Ухвала

від 10.10.2023 по справі 910/4748/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.10.2023Справа № 910/4748/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області (85302, м. Покровськ, вул. Центральна, 148) в інтересах держави в особі:

1. Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, 16)

2. Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» (85301, Донецька область, м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 1)

до Товариство з обмеженою відповідальністю Варнел Трейдд" (4004, м. Суми вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 10)

про стягнення 299 758,33 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Корнер-ПАК» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, будинок 34, квартира 89) про стягнення 299 758,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 позовну заяву Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

18.04.2023 через загальний відділ діловодства суду (направлена засобами поштового зв`язку 11.04.2023) від Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із додатковими документами до неї.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 було зупинено провадження у справі №910/4748/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду ухвали Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №905/1907/21, запропоновано учасникам справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/4748/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 поновлено провадження у справі №910/4748/23 за позовом Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі: Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Корнер-ПАК» про стягнення 299 758,33 грн та змінено найменування відповідача у справі №910/4748/23 на Товариство з обмеженою відповідальністю Варнел Трейдд" (4004, м. Суми вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 10).

09.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшло клопотання про часткове залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат».

09.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшла заява про зміну предмета позову.

Розглянувши клопотання прокурора про часткове залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат», суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що відповідне клопотання було подано прокурором, з урахування ухвали Господарського суду від 25.05.2023, до початку розгляду справи по суті, та є формою реалізації процесуальних прав позивача, які визначені ст. 46 ГПК України.

За таких обставин, зважаючи на те, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб такою заявою не встановлено, суд вважає, що позов прокурора в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Судом також розглянуто заяву Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області про зміну предмета позову, у якій останній просить пункт 2 позовних вимог викласти у наступній редакції: «Стягнути з ТОВ «Варнел Трейдд» (ідентифікаційний код 13535033) на користь Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 25917627) безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами до договору № 40 від 10.03.2020 у сумі 299 758,33 грн, й встановлено, що така заява подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК, а тому суд приймає її до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов в межах заявлених прокурором позовних вимог, суд зазначає таке.

У ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до положень ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Судом взято до уваги, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (п.п. 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (п.п. 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (п.35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (п. 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (п. 8.16) і № 922/1830/19 (п. 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (п. 8.17) і № 922/1830/19 (п. 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (п. 8.18) і № 922/1830/19 (п. 7.3)).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом(п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, прокурор зазначав, що у Департамента наявні контрольні повноваження щодо стягнення безпідставно сплачених коштів, проте, останнім заходів для повернення зазначених коштів не вжито, хоча Департамент був обізнаним про зазначене порушення.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У ч. 2 ст. 10 вказаного Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Так, на території Донецької області таким органом місцевого самоврядування є Донецька облдержадміністрація.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Комунальну установу «Покровський психоневрологічний інтернат», затвердженого Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 632/5-19 від 05.07.2019, засновником цього інтернату є Донецька обласна рада. Повноваження Донецької облради щодо управління інтернатом до відкриття першої сесії новообраної Донецької облради здійснює Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація згідно з Законом України «Про військово-цивільні адміністрації».

Згідно з п. 1.3 Положення управління інтернатом в межах повноважень, визначених рішенням облради від 04.03.1999 № 23/5-116 здійснює Донецька облдержадміністрація.

Відповідно до п. 6.5 Положення майно інтернату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та закріплюється за інтернатом на праві оперативного управління.

Згідно з п. 6.6 Положення джерелами формування майна та кошторису інтернату є кошти обласного бюджету.

Отже, оскільки засновником Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» та власником його майна є Донецька облдержадміністрація, яка виключно фінансує діяльність цього комунального закладу, то особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, є - саме Донецька облдержадміністрація. Аналогічного за змістом висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Таким чином, належним позивачем у даній справі в інтересах якого має право звертатись прокурор, є Донецька облдержадміністрація, а не Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, який лише здійснює координацію діяльності інтернату.

При цьому, прокурором належним чином не доведено, що саме - Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, спрямовані на захист інтересів держави у даній справі.

У п. 9.4 Положення про Комунальну установу «Покровський психоневрологічний інтернат» передбачено покладення функцій перевірки роботи і ревізії фінансово-господарської діяльності інтернату на декілька органів, у тому числі Мінсоцполітики, а також на інші уповноважені органи відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення 299 758,23 грн також підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Частиною 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За таких обставин суд відзначає, що питання повернення судового збору може бути розглянуто у разі надходження відповідно клопотання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної установи "Покровський психоневрологічний інтернат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення 299 758,23 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 10.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин