Рішення
від 17.08.2023 по справі 910/2654/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2023Справа № 910/2654/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ РАЇСИ ОКІПНОЇ, будинок 4-Б

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ" вул. Генерала Геннадія Воробйова, буд. 17, м. Київ, 03049

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вул. Генерала Генадія Воробйова, буд. 17, м. Київ, 03049

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМВЕРТЕК" 02218, м. Київ, вулиця Райдужна, будинок 4

про визнання права власності та витребування майна

Представники сторін:

від позивача: Саліван Л.Ф.

від відповідача 1: Обущак В.В.

від відповідача 2: Лясковський В.В., Кисличенко І.В.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство фірма "Фундамент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Скул" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерде Девелопмент" про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору купівлі - продажу нерухомості за адресою: вул. Воробйова Генадія Генерала, будинок 17 у Солом`янському районі м.Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. 17.08.2021 року за реєстровим номером 1170.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт наявності у ПАТ Фірма "Фундамент" договірних зобов`язань щодо передачі майнових прав на приміщення загальною площею 763,18 кв.м за спірною адресою, які виникли на підставі укладеного останнім з відповідачем 1 Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року, та були порушені за наслідками укладення між відповідачами 1, 2 оспорюваного договору купівлі - продажу об`єкту нерухомості прощею 4805,3 кв.м вцілому та реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за відповідачем 1 - ТОВ "Трініті Скул", у зв`язку з чим вказаний договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Разом з позовною заявою та через канцелярію суду 21.02.2023 року від позивача надійшли заяви б/н б/д про забезпечення позову, які є ідентичними за змістом та в яких позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініті Скул" (код ЄДРПОУ 44313585) та/або іншим особам вчиняти будь - які дії щодо нерухомого майна за адресою: вул. Воробйова Генадія Генерала, будинок 17 у Солом`янському районі м.Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 року, за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2654/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 23.02.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява б/н від 23.02.2023 року про витребування доказів; від уповноваженого представника відповідача 2 на виконання вимог ухвали від 28.02.2023 року - клопотання б/н від 06.03.2023 року про долучення документів до матеріалів справи; від уповноваженого представника позивача 17.03.2023 року - заява б/н від 16.03.2023 року про зміну предмету позову, а також від уповноваженого представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.03.2023 року, в якому ТОВ «Трініті Скул» заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність обставин укладення між відповідачем 1 та ТОВ «Ерде Девелопмент» договору купівлі - продажу нерухомості за адресою: вул. Воробйова Генадія Генерала, будинок 17 у Солом`янському районі м.Києва, оспорення якого є предметом даного позову. Окрім цього відповідач 1 зазначає про нездійснення позивачем як покупцем за Договором № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року оплати повної вартості майнових прав на приміщення в сумі 22 66 446,00 грн., отже, на переконання відповідача 1, позивач є таким, що не набув майнових прав на нерухоме майно, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 30.03.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів, за наявності доступу суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та враховуючи можливість самостійно отримати викладені в клопотанні документи, судом протокольною ухвалою клопотання про витребування доказів залишено без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 30.03.2023 року для усунення недоліків заяви позивача про зміну предмета позову, самостійного отримання судом документів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та для отримання відзиву відповідача 2 оголошено протокольну перерву до 04.05.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання 04.05.2023 року через канцелярію суду 05.04.2023 року від уповноваженого представника відповідача 2 надійшов відзив б/н від 03.04.2023 року на позовну заяву з клопотанням про витребування доказів та з доказами направлення іншим учасникам справи, які судом долучено до матеріалів справи. Так, у поданому відзиві ТОВ «Ерде Девелопмент» не погоджується з вимогами позивача, викладеними в позовній заяві, вважаючи їх безпідставними, та зазначає, що відповідач не укладав оспорюваний позивачем в поданій позовній заяві договір купівлі - продажу нерухомості за адресою: вул. Воробйова Генадія Генерала, будинок 17 у Солом`янському районі м.Києва. При цьому відповідач 2 також наголошує, що позивачем не набуто майнових прав на приміщення у зв`язку з нездійсненням повної оплати майнових прав і недотриманням графіку оплат, а також зазначає про відмову від договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року в односторонньому порядку з ініціативи відповідача 2 через порушення позивачем порядку розрахунку, визначеного п. 3.2 вказаного договору. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 04.05.2023 року для надання можливості представнику позивача подати письмове клопотання про залучення співвідповідача, надати належним чином оформлений лист слідчого щодо витребування документів, а саме оригіналу договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року зі всіма додатками та додатковими угодами до нього, який, в свою чергу, просить витребувати відповідач 2, та доказ надання позивачем цих документів органу поліції, судом оголошено протокольну перерву до 14.06.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 26.05.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява вих. 296 від 25.05.2023 року про залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду, подану 17.03.2023 року, а також 26.05.2023 року надійшла заява вих. № 295 від 25.05.2023 року про зміну предмету позову з доказами направлення відповідачам 1, 2 та третій особі, в якій позивач також просить залучити до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Промвертек", а також до заяви додано нову редакцію позовної заяви. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року прийнято заяву позивача про зміну предмета позову до розгляду, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням останньої та наступного предмета спору:

1. Визнати Приватне акціонерне товариство фірма "ФУНДАМЕНТ" (код ЄДРПОУ 01416332, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б) власником майнових прав на Приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва.

2. Витребувати майно, приміщення, загальною площею 669, 93 кв.м., що розташовано на другому поверсі за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ" (код ЄДРПОУ 44313585, місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, буд. 17) на користь Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" (код ЄДРПОУ 01416332, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б).

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМВЕРТЕК" (код ЄДРПОУ 37634654), з урахуванням якого, а також зважаючи на задоволення клопотання позивача про зміну предмета позову, подання клопотання уповноваженого представника позивача про витребування доказів у відповідачів 1, 2, а також для надання можливості відповідачам 1, 2 надати свою правову позицію щодо клопотання позивача про витребування доказів, а третій особі подати пояснення щодо суті спору з урахуванням клопотання позивача про витребування доказів, відкладено підготовче засідання на 20.07.2023 року.

Судом встановлено, що через канцелярію суду 28.06.2023 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (нова редакція) б/н від 26.06.2023 року, в якому ТОВ «Трініті Скул» з урахуванням зміни предмету позову заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів того, що відповідач 1 не є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки під час укладення правочину купівлі - продажу 15.07.2021 року товариство не знало і не могло знати про наявність будь - яких договірних відносин між позивачем та ТОВ «Ерде Девелопмент», а також наголошує на відсутності у позивача права вимагати визнання його власником майнових прав на приміщення за умови невиконання останнім умов Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року в частині здійснення повних розрахунків, та, відповідно, підстав для витребування майна на свою користь; від відповідача 2 28.06.2023 року також надійшов відзив на позовну заяву (нова редакція) б/н від 26.06.2023 року, в якому ТОВ «Ерде Девелопмент», враховуючи зміну позивачем предмету позову, заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем не набуто майнових прав на приміщення у зв`язку з нездійсненням повної оплати за Договором № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року, а також вважає вказаний договір розірваним за наслідками односторонньої відмови від нього відповідача 2; 19.07.2023 року від відповідача 2 надійшли заперечення б/н від 13.07.2023 року на клопотання про витребування доказів, а також надійшло клопотання б/н від 13.07.2023 року про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.07.2023 року перед вирішення клопотання відповідача 2 про призначення експертизи та клопотання позивача витребування доказів оголошено протокольну перерву до 26.07.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява б/н від 21.07.2023 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташоване на другому поверсі за адресою: вул. Генерала Генадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м.Києва та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ" (код ЄДРПОУ 44313585) та/або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Дана заява судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" б/н від 21.07.2023 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/2654/23 відмовлено.

В свою чергу, розглянувши в судовому засіданні 26.07.2023 року клопотання відповідача 2 про витребування доказів у позивача, а саме оригінал письмового доказу - Додаткової угоди від 09.01.2019 року до Договору купівлі-продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 року та призначення судової почеркознавчої експертизи, за умови наявності інших доказів, що можуть підтвердити або спростувати обставини справи, судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення експертизи та витребування оригіналу додаткової угоди у позивача відповідно.

Також, розглянувши в судовому засіданні 26.07.2023 року подане 15.06.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів у відповідачів, а саме банківські виписки на підтвердження оплати, здійснених сторонами договорів купівлі - продажу нерухомості від 15.07.2021 року та 17.08.2021 року, враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав та необхідності отримання даних документів, а тому протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2654/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.08.2023 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників розгляду справи станом на 17.08.2023 року до суду не надходило.

У підготовчі судові засідання 30.03.2023 року, 14.06.2023 року, 20.07.2023 року, 26.07.2023 року та судове засідання з розгляду справи по суті 17.08.2023 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідачів 1, 2, уповноважений представник третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд справи судом та про його право подати пояснення щодо позову, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду від 14.06.2023 року, 20.07.2023 року та 26.07.2023 року були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, а саме: 02218, м. Київ, вулиця Райдужна, будинок 4.

Наразі, копії ухвал суду від 14.06.2023 року та 20.07.2023 року були повернуті на адресу суду неврученими третій особі у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Доказів отримання третьою особою ухвали суду від 26.07.2023 року поштовим відділенням зв?язку на час розгляду справи 17.08.2023 року до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494888110, в якому зазначено, що станом на 11.08.2023 року поштове відправлення не вручено, «адресат відсутній за вказаною адресою».

Окрім того про дату, час і місце проведення судових засідань третя особа додатково повідомлялась шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу третьої особи, зазначену в матеріалах справи, а саме: donsintez@gmail.com, копій ухвал суду від 14.06.2023 року, 20.07.2023 року та 26.07.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у справі № 910/2654/232, факт отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронної скриньки.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження третьої зазначеній на конвертах.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження третьої особи, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/2654/23, в тому числі з ухвалою від 26.07.2023 року про призначення судового засідання по розгляду справи №910/2654/23 по суті, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження третьої особи та повідомлення її про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судове засідання з розгляду справи по суті 17.08.2023 року суд не повідомлено.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, передбачених ч. 4 ст. 168 ГПК України та визначених судом в ухвалі від 14.06.2023 року, третя особа мала подати пояснення щодо позову або відзиву.

Як свідчать матеріали справи, третя особа не скористалася наданим їй процесуальним правом, передбаченим ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час розгляду справи 17.08.2023 року до суду також не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про призначення судового засідання у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання пояснень щодо суті спору та участі у судовому засіданні, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасника щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема, представник ТОВ «Промвертек» не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті 17.08.2023 року, третьою особою не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 17.08.2023 року за відсутності представника відповідача виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.08.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.08.2023 року проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, та просили відмовити в задоволенні позову

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.08.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідачів 1, 2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 23 грудня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Фундамент» (позивач у справі, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерде Девелопмент» (продавець за договором, відповідач 2 у справі) було укладено Договір № 2 купівлі - продажу майнових прав (далі - Договір № 2), за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на приміщення розташоване за будівельною адресою: вул. Курська, 17 у Солом`янському районі м. Києва, загальною площею 763,18 кв.м, на другому поверсі. Інші характеристики, зокрема, № приміщення (група приміщень) та функціональне призначення визначені Додатком №1 до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору під майновими правами сторони розуміють право продавця, що пов`язане з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості, та тими матеріальними вимогами, що належать продавцю, як замовнику будівництва об`єкта нерухомості, в частині, що стосується приміщення.

Під Об`єктом нерухомості сторони розуміють закінчений будівництвом об`єкт - Реконструкція будівлі під спортивно-оздоровчий комплекс по вул. Курській, 17 у Солом`янському районі м. Києва проектною площею 5 156,10 кв.м, будівельні роботи в якому проводяться на підставі Декларації на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією №3-028-15-ЕП/КО від 11.12.2015 року, виданого ТОВ «Укрбудекспертиза» (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.5. Договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості - 31 грудня 2018 року.

План приміщення - згідно проектної документації (п. 1.6 Договору).

Розділами 1 - 7 Договору сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору та умови розірвання, особливі умови та інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 5.1 Договору цей Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами, передбачених умовами договору.

Вказаний Договір підписаний представниками продавця та покупця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 177 ЦК України визначає одним із видів об`єктів цивільного права - майнові права.

Згідно зі статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Оскільки до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, до цього договору застосовуються й вимоги статті 655 та частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно п. 1.7 Договору передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом. покупець набуває право на реєстрацію права власності на приміщення після оформлення Акту приймання-передачі.

За змістом пункту 1.9 Договору сторони дійшли згоди, що для оформлення покупцем права власності на приміщення, продавець зобов`язаний передати йому наступні та будь-які інші документи, які на момент підписання Акту приймання-передачі будуть вимагатись законодавством: 1) Акт приймання-передачі приміщення; 2) Довідку про оплату в повному обсязі вартості приміщення; 3) Технічний паспорт приміщення, виготовлений відповідним органом.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору продавець зобов`язаний передати покупцю приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідною організацією.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як визначено сторонами в п. 3.1 Договору на дату підписання цього Договору, вартість майнових прав на приміщення в частині, що стосується 1 (одного) квадратного метру приміщення, становить 30 000 грн., в т. ч. ПДВ20% - 5 000 грн., при цьому загальна вартість за Договором приміщення, площа якого становить 763,18 метрів квадратних, дорівнює 22 895 400,00 грн. (двадцять два мільйони вісімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% - 3 815 900,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Порядок розрахунків за Договором визначено в розділі 3 правочину.

Так, у відповідності до п.п. 3.2, 3.3 Договору покупець здійснює оплату 99% вартості майнових прав на приміщення площею 763,18 кв.м. за графіком з кінцевим терміном до 31 грудня 2017 року у сумі 22 666 446,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 777 741,00 грн. Решту вартості майнових прав на приміщення, що залишились неоплаченими, покупець оплачує після обмірів відповідного органу та отримання технічного паспорту на приміщення, за ціною майнових прав у перерахунку на 1 кв.м, яка діяла на момент здійснення останнього поточного платежу за Договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, на виконання умов пункту 3.2 Договору позивач в період 26.12.2016 року - 04.12.2018 року здійснив перерахування на рахунок продавця - ТОВ «Ерде Девелопмент» грошових коштів в загальній сумі 20 097 900,00 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою банку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Заперечень щодо факту здійснення оплати у вказаній сумі від відповідача 2 до суду не надходило.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у відповідності до укладеного між позивачем та відповідачем 2 Договору позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення оплати за майнові права частково в розмірі 20 097 900,00 грн., що становить 87,78% вартості майнових прав за Договором, факт перерахування позивачем грошових коштів у вказаній сумі за Договором належним чином підтверджено матеріалами справи ат відповідачем 2 не заперечувався.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія укладеної між сторонами 09.01.2019 року Додаткової угоди до Договору, згідно п. 1 якої покупець підтверджує та визнає наявність перед продавцем заборгованості за Договором в розмірі 2 797 500,00 грн. та згідно п. 2 - покупець зобов`язується оплатити заборгованість, вказану в п. 1 цієї Додаткової угоди, в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2021 року.

Вказана Додаткова угода від 09.01.2019 року до Договору містить підписи представників покупця та продавця, засвідчені печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1 Договору продавець як особа, яка виконує функції замовника/забудовника будівництва об`єкта нерухомості, після завершення його спорудження та введення в експлуатацію, зобов`язаний повідомити покупця засобами телефонного зв`язку або письмовим повідомленням як власника майнових прав на приміщення, яка є частиною об`єкта нерухомості, про дату введення об`єкта капітального будівництва в експлуатацію.

Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві, сторони визначили обов`язок позивача з перерахування суми, визначеної п. 3.1 Договору, до 31 грудня 2021 року, якому кореспондує обов`язок відповідача 2 як продавця щодо повідомлення про дату введення об`єкта в експлуатацію та передання майнових права на приміщення шляхом підписання Акту приймання-передачі приміщення.

При цьому позивач наголошує на невиконанні відповідачем 2 визначеного Договором обов`язку з повідомлення до 31 грудня 2021 року про дату введення об`єкта в експлуатацію, з зазначенням повної вартості згідно з технічним паспортом приміщення, обмірами в натурі, для проведення кінцевих розрахунків за Договором, для послідуючого оформлення та реєстрації права власності на себе, позаяк повідомлення від відповідача 2 про закінчення будівництва та дату введення об`єкту в експлуатацію не надходило.

Поряд із цим, як зазначено позивачем в позовній заяві, ПАТ фірма «Фундамент» в жовтні 2021 року було отримано інформацію щодо здачі об`єкту нерухомості в експлуатацію 08.06.2017 року, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, за адресою: вул. Курська, 17, Солом`янський район м. Київ, копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім цього, згідно даних, що містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачем 29.11.2021 року було отримано інформацію про перехід права власності до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ СКУЛ» (код ЄДРПОУ 44313585) на об`єкт нерухомості - будівлю спортивно - оздоровчого комплексу загальною площею 4805,3 кв.м за адресою м. Київ, вул. Генерала Генадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтаном Золтановичем за номером 1170, та зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 59884238 від 17.08.2021 року.

Окрім цього, як зазначено позивачем та свідчать матеріали справи, згідно Договору купівлі-продажу нерухомості від 15.07.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерде Девелопмент» (відповідач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрум Центр» (код ЄДРПОУ 37634654), яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Промвертек» (третя особа у справі), посвідченого 15.07.2021 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за реєстровим номером №1043, відповідачем 2 здійснено продаж об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17, а третьою особою придбано вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 4805,3 кв.м за ціною 20 720 454,00грн., в т.ч. ПДВ 3 453 409,00 грн. (п. 1.1, 1.3, 2.1 вказаного Договору).

Згідно п. 2.2 зазначеного Договору останній укладено на умовах розстрочення платежу (графік платежів) з кінцевим терміном 30 червня 2023 року.

Право власності на Об`єкт виникає у покупця в момент нотаріального посвідчення Договору та Державної реєстрації права власності покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4.1 вказаного Договору).

Згідно п. 3.1 вказаний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення.

Інформація про право власності ТОВ «Квадрум Центр» на об`єкт нерухомого майна загальною площею 4805,3 кв.м за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17 внесена 15.07.2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 42991272 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем на підставі вказаного договору та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59289918 від 15.07.2021 року.

В подальшому, згідно Договору купівлі-продажу нерухомості від 17.08.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрум Центр» (перейменовано на ТОВ «Промвертек») (третя особа у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті Скул» (відповідач 1 у справі, покупець за договором), посвідченим приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за номером 1170, та зареєстрованим в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 59884238 від 17.08.2021 року, відповідачем 1 придбано (прийнято у власність) будівлю спортивно - оздоровчого комплексу (літ. «А»), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17, загальною площею 4805,3 кв.м за ціною 20 800 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 466 666,00 грн. (п. 2.1 вказаного Договору).

Згідно п. 2.2 зазначеного Договору договірна ціна має бути сплачена протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього договору (по 16 вересня 2021 року).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення (п. 3.1 вказаного Договору).

Таким чином, посилаючись на чинність станом як на 15.07.2021 року - дату укладення Відповідачем 2 та третьою особою Договору купівлі-продажу нерухомого майна, так і станом на 17.08.2021 року - дату укладення третьою особою та відповідачем 1 Договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного позивачем Договір купівлі-продажу майнових прав №2 від 23.12.2016 року, а також виконання ТОВ «Фундамент» своїх зобов`язань з оплати за Договором та наявність строку до 31 грудня 2021 року для проведення остаточного розрахунку за майнові права згідно умов Договору на підставі технічного паспорту на Приміщення, враховуючи умови Додаткової угоди від 09.01.2019 року до Договору, позивач зазначає про невиконання відповідачем 2 зобов`язань з надання в строк до 31.12.2021 року повідомлення про завершення будівництва об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, Акту приймання-передачі майнових прав на Приміщення на другому поверсі, загальною (проектною) площею 763,18 кв.м за вказаною адресою, з послідуючою реєстрацією за позивачем права власності на вказане приміщення.

Наразі, як стверджує позивач, на підставі п. 2.2.2 Договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року у відповідача 2 як продавця виникло зобов`язання з передавання позивачу приміщення після введення об`єкта будівництва в експлуатацію за актом прийому-передачі після проведення кінцевих розрахунків, що здійснюються на підставі технічного паспорту.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, у зв`язку з невиконанням відповідачем 2 своїх зобов`язань за Договором № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року, позивач звертався до відповідача 2 листом № 913 від 01.12.2021 року з вимогами про виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав №2 від 23.12.2016 року та надання інформації щодо введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, акту приймання-передачі приміщення та технічних паспортів на приміщення.

При цьому, наголошуючи на умовах п.п 1.7, 2.2.2., 6.1 Договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року та здійсненні позивачем сплати грошових коштів в сумі 2 097 900,00 грн. відповідачу 2, та стверджуючи про виконання своїх зобов`язань за Договором як підстави для отримання у власність спірного нерухомого майна проектною площею 763,18 кв.м на другому поверсі об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17 після введення об`єкта будівництва в експлуатацію як новоствореного майна за актом приймання-передачі приміщення, позивач в поданій суду позовній заяві зазначає про безпідставне порушення його прав «очікування» відповідачем 2.

Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на нездійснення відповідачем 2 як продавцем за Договором повідомлення позивача про дату завершення будівництва та введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та, за умови наявності договірних зобов`язань з позивачем щодо передачі майнових прав на приміщення, протиправне укладення відповідачем 2 15.07.2021 року з ТОВ «Квадрум Центр» (ТОВ «Промвертек» після перейменування) Договору купівлі-продажу нерухомого майна, наслідком чого стала передача об`єкту нерухомості, в тому числі майнових прав на оплачене позивачем приміщення, іншій особі - ТОВ «Квадрум Центр», без повідомлення/узгодження/розірвання Договору з позивачем як заінтересованою особою.

Суд зазначає, що згідно положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно п. 3.7 Договору порушення покупцем порядку розрахунків за предмет договору, визначеного п. 3.2. цього Договору, є підставою для ініціювання продавцем процедури розірвання цього Договору. Після дотримання сторонами процедури розірвання цього Договору вони укладають угоду про розірвання Договору. Сторони домовляються, що після закінчення процедури розірвання Договору продавець вважатиметься вільним від зобов`язань щодо передачі майнових прав на приміщення покупцю. У випадку, якщо Договір розривається при частковій оплаті за приміщення, кошти покупцю повертаються після реалізації даного приміщення іншому покупцю, за винятком неустойки на користь продавця у розмірі 3% від внесеної суми.

Відповідно до п. 5.3 Договору сторони домовились, що договір вважатиметься розірваним на підставі односторонньої відмови продавця від Договору і покупець дає свою попередню згоду на розірвання цього Договору за вимогою продавця у разі прострочення покупцем оплати вартості майнових прав на приміщення більш ніж на 10 робочих днів, виходячи з терміну, що визначений у п. 3.2. Договору. Продавець письмово повідомляє покупця про розірвання Договору. Для врегулювання умов розірвання Договору сторони укладають угоду про розірвання Договору.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем, після відкриття провадження у справі № 910/2654/23 ухвалою від 28.02.2023 року відповідач 2 звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору (вих. № 08/03-23 від 08.03.2023 року), в якому посилаючись на порушення позивачем як покупцем порядку оплати за Договором, визначеного п. 3.2 та прострочення оплати більше ніж на 10 робочих днів повідомив позивача про одностороннє розірвання Договору згідно п. 5.3 Договору.

Факт надсилання вказаного повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджується наданими відповідачем 2 копіями фіскального чеку від 09.03.2023 року, опису вкладення від 09.03.2023 року та накладної № 0316015123187 від 09.03.2023 року.

У відповідь на зазначене повідомлення позивач листом № 271 від 16.03.2023 року повідомив відповідача 2 про відсутність підстав для розірвання Договору, виконання покупцем своїх зобов`язань за Договором належним чином та наполягав на виконанні зобов`язань за Договором в частині передачі майнових прав на приміщення, що розташоване на другому поверсі об`єкта нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, загальною площею 763,18 кв.м. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

Таким чином, посилаючись на недійсність договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного 15.07.2021 року між відповідачем 2 - ТОВ «Ерде Девелопмент» та третьою особою - ТОВ «Квадрум Центр» (яке перейменовано на ТОВ «Промвертек»), а також недійсність договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного 17.08.2021 року між ТОВ «Квадрум Центр» та відповідачем 1 - ТОВ «Трініті Скул», виходячи з приписів ст. ст. 328, 329, 387, 388 ЦК України та наголошуючи на протиправному позбавленні позивача можливості фактичного виконання зобов`язань за Договором внаслідок укладення відповідачем 2 договору купівлі - продажу з іншою особою, позивач зазначає про порушення з боку відповідачів його прав на проінвестоване ПАТ фірма «Фундамент» шляхом виконання Договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року приміщення, отже, на переконання позивача, наявні підстави для визнання ПАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" власником майнових прав на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, а також витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ" на користь позивача згідно ст. 387 ЦК України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

При цьому будь-які приписи, зокрема, і Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору.

Суд зазначає, що згідно ст. ст. 316, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Аналіз чинних норм законодавства дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття «правомірні очікування», тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

В даному випадку предметом оспорення виступають майнові права на спірне нерухоме майно, яке було предметом Договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року, а саме на приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва.

Статтею 41 Конституції України та статтями 316, 317 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, відповідно до положень чинного цивільного законодавства підставами набуття права власності можуть бути, зокрема, новостворене майно (ст. 331 ЦК України); переробка речі (ст. 332 ЦК України); привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК України); безхазяйна річ (ст. 335 ЦК України); набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК України); знахідка (ст. 338); бездоглядна домашня тварина (ст. 341); скарб (ст. 343 ЦК України); набувальна давність (ст. 344 ЦК України); викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352 ЦК України); реквізиція (ст. 353 ЦК України); конфіскація (ст. 354 ЦК України), а також цивільні правочини; спадкування за законом; спадкування за заповітом.

Положеннями ч. ч. 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд зазначає, що за приписами статей 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності, як і будь - яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Також слід зазначити, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №910/15993/16.

Тобто з урахуванням приписів ст. 656 ЦК України щодо майнових прав як предмету договору купівлі - продажу, покупець отримує у власність після підписання акту приймання-передачі не індивідуально визначене майно, а виключно майнові права на майно, яке виникне в майбутньому.

Суд наголошує, що судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Тобто, витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.

Відповідно до статі 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Предметом доказування при розгляді віндикаційного позову є: встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом відповідного права власності, яке підлягає захисту, а також незаконного вибуття відповідного майна з володіння такого позивача.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 та від 30.11.2022 року у справі № 522/14900/19 можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, які стосуються предмету доказування та є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування. При цьому право власності на нерухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

В свою чергу, як зазначалось судом раніше, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наразі, якщо відповідно до ст. 328 ЦКУ набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, то купівля-продаж майнових прав - це виникнення правових передумов, необхідних для набуття у майбутньому права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Зокрема, стверджуючи в позовній заяві про наявність підстав для визнання позивача власником майнових прав на приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, позивач посилається на укладений з відповідачем 2 Договір № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року як підставу виникнення своїх прав.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення зазначеного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

З урахуванням поняття майнових прав як обмеженого речового права, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, в контексті умов спірного Договору купівлі - продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 року суд зазначає, що за наслідками укладення останнього з відповідачем 2 та виконання його умов позивач мав отримати майнові права на майно, яке виникне в майбутньому, тобто на приміщення загальною площею 763,18 кв.м.

Суд зазначає, що спірний Договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкти будівництва має двосторонній характер, тобто зумовлює те, що кожна зі сторін наділена певними правами та несе обов`язки перед іншою стороною: покупець майнових прав після укладення договору зобов`язується вносити вчасно та в повному обсязі платежі, а у забудовника є обов`язок завершити об`єкт будівництва, прийняти його до експлуатації та передати за актом приймання - передачі приміщення майнові права на нього.

Так, як визначено п. 1.7 Договору передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі приміщення після введення Об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом. покупець набуває право на реєстрацію права власності на приміщення після оформлення Акту приймання-передачі.

При цьому для отримання позивачем у власність майнових прав на приміщення необхідна наявність ряду фактів, що зумовлюють виникнення права, наведених в п. 1.7 вказаного Договору, а саме передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом.

Тобто, визначальною умовою для отримання покупцем ПАТ фірма «Фундамент» у власність майнових прав на приміщення згідно умов Договору є факт повної оплати вартості майнових прав на таке приміщення - проведення кінцевих розрахунків, позаяк за умовами п. 2.4.1 Договору покупець зобов`язаний сплатити повністю вартість майнових прав на приміщення або дотримуватися графіку оплати вартості предмету договору, викладеного в розділі 3 цього Договору і лише після проведення кінцевих розрахунків має право на отримання майнових прав на приміщення (п. 1.7 Договору).

Натомість, як встановлено судом за матеріалами справи, як у визначений умовами п. 3.2 Договору термін до 31 березня 2017 року, так і зазначений в додатковій угоді від 09.01.2019 року - до 31 грудня 2021 року позивачем як покупцем за Договором оплата вартості майнових прав на приміщення в повному обсязі в сумі 22 666 446,00 грн. здійснена не була, оскільки, як підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, розмір здійсненої оплати становить 20 097 900,00 грн., що становить 87,78% вартості майнових прав за Договором.

При цьому щодо викладених у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача 2 в частині укладення Додаткової угоди від 09.01.2019 року з посиланням на можливе підроблення підпису представника ТОВ «Ерде Девелопмент» з метою штучного створення доказів суд, з урахуванням обставин невиконання позивачем своїх зобов`язань з оплати повної вартості майнових прав за Договором, в тому числі на час розгляду даного спору, зазначає про відсутність безпосереднього впливу зазначених обставин дійсності даного правочину в контексті визначених позивачем позовних вимог, що було додатково враховано судом як підстава для відмови в задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини та той факт, що позивачем як покупцем за Договором в повному обсязі не здійснено оплату вартості майнових прав на приміщення, не дотримано графіку оплати вартості предмету договору та не проведено кінцевих розрахунків, у відповідача 2 як продавця, відповідно, не виникли зобов`язання передати майнові права за Договором позивачу, відтак, у останнього відсутнє право вимагати визнання його власником майнових права на приміщення.

Приймаючи до уваги правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), згідно якої саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння у віндикаційному позові, та невиконання позивачем умов Договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 року як необхідної умови для переходу до нього майнових прав на спірне приміщення, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання позивача власником майнових прав на спірне майно площею 669,93 кв.м, та, відповідно, підстав для витребування відповідного майна на свою користь, адже, саме власнику майна належить право на витребування майна з незаконного володіння.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено особою, яка вже є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою чи якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист уже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з підстав, передбачених законом, і підтверджується належними та допустимими доказами, а не з наміром набути таке право за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання права власності слід враховувати, що за змістом норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №913/642/18, від 23.12.2014 у справі №3-191гс14, від 06.07.2016 у справі №3-57гс16, від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 21.11.2018 у справі №920/615/16, від 04.09.2019 у справі №903/729/16.

Відтак, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення цього права на спірне майно.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив факт відсутності виникнення на законних підставах та існування у позивача права власності на спірне нерухоме майно - приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, зокрема, як на момент укладення Додаткової угоди від 09.01.2019 року, так і на час розгляду звернення з даним позовом до суду, а також відсутність обставин, які б свідчили про наявність інших підстав для виникнення цього права на момент вирішення спору, суд зазначає за наслідками відсутності переходу за Договором до позивача ПАТ фірма «Фундамент» майнових прав на приміщення загальною площею 669, 93 кв.м про безпідставність тверджень останнього про порушення його права власності, у зв`язку з чим таке право позивача підлягало б захисту.

В свою чергу, в частині заперечень відповідача 2 проти позовних вимог з посиланням на наявність підстав для розірвання Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року у зв`язку з порушенням позивачем строків оплати та втратою продавцем інтересу до вказаного зобов`язання суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно п. 3.7. Договору порушення покупцем порядку розрахунку за предмет Договору, визначеного п. 3.2. Договору, є підставою для ініціювання продавцем процедури розірвання Договору.

Процедура розірвання Договору визначена п. 5.3 передбачає можливість односторонньої відмови продавця від Договору та вимагає від продавця направлення покупцю вимоги про розірвання.

Оскільки, як встановлено судом та зазначалось вище, а також наголошується відповідачем 2 покупцем в повному обсязі не здійснена оплата вартості майнових прав на приміщення в сумі 22 666 446,00 грн. в термін до 31 березня 2017 р., як передбачено п. 3.2 Договору, позаяк здійснено часткову оплату в сумі 20 097 900,00 грн., що становить 87,78% вартості майнових прав за Договором, та прострочення покупцем оплати вартості майнових прав на приміщення становить більше 10 робочих днів, відповідач 2 шляхом надсилання на адресу позивача повідомлення про розірвання договору від 08.03.2023 року повідомив останнього про односторонню відмову від Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року у повному обсязі та його розірвання.

Тобто, в контексті правовідносин за спірним Договором в частині зобов`язання з оплати вартості майнових прав за Договором у визначеному розмірі та строки позивач є боржником.

Суд наголошує, що звернення відповідача 2 до позивача як покупця з повідомленням про розірвання Договору вчинене після передачі останнім даного спору на розгляд суду та відкриття провадження у даній справі № 910/2654/23 ухвалою від 28.02.2023 року.

При цьому, за висновками суду, факт відчуження відповідачем 2 - ТОВ «Ерде Девелопмент» спірного нерухомого майна ТОВ «Квардум Центр» згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 15 липня 2021 року, а також, відповідно, подальше його відчуження останнім на користь відповідача 1 - ТОВ «Трініті Скул» за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2021 року, тобто до моменту повідомлення позивача відповідачем 2 як продавцем про розірвання Договору та за умови не розірвання правочину, суперечить приписам чинного законодавства, умовам Договору купівлі - продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 року та принципу добросовісної поведінки сторін.

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що відповідно до приписів статті 3 частини 1 пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований також у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Із встановлених судом обставин вбачається, що, не дивлячись на дії покупця щодо несвоєчасної оплати за Договором, дії відповідача 2 з відчуження нерухомого майна під час дії Договору та не здійснення врегулювання майнових питань з позивачем як покупцем є суперечливими, а їх добросовісність - сумнівною.

Суд наголошує, що отримання позивачем майнових прав на приміщення площею 763,18 кв.м за Договором з урахуванням норм законодавства здійснюється виключно в разі сплати в повному обсязі вартості відповідних майнових прав в розмірі 22 895 400,00 грн., позаяк можливість набуття власності за наслідками часткової оплати не відповідає чинному законодавству та досягнутим сторонами домовленостям, зафіксованим в Договорі, що, відповідно, виключає набуття позивачем майнових прав на фактично оплачену частину приміщення площею 669,93 кв.м.

При цьому з урахуванням вищенаведених обставин судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення почеркознавчої експертизи та взято до уваги той факт, що за умови відсутності повної оплати позивачем вартості майнових прав за Договором № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року, навіть за умови наявності Додаткової угоди від 09.01.2019 року щодо продовження строку оплати до 31.12.2021 року, позивач не може бути визнаний власником майнових прав на приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Воробйова Генадія Генерала (до перейменування - вулиця Курська), будинок 17, отже в разі розірвання Договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 року останній має право на повернення суми сплачених на користь відповідача 2 коштів, як це передбачено п. 3.7 Договору, згідно якого у випадку, якщо Договір розривається при частковій оплаті за приміщення, кошти покупцю повертаються після реалізації даного приміщення іншому покупцю, за винятком неустойки на користь продавця в розмірі 3% внесеної суми.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон

Дата ухвалення рішення17.08.2023
Оприлюднено12.10.2023
Номер документу114064892
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання права власності та витребування майна

Судовий реєстр по справі —910/2654/23

Постанова від 28.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 24.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 01.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 03.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Рішення від 17.08.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 20.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 14.06.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 28.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні