Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/4748/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/4748/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.;

від позивача 1: не прибув;

від позивача 2: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року

у справі №910/4748/23 (суддя - Л.Г. Пукшин)

за позовом керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі:

1. Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації

2. Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат»

до Товариство з обмеженою відповідальністю Варнел Трейдд"

про стягнення 299 758,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі - позивач 1), Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Варнел Трейдд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами до договору №41 від 10.03.2020 року в сумі 299 758,33 грн, перерахувавши кошти до загального та спеціального фонду бюджету.

09.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду від Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшло клопотання про часткове залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат».

09.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду від Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами до договору №41 від 10.03.2020 року в сумі 299 758,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 позов керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної установи "Покровський психоневрологічний інтернат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення 299 758,23 грн залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 скасувати. Справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зазначив, що незважаючи на те, що засновником та власником майна Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» є Донецька облдержадміністрація, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації в даних правовідносинах виступає головним розпорядником бюджетних коштів комунальної установи, а тому вказаний Департамент має всі повноваження на захист інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету цією комунальною установою.

При цьому, представник скаржника наголосив, що у Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації у відповідності до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України наявні контрольні повноваження щодо стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів на суму 299758,23 грн за договором № 4 від 10.03.2020 року.

Тобто, у даному випадку вбачається, що зайво сплачені кошти за постачання інтернату товару за договором №41 від 10.03.2020 року повинні стягуватись на користь головного розпорядника таких коштів, тобто Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року апеляційну скаргу у справі №910/4748/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази надсилання копії апеляційної скарги - Комунальній установі «Покровський психоневрологічний інтернат».

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 своєю ухвалою від 20.11.2023 року.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Прокурор в судовому засіданні 13.12.2023 року Північного апеляційного господарського суду заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (довідка щодо розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представники позивачів 1, 2 та відповідача в судове засідання 13.12.2023 року не прибули про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, дійшла висновку про залишення її без розгляду, як таке, що подане із пропуском встановленого законом та судом строку.

Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області було, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, пояснень та клопотань - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене та те, що клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів подане з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від прокурора, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції розглянуто заяву Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області про зміну предмета позову, у якій останній просив п. 2 позовних вимог викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варнел Трейдд» (ідентифікаційний код 13535033) на користь Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 25917627) безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами до договору № 40 від 10.03.2020 року у сумі 299 758,33 грн, й встановлено, що така заява подана з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірна ухвала Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Розглянувши клопотання прокурора про часткове залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат», суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Так, відповідне клопотання було подано прокурором, з урахування ухвали Господарського суду від 25.05.2023 року, до початку розгляду справи по суті, та є формою реалізації процесуальних прав позивача, які визначені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, зважаючи на те, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб такою заявою не встановлено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо залишення позову прокурора в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позову прокурора в частині заявлених вимог в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:

1) в чому полягає порушення інтересів держави,

2) необхідність їх захисту,

3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає

4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Судом взято до уваги, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 року у справі № 923/199/21.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 05.10.2022 року у справах № 923/199/21, № 922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом(п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21.

Звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, прокурор зазначав, що у Департамента наявні контрольні повноваження щодо стягнення безпідставно сплачених коштів, проте, останнім заходів для повернення зазначених коштів не вжито, хоча Департамент був обізнаним про зазначене порушення.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У ч. 2 ст. 10 вказаного Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 року у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, ч.ч. 1, 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Так, на території Донецької області таким органом місцевого самоврядування є Донецька облдержадміністрація.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Комунальну установу «Покровський психоневрологічний інтернат», затвердженого Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 632/5-19 від 05.07.2019 року, засновником цього інтернату є Донецька обласна рада. Повноваження Донецької облради щодо управління інтернатом до відкриття першої сесії новообраної Донецької облради здійснює Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація згідно з Законом України «Про військово-цивільні адміністрації».

Згідно з п. 1.3 Положення управління інтернатом в межах повноважень, визначених рішенням облради від 04.03.1999 № 23/5-116 здійснює Донецька облдержадміністрація.

Відповідно до п. 6.5 Положення майно інтернату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та закріплюється за інтернатом на праві оперативного управління.

Згідно з п. 6.6 Положення джерелами формування майна та кошторису інтернату є кошти обласного бюджету.

Однак, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанцій про те, що належним позивачем у даній справі в інтересах якого має право звертатись прокурор, є Донецька облдержадміністрація, яка виключно фінансує діяльність цього комунального закладу, а не Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, який лише здійснює координацію діяльності інтернату, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Комунальну установу «Покровський психоневрологічний інтернат» (далі - положення про Інтернат), затвердженого розпорядженням керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №682/5-19 від 05.07.2019 року (далі - положення), координацію діяльності інтернату здійснює Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації.

Згідно п. 6.2 положення про інтернат фінансово-господарська діяльність інтернату здійснюється відповідно до кошторису доходів і видатків, штатного розпису, які затверджуються Департаментом соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації.

Пунктом. 9.4 положення про інтернат перевірка роботи і ревізія фінансово - господарської діяльності інтернату проводяться відповідно Мінсоцполітики, Департаментом соціального захисту населення Донецької ОДА та іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до діючого законодавства України.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - порядок).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2021 року у справі № 910/11847/19.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (пп. 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 та пп. 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 922/3013/18).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Тобто, комунальна установа у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару в обсязі та в межах видатків, що визначені Департаментом соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Відповідно Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації є головним розпорядником бюджетних коштів місцевих бюджетів, які використовуються, зокрема, для забезпечення діяльності Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат».

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації наявні контрольні повноваження щодо стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів, а тому вказаний Департамент має всі повноваження на захист інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету цією комунальною установою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п.п. 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

При цьому, колегія суддів відзначає, що у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, залежно від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19.08.2020 року у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 року у справі № 912/9/20, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

З огляду на викладене прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів.

Схожа за змістом правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі № 927/719/20, та від 09.11.2023 року №910/175/23.

Суд першої інстанцій при вирішенні питання щодо належності позивача 1 у справі не врахував наведеного вище, не надав оцінку повноваженням позивача-1, обставинам щодо джерел формування фінансових ресурсів позивача 1 та джерела фінансування спірної закупівлі, з огляду на що дійшов передчасного висновку про те, що належним органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є лише Донецька облдержадміністрація.

Як наслідок, місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, припустився порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 підлягає скасуванню в цій частині, а доводи апеляційної скарги Покровської окружної прокуратури Донецької області визнаються обґрунтованими в цій частині.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувану ухвалу слід скасувати в частині залишення без розгляду позову Покровської окружної прокуратури Донецької області, поданого в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації як таку, що прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи (зокрема, щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів державі в особі вищевказаних позивачів), та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до приписів ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 140, 234, 235, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Покровської окружної прокуратури Донецької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі №910/4748/23 скасувати в частині залишення без розгляду позову керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Справу в цій частині передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4748/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексуту 18.12.2023 року.