Рішення

від 09.10.2023 по справі 914/1418/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2023 р. Справа № 914/1418/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ", 75734, Волинська область, Горохівський район, село Стрільче, вулиця Центральна, будинок 74

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ", 07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 3

про стягнення 84 376,03 грн за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ" про стягнення, з урахуванням заяви про усунення недоліків, 84 376,03 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом жовтня листопада 2021 року позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними на загальну суму 281 720,00 грн, проте відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 220000,00 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 61 720,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку та на яку нараховано і заявлено до стягнення 19 916,68 грн інфляційних втрат та 2 739,35 грн 3% річних.

Матеріали позовної заяви передані за територіальною підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 08.05.2023.

Звертаючись з даним позовом позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2023 відкрито провадження у справі № 914/1418/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, разом з тим встановлено, що позивачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи з (повідомленням) викликом сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Відповідач, в свою чергу, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Копію ухвали суду від 09.08.2023 про відкриття провадження було надіслано відповідачу ТОВ "Т.Б. ФРУТ" засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням № 0600038682846 на адресу місцезнаходження відповідача згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 3. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд зазначав, що у разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/709/22 (ухвала від 07.04.2023).

Також Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Як зазначає позивач, протягом жовтня листопада 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ" (відповідач, покупець) товар тріску паливну з верби, на загальну суму 281 720,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15.10.2021 № 787 на суму 43 880,00 грн; від 16.10.2021 № 788 на суму 40 200,00 грн; від 23.10.2021 № 793 на суму 38 520,00 грн; від 25.10.2021 № 794 на суму 40 960,00 грн; від 27.10.2021 № 799 на суму 39 040,00 грн; від 29.10.2021 № 871 на суму 40 280,00 грн; від 03.11.2021 № 883 на суму 38 840,00 грн.

Однак, відповідачем частково оплачено прийнятий товар на загальну суму 220 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 235 від 20.10.2021 на суму 176 000,00 грн та № 265 від 22.10.2021 на суму 44 000,00 грн.

Таким чином, як твердить позивач, між ним та відповідачем виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, відповідно до умов якого, позивач, як постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а відповідач, як покупець зобов`язався прийняти у власність та оплатити тріску паливну з верби (товар).

Позивач зауважив, що всі перелічені видаткові накладні підписані з боку відповідача уповноваженою особою з проставлянням печатки відповідача, без будь-яких зауважень та претензій щодо кількості, якості та порядку поставки товару.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 17/02-23/1 від 17.02.2023, у якій просив ТОВ "Т.Б. ФРУТ" сплатити існуючу заборгованість у розмірі 61720,00 грн протягом 3-х календарних днів з моменту отримання даного листа.

Однак, як зазначив позивач, жодної відповіді на вимогу не отримав.

У зв`язку з тим, що відповідач оплатив отриманий товар у неповному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення 61 720,00 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Аналогічні приписи містить стаття 180 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною восьмою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом частини другої статті 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Так, за правилом, визначеним частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частини друга статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, у період жовтня листопада 2021 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 281 720,00 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи. Товар за вказаними видатковими накладними прийнятий відповідачем без зауважень, відповідні видаткові накладні підписані представниками обох сторін та засвідчені печатками їх товариств.

Крім того, факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які долучені позивачем до матеріалів позову.

Відповідач, в свою чергу, провів часткову оплату поставленого товару, про що свідчать копії платіжних інструкцій від 19.10.2021 № 235 та від 22.10.2021 № 265 на загальну суму 220 000,00 грн. Із вказаних відповідачем призначень платежів вбачається проведення оплат із посиланням на товар за тріску паливну з верби.

Таким чином, дії сторін (поставка товару та часткова оплата) вказують, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, та відповідно між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та у відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що у видаткових накладних на підставі яких здійснювалась поставка товару сторонами не встановлено строки оплати товару. Відтак, у даному випадку, після прийняття товару та підписання видаткових накладних на поставку такого товару, у відповідача виник обов`язок оплатити його вартість.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов`язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України.

Проте, свій обов`язок з оплати товару відповідач виконав частково, а саме на суму 220 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 61 720,00 грн (281 720,00 220 000,00).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідачем твердження позивача не спростовано, доказів відсутності заборгованості не надано, відзиву на позовну заяву не подано.

Суд зазначає, що принцип змагальності, як однин з основних принципів господарського судочинства, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).

Згідно із частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" в частині основного боргу.

Окрім суми основної заборгованості, позивачем нараховано за період з 04.11.2021 по 27.04.2023 та заявлено до стягнення 19 916,68 грн інфляційних втрат та 2 739,35 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, не здійснивши оплату за отриманий товар відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що такий розрахунок проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано та не заперечено, контррозрахунок не надано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" підлягають задоволенню повністю.

Позивачем в порядку статті 124 Господарського процесуального кодексу України, заявлено орієнтовні судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, проте, на час ухвалення рішення, до матеріалів справи не додано документів на підтвердження цих витрат, отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення цих коштів до судових витрат у справі та вирішення питання щодо їх розподілу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ" (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка Т., будинок 3; ідентифікаційний код 41179849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІКС ЕНЕРДЖІ" (75734, Волинська область, Горохівський район, село Стрільче, вулиця Центральна, будинок 74; ідентифікаційний код 37300106) 84 376 (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят шість) грн 03 коп. заборгованості (з яких 61 720,00 грн основний борг, 19 916,68 грн інфляційні, 2 739,35 грн 3% річних) та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 09.10.2023