Ухвала

від 09.10.2023 по справі 3/43-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 3/43-Б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Мельник В. О.

на ухвалу господарського суду Житомирської області

від 25.03.2019

у справі № 3/43-Б

за заявою Державної податкової інспекції у м. Житомирі

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №12

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2023 Арбітражний керуючий Мельник В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 у справі № 3/43-Б.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Арбітражного керуючого Мельник у справі № 3/43-Б визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

При звернені до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №707 від 15.09.2023 в касаційній скарзі скаржник просить переглянути та скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 року про відмову в задоволені заяви арбітражного керуючого Мельника В. О. №593 від 26.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 29.05.2023 у справі №3/43-Б. Крім того вказує, що у випадку, якщо суд визнає, що порушений термін подачі просить його поновити.

Арбітражним керуючим Мельник В. О. зазначено клопотання про відновлення строку по справі №3/43-Б, в якому просить поновити строк, оскільки останній інвалід, а в країні війна.

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст оскаржуваної ухвали господарського суду від 25.03.2019 у справі № 3/43-Б складено та підписано 29.03.2019. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження в касаційному порядку припадав на 18.04.2019.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 у справі №3/43-Б - 16.09.2023, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Проте, матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Мельник В. О. містить клопотання про поновлення строку, в якому зазначено, що скаржник інвалід, а в країні війна.

Частинами 1 та 4 ст. 26 наведеного закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).

Частинами 1 та 4 ст. 26 наведеного закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду.

Враховуючи вищенаведене, а також що оскаржувана ухвала прийнята за результатами заяви арбітражного керуючого Мельника В. О. №593 від 26.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 29.05.2023 у справі №3/43-Б, рішення по суті якої прийнято в березні 2019 року, справа розглядалася в суді апеляційної інстанції, а також перебувала у суді касаційної інстанції отже, скаржник до запровадження воєнного стану в Україні міг здійснювати моніторинг засобів масової інформації та Єдиного державного реєстру судових рішень, а також ознайомитися із відкритими відомостями інформаційних судових ресурсів про цю справу та ознайомитися з матеріалами справи, зробити з неї копії, одержати копію судового рішення або дізнатися про рух справи за допомогою контакт-центру відповідного суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувала ухвала у справі № 3/43-Б, була ухвалена в справі до введення воєнного стану в Україні, а зазначає, що скаржником не доведено суду обставин, яким саме чином введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного процесуального строку, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності можливості підготувати та подати скаргу в межах передбачених ГПК України строків.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд касаційної інстанції визнає вказані у клопотанні підстави для поновлення строку неповажними, відтак вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з цих підстав не підлягає задоволенню, оскільки заявником касаційної скарги не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати ознайомлення з оскаржуваним рішенням, а отже заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу «правової визначеності», що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Арбітражний керуючий Мельник В. О. в касаційній скарзі на першому аркуші зазначає «скарга, апеляційну інстанцію пройшла(копія додається)» та в додатках до касаційної скарги скаржника міститься один аркуш процесуального документу, за результатами перегляду ухвали господарського суду Житомирської області від 25.03.2018 року у справі №3/43-Б.

При звернені до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №707 від 15.09.2023 в касаційній скарзі скаржник просить переглянути та скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 року про відмову в задоволені заяви арбітражного керуючого Мельника В. О. №593 від 26.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 29.05.2023 у справі №3/43-Б.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 25.03.2019, ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №3/43-Б було відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича №593 від 26.02.2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у даній справі. Також, 25.03.2019, ухвалою Господарського суду Житомирської області було, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича №574 від 21.11.2018 з проханням поновити на посаді ліквідатора боржника.

Вищезазначене рішення переглянуто в апеляційному порядку, за результатами розгляду апеляційної скарги Арбітражного керуючого Мельник Василь Олексійович постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №3/43-Б апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвали залишено без змін.

З касаційної скарги Арбітражного керуючого Мельник Василь Олексійович вбачається, що скаржник просить скасувати лише рішення місцевого суду від 25.03.2019 у справі № №3/43-Б, яке як вбачається з реєстру Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № №3/43-Б та просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 року про відмову в задоволені заяви арбітражного керуючого Мельника В. О. №593 від 26.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 29.05.2023 у справі №3/43-Б, водночас касаційна скарга не містить вимог щодо судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного рішення.

Окрім того слід зазначити, що постановою Верховного суду від 06.09.2023 касаційну скаргу арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича № 620 від 08.07.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019, на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 (про відмову в задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника В.О. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 щодо усунення арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича від виконання повноважень ліквідатора боржника) та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 (в частині відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника В.О. № 574 від 21.11.2018 з проханням поновити на посаді ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №12) у справі № 3/43-Б залишити без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 (про відмову в задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника В.О. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 щодо усунення арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича від виконання повноважень ліквідатора боржника) та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 (в частині відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого Мельника В.О. № 574 від 21.11.2018 з проханням поновити на посаді ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №12) у справі № 3/43-Б залишено без змін.

Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Оскільки скаржником не заначено, вимог щодо судового рішення суду апеляційної інстанції у Верховного Суду відсутня можливість встановити об`єкт касаційного оскарження та з урахуванням зазначених обставин, на даний час неможливо перевірити дотримання скаржником вимог статей 287-290 ГПК України.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (передати справу повністю або частково на новий розгляд, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Крім того, за змістом пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

В вступній частині касаційної скарги Арбітражного керуючого Мельник Василь Олексійович зазначено про перегляд апеляційною інстанцією оскаржуваного судового рішення та в прохальній частині вказано лише про скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 у справі № 3/43-Б.

Разом з тим, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статтею 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Оскільки подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, так як скаржнику необхідно уточнити з якими саме судовими рішеннями він не погоджується і які він просить скасувати з урахуванням вимог пункту 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

З урахуванням зазначених обставин, на даний час неможливо перевірити дотримання скаржником вимог статей 287-290 ГПК України.

Таким чином, заявнику касаційної скарги необхідно уточнити вимоги касаційної скарги, а саме уточнити вимоги касаційної скарги, зазначити, яке саме судове рішення оскаржується скаржником та необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), а також належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали та вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу заявника касаційної скарги на необхідність дотримання положень статті 43 Господарського процесуального кодексу, щодо добросовісного користування процесуальними правами та недопущення зловживання процесуальними правами.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Арбітражного керуючого Мельник Василь Олексійович підлягає залишенню без руху на підставі частин другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, а саме: подання Суду касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства, та і з зазначення скаржником з якими саме судовими рішеннями він не погоджується, належним чином обґрунтувати наявність підстави (цих підстав) із урахуванням вимог ст.287 ГПК України та змісту цієї ухвали та надати відповідні обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав), та вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

При цьому звертається увага на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Підстави наведені у клопотанні Арбітражного керуючого Мельник Василю Олексійовичу про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалу господарського суду Житомирської області від 27.01.2019 у справі № 3/43-Б - визнати неповажними.

2. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Мельник Василю Олексійовичу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 у справі № 3/43-Б залишити без руху.

3. Надати Арбітражному керуючому Мельник Василю Олексійовичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Арбітражний керуючий Мельник Василю Олексійовичу має право у термін, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку, а також Арбітражному керуючому Мельник Василю Олексійовичу уточнити вимоги касаційної скарги, а саме: чітко зазначити, які судові рішення у справі № 3/43-Б він просить скасувати з зазначенням підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав) та вказати, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами касаційного перегляду.

5. Документи про усунення недоліків касаційної скарги (уточнення вимог касаційної скарги з зазначенням підстав касаційного оскарження) та заяву про поновлення строку направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

6. У разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

К. М. Огороднік