Рішення

від 18.10.2023 по справі 922/3362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023м. ХарківСправа № 922/3362/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши справи та заяви (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19 до Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков", 64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка простягнення 32 471,78 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" про стягнення різниці ПДВ 13 % у сумі 11 770,55 грн., та штрафних санкцій за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 914,72 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням суду від 10.10.2023 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" штрафні санкції за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 701,23 грн. та судовий збір у розмірі 1 711,09 грн. В частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 11 770,55 грн. відмовлено.

11.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27734) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, стягнути із відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року прийнято заяву (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "18" жовтня 2023 р. о(б) 11:00 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Запропонувано відповідачу надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення у строк по 18.10.2023 року до 10:30 год.

Уповноважені представники позивача та відповідача у призначене судове засідання з розгляду заяви (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на зареєстровану юридичну адресу останніх копію ухвали суду від 12.10.2023 року.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

В обґрунтування наданої до суду заяви, заявник (позивач) зокрема зазначає, що представником позивача у даній справі є адвокат Шматько Т.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000207 видане 27.10.2017 року) на підставі укладеного договору про надання правової допомоги № б/н від 10.07.2023 року на представництво інтересів у цій справі. На даний час, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

У зв`язку із чим, заявник (позивач) звернувся із відповідною заявою до суду, про стягнення із відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем зазначено, що ним понесено судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., всього 22 684,00 грн.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання вищевказаних вимог, заявником (позивачем) 11.10.2023 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 27734) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, стягнути із відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме копії:

- договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» та адвокатом Шматько Т.Д.;

- додаток протокол погодження гонорару від 10.07.2023 року;

- доручення від 10.07.2023 року;

- платіжна інструкція № 1993 від 26.07.2023 року на суму 20000,00 грн.;

- акт приймання передачі послуг від 11.10.2023 року за дорученням від 10.07.2023 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 10.04.2023 року на суму 30060,80 грн.

Також, заявником до позовної заяви було додано копії, а саме:

- ордер серія АХ № 1142318 на адвоката Шматько Т.М. від 01.08.2023 року;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000207 від 27.10.2017 року на адвоката Шматько Т.М.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Судом, здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 20000,00 грн., та встановлено наступне.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата може визначатись і здійснюватися відповідно до Протоколу погодження гонорару, Правил надання правової допомоги, додаткових угод, Додатків за цим договором.

Згідно пункту 3.2. договору за надані послуги клієнт оплачує витрати на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорар за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, а саме: опису робіт/наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» та адвокатом Шматько Т.Д. було укладено додаток протокол погодження гонорару.

Пунктом 1.1. додатку, сторони визначили, що розмір фіксованого гонорару за виконання доручення становить 20000,00 грн. Правова допомога надається адвокатом щодо складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Смолянніков» заборгованості за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року та подальшого представництва у суді у розмірі, що не повинен перевищувати розмір фіксованого гонорару, встановленого цим пунктом. У разі відмови клієнта від договору або при його розірванні чи припиненні, сторони домовились, що фактично надана адвокатом правова допомога розраховується відповідно до пункту 2 цього додатку.

Як вбачається із матеріалів справи. заявником до заяви було додано доручення від 10.07.2023 року, відповідно до якого клієнтом було доручено адвокату забезпечити захист прав та представництво інтересів клієнта шляхом складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення Селянського (фермерського) господарства «Смолянніков» заборгованості за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року.

Також, із наданого до матеріалів заяви акта приймання передачі послуг від 11.10.2023 року вбачається, що адвокатом надано клієнту наступні юридичні послуги, а саме:

1. 10.04.2023 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката, укладання договору про надання правової допомоги 1 година, вартість 2147,22 грн.;

2. 10.07.2023 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладання доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції у справі 1 години, вартість 2 147,20 грн.;

3. 10.07.2023 року аналіз отриманих від клієнта документів, у т.ч. договору поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року, видаткових накладних, платіжних доручень 1 година, вартість 2147,20 грн.;

4. 20.07.2023 року аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики України (усіх інстанцій) у господарських справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування 2 години, вартість 4294,40 грн.;

5. 21.07.2023 року складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Смолянніков» заборгованості у розмірі 32471,78 грн. 4 години, вартість 8588,80 грн.;

6. 26.07.2023 року друк позовної заяви з додатками, зустріч з клієнтом в офісі адвоката, підписання позовної заяви з додатками та направлення її відповідачу та до суду поштою 1 годна, вартість 2147,20 грн.;

7. 03.08.2023 року складання заяви про усунення недоліків позовної заяви, друк додатків, підписання та направлення до суду 1 годна, вартість 2147,20 грн.;

8. 07.09.2023 року складання відповіді на відзив у справі та направлення до суду 2 години, вартість 4294,40 грн.;

9. 11.10.2023 року складання заяви про прийняття додаткового рішення у справі (подання доказів понесених судових витрат), зустріч із клієнтом в офісі адвоката, підписання клієнтом заяви з додатками, направлення до суду 1 година, вартість 2147,20 грн.

Загальна вартість виконаних робіт за актом складає суму у розмірі 30060,80 грн.

При цьому, у пункті 2 акту, сторони визначили, що загальна вартість послуг за виконання умов доручення 10.07.2023 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 10.04.2023 року складає 30060,80 грн. Враховуючи, що пунктом 1.1. додатку Протоколу погодження гонорару від 10.07.2023 року встановлено розмір фіксованого гонорару за виконання доручення у розмірі 20000,00 грн., сторони домовились, що загальна вартість послуг за цим актом складає 20000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Судом здійснено перевірку розрахунків заявника (позивача) зазначених у акті приймання передачі послуг від 11.10.2023 року за дорученням від 10.07.2023 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 10.04.2023 року, та встановлено, що як вбачається із вищезазначеного акту, надані адвокатом послуги визначені у пунктах, а саме:

1. 10.04.2023 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката, укладання договору про надання правової допомоги 1 година, вартість 2147,22 грн.;

2. 10.07.2023 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладання доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції у справі 1 години, вартість 2 147,20 грн.;

7. 03.08.2023 року складання заяви про усунення недоліків позовної заяви, друк додатків, підписання та направлення до суду 1 годна, вартість 2147,20 грн.;

8. 07.09.2023 року складання відповіді на відзив у справі та направлення до суду 2 години, вартість 4294,40 грн. та встановлено, що вищезазначені витрати не відносяться до критерій реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи, з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Судом встановлено, що надані адвокатом послуги зазначені у акті приймання передачі послуг від 11.10.2023 року за дорученням від 10.07.2023 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 10.04.2023 року, а саме:10.04.2023 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката, укладання договору про надання правової допомоги 1 година, вартість 2147,22 грн. та 10.07.2023 року в частині зустрічі із клієнтом в офісі адвоката: укладання доручення -1 години, вартість 2 147,20 грн. не можуть бути у повному обсязі стягнуті із відповідача, оскільки не відповідають критеріям співмірності, розумності, та витраченим адвокатом часом, оскільки зустріч з клієнтом в офісі адвоката, укладання договору про надання правової допомоги, та укладання доручення не відноситься до надання адвокатом правничої допомоги, а мають організаційний характер, та не можуть бути віднесені до правової допомоги, а тому - не підлягають компенсації.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина 1 статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у справа №756/8241/20 від 17.01.2022 року.

Витрати адвоката, від 03.08.2023 року складання заяви про усунення недоліків позовної заяви, друк додатків, підписання та направлення до суду 1 годна, вартість 2147,20 грн. також не можуть бути покладені на відповідача, оскільки відповідні дії стали наслідком саме не дотримання позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для залишенням позовної заяви без руху, та не можуть бути компенсовані за рахунок відповідача.

Щодо витрат від 07.09.2023 року складання відповіді на відзив у справі та направлення до суду 2 години, вартість 4294,40 грн., як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було подано до суду будь-яких документів, у тому числі і відзиву на позовну заяву, у зв`язку зі чим, взагалі неможливо встановити, на який саме відзив позивачем було надано відповідь, у зв`язку із чим, відповідні витрати не можуть бути покладені судом на відповідача.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вищевикладених критерій щодо розумності та необхідності таких витрат, не доведено що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що судові витрати у розмірі 9662,42 грн. (2147,22 грн. + 1073,60 грн. + 2147,20 грн. + 4294,40 грн.) не можуть бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

У зв`язку із чим, за розрахунком суду, обґрунтованою є суму витрат у розмірі 10 337,58 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у позові відмовлено частково, а саме, рішенням суду від 10.10.2023 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" штрафні санкції за договором поставки № 20/04-23-МО від 20.04.2023 року у розмірі 20 701,23 грн. та судовий збір у розмірі 1 711,09 грн. В частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 11 770,55 грн. відмовлено.

При цьому, будь-яких клопотань щодо зменшення розміру судових витрат матеріали справи не містять, а відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, зважаючи на відсутність клопотання та заперечень відповідача щодо розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи (розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без участі (виклику) сторін) та обсяг наданих послуг, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" у справі № 922/3362/23, витрати на професійну правничу допомогу заявника (позивача) у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

У заявку із чим, із відповідача підлягає до стягнення сума витрат у розмірі 6 590,36 грн. 6 590,36 грн. (20701,23 грн. х 10337,58 грн. / 32471,78 грн.).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, із урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, заява (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 6 590,36 грн.

В частині стягнення судових витрат у розмірі 13409,64 грн. - відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву (вх. № 27734 від 11.10.2023 року) позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" (64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка, ЄДРПОУ 22668968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196) 6590,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням (додатковим) законної сили.

В частині стягнення 13409,64 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення (додаткове) господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення (додаткове) господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196);

відповідач: Селянсько (Фермерського) господарства "Смолянніков" (64551, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Новодмитрівка, ЄДРПОУ 22668968).

Повне рішення (додаткове) складено "23" жовтня 2023 року

Суддя О.О. Ємельянова