Рішення

від 10.10.2023 по справі 911/1856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа № 911/1856/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛАКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН»

про стягнення 6 618, 11 грн,

Суддя Антонова В.М.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЛАКС» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН» (далі відповідач) про стягнення 6 618, 11 грн, з яких: 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 629, 612 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №ГА/2004 від 29.01.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

У відзиві відповідач заперечує проти позову і, зокрема, зазначає, що позивач після залишення позову без руху визначив ціну позову в уточненій позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача лише пеню та інфляцію, проте оплати відповідача, відповідно до п. 5.3. договору, першочергово повинні були бути зараховані в оплату штрафу та інфляції, а не в погашення основного боргу, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що порядок зарахування коштів визначений в п.5.3. договору є правом а не обов`язком позивача, вказує, що в призначені платежу відповідачем не зазначено, що оплати здійснювались саме за нараховані пеню та інфляцію.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, в якій визначено ціну позову в розмірі 6 618, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/1856/23 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.08.2023 від відповідача надійшов відзив та заява про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на її подання, в обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на те, що отримав відзив лише 29.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2023 поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийнято його до розгляду.

09.10.2023 від відповідача надійшли заперечення.

Щодо заявленого клопотання відповідача про закриття провадження в справі в зв`язку відсутністю предмета спору, то суд зазначає таке.

У клопотанні про закриття провадження відповідач посилається на те, що пунктом 5.3. договору передбачено, що сплачені грошові кошти зараховуються першочергово для погашення штрафних санкцій та інфляції, останнім сплачено суму грошових коштів позивачу, які мали бути ним зараховані для погашення заборгованості з пені та інфляції, які позивач просить стягнути з відповідача, а тому на його думку відсутній предмет спору.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Предметом даного спору є стягнення 780, 37 грн інфляційних втрат та 5 837, 74 грн пені нарахованих позивачем за несвоєчасну оплати відповідачем отриманого товару за договором поставки №ГА/2004 від 29.01.2020, останній в своєму клопотанні про закриття провадження в справі заперечує щодо наявності в нього такої заборгованості, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про закриття провадження в справі, в зв`язку відсутністю предмета спору, оскільки, спір в дану випадку не перестав існувати.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.01.2020 між позивачем (далі постачальник) та відповідачем (далі покупець) укладено договір поставки № ГА/2004, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки (далі товар).

Відповідно до п.1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, згідно з погоджених покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН), які (ТТН) є невід`ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватися письмово, електронними листами або усно по телефону. Доставка товару здійснюються в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Згідно із п.п.3.1., 3.3. договору поставка товару здійснюється постачальником або шляхом самовивозу покупцем (по узгодженню сторін). Строки та місце поставки товару вказуються в ТТН. Датою поставки партії товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця ТТН та/або проставляння на ній печатки (штампу) покупця. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцеві, про що свідчить підпис уповноваженого представника та/або печатка (штамп) покупця на ТТН.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказуються у ТТН. Ціна вказана в ТТН є незмінною і не поширюється на наступні партії товару (п.4.1. договору).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в строк вказаний в ТТН. При виникненні у покупця заборгованості за товар по декільком ТТН, одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (у призначенні платежу вказувати номер договору і дату його підписання).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що загальна сума договору складається із сум, вказаних в ТТН, виданих на підставі даного договору.

Згідно п.5.2. договору в разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день такого прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 5.3. договору сплачені кошти зараховуються в наступному порядку: в першу чергу штрафні санкції та інфляційні збитки в другу чергу - основний борг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору сторони не виявляють бажання його розірвати, то він автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежена (п.8.1. договору).

Так, на виконання умов договору позивач у період з 18.02.2023 по 06.03.2023 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46 768, 85 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 32-58).

Позивач зазначає, що на дату 09.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 45 823, 09 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідача за отриманий товар, позивачем нараховано 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

У подальшому відповідачем погашено заборгованість у загальному розмірі 45 823, 09 грн, а саме: 12.06.2023 в сумі 2 000, 00 грн, 14.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 16.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 21.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 23.06.2023 в сумі 34 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи, в призначені платежу яких вказано: оплата за товар згідно договору (а.с. 75-79).

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи в період з 18.02.2023 по 06.03.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46 768, 85 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень (а.с. 32-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в ТТН. При виникненні у покупця заборгованості за товар по декільком ТТН, одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (у призначенні платежу вказувати номер договору і дату його підписання).

Як убачається з матеріалів справи, в договорі та в товарно-транспортних накладних відсутній погоджений сторонами строк оплати за товар, тому відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п.5.3. договору сплачені кошти зараховуються в наступному порядку: в першу чергу штрафні санкції та інфляційні збитки, в другу чергу - основний борг.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Договір укладений між сторонами є чинним та підлягає виконанню, а тому посилання позивача, що зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у порядку визначеному договором є його правом, а не обов`язком є безпідставним та не обґрунтованими.

Відповідачем оплачено поставлений товар у загальному розмірі 45 823, 09 грн, а саме: 12.06.2023 в сумі 2 000, 00 грн, 14.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 16.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 21.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 23.06.2023 в сумі 34 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи, в призначені платежу яких вказано: оплата за товар згідно договору (а.с. 75-79).

Доказів оплати поставленого товару на суму 945, 76 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару позивач просить стягнути 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 в справі № 911/2630/18 та від 07.09.2023 в справі № 905/1965/19.

Враховуючи викладене вище та те, що в призначені платежу відповідачем вказано лише посилання на договір, то суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти повинні були зараховані позивачем відповідно до п.п.4.2., 5.3. договору, тобто в хронологічному порядку, в першу чергу в оплату штрафних санкцій та інфляційних збитків, у в другу чергу - основного боргу.

Оскільки на дату 09.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 52 441, 20 грн, з яких: 45 823, 09 грн основний борг, 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня, а в подальшому, як убачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено заборгованість у загальному розмірі 45 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 75-79), то суд приходить до висновку, що оплати відповідача мали бути зараховані позивачем спочатку в погашення штрафних санкцій відповідно до п.5.3. договору.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення 780, 37 грн інфляційних втрат та 5 837, 74 грн пені.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛАКС».

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86,29, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова