Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/2654/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/2654/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Саліван Л. Ф.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Лясковський В. В.; Кисличенко І. В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2023 (повний текст рішення складено та підписано 06.10.2023)

у справі № 910/2654/23 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМВЕРТЕК"

про визнання права власності та витребування майна

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство фірма "ФУНДАМЕНТ" (далі - ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ СКУЛ" (далі - ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ"; відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ"; відповідач-2), у якому просив (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка прийнята та розглянута судом):

1. Визнати ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" власником майнових прав на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва;

2. Витребувати майно, приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташовано на другому поверсі за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва з чужого незаконного володіння ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" на користь ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ".

Позов обґрунтовано тим, що 23.12.2016 між ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ", як продавцем, та ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ", як покупцем, укладено договір № 2 купівлі-продажу майнових прав. На виконання цього договору ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" перерахувало ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 20 097 900 грн, що виходячи з вартості 1 кв.м. дорівнює 669,93 кв.м. Повідомлення про закінчення будівництва та дату введення об`єкта в експлуатацію, готовність технічного паспорта, акта приймання-передачі приміщення та рахунку для проведення остаточного розрахунку ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" від ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не отримувало. Наприкінці жовтня 2021 року ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" дізналось, що об`єкт нерухомості був введений в експлуатацію ще 08.06.2017. Пізніше (29.11.2021) ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" дізналось, що новим власником об`єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, є ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ", що набуло право власності 17.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" зазначає, що ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" порушило умови договору від 23.12.2016, уклавши 15.07.2021 договір купівлі-продажу нерухомого майна з іншою особою, на підставі якого передало їй об`єкт, у т.ч. майнові права на оплачене ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2023 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМВЕРТЕК" (далі - ТОВ "ПРОМВЕРТЕК") третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/2654/23, яке є предметом апеляційного оскарження, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи те, що ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ", як покупцем за договором, в повному обсязі не здійснено оплату вартості майнових прав на приміщення, не дотримано графіку оплати вартості предмету договору та не проведено кінцевих розрахунків, у ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ", як продавця за договором, не виникли зобов`язання передати майнові права за договором позивачу, відтак, у останнього відсутнє право вимагати визнання його власником майнових права на приміщення.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/2654/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" посилається на те, що:

станом як на 15.07.2021 (дату укладення ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" та ТОВ "ПРОМВЕРТЕК" договору купівлі-продажу нерухомого майна), так і станом на 17.08.2021 (дату укладення ТОВ "ПРОМВЕРТЕК" та ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" договору купівлі-продажу нерухомого майна) договір купівлі-продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 був чинним і будь-яких повідомлень щодо його дострокового розірвання, остаточних розрахунків, позивач не отримував;

свої зобов`язання з оплати за договором позивач виконав належним чином, перерахувавши ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 20 097 900 грн, що становить 87,78 % вартості майнових прав за договором, та мав час, принаймні до 31.12.2021, для проведення остаточних розрахунків за майнові права згідно умов договору на підставі технічного паспорту на приміщення;

ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не було виконано зобов`язання з надання у строк до 31.12.2021 повідомлення про завершення будівництва об`єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, акта приймання-передачі майнових прав на приміщення на другому поверсі, загальною площею 763,18 кв.м. за вказаною адресою, з подальшою реєстрацією за позивачем права власності на це приміщення;

місцевим судом не з`ясовано розмір фактично збудованої площі приміщення, на майнові права якого претендує позивача;

місцевим судом проігноровано факт наявності кримінального провадження щодо незаконності відчуження відповідачами об`єкта нерухомості;

місцевим судом не надано правової оцінки тому факту, що розрахунки за договорами купівлі-продажу нерухомості від 15.07.2021 та 17.08.2021 проведено шляхом внесення однією фізичною особою готівкових коштів на банківські рахунки кожного з підприємств;

суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів;

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ФУНДАМЕНТ" - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ФУНДАМЕНТ" - без задоволення.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/2654/23 та призначено її до розгляду на 24.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.02.2024 та продовжено строк її розгляду.

Представник ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та ухвали нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представники ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" у судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржуване судове рішення місцевого суду.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

23.12.2016 між ПрАТ фірма "Фундамент", як покупцем, та ТОВ "Ерде Девелопмент", як продавцем, було укладено договір № 2 купівлі - продажу майнових прав (далі - договір № 2), за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на приміщення розташоване за будівельною адресою: вул. Курська, 17 у Солом`янському районі м. Києва, загальною площею 763,18 кв. м, на другому поверсі. Інші характеристики, зокрема, № приміщення (група приміщень) та функціональне призначення визначені додатком №1 до договору.

Під майновими правами сторони розуміють право продавця, що пов`язане з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості, та тими матеріальними вимогами, що належать продавцю, як замовнику будівництва об`єкта нерухомості, в частині, що стосується приміщення (п. 1.2 договору).

Під об`єктом нерухомості сторони розуміють закінчений будівництвом об`єкт - Реконструкція будівлі під спортивно-оздоровчий комплекс по вул. Курській, 17 у Солом`янському районі м. Києва проектною площею 5 156,10 кв.м, будівельні роботи в якому проводяться на підставі Декларації на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією № 3-028-15-ЕП/КО від 11.12.2015, виданого ТОВ "Укрбудекспертиза" (п. 1.3 договору).

Запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості - 31 грудня 2018 року (п. 1.5. Договору).

Як визначено сторонами в п. 3.1 договору на дату його підписання, вартість майнових прав на приміщення в частині, що стосується 1 (одного) квадратного метру приміщення, становить 30 000 грн., в т. ч. ПДВ 20 % - 5 000 грн, при цьому загальна вартість за договором приміщення, площа якого становить 763,18 метрів квадратних, дорівнює 22 895 400,00 грн (двадцять два мільйони вісімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% - 3 815 900,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору покупець здійснює оплату 99 % вартості майнових прав на приміщення площею 763,18 кв. м. за графіком з кінцевим терміном до 31 грудня 2017 року у сумі 22 666 446,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 3 777 741,00 грн. Решту вартості майнових прав на приміщення, що залишились неоплаченими, покупець оплачує після обмірів відповідного органу та отримання технічного паспорту на приміщення, за ціною майнових прав у перерахунку на 1 кв.м, яка діяла на момент здійснення останнього поточного платежу за договором.

На виконання умов пункту 3.2 договору позивач в період 26.12.2016 - 04.12.2018 здійснив перерахування на рахунок продавця - ТОВ "Ерде Девелопмент" грошових коштів в загальній сумі 20 097 900,00 грн (становить 87,78 % вартості майнових прав за договором), що підтверджується наданою позивачем випискою банку.

В матеріалах справи наявна копія укладеної між ПрАТ фірма "Фундамент" та ТОВ "Ерде Девелопмент" додаткової угоди від 09.01.2019 до договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016, згідно п. 1 якої покупець підтверджує та визнає наявність перед продавцем заборгованості за договором в розмірі 2 797 500,00 грн та згідно п. 2 - покупець зобов`язується оплатити заборгованість, вказану в п. 1 цієї додаткової угоди, в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2021 року.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 15.07.2021, укладеного між ТОВ "Ерде Девелопмент" (відповідач-2) та ТОВ "Квадрум Центр" (у подальшому перейменоване на ТОВ "Промвертек") (третя особа), посвідченого 15.07.2021 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за реєстровим номером № 1043, ТОВ "Промвертек" придбало у ТОВ "Ерде Девелопмент" об`єкт нерухомості загальною площею 4 805,3 кв. м за ціною 20 720 454,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 453 409,00 грн за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17.

Інформація про право власності ТОВ "Квадрум Центр" на об`єкт нерухомого майна загальною площею 4 805,3 кв.м за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17 внесена 15.07.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 42991272 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем на підставі вказаного договору та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59289918 від 15.07.2021.

У подальшому, згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 17.08.2021, укладеного між ТОВ "Квадрум Центр" (у подальшому перейменоване на ТОВ "Промвертек") та ТОВ "Трініті Скул" (відповідач-1), посвідченого приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за номером 1170, та зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 59884238 від 17.08.2021, ТОВ "Трініті Скул" придбано (прийнято у власність) будівлю спортивно - оздоровчого комплексу (літ. "А"), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17, загальною площею 4 805,3 кв. м за ціною 20 800 000,00 грн в т.ч. ПДВ 3 466 666,00 грн.

Як зазначається у позовній заяві, ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" зверталось до ТОВ "Ерде Девелопмент" з листом № 913 від 01.12.2021, у якому вимагало виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 та надання інформації щодо введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, акта приймання-передачі приміщення та технічних паспортів на приміщення. Повідомлення про закінчення будівництва та дату введення об`єкта в експлуатацію, готовність технічного паспорта, акта приймання-передачі приміщення та рахунку для проведення остаточного розрахунку від ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не отримувало. Наприкінці жовтня 2021 року ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" дізналось, що об`єкт нерухомості був введений в експлуатацію ще 08.06.2017. Пізніше (29.11.2021) ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" дізналось, що новим власником об`єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, є ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ", що набуло право власності 17.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. ТОВ "ЕРДЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ" порушило умови договору від 23.12.2016, уклавши 15.07.2021 договір купівлі-продажу нерухомого майна з іншою особою, на підставі якого передало їй об`єкт, у т.ч. майнові права на оплачене ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" приміщення.

Отже причиною виникнення спору у цій справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" власником майнових прав на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" на користь ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23 грудня 2016 року між ПрАТ фірама "Фундамент" (покупець за договором; позивач у справі,) та ТОВ "Ерде Девелопмент" (продавець за договором; відповідач-2 у справі) у простій письмовій формі було укладено договір № 2 купівлі - продажу майнових прав, за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність майнові права на приміщення розташоване за будівельною адресою: вул. Курська, 17 у Солом`янському районі м. Києва, загальною площею 763,18 кв.м, на другому поверсі. Інші характеристики, зокрема, № приміщення (група приміщень) та функціональне призначення визначені додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору під майновими правами сторони розуміють право продавця, що пов`язане з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості, та тими матеріальними вимогами, що належать продавцю, як замовнику будівництва об`єкта нерухомості, в частині, що стосується приміщення.

Під об`єктом нерухомості сторони розуміють закінчений будівництвом об`єкт - Реконструкція будівлі під спортивно-оздоровчий комплекс по вул. Курській, 17 у Солом`янському районі м. Києва проектною площею 5 156,10 кв.м, будівельні роботи в якому проводяться на підставі Декларації на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією № 3-028-15-ЕП/КО від 11.12.2015, виданого ТОВ "Укрбудекспертиза" (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.5. договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості - 31 грудня 2018 року.

План приміщення - згідно проектної документації (п. 1.6 договору).

Розділами 1 - 7 договору сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору та умови розірвання, особливі умови та інші умови тощо.

За приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 5.1 договору цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами, передбачених умовами договору.

Вказаний договір підписаний представниками продавця та покупця та скріплений печатками сторін.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 ЦК України.

Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 177 ЦК України визначає одним із видів об`єктів цивільного права - майнові права.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно зі статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Оскільки до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, до цього договору застосовуються й вимоги статті 655 та частини 1 статті 656 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно п. 1.7 договору передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за актом приймання-передачі приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом. покупець набуває право на реєстрацію права власності на приміщення після оформлення акта приймання-передачі.

За змістом пункту 1.9 договору сторони дійшли згоди, що для оформлення покупцем права власності на приміщення, продавець зобов`язаний передати йому наступні та будь-які інші документи, які на момент підписання акта приймання-передачі будуть вимагатись законодавством: 1) акт приймання-передачі приміщення; 2) довідку про оплату в повному обсязі вартості приміщення; 3) технічний паспорт приміщення, виготовлений відповідним органом.

Відповідно до п. 2.2.2 договору купівлі - продажу майнових прав продавець зобов`язаний передати покупцю приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідною організацією.

Згідно з частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як визначено сторонами в п. 3.1 договору купівлі - продажу майнових прав на дату підписання цього договору, вартість майнових прав на приміщення в частині, що стосується 1 (одного) квадратного метру приміщення, становить 30 000 грн., в т. ч. ПДВ 20 % - 5 000 грн, при цьому загальна вартість за договором приміщення, площа якого становить 763,18 метрів квадратних, дорівнює 22 895 400,00 грн (двадцять два мільйони вісімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20 % - 3 815 900,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Порядок розрахунків за договором визначено в розділі 3 правочину.

Так, у відповідності до п.п. 3.2, 3.3 договору купівлі - продажу майнових прав покупець здійснює оплату 99 % вартості майнових прав на приміщення площею 763,18 кв.м. за графіком з кінцевим терміном до 31 грудня 2017 року у сумі 22 666 446,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 3 777 741,00 грн. Решту вартості майнових прав на приміщення, що залишились неоплаченими, покупець оплачує після обмірів відповідного органу та отримання технічного паспорту на приміщення, за ціною майнових прав у перерахунку на 1 кв.м, яка діяла на момент здійснення останнього поточного платежу за договором.

Як встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами, на виконання умов пункту 3.2 договору купівлі - продажу майнових прав позивач в період 26.12.2016 - 04.12.2018 здійснив перерахування на рахунок продавця - ТОВ "Ерде Девелопмент" грошових коштів в загальній сумі 20 097 900,00 грн, що становить 87,78 % вартості майнових прав за договором.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія укладеної між сторонами 09.01.2019 додаткової угоди до договору, згідно п. 1 якої покупець підтверджує та визнає наявність перед продавцем заборгованості за договором в розмірі 2 797 500,00 грн та згідно п. 2 - покупець зобов`язується оплатити заборгованість, вказану в п. 1 цієї додаткової угоди, в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2021 року.

Вказана додаткова угода від 09.01.2019 до договору купівлі - продажу майнових прав містить підписи представників покупця та продавця, засвідчені печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору купівлі - продажу майнових прав продавець, як особа, яка виконує функції замовника/забудовника будівництва об`єкта нерухомості, після завершення його спорудження та введення в експлуатацію, зобов`язаний повідомити покупця засобами телефонного зв`язку або письмовим повідомленням як власника майнових прав на приміщення, яка є частиною об`єкта нерухомості, про дату введення об`єкта капітального будівництва в експлуатацію.

Як зазначає позивач у позовній заяві, сторони визначили обов`язок позивача з перерахування суми, визначеної п. 3.1 договору, до 31 грудня 2021 року, якому кореспондує обов`язок відповідача-2, як продавця, щодо повідомлення про дату введення об`єкта в експлуатацію та передання майнових права на приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі приміщення.

При цьому позивач наголошує на невиконанні відповідачем-2 визначеного договором обов`язку з повідомлення до 31 грудня 2021 року про дату введення об`єкта в експлуатацію, із зазначенням повної вартості згідно з технічним паспортом приміщення, обмірами в натурі, для проведення кінцевих розрахунків за договором, для послідуючого оформлення та реєстрації права власності на себе, позаяк повідомлення від відповідача-2 про закінчення будівництва та дату введення об`єкту в експлуатацію не надходило.

Поряд із цим, як зазначено у позовній заяві, позивач у жовтні 2021 року отримав інформацію щодо здачі об`єкту нерухомості в експлуатацію 08.06.2017, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, за адресою: вул. Курська, 17, Солом`янський район м. Київ, копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім цього, згідно даних, що містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачем 29.11.2021 було отримано інформацію про перехід права власності до відповідача-1 - ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" (код ЄДРПОУ 44313585) на об`єкт нерухомості - будівлю спортивно - оздоровчого комплексу загальною площею 4 805,3 кв.м за адресою м. Київ, вул. Генерала Генадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтаном Золтановичем за номером 1170, та зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 59884238 від 17.08.2021.

Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 15.07.2021, укладеного між ТОВ "Ерде Девелопмент" (відповідач-2) та ТОВ "Квадрум Центр" (код ЄДРПОУ 37634654), яке в подальшому перейменоване на ТОВ "Промвертек" (третя особа), посвідченого 15.07.2021 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за реєстровим номером №1043, відповідачем-2 здійснено продаж об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17, а третьою особою придбано вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 4805,3 кв.м за ціною 20 720 454,00грн., в т.ч. ПДВ 3 453 409,00 грн.

Інформація про право власності ТОВ "Квадрум Центр" на об`єкт нерухомого майна загальною площею 4805,3 кв.м за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17 внесена 15.07.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 42991272 приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем на підставі вказаного договору та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59289918 від 15.07.2021.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 17.08.2021, укладеного між ТОВ "Квадрум Центр" (перейменовано на ТОВ "Промвертек") (третя особа у справі; продавець за договором) та ТОВ "Трініті Скул" (відповідач-1 у справі; покупець за договором), посвідченим приватним нотаріусом Русанюк Золтаном Золтановичем за номером 1170, та зареєстрованим в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 59884238 від 17.08.2021, відповідачем-1 придбано (прийнято у власність) будівлю спортивно - оздоровчого комплексу (літ. "А"), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова, будинок 17, загальною площею 4805,3 кв.м за ціною 20 800 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 466 666,00 грн (п. 2.1 договору).

Таким чином, посилаючись на чинність станом як на 15.07.2021 (дату укладання відповідачем-2 та третьою особою договору купівлі-продажу нерухомого майна), так і станом на 17.08.2021 (дату укладання третьою особою та відповідачем-1 договору купівлі - продажу нерухомого майна), укладеного договору купівлі-продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016, а також виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати за договором та наявність строку до 31 грудня 2021 року для проведення остаточного розрахунку за майнові права згідно умов договору на підставі технічного паспорту на приміщення, враховуючи умови додаткової угоди від 09.01.2019 до договору, позивач зазначає про невиконання відповідачем-2 зобов`язань з надання в строк до 31.12.2021 повідомлення про завершення будівництва об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, акта приймання-передачі майнових прав на приміщення на другому поверсі, загальною (проектною) площею 763,18 кв.м за вказаною адресою, з послідуючою реєстрацією за позивачем права власності на вказане приміщення.

Наразі, як стверджує позивач, на підставі п. 2.2.2 договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016, у відповідача-2, як продавця, виникло зобов`язання з передання позивачу приміщення після введення об`єкта будівництва в експлуатацію за актом прийому-передачі після проведення кінцевих розрахунків, що здійснюються на підставі технічного паспорту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 ЦК України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, у зв`язку з невиконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016, позивач звертався до відповідача-2 листом № 913 від 01.12.2021, у якому вимагав виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 та надання інформації щодо введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, акту приймання-передачі приміщення та технічних паспортів на приміщення.

При цьому, наголошуючи на умовах п.п 1.7, 2.2.2., 6.1 договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 та здійсненні позивачем сплати грошових коштів в сумі 2 097 900,00 грн відповідачу-2, та стверджуючи про виконання своїх зобов`язань за договором як підстави для отримання у власність спірного нерухомого майна проектною площею 763,18 кв.м на другому поверсі об`єкту нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17 після введення об`єкта будівництва в експлуатацію як новоствореного майна за актом приймання-передачі приміщення, позивач у позовній заяві зазначає про безпідставне порушення його прав "очікування" відповідачем-2.

Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на нездійснення відповідачем-2, як продавцем за договором купівлі - продажу майнових прав, повідомлення позивача про дату завершення будівництва та введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та, за умови наявності договірних зобов`язань з позивачем щодо передачі майнових прав на приміщення, протиправне укладення відповідачем-2 15.07.2021 з ТОВ "Квадрум Центр" (ТОВ "Промвертек" після перейменування) договору купівлі-продажу нерухомого майна, наслідком чого стала передача об`єкту нерухомості, в тому числі майнових прав на оплачене позивачем приміщення, іншій особі - ТОВ "Квадрум Центр", без повідомлення/узгодження/розірвання договору із позивачем, як заінтересованою особою.

Згідно положень частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно п. 3.7 договору купівлі - продажу майнових прав порушення покупцем порядку розрахунків за предмет договору, визначеного п. 3.2. цього договору, є підставою для ініціювання продавцем процедури розірвання цього договору. Після дотримання сторонами процедури розірвання цього договору вони укладають угоду про розірвання Договору. Сторони домовляються, що після закінчення процедури розірвання Договору продавець вважатиметься вільним від зобов`язань щодо передачі майнових прав на приміщення покупцю. У випадку, якщо Договір розривається при частковій оплаті за приміщення, кошти покупцю повертаються після реалізації даного приміщення іншому покупцю, за винятком неустойки на користь продавця у розмірі 3 % від внесеної суми.

Відповідно до п. 5.3 договору купівлі - продажу майнових прав сторони домовились, що договір вважатиметься розірваним на підставі односторонньої відмови продавця від договору і покупець дає свою попередню згоду на розірвання цього договору за вимогою продавця у разі прострочення покупцем оплати вартості майнових прав на приміщення більш ніж на 10 робочих днів, виходячи з терміну, що визначений у п. 3.2. договору. Продавець письмово повідомляє покупця про розірвання договору. Для врегулювання умов розірвання договору сторони укладають угоду про розірвання договору.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем, після відкриття провадження у цій справі відповідач-2 звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору (вих. № 08/03-23 від 08.03.2023), в якому посилаючись на порушення позивачем, як покупцем, порядку оплати за договором, визначеного п. 3.2 та прострочення оплати більше ніж на 10 робочих днів, повідомив позивача про одностороннє розірвання договору згідно п. 5.3 договору.

Факт надсилання вказаного повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджується наданими відповідачем-2 копіями фіскального чеку від 09.03.2023, опису вкладення від 09.03.2023 та накладної № 0316015123187 від 09.03.2023.

У відповідь на зазначене повідомлення позивач листом № 271 від 16.03.2023 повідомив відповідача-2 про відсутність підстав для розірвання договору, виконання покупцем своїх зобов`язань за договором належним чином та наполягав на виконанні зобов`язань за договором в частині передачі майнових прав на приміщення, що розташоване на другому поверсі об`єкта нерухомості за адресою м. Київ, вул. Генерала Геннадія Воробйова (до перейменування вул. Курська), будинок 17, загальною площею 763,18 кв.м. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

Таким чином, посилаючись на недійсність договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного 15.07.2021 між відповідачем 2 - ТОВ "Ерде Девелопмент" та третьою особою - ТОВ "Квадрум Центр" (яке перейменовано на ТОВ "Промвертек"), а також недійсність договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного 17.08.2021 між ТОВ "Квадрум Центр" та відповідачем-1 - ТОВ "Трініті Скул", виходячи з приписів ст. ст. 328, 329, 387, 388 ЦК України та наголошуючи на протиправному позбавленні позивача можливості фактичного виконання зобов`язань за договором внаслідок укладення відповідачем-2 договору купівлі - продажу з іншою особою, позивач зазначає про порушення з боку відповідачів його прав на проінвестоване ПрАТ фірма "Фундамент" шляхом виконання договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016 приміщення, отже, на переконання позивача, наявні підстави для визнання ПрАТ фірма "ФУНДАМЕНТ" власником майнових прав на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, а також витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "ТРІНІТІ СКУЛ" на користь позивача згідно ст. 387 ЦК України.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

При цьому будь-які приписи, зокрема, і Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору.

Згідно ст.ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Аналіз чинних норм законодавства дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, які виникають тоді, коли настали певні, але не всі юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права (схожий правовий висновок наведено у пунктах 36, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 295/3022/16-ц викладено правовий висновок про те, що майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У даному випадку спірними виступають майнові права на нерухоме майно, яке було предметом договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016, а саме на приміщення загальною площею 669, 93 кв. м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва.

Статтею 41 Конституції України та статтями 316, 317 ЦК України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, відповідно до положень чинного цивільного законодавства підставами набуття права власності можуть бути, зокрема, новостворене майно (ст. 331 ЦК України); переробка речі (ст. 332 ЦК України); привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК України); безхазяйна річ (ст. 335 ЦК України); набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК України); знахідка (ст. 338); бездоглядна домашня тварина (ст. 341); скарб (ст. 343 ЦК України); набувальна давність (ст. 344 ЦК України); викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352 ЦК України); реквізиція (ст. 353 ЦК України); конфіскація (ст. 354 ЦК України), а також цивільні правочини; спадкування за законом; спадкування за заповітом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За приписами статей 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Також слід зазначити, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16).

Тобто з урахуванням приписів статті 656 ЦК України щодо майнових прав як предмету договору купівлі - продажу, покупець отримує у власність після підписання акта приймання-передачі не індивідуально визначене майно, а виключно майнові права на майно, яке виникне в майбутньому.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Тобто, витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.

Відповідно до статі 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Предметом доказування при розгляді віндикаційного позову є: встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом відповідного права власності, яке підлягає захисту, а також незаконного вибуття відповідного майна з володіння такого позивача.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19 можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, які стосуються предмету доказування та є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування. При цьому право власності на нерухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

В свою чергу, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наразі, якщо відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, то купівля-продаж майнових прав - це виникнення правових передумов, необхідних для набуття у майбутньому права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва.

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Зокрема, стверджуючи в позовній заяві про наявність підстав для визнання позивача власником майнових прав на приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, позивач посилається на укладений з відповідачем-2 договір № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016, як підставу виникнення своїх прав.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення зазначеного договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

З урахуванням поняття майнових прав як обмеженого речового права, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, в контексті умов спірного Договору купівлі - продажу майнових прав № 2 від 23.12.2016 місцевий суд правильно зазначив, що за наслідками укладення останнього з відповідачем-2 та виконання його умов позивач мав отримати майнові права на майно, яке виникне в майбутньому, тобто на приміщення загальною площею 763,18 кв.м.

Договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкти будівництва має двосторонній характер, тобто зумовлює те, що кожна зі сторін наділена певними правами та несе обов`язки перед іншою стороною: покупець майнових прав після укладення договору зобов`язується вносити вчасно та в повному обсязі платежі, а у забудовника є обов`язок завершити об`єкт будівництва, прийняти його до експлуатації та передати за актом приймання - передачі приміщення майнові права на нього.

Так, як визначено у п. 1.7 договору купівлі - продажу майнових прав, передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за актом приймання-передачі приміщення після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом. покупець набуває право на реєстрацію права власності на приміщення після оформлення акта приймання-передачі.

При цьому для отримання позивачем у власність майнових прав на приміщення необхідна наявність ряду юридичних передумов, що зумовлюють виникнення права, наведених в п. 1.7 вказаного договору, а саме передача та приймання майнових прав на приміщення здійснюється сторонами за актом приймання-передачі приміщення після введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених відповідним органом.

Тобто, як правильно зазначив у рішенні суд першої інстанції, визначальною умовою для отримання покупцем (ПрАТ фірма "Фундамент") у власність майнових прав на приміщення згідно умов договору є факт повної і своєчасної оплати вартості майнових прав на таке приміщення - проведення кінцевих розрахунків, позаяк за умовами п. 2.4.1 договору покупець зобов`язаний сплатити повністю вартість майнових прав на приміщення або дотримуватися графіку оплати вартості предмету договору, викладеного в розділі 3 цього договору і лише після проведення кінцевих розрахунків має право на отримання майнових прав на приміщення (п. 1.7 договору).

Натомість, як у визначений умовами п. 3.2 договору купівлі - продажу майнових прав термін до 31 березня 2017 року, так і зазначений в додатковій угоді від 09.01.2019 - до 31 грудня 2021 року позивачем, як покупцем за договором оплата вартості майнових прав на приміщення в повному обсязі в сумі 22 666 446,00 грн здійснена не була, оскільки, як підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, розмір здійсненої оплати становить 20 097 900,00 грн, що становить 87,78 % вартості майнових прав за договором.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи встановлені обставини та той факт, що позивачем, як покупцем за договором, у повному обсязі не було здійснено оплату вартості майнових прав на приміщення, не дотримано графіку оплати вартості предмета договору та не проведено кінцевих розрахунків, у відповідача-2, як продавця, відповідно, не виникли зобов`язання передати майнові права за договором позивачу, відтак, у останнього відсутнє право вимагати визнання його власником майнових прав на приміщення.

Беручи до уваги правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), згідно якої саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння у віндикаційному позові, та невиконання позивачем умов договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2016, як необхідної умови для переходу до нього майнових прав на спірне приміщення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання позивача власником майнових прав на спірне майно площею 669,93 кв.м, та, відповідно, підстав для витребування відповідного майна на свою користь, адже, саме власнику майна належить право на витребування майна з незаконного володіння.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено особою, яка вже є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою чи якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист уже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з підстав, передбачених законом, і підтверджується належними та допустимими доказами, а не з наміром набути таке право за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Вирішуючи спір про визнання права власності слід враховувати, що за змістом норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №913/642/18, від 23.12.2014 у справі №3-191гс14, від 06.07.2016 у справі №3-57гс16, від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 21.11.2018 у справі №920/615/16, від 04.09.2019 у справі №903/729/16.

Відтак, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення цього права на спірне майно.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року у справі № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України) (п. 146). Отже, саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти (п. 147). Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

У даному випадку, позивач звернувся з вимогою про визнання його власником майнових прав на приміщення, загальною площею 669,93 кв.м., що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію ще 08.06.2017, що підтверджено Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (т.1., а.с.30-35), про що зазначає сам позивач у позовній заяві.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази місцевий суд встановив факт відсутності виникнення на законних підставах та існування у позивача права власності на спірне нерухоме майно - приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташовано на другому поверсі, за адресою: вул. Генерала Геннадія Воробйова, 17 у Солом`янському районі м. Києва, зокрема, як на момент укладення додаткової угоди від 09.01.2019, так і на час розгляду звернення з даним позовом до суду, а також відсутність обставин, які б свідчили про наявність інших підстав для виникнення цього права на момент вирішення спору, місцевий суд правильно зазначив, за наслідками відсутності переходу за договором до позивача ПрАТ фірма "Фундамент" майнових прав на приміщення загальною площею 669, 93 кв.м про безпідставність тверджень останнього про порушення його права власності, у зв`язку з чим таке право позивача підлягало б захисту.

Отримання позивачем майнових прав на приміщення площею 763,18 кв.м за договором з урахуванням норм законодавства здійснюється виключно в разі сплати в повному обсязі вартості відповідних майнових прав в розмірі 22 895 400,00 грн, позаяк можливість набуття права власності за наслідками часткової оплати не відповідає чинному законодавству та досягнутим сторонами домовленостям, зафіксованим в договорі, що, відповідно, виключає набуття позивачем майнових прав на фактично оплачену частину приміщення площею 669,93 кв.м.

З урахуванням вищенаведених обставин місцевим судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення почеркознавчої експертизи та взято до уваги той факт, що за умови відсутності повної оплати позивачем вартості майнових прав за договором № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016, навіть за умови наявності додаткової угоди від 09.01.2019 щодо продовження строку оплати до 31.12.2021, позивач не може бути визнаний власником майнових прав на приміщення загальною площею 669,93 кв.м, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Воробйова Геннадія Генерала (до перейменування - вулиця Курська), будинок 17, отже в разі розірвання договору № 2 купівлі - продажу майнових прав від 23.12.2016 останній має право на повернення суми сплачених на користь відповідача-2 коштів, як це передбачено п. 3.7 договору, згідно якого у випадку, якщо договір розривається при частковій оплаті за приміщення, кошти покупцю повертаються після реалізації даного приміщення іншому покупцю, за винятком неустойки на користь продавця в розмірі 3% внесеної суми.

Посилання скаржником в апеляційній скарзі на кримінальне провадження, предметом якого є питання законності відчуження відповідачами спірного об`єкта нерухомості не може вплинути на розгляд спору у даній справі, оскільки згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу приписів ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Посилання скаржника на порядок здійснення розрахунків договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2021 та 17.08.2021, не були підставою позову в суді першої інстанції, а тому не приймаються і не розглядаються судом апеляційної інстанції, як підстава позову.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевим судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів підтвердження оплати та джерел з яких було проведено розрахунки сторонами договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2021 та від 17.08.2021, то необхідно зазначити, що судом першої інстанції було розглянуто вказане клопотання та відмовлено у його задоволенні з огляду на те, що вказаними доказами, з урахуванням предмету та підстав позову, не спростовуються жодні обставини, що були встановлені місцевим судом при розгляді справи. Судом відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/2654/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 11.03.2024 (у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова