимог акту огляду №41-3-79-21 від 08.04.2021, а угоду №278-33-21 від 10.08.2021 припинено на підставі пункту 8.3 останньої.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 108360 грн основної заборгованості, а також 29650,40 грн інфляційних втрат та 3731,74 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" прийнятих на себе зобов`язань за угодою №278-33-21 від 10.08.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за угодою №278-33-21 від 10.08.2021 зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, Цивільним кодексом України, статтею 901 якого (що міститься в главі 63 "Послуги. Загальні положення" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право") передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальне правило статті 903 Цивільного кодексу України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Отже, укладена між сторонами угода №278-33-21 від 10.08.2021 стала підставою виникнення господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зі змісту угоди №278-33-21 від 10.08.2021 вбачається, що факт надання послуг за цією угодою підтверджується актом наданих послуг, який оформлюється позивачем та надається для підписання відповідачу.

Як зазначалося вище, на виконання вказаної угоди позивачем було оформлено та направлено відповідачу для підписання акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн, між тим зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" зазначений акт підписано не було, при цьому відповідачем заперечується факт отримання цього акту та виставленого на його підставі рахунку №33-03-10-21 від 16.11.2021.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності опису вкладення до поштового відправлення №0600012697616 жодним чином не свідчить про те, що вказаним поштовим відправленням відповідачу були надіслані будь-які інші документи, а не лист-вимога Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" №33.4-1951 від 19.11.2021 разом з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн та виставленим на його підставі рахунком №33-03-10-21 від 16.11.2021, тим більше, що скаржник, посилаючись на неотримання цих документів, не надав до суду жодних відомостей про те, що саме ним було отримано у вказаному поштовому відправленні (якщо не лист-вимога, акти і рахунок), та доказів, які б підтвердили такі відомості.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а також беручи до уваги одержання відповідачем поштового відправлення №0600012697616, Південно-західний апеляційний господарський суд, керуючись критерієм вірогідності доказів, дійшов висновку про доведеність позивачем факту одержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" 24.11.2021 (дата, зазначена самим адресатом безпосередньо у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що передання та прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором (угодою) у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про підписання такого акту та, відповідно, прийняття робіт (послуг). Крім того, виконавець робіт (надавач послуг) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання останнього за відсутності належних підстав для цього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав Державному підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" мотивованої відмови від підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн (зокрема, не висловив жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг, їх обсягів, якості, вартості та строків надання). Відсутні такі зауваження/заперечення і безпосередньо в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність ухилення відповідача від підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н від 16.11.2021 на суму 108360 грн за угодою №278-33-21 від 10.08.2021.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови угоди №278-33-21 від 10.08.2021, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів проведення оплати вартості послуг, наданих відповідачу на підставі вказаної угоди, що зумовлює наявність у останнього відповідного боргу, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" на користь Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" основної заборгованості у сумі 108360 грн.

Доводи апелянта про неотримання ним виставленого позивачем рахунку на оплату колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, за умовами угоди №278-33-21 від 10.08.2021 проведення відповідних розрахунків поставлено в залежність від отримання відповідачем первинних документів актів надання послуг, а не рахунків на оплату; по-друге, згідно з умовами зазначеної угоди оплата за нею здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, який зазначений у даній угоді, відтак, навіть якщо допустити факт неотримання відповідачем рахунку, останній не мав будь-яких перешкод для сплати вартості отриманих ним послуг шляхом перерахування грошових коштів (вартість послуг була відома Товариству з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс", адже була зазначена в акті надання послуг) на рахунок Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України", який зазначений безпосередньо в договорі.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17, відповідно до якої за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що невиконання грошового зобов`язання правильно кваліфіковане місцевим господарським судом як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд, перевіривши виконаний позивачем розрахунок компенсаційних нарахувань, зазначає, що останнім у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" зобов`язань за угодою №278-33-21 від 10.08.2021 правомірно нараховано відповідачу 29650,40 грн інфляційних втрат (за період з грудня місяця 2021 року по грудень місяць 2022 року) та 3731,74 грн 3% річних (за період з 26.11.2021 по 18.01.2023).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що жодних доводів стосовно неправильності проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних апеляційна скарга не містить.

Водночас колегія суддів вбачає, що у прохальній частині апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2023 у справі №916/476/23, між тим Південно-західний апеляційний господарський суд не має підстав для його задоволення, оскільки в силу чинного законодавства зупинення виконання судового рішення є прерогативою суду касаційної інстанції (стаття 332 Господарського процесуального кодексу України), у той час як апеляційний суд такими повноваженнями не наділений.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 05.05.2023 у справі №916/476/23 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2023 у справі №916/476/23 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон Груп Плюс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук