Постанова

від 12.02.2024 по справі 911/1856/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 911/1856/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023

та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН"

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023

у справі №911/1856/23 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН"

про стягнення 6 618, 11 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" (далі - відповідач) про стягнення 6 618, 11 грн, з яких: 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 629, 612 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №ГА/2004 від 29.01.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що на дату 09.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 52 441, 20 грн, з яких: 45 823, 09 грн основний борг, 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня, а в подальшому, як убачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено заборгованість у загальному розмірі 45 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, отже оплати відповідача мали бути зараховані позивачем спочатку в погашення штрафних санкцій відповідно до п.5.3. договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати судове рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та доданими до позову документами, також позивач зазначав, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до п. 5.2. Договору сплата інфляційних втрат та пені у разі прострочення здійснення оплати Товару є обов`язком Покупця і те, що в порушення цього пункту Договору покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5 відсотків за кожен день такого прострочення. Отже для того, щоб виконати грошове зобов`язання перед ТОВ фірма «ЛАКС» ТОВ «Фармацевтична фірма «МЕДІСОН» повинно було сплатити вартість отриманих товарів з урахуванням інфляційних втрат та пені. і не виконання ТОВ «Фармацевтична фірма «МЕДІСОН» зазначеного зобов`язання свідчить про недобросовісність останнього.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" у справі №911/1856/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1856/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1856/23.

23.11.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЛАКС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 - без змін. В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що з огляду на установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, умови договору поставки, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача необґрунтовану заборгованість, зокрема положення пунктів 4.2., 5.3., згідно яких грошові кошти повинні бути зараховані в хронологічному порядку, тобто в першу чергу в оплату штрафних санкцій та інфляційних збитків, а в другу - основного боргу - відсутні підстави для скасування оскаржуваного позивачем рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог. Окрім того, ще зазначу, що грошове зобов`язання відповідачем було виконано ще до відкриття провадження у справі у суді першої інстанції, що не заперечується позивачем. Позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження факту існування на момент відкриття провадження у справі суми непогашених штрафних санкцій та інфляційних збитків.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у задоволені заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" про ухвалення додаткового рішення відмовлено повністю.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначав, що ураховуючи те, що спір виник унаслідок неправильних дій відповідача та невиконання ним договору належним чином, то у задоволенні заяви належить відмовити.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд відкрити провадження за цією апеляційною скаргою. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1856/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" про стягнення 6 618,11 грн, і ухвалити нове яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" про розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" (Код ЄДРПОУ 14255011, адреса місцезнаходження: вул. Станіслава Прощенка, 54, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Товариства з обмеженою "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" (Код ЄДРПОУ 43218753, вул. Садова, 3А, с. Новосілки, Києво-Святошинський район, Київська область, 03027) понесені в суді першої інстанції судові витрати у розмірі 10 155,00 грн, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати пов`язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (поштові витрати) у розмірі 155,00 грн. Стягнути судові витрати з позивача на користь відповідача, понесені в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування свої скарги відповідач зазначав, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 є незаконним, необґрунтованим, а також винесеним з порушенням норм матеріального та з неправильним застосуванням норм процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 21.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" у справі №911/1856/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1856/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1856/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Установлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі № 911/1856/23 без задоволення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 29.01.2020 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № ГА/2004, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки (далі - товар).

Відповідно до п.1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, згідно з погоджених покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН), які (ТТН) є невід`ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватися письмово, електронними листами або усно по телефону. Доставка товару здійснюються в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Згідно із п.п.3.1., 3.3. договору поставка товару здійснюється постачальником або шляхом самовивозу покупцем (по узгодженню сторін). Строки та місце поставки товару вказуються в ТТН. Датою поставки партії товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця ТТН та/або проставляння на ній печатки (штампу) покупця. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцеві, про що свідчить підпис уповноваженого представника та/або печатка (штамп) покупця на ТТН.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказуються у ТТН. Ціна вказана в ТТН є незмінною і не поширюється на наступні партії товару (п.4.1. договору).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в строк вказаний в ТТН. При виникненні у покупця заборгованості за товар по декільком ТТН, одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (у призначенні платежу вказувати номер договору і дату його підписання).

Пунктом 4.3. договору установлено, що загальна сума договору складається із сум, вказаних в ТТН, виданих на підставі даного договору.

Згідно п.5.2. договору в разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день такого прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 5.3. договору сплачені кошти зараховуються в наступному порядку: в першу чергу штрафні санкції та інфляційні збитки в другу чергу - основний борг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору сторони не виявляють бажання його розірвати, то він автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежена (п.8.1. договору).

Так, на виконання умов договору позивач у період з 18.02.2023 по 06.03.2023 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46 768, 85 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 32-58).

Позивач зазначає, що на дату 09.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 45 823, 09 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідача за отриманий товар, позивачем нараховано 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

У подальшому відповідачем погашено заборгованість у загальному розмірі 45 823, 09 грн, а саме: 12.06.2023 в сумі 2 000, 00 грн, 14.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 16.06.2023 в сумі 3000,00 грн, 21.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 23.06.2023 в сумі 34 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи, в призначені платежу яких вказано: оплата за товар згідно договору.

Зі змісту позовної заяви можна дійти висновку, що спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

З матеріалів справи убачається, з 18.02.2023 по 06.03.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46 768, 85 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в ТТН. При виникненні у покупця заборгованості за товар по декільком ТТН, одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (у призначенні платежу вказувати номер договору і дату його підписання).

Як убачається з матеріалів справи, в договорі та в товарно-транспортних накладних відсутній погоджений сторонами строк оплати за товар, тому відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п.5.3. договору сплачені кошти зараховуються в наступному порядку: в першу чергу штрафні санкції та інфляційні збитки, в другу чергу - основний борг.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Договір укладений між сторонами є чинним та підлягає виконанню, а тому посилання позивача, що зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у порядку визначеному договором є його правом, а не обов`язком є безпідставним та не обґрунтованими.

Відповідачем оплачено поставлений товар у загальному розмірі 45 823, 09 грн, а саме: 12.06.2023 в сумі 2 000, 00 грн, 14.06.2023 у сумі 3 000, 00 грн, 16.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 21.06.2023 в сумі 3 000, 00 грн, 23.06.2023 в сумі 34 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи, в призначені платежу яких вказано: оплата за товар згідно договору .

Доказів оплати поставленого товару на суму 945, 76 грн матеріали справи не містять.

Отже, у зв`язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару позивач просив стягнути 780, 37 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2023 року та 5 837, 74 грн пені за період з 08.03.2023 по 08.06.2023.

Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України установлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 та від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19.

Ураховуючи викладене вище та те, що в призначені платежу відповідачем вказано лише посилання на договір, то суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти повинні були зараховані позивачем відповідно до п.п.4.2., 5.3. договору, тобто в хронологічному порядку, в першу чергу в оплату штрафних санкцій та інфляційних збитків, у в другу чергу - основного боргу.

Як вірно було установлено судом першої інстанції, так як на дату 09.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 52 441, 20 грн, з яких: 45 823, 09 грн основний борг, 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня, а у подальшому, як убачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено заборгованість у загальному розмірі 45 823, 09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, то суд дійшов висновку, що оплати відповідача мали бути зараховані позивачем спочатку в погашення штрафних санкцій відповідно до п.5.3. договору, тому у задоволені позову в частині стягнення 780, 37 грн інфляційних втрат та 5 837, 74 грн пені належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги позивача.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні, отже у задоволенні апеляційної скарги позивача належить відмовити.

Стосовно оскарження відповідачем додаткового рішення від 02.11.2023 у справі №911/1856/23 колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що 17.10.2023 відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1856/23. У поданій заяві відповідач просить суд покласти на позивача 10 155, 00 грн, з яких: 10 000, 00 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та 155, 00 грн поштових витрат у межах розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, відповідач посилався на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу, які, на його думку, підлягають відшкодуванню.

Так, відповідач просить суд покласти на позивача 10 155, 00 грн судових витрат, з яких: 10 000, 00 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та 155, 00 грн поштових витрат у межах розгляду даної справи.

Як передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою установлено також дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок, здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 905/717/20 та від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

Отже, суд має застосовувати приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

До загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Як убачається з матеріалів справи, 14.06.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою за вих. № 43 від 06.06.2023, позовні вимоги, якої обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №ГА/2004 від 29.01.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, так позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52 441, 20 грн, з яких: 45 823, 09 грн основний борг, 780, 37 грн інфляційні втрати та 5 837, 74 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, в якій позивач зазначає, що відповідачем сплачено 45 823, 09 грн, які позивач зарахував в погашення осиного боргу, а тому останнім визначено ціну позову та заявлено до стягнення з відповідача 780, 37 грн інфляційних втрат та 5 837, 74 грн пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2023 в задоволенні позову про стягнення 780, 37 грн інфляційних втрат та 5 837, 74 грн пені відмовлено повністю, з підстав того, що оплати відповідача мали бути зараховані позивачем спочатку в погашення штрафних санкцій відповідно до п.5.3. договору.

Відповідачем погашено заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 45 823, 09 грн, а саме: 12.06.2023, 14.06.2023, 16.06.2023, 21.06.2023, 23.06.2023, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.

Отже, спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. У даному випадку спір виник у наслідок неправильних дій відповідача та невиконання ним договору належним чином, оскільки як установлено в рішенні суду позивач поставляв, а відповідач приймав товар у період з 18.02.2023 по 06.03.2023, проте відповідач здійснив оплату за договором лише після звернення позивача до суду з позовом за вих. №43 від 09.06.2023, а після зарахування позивачем загальної суми оплати заборгованості в погашення суми основного боргу, з посиланням на п.5.3. договору, просив відмовити в задоволені позову, оскільки його оплати мали бути зараховані спочатку в погашення штрафних санкцій.

Ураховуючи вищенаведене, на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення судових витрат понесених відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи на відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача.

Ураховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1856/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування відсутні, отже у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23.

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА МЕДІСОН" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1856/23 залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/1856/23 залишити без змін.

6. Витрати по сплаті судового збору за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2023 у справі №911/1856/23 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС"

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов