Постанова

від 12.01.2024 по справі 905/744/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Харків Справа № 905/744/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (вх.№2225Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 (суддя Макарова Ю.В., повний текст рішення підписано 22.09.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКСУ-У, м.Дніпро

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м. Білозерське

про стягнення 64.036,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС-У» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення 64036,95грн., з яких: 30.680,40 грн - сума основного боргу, 16.547,24 грн - пеня, 3.709,39 грн 3% річних, 13.099,92 грн інфляція. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Пізніше від позивача надійшов супровідний лист, в якому представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи позовну заяву в новій редакції. Необхідність подання вказаної заяви обґрунтована тим, що у позовній заяві зазначено не повну інформацію, передбачено ст.162 ГПК України, зокрема, зазначено не повний перелік судових витрат, котрі сторона понесла, не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та, відповідно, заявлено не повну суму до відшкодування.

Суд дослідивши приєднану позовну заяву у новій редакції, зазначив, що зміст та підстави позову залишилися без змін, водночас додатково пред`явлені до стягнення пов`язані з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25.000 грн, докази понесення яких позивач зобов`язався надати додатково після складання між позивачем та адвокатом акту надання послуг.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з ТзДВ «Шахта «Білозерська» на користь ТОВ «АКСУ-У» суму основного боргу у розмірі 30.680,40 грн, пеню у розмірі 16.547,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 13.099,92 грн, 3% річних у розмірі 3.709,39 грн та судовий збір у розмірі 2.684,00грн.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що зазначене рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, на підставі вимог п.п. 2-4 ч.1 ст.277 ГПК України. Так апелянт зазначає, що в даному випадку відсутні докази виконання позивачем (поручителем) свого обов`язку за договором факторингу, тож кредитором відповідача є фактор. Тому, на момент розгляду справи та винесення рішення суду першої інстанції відсутній предмет спору і Господарський суд Донецької області повинен був закрити провадження по справі на підставі ст.231.п.2 ГПКУ у зв`язку з відсутністю предмету спору, чого судом зроблено не було.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Шахта «Білозерська» залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзДВ «Шахта «Білозерська»; встановлено строк по 05.12.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 05.12.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 сформовано новий склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Стойка О.В., в зв`язку з перебуванням судді Попкова Д.О. на навчанні.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Позивач, ТОВ «АКСУ-У», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТзДВ «Шахта «Білозерська» залишити без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 по справі №905/744/23 залишити без змін; стягнути з ТзДВ «Шахта «Білозерська» на користь ТОВ «АКС-У» 15.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Позивач вважає, що в апеляційній скарзі у якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції викладена лише інформація та факти, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи. Водночас, будь-яких аргументів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права у вказаній апеляційній скарзі взагалі не зазначено. В свою чергу, позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте на підставі повно з`ясованих та доведених обставин, що мають значення для справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому є законним та не підлягає скасуванню. Крім того, позивач просить стягнути з ТДВ «Шахта «Білозерська» на користь ТОВ «АКС-У» 15.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О., в звязку з перебуванням судді Стойка О.В. у відпусці.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.11.2020 між ТОВ «АКС-У» (постачальник за договором, позивач по справі) та Шахта «Білозерська» (покупець за договором, відповідач по справі) укладений договір №9305-ШБ3-УМТС-Т, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити поставлену в його власність Продукцію у відповідності до умов цього договору

Іншими умовами договору сторони визначили наступне:

- поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по ціні з якісними характеристиками та у строки узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного договору;

- постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну або акт приймання-передачі, відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товаро-транспортну накладну/накладну поштового кур`єра); інші товаросупровідні документи, узгоджені сторонами у відповідних Специфікаціях до договору. Не обмежуючись переліком обумовленим в цьому пункті договору, покупцю надається виключне право визначати перелік документів відповідно чинному законодавству України та/або виходячи зі Специфікації продукції, які повинні бути надані постачальником у строки вказані в цьому пункті договору (п.4.3);

- у випадку поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплексності , покупець має право відмовитися від приймання продукції, що надійшла. У такому випадку повернення продукції здійснюється в порядку передбаченому п 2.5 цього договору (п. 4.5);

- покупець вправі затримати оплату продукції у разі не надання та/або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів , надання або передача яких постачальником є обов`язковою в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальність за таку затримку оплати (п.4.6 договору);

- датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній (п.4.8);

- обов`язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, якості, у строки, з якісними характеристиками, затвердженими сторонами у договорі. Обов`язки покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.9);

- загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях до договору (п.5.1);

- розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 60-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 даного договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів с поточного рахунка покупця. Також розрахунки за договором можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать чинному законодавству (п.5.4.);

- в разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банка України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (п.6.7);

- строк нарахування сторонами штрафних санкцій по договору не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати), коли обов`язок мав бути виконаний за Договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п.6.9).

10.12.2020 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, у зв`язку з тим, що права грошових вимог до покупця, які виникають на підставі договору, відступаються постачальником АТ «Перший український міжнародний банк» (Фактор) на підставі договору факторингу з регресом №МБ-Ф-DNI-3584 від 25.11.2020, укладеного між постачальником та Фактором. При цьому сторони дійшли згоди, що починаючи з дати, з якої вступила в силу ця Додаткова угода, всі платежі по договору здійснюються виключно в безготівковій формі на визначені в угоді реквізити.

На виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивач здійснив поставку товару на загальну суму 613.608,00 грн, а саме:

за видатковою накладною №56 від 23.09.2021 на суму 85.608,00 грн та

за видатковою накладною №57 від 23.09.2021 на суму 528.000,00 грн, які засвідчені підписом та скріплені печаткою, від покупця у графі отримав зазначена посада, прізвище та ім`я особи яка отримала продукцію та міститься її підпис. Також видано рахунки на оплату: №48 від 23.09.2021 на суму 85.608,00 грн та №49 від 23.09.2023 на суму 528.000,00 грн.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару наступним чином:

- за видатковою накладною №56 від 23.09.2021 у загальному розмірі 81.327,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2381064 від 14.01.2022 на суму 40.404, 00 грн; №2381065 від 14.01.2022 на суму 40.404,00грн; №2381066 від 14.01.2022 на суму 519, 60грн;

- за видатковою накладною №57 від 23.09.2021 у загальному розмірі 501.600,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №2381067 від 14.01.2022 на суму 280.200, 00грн; №2381068 від 14.01.2022 на суму 22.1400, 00 грн.

Отже, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 30.680,40 грн ( в сумі 4.280,40 грн - за видатковою накладною №56; в сумі 26.400,00 грн - за видатковою накладною №57).

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату суми заборгованості у розмірі 30.680,40грн, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною від 12.04.2023 з рекомендованим повідомленням, яке містить відмітку про вручення поштового відправлення представнику відповідача за довіреністю 18.04.2023.

Неналежне виконання відповідачем договору поставки в частинні повної оплати поставленого товару, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 30.680,40 грн, а також сум пені у розмірі 16.547,24 грн, 3% річних у розмірі 3.709,39 грн, інфляційних втрат у розмірі 13.099,92 грн.

25.11.2020 ТОВ «АКС-У» (клієнт за договором, позивач у справі) та АТ «Перший український міжнародний банк» (фактор за договором, банк) уклали договір факторингу з регресом №МБ-Ф-DNI-3584 від 25.11.2020, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.

Іншими умовами договору факторингу сторони визначили:

- ліміт факторингового фінансування за цим договором встановлюється в розмірі 2.000.000,00 грн зі строком дії до 23.01.2022 (п.1.2 договору факторингу);

- право вимоги є відступлення клієнтом (набутим фактором) з моменту належного підписання реєстру, що містить таке право вимоги (п.1.3 договору факторингу);

- за здійснення факторингового фінансування за цим договором клієнт сплачує банку плата в порядку та розмірі, визначеному в ст. 4 цього договору (п.1.4. договору факторингу);

- внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта як кредитора боржника, у зв`язку з чим до фактору переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій( неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом (п.1.5 договору факторингу);

- право вимоги є дійсними на момент їх відступлення фактору або на момент їх виникнення у майбутньому (п.1.6.2 договору факторингу).

- перелік боржників визначається сторонами у переліку боржників згідно додатку №1 до цього договору (п.2.1 договору факторингу);

- умови придбання фактором права вимоги визначаються у реєстрі, що складається за формою згідно додатку №2 (типова форма реєстру для оформлення на папері), додатку №2а (типова форма реєстру для оформлення у вигляді електронного документу) до цього договору, та є невід`ємною частиною цього договору після його підписання уповноваженими представниками клієнта та фактору (п.2.2 договору факторингу);

- для отримання факторингового фінансування відповідно до умов цього договору клієнтом можуть передаватися права вимоги, останній день спливу періоду очікування за якими не перевищує строку дії ліміту факторингового фінансування, визначеного в п. 1.2 цього договору (п.2.3 договору факторингу);

- зворотне відступлення несплачених боржниками прав вимог здійснюється без необхідності укладання між сторонами будь-яких додаткових правочинів на підставі письмового повідомлення, яке фактор має право направити клієнту у обумовлених в цьому пункті випадках (п.9.1 договору факторингу);

- фактор вважається таким, що відступив, а клієнт вважається таким, що прийняв (набув) права вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати, вказаної у відповідному письмового повідомленні фактору клієнту. Зворотне відступлення права вимоги здійснюється за вартістю цього права, яке не було сплачене боржником. В письмовому повідомленні зазначається перелік та вартість прав вимоги, щодо яких здійснюється зворотне відступлення, підстави зворотного відступлення, а також ціна, яку клієнт має сплатити фактору за зворотне відступлення (п.9.2. договору факторингу);

- «зворотне відступлення/викуп/права (прав) вимоги/ (Зворотне відступлення/викуп)» - передбачений умовами цього договору правочин, відповідно до якого без укладання сторонами будь-яких додаткових угод/договорів та оформлення документів, фактор вважається таким що відступив, а клієнт вважається таким, що набув/прийняв від фактора раніше відступлені права вимоги. Зворотне відступлення здійснюється в порядку і на умовах, визначених в ст. 9 цього договору.

На виконання п.2.2. договору факторингу між позивачем та банком був підписаний Реєстр №18 від 01.10.2021, який відповідно до п.7 є невід`ємною частиною цього договору, в якому, зокрема, зазначений перелік боржників та відступлених фактору прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наявними у клієнта документами, вартість права вимоги та інша інформація щодо відступлених фактору прав вимог. Крім того, фактор розуміє та погоджується, що з моменту підписання реєстру не має права відмовитись від зворотнього відступлення клієнту зазначених в цьому реєстрі прав вимоги (п.4, п.5 вказаного реєстру). Права вимоги, зазначені у цьому реєстрі, є зворотно відступлені банком (набуті клієнтом) з дати, зазначеної фактором у відповідному повідомленні клієнту про здійснення зворотнього відступлення (п.6 реєстру). Реєстр набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками банку та скріплення печаткою банку.

Відповідно до вказаного Реєстру, клієнт відступив фактору на умовах договору факторингу в тому числі право вимоги за видатковою накладною №56 від 23.09.2021 на суму 85.608,00 грн та видатковою накладною №57 від 23.09.2021 на суму 528.000,00грн.

Таким чином, реєстром зворотного відступлення №1 від 23.02.2023 підтверджується, що відповідно до умов ст.9 договору факторингу з регресом фактор здійснив зворотне відступлення клієнту (позивачу) права вимоги, в тому числі, за складеними у виконання спірного договору поставки видатковими накладними: №56 від 23.09.2021, сума залишку несплаченої боржником (відповідачем) вартості прав 4.280,40 грн; №57 від 23.09.2021 сума залишку несплаченої боржником (відповідачем) вартості прав 26.400,00 грн. Вказаний реєстр скріплений електронними підписами та печатками ТОВ «АКС-У» та АТ «Перший український міжнародний банк».

Отже, з урахуванням вищенаведених положень п.9.2. договору факторингу, позивач з 23.02.2023 вважається таким, що прийняв (набув) права вимоги у порядку зворотного відступлення і вказаний реєстр зворотного викупу є доказом, що підтверджує наявність у позивача права вимоги щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості з оплати товару, поставленого у виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 за видатковими накладними №56 та №57 від 23.09.2021.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги, зазначив, що в даному випадку позивачем доведено наявними в матеріалах справи видатковими накладними виконання умов договору шляхом здійснення поставки товару відповідачу на загальну суму 613.608,00 грн. В той же час відповідач доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов`язань, суду не надав, видаткові накладні підписав без жодних заперечень та зауважень. Спірний товар відповідачем був сплачений лише частково, внаслідок чого виникла заявлена сума боргу у розмірі 30.680,40 грн. Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем спірного товару, в свою чергу належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності заявленої заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано, останній визнав позовні вимоги в сумі 30680,40 грн правомірними. Крім основної суми боргу, суд визнав обгрунтованими та арифметично вірними заявлені до стягнення суми пені у розмірі 16.547,24 грн, 13.099,92 грн інфляційні втрати та 3% річних 3.709,39 грн, в зв`язку з тим, що відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату поставленого товару згідно з умовами договору. Заявлені позивачем у позовній заяві (нова редакція) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25.000 грн не вирішувалися з огляду на не подання позивачем на час винесення рішення у справі додаткових доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема, складений між позивачем та адвокатом акт наданих послуг.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Між сторонами у справі виникло зобов`язання з приводу сплати заборгованості за надані послуги.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору колегія суддів констатує, що сторони узгодили виникнення обов`язку у ТОВ «АКС-У» поставити товар, а у в свою чергу ТзДВ «Шахта «Білозерська» прийняти його та оплатити.

Зі свого боку позивач 23.09.2021 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 613.608,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №56 від 23.09.2021 на суму 85.608,00 грн та №57 від 23.09.2021 на суму 528.000,00 грн, які скріплені печаткою, містять всі необхідні відомості про товар та його ціну, підписані представниками обох сторін без жодних зауважень, що в силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними обліковими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, сторони визначили порядок розрахунку у розділі 5 спірного договору, а саме: покупець повинен розрахуватися за продукцію шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 60-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 даного договору (п. 5.4).

Тобто, оплата поставленого за видатковими накладними №56 та №57 від 23.09.2021 товару повинна була бути здійснена відповідачем до 26.11.2021 включно, а вже з 27.11.2021 почалося прострочення виконання грошових зобов`язань.

В свою чергу відповідач здійснив оплату отриманого товару лише частково, внаслідок чого виникла заявлена сума боргу у розмірі 30.680,40 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як в суд першої інстанці, так і в суд апеляційної інстанції відповідач не надав доказів того, що поставлений товар, згідно видаткових накладних, за якими здійснюється стягування грошових коштів, був оплачений, з огляду на що господарський суд цілком обгрунтовано визнав правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30.680,40 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Кредитору, у свою чергу, належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

У п.6.7 договору сторони дійшли згоди, що в разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банка України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

В п.6.9 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати), коли обов`язок мав бути виконаний за договором, в зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Колегія суддів, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" перевірку розрахунку позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, 3% річних, та суми інфляційних витрат, дійшла висновку, що дані нарахування є вірними, та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16.547,24 грн пені, 3.709,39 грн 3% річних, 13.099,92 грн інфляційних втрат, є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги про непідтвердженість обставин щодо виконання позивачем грошового зобов`язання за договором факторингу як поручителя боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за твердженням апелянта Клієнт (позивач) не виконав свого грошового зобов`язання за договором факторингу як Поручитель, документального підтвердження погашення Клієнтом (Поручителем) заборгованості боржника в матеріалах справи немає. Як на належний доказ виконання грошового зобов`язання (зворотній викуп) позивач посилається на реєстр зворотного викупу №1 від 23.02.2023. Проте, цей доказ не може бути належним, в силу приписів статті 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів» де в п.1-35 зазначено: «розрахунковий документ документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача» та не можу бути прийнятий судом. В статті 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів», зазначені види розрахункових документів, серед яких відсутній реєстр зворотного викупу. Реєстр про зворотній викуп не є розрахунковим документом, що посвідчує переказ Позивачем коштів Факторові на виконання свого обов`язку як Поручителя Боржника. Крім того в п.3.9 договору факторингу зазначено, що позивач (Клієнт) набуває право вимоги до Боржника після того, як виконає свій обов`язок перед Фактором як Поручитель. Отже, за відсутності доказів виконання позивачем (Поручителем) свого обов`язку, Кредитором відповідача є Фактор. Тому, на момент розгляду справи та винесення рішення суду першої інстанції відсутній предмет спору і Господарський суд Донецької області повинен був закрити провадження по справі на підставі ст.231.п.2 ГПКУ у зв`язку з відсутністю предмету спору, чого судом зроблено не було.

Як вже було встановлено, зобов`язання ТзДВ «Шахта «Білозерська» перед ТОВ «АКС-У» виникли з чинного договору поставки №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 і подальше укладення ТОВ «АКС-У» договору факторингу з ПАТ «Перший український міжнародний банк» не змінює цієї обставини. Жодного фактичного та правового обґрунтування, що могло б бути підставою для висновку про звільнення ТзДВ «Шахта «Білозерська» як від необхідності своєчасної оплати отриманого товару, так і від відповідальності за неналежне виконання відповідного договірного зобов`язання відповідачем не наведено ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.

Також відповідачем не надано жодних доказів сплати суми основного боргу 30.680,40 грн на користь ТОВ «АКС-У» або на користь фактора - ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Крім того, як вже зазначалось відповідно до Реєстру зворотного викупу №1 від 23.02.2023 до договору факторингу з регресом №МБ-Ф-DNI-3584 від 25.11.2020, клієнт - позивач здійснив викуп права вимоги, в тому числі, за договором № 9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020, укладеним між ТОВ «АКС-У» та ТДВ «Шахта «Білозерська» та складеними на його виконання видатковими накладними №56 від 23.09.2021 на суму 4.280,40 грн та №57 від 23.09.2021 на суму 26.400,00 грн.

В пункті 9.1. договору факторингу сторони визначили, що зворотне відступлення несплачених боржником прав вимог здійснюється без необхідності укладання між сторонами будь-яких додаткових правочинів на підставі письмового повідомлення, яке фактор має право направити клієнту в випадках, передбачених даним пунктом договору.

Таким чином, з урахуванням положень п.9.1. договору факторингу, вказаний Реєстр зворотного викупу, підписаний обома сторонами, є доказом, що додатково підтверджує наявність у ТОВ «АКС-У» права вимоги щодо стягнення з ТДВ «Шахта «Білозерська» заборгованості з оплати товару, поставленого згідно з вищезазначеними накладними на виконання договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020.

В той же час, обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів виконання ТОВ «АКС-У`м п.3.9 Договору факторингу стосуються виключно правовідносин між ТОВ «АКС-У» та ПАТ «Перший український міжнародний банк», а не між позивачем та відповідачем, а тому не входять в предмет доказування в даній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 без змін.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з апеляційним розглядом справи, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вже зазначалось, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено розрахунок судових витрат та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Колегією суддів вище встановлено, що 20.11.2023 між ТОВ АКС-У та адвокатом Денисенко Т.М. було укладено Договір про надання юридичних послуг №2011-01.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат надані докази: ордер серії АЕ №1236526 від 28.11.2023, копія Договору про надання юридичних послуг №2011-01 від 20.11.2023, копія рахунку №92 від 20.11.2023, копія акту наданих послуг №83 від 22.11.2023.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

В заяві про розподіл судових витрат позивач зазначив, що надання правової допомоги у справі включає витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються з:

- аналізу документів та надання консультації з питань, пов`язаних з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 про стягненням заборгованості з ТДВ «Шахта «Білозерська» в межах виконання Договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 (4 години роботи адвоката);

- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 про стягненням заборгованості з ТДВ «Шахта «Білозерська» в межах виконання Договору №9305-ШБЗ-УМТС-Т від 03.11.2020 (8 годин роботи адвоката).

Судова колегія враховує, що ця справа має незначну складність; справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Дана справа є звичайним розрахунковим спором, а отже, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Оцінивши надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням складності справи, критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, колегія суддів вирішила скористуватися своїм правом не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та дійшла висновку, що реальними та розумними витратами на професійну правничу допомогу у цій справі, є сума 5.000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи складність і строк розгляду справи, виконані адвокатом роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи в суді апеляційной інстанції та які належить стягнути з відповідача є сума 5.000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2023 у справі №905/744/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул. Строїтельна, буд.17 код ЄДРПОУ 36028628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-У" (49051, м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, буд.1, оф.103, код ЄДРПОУ 35497829) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5.000,00грн.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.01.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця