Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/3362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3362/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19 доСелянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков", 64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка простягнення 32 471,78 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" про стягнення різниці ПДВ 13 % у сумі 11 770,55 грн., та штрафних санкцій за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 914,72 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 28.07.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (вх. № 3362/23) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" строк на усунення недоліків позовної заяви - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.08.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. 20677/23) про усунення недоліків, у якій останній зазначає, що при здійсненні розрахунку допущено описку в частині зазначення розміру штрафних санкцій, у зв`язку із чим, вірний розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню є суму у розмірі 20 701,23 грн., та вірною ціною позову є сума у розмірі 32 471,78 грн.

У зв`язку із чим. просить суд:

- стягнути із відповідача упущену вигоду у розмірі 11 770,55 грн., та штрафні санкції за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 701,23 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3362/23. Розгляд справи № 922/3362/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається із матеріалів справи, копію ухвали суду від 07.08.2023 року було направлено на юридичну адресу відповідача (штрих код поштового відправлення 6102272476461), та як із наявного у матеріалах справи поштового повідомлення отримано відповідачем 12.08.2023 року.

Проте відповідач своїм процесуальним правом, щодо надання відзиву на позовну заяву, не скористався.

При цьому, 07.09.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 24168/23).

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 20.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (постачальник, позивач) та Селянсько (Фермерським) господарством "Смолянніков" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 20/04-23-МО.

Пунктом 10.11. договору, сторони погодили, що термін дії договору до 31.12.2023 року, але у любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображається у видаткових накладних на відвантаження товару (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, сторони погодили, що загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 4.1. договору, за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на двадцять перший календарний день з дня поставки товару.

Отримання товару покупцем за товарною та/або видатковою накладною є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені договором (пункту 4.4. договору).

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткової накладної, а саме:

- № 186 від 21.04.2023 року на суму 205542,75 грн.

Товарно транспортними накладними № 186 від 21.04.2023 року, акцизна накладна від 21.04.2023 року № 82, та податкова накладна, та рахунок на оплату № 181 від 20.04.2023 року на суму 205542,75 грн.

Проте відповідач в порушення умов договору поставки, розрахунки за поставлений товар було здійснено не у строки визначені договором, у зв`язку із чим, позивачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 20701,23 грн.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки відповідачем несвоєчасно було здійснено оплату за поставлений позивачем товар, останній втратив можливість придбати товар та здійснити його обіг за зниженою ставкою податку, відповідно отримати більший прибуток, тому останнім також заявлено до стягнення із відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди, шляхом стягнення різниці у ставці податку 13 % з простроченого боргу 90542,75 грн., щодо складає суму у розмірі 11770,55 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року, позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції у загальному розмірі 20701,23 грн. відповідно до викладеного у позовній заяві розрахунку суми позовних вимог, а саме:

за видатковою накладною № 186 від 21.04.2023 року із урахуванням часткових оплат за загальний період з 12.05.2023 року по 20.07.2023 року, а саме:

1. з 12.05.2023 року по 16.06.2023 року за пунктом 6.3. договору на суму боргу 100542,75 грн. нараховано 4820,54 грн.;

з 12.05.2023 року по 16.06.2023 року за пунктом 6.4. договору (а саме 36 % річних у розмірі) на суму боргу 100542,75 грн. нараховано 3470,79 грн.;

2. з 17.06.2023 року по 27.06.2023 року за пунктом 6.3. договору на суму боргу 95542,75 грн. нараховано 1439,69 грн.;

з 17.06.2023 року по 27.06.2023 року за пунктом 6.4. договору (а саме 36 % річних у розмірі) на суму боргу 95542,75 грн. нараховано 1036,57 грн.;

3. з 28.06.2023 року по 20.07.2023 року за пунктом 6.3. договору на суму боргу 90542,75 грн. нараховано 2852,72 грн.;

з 28.06.2023 року по 20.07.2023 року за пунктом 6.4. договору (а саме 36 % річних у розмірі) на суму боргу 90542,75 грн. нараховано 2053,80 грн.;

Також позивачем здійснено нарахування штрафу відповідно до умов пункту 6.3. договору, та нараховано 5 % штрафу на суму боргу 100542,75 грн. за період прострочення з 13.05.2023 року по 20.07.2023 року, що за розрахунком позивача складає суму у розмірі 5027,13 грн. (100542,75 х 5 / 100).

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

Як вбачається із пункту 6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості недоплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5 % від суми простроченого зобов`язання по оплаті товару.

Відповідно до вимог статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Окрім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4. договору, сторони погодили, що за кожен день прострочення зобов`язання по оплаті товарів покупець сплачує постачальнику 36 % річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення сум за вищевказаним розрахунком в онлайн системі Ліга закон, та встановлено, що вищезазначені нарахування у розмірі 9112,95 грн. здійснено арифметично вірно.

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення сум (36 % річних) за вищевказаним розрахунком в онлайн системі Ліга закон, та встановлено, що вищезазначені нарахування у розмірі 6561,16 грн. здійснено арифметично вірно.

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення сум (штрафу у розмірі 5027,13 грн.), та встановлено, що вищезазначені нарахування у розмірі 5027,13 грн. здійснено арифметично вірно.

При цьому, відповідачем будь-яких заперечень, чи спростування суми позовних вимог до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки за висновком суду, розрахунок позивача не перевищує заявленої до стягнення суми у розмірі 20 701,23 грн., суд дійшов висновку. Що заявлена позивачем до стягнення із відповідача сума штрафних санкцій за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у загальному розмірі 20 701,23 грн. підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог, про стягнення із відповідача упущеної вигоди у розмірі 11 770,55 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині, позивач зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із урахуванням змін, внесених Законом України від 21.09.2022 року № 2618-ІХ « Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану», тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, але не довше до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що кваліфікуються за кодом УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення», яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються ПДВ за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Вищевказане за твердженнями відповідача, свідчить про те, що знижена ставка 7 % ПДВ на вищезазначені операції з пальним скасовується з 01.07.2023 року, та такі операції оподатковуються вже за основною ставкою ПДВ 20 %.

Також позивач зазначає, що 21.04.2023 року на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року, останнім було поставлено відповідачу паливо дизельне Diesel Full ILSD 10PPM-2710 19 43 00 на суму з ПДВ 205542,75 грн., з яких ПДВ 7 % - 13446,72 грн.

Проте, за період з 21.04.2023 року по 01.07.2023 року відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 115000,00 грн., з яких позивачем було сплачено ПДВ за ставкою 7 %.

Залишок заборгованості відповідача складав 90542,75 грн., з яких позивач мав сплатити ПДВ за ставкою 7 % до 01.07.2023 року, а після 01.07.2023 року за ставкою 20 %, різниця ДПВ складає 13 %. Проте відповідачем в порушення умов договору, заборгованість у розмірі 90542,75 грн. було сплачено лише 20.07.2023 року, з яких позивач має сплати ПДВ 20 %, тобто на 13 % більше.

Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки через несвоєчасне погашення відповідачем боргу позивач втратив можливість придбати товар та здійснити його обіг за зниженою ставкою податку, відповідно отримати більший прибуток, позивачем понесено збитки у вигляді упущеної вигоди, що становить різницю у ставці податку 13 % з прострочення боргу 90542,75 грн., та складає суму у розмірі 11770,55 грн.

Відповідно до вимог статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищевикладеного слідує, що статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки й упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Згідно з нормами частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З аналізу вищевикладеного, слідує що саме на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

При цьому кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

При цьому, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Таким чином, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі N 921/377/14-г/7.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, для встановлення судом наявності заходів, вжитих позивачем для одержання упущеної вигоди, також позивачем не доведено суду тієї обставини, що він мав намір і можливість отримати доходи і лише неправомірні дії відповідача стали єдиною причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток в заявленому розмірі, а саме 11770,55 грн., що за твердженнями позивача становить різницю у ставці податку 13 % з прострочення боргу 90542,75 грн.

Із наданих до матеріалів справи копії договору № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року, видаткової накладної № 186 від 21.04.2023 року на суму 205542,75 грн., товарно транспортної накладної № 186 від 21.04.2023 року, акцизної накладної від 21.04.2023 року № 82, та податкової накладної, та рахунку на оплату № 181 від 20.04.2023 року на суму 205542,75 грн. не можливо встановити, та точно підрахувати розмір заявлених до стягнення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 11770,55 грн.

Також з наданих позивачем до позовної заяви документів не можливо встановити, реальної можливості отримання зазначених грошових сум, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

При цьому, позивачем не доведено реальної можливості отримання доходів в заявленому розмірі, в сумі 11770,55 грн., що в свою чергу суперечить правовій природі упущеної вигоди.

Саме лише посилання позивача у позовній заяві на те, що через несвоєчасне погашення відповідачем боргу позивач втратив можливість придбати товар та здійснити його обіг за зниженою ставкою податку, відповідно отримати більший прибуток, у зв`язку із чим, позивачем понесено збитки у вигляді упущеної вигоди, що становить різницю у ставці податку 13 % з прострочення боргу 90542,75 грн., та складає суму у розмірі 11770,55 грн., не може бути безпосереднім доказом того, що вони не є абстрактними, та дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій, а також не довів вини відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та упущеною вигодою позивача в заявленому розмірі, а саме у сумі 11770,55 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

З наведеного слідує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення упущеної вигоди, не обґрунтував її розміру, тоді як пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, тобто, позивачем не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов`язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в даному випадку - стягнення упущеної вигоди).

Будь-яких інших доказів, у підтвердження наявності складових елементів правопорушення, щодо суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 11770,55 грн. позивачем до суду надано не було.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій (бездіяльності) відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача (збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 11770,55 грн.), також, не доведено факту спричинення шкоди, та не доведено розміру заявлених до стягнення збитків.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення із відповідача на користь позивача штрафні санкції за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 701,23 грн.

В частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 11 770,55 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1711,09 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" (64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка, ЄДРПОУ 22668968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196) штрафні санкції за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 701,23 грн. та судовий збір у розмірі 1711,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 11 770,55 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196);

відповідач: Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" (64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка, ЄДРПОУ 22668968).

Повне рішення складено "10" жовтня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова