Рішення

від 09.10.2023 по справі 905/744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023р. Справа № 905/744/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., розглянувши заяву позивача б/н від 26.09.2023 про винесення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСУ-У", м.Дніпро

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м. Добропілля, м. Білозерське

про стягнення 64036,95грн.

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа №905/744/23 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АКС-У", м. Дніпро до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область про стягнення 64036,95грн., з яких: 30680,40грн - сума основного боргу, 16547,24грн - пеня, 3709,39грн. - 3% річних, 13099,92грн - інфляція.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2023 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 30680,40грн., пеню у розмірі 16547,24грн, інфляційні втрати у розмірі 13099,92грн, 3% річних у розмірі 3709,39грн. та судовий збір у розмірі 2684,00грн.

Судом встановлено, що за змістом вказаного рішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалося.

27.09.2023 до господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява б/н від 26.09.2023 про винесення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-У» суми судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25000,00грн. До вказаної заяви додані докази її направлення 27.09.2023 на вказану у відзиві електронну адресу відповідача - GavrykhinVV@dtek.com.

Станом на час винесення додаткового рішення від Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» позиція на подану іншим учасником справи заяву не надходила.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-У» б/н від 27.09.2023 про винесення додаткового судового рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вказаної норми, позивачем у позовній заяві (нова редакція) повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство, складає 25000грн. 00коп.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 221 ГПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З аналізу положень частини 8 статті 129, частини 1 статті 221, частини 8 статті 252 ГПК України вбачається, що оскільки в спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, тому процесуальну дію - подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат сторона має право вчинити або до закінчення розгляду справи по суті (відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів (в даному випадку - до закінчення судового розгляду) у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що заявником дотримано вищезазначені вимоги. Так, до закінчення розгляду справи по суті, тобто до ухвалення рішення у справі позивачем у позові (нова редакція) було заявлено про те, що докази понесення товариством витрат будуть надані додатково після складання між позивачем та адвокатом акту наданих послуг, відтак з огляду на ухвалення рішення 22.09.2023, представник ТОВ «АКС-У» звернувся до суду протягом 5-ти днів з моменту ухвалення рішення судом.

Як стверджує представник заявника, товариством понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00грн., які і просить стягнути з відповідача.

У частинах 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112); у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги надано у копіях: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП№2863 від 31.10.2014, Ордер Серії АЕ №1204081, виданих адвокату Денисенко Т.М.; договір №0506-01 від 05.06.2023 про надання правової допомоги, договір №3105-01 про надання юридичних послуг від 31.05.2023, рахунок на оплату №46 від 31.05.2023 за надання юридичних послуг згідно договору №3105-01 від 31.05.2023 на суму 25000,00грн., платіжна інструкція №37 від 01.06.2023 на суму 25000,00грн., акт наданих послуг №68 від 19.09.2023 на суму 25000,00грн.

З наданої договору про надання юридичних послуг №3105-01 від 31.05.2023 вбачається, що зазначений договір укладений між фізичною особою-підприємцем Денисенко Тетяною Миколаївною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКС-У» (замовник).

На виконання п.1.1. даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику юридичні послуги зі стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» заборгованість у межах виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020.

Відповідно до п.п. 3.2.3 замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавцю на умовах договору.

Згідно п.4.1. договору вартість послуг, визначених у п.1.1. договору становить 25000,00грн.

Оплата послуг за договором здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, зазначений у п.10 договору, 100% попередньої оплати протягом п`яти робочих днів з дня виставлення виконавцем рахунку (п.4.2. договору).

За приписами п.8.1. договору він діє до набрання законної сили рішення у відповідній судовій справі щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» заборгованість у межах виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т.

На підставі вказаного договору між виконавцем та замовником був підписаний акт наданих послуг №68 від 19 вересня 2023, відповідно до якого виконавцем були надані юридичних послуги згідно договору №3105-01 від 31.05.2023 на суму 25000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №912/1025/20).

Відповідно до договору про надання юридичних послуг його сторони дійшли згоди про фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 25000,00грн.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, однак суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

Як вже зазначалося судом вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В заяві про винесення додаткового рішення представник позивача зазначив, що надання правової допомоги у справі включає:

- аналіз документів та надання консультації з питань, пов`язаних зі стягненням заборгованості з ТДВ «Шахта «Білозерська» в межах виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 (4 години роботи адвоката);

- підготовка претензії про стягнення заборгованості з ТДВ «Шахта «Білозерська» в межах виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 (4 години роботи адвоката);

- складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка додатків та розрахунок штрафних санкцій (8 годин робочого часу);

- підготовка та подання відповіді на відзив (4 години роботи адвоката).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що адвокатом Денисенко Т.М. було підготовлено та підписано позовну заяву, позовну заяву (нова редакція) та відповідь на відзив.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 в частині своєчасного розрахунку за поставлений за видатковими накладними №56 та №57 від 23.09.2021 товар, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Тобто, даний спір є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, а отже, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову розміщено на 6 аркушах, включаючи 1 аркуш з інформацією про приєднані до позову документи). Розрахунки заявлених до стягнення штрафних не є складними. Підготовка відповіді на відзив (2 аркуша) також не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд враховує, що до матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на зазначене, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи та наданих адвокатом в межах даної справи професійних послуг, за висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12000,00грн. відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста, іншу частину гонорару адвокату у розмірі 13000,00грн нестиме позивач.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позов був задоволений повністю, то і судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.123, 126, ст.129, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-У" б/н від 27.09.2023 про винесення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17 код ЄДРПОУ 36028628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-У" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 1, оф. 103, код ЄДРПОУ 35497829) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 09.10.2023.

Суддя Ю.В. Макарова