Постанова

від 03.10.2023 по справі 922/3953/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - Яровенко О. Ю. (адвоката),

прокуратури - Підяша О. С. (прокурора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Фацелія 2017"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (колегія суддів: Слободін М. М. - головуючий, Шутенко І. А., Гребенюк Н. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (суддя Шатерніков М. І. ) у справі

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 2) ОСОБА_1 , 3) Фермерського господарства "Фацелія 2017"

про скасування наказів, визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Богодухівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся 29.09.2021 до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області (далі - Валківська міська рада) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру), фізичної особи ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Фацелія 2017" (далі - ФГ "Фацелія 2017"), в якому просив:

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - спірні земельні ділянки), шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що ГУ Держгеокадастру всупереч вимогам статей 122- 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" прийняв накази від 30.06.2016 № 5815-СГ, № 5817-СГ, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування земельні ділянки державної власності. Прокурор зазначав, що договори оренди земельних ділянок укладені на підставі та на виконання цих наказів, тому їх належить визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України та зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки.

У позовній заяві Прокурор стверджував, що про виявлені порушення довідався лише у 2018 році після отримання інформації та копій відповідних матеріалів від ГУ Держгеокадастру, тому звертався до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру і договорів оренди та повернення земельних ділянок. Зазначений позов залишено без розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1795/19 на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з цим Прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності на звернення до суду з цим позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяв ОСОБА_1 використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірило можливість самостійно чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, не встановило дійсного волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Тому суд першої інстанції зазначив, що Прокурором доведено правомірність вимог при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.

Водночас суд першої інстанції встановив, що позов Прокурора про скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.09.2016, та повернення орендованих земельних ділянок Прокурором подано 29.09.2021, тобто більше ніж через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на їх підставі відповідних договорів. При цьому, як зазначив суд, факт подачі Прокурором позову у справі № 922/1795/19, залишеного без розгляду, не спростовує факту пропуску ним строку позовної давності.

Суд першої інстанції зазначив, що, обґрунтовуючи поважність причин пропуску трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України, Прокурор стверджував про те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки у 2018 році, тобто після отримання документів від ГУ Держгеокадастру та опрацювання наданих документів. Дослідивши причини пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку; прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду, а також Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від ГУ Держгеокадастру необхідну для подання позову інформацію; починаючи із червня 2016 року, Прокурор не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності. Тому суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову Прокурору у задоволенні позовних вимог з підстав, установлених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 клопотання представника ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФГ "Фацелія 2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

2.4. Додаткове рішення мотивоване обґрунтованістю клопотання ОСОБА_1 і ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Прокурора на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено.

Визнано незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014 га із кадастровим номером 6321282500:02:000:1169, який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525 га із кадастровим номером 6321282500:04:000:0979, який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківській ОТГ) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

Здійснено розподіл судових витрат.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ, які прийняті з порушенням вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що договори оренди земельних ділянок належить визнати недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Враховуючи висновки про наявність підстав для визнання незаконними спірних наказів та для визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про зобов`язання повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ) спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

Суд апеляційної інстанції також установив, що представником відповідачів було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Прокурора у цій справі, а Прокурор в позові просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної даності у цьому спорі позивачем не пропущений. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що Валківська міська рада є суб`єктом, право якого порушене; позивач став власником спірних земельних ділянок лише у 2020 році згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 52-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Суд апеляційної інстанції зауважив, що Валківська міська територіальна громада в особі Валківської міської ради, яка є позивачем у цій справі, як сторона у спірних правовідносинах, право якої порушено, об`єктивно, з незалежних від неї обставин, не могла довідатись про порушення, допущені ГУ Держгеокадастру під час передачі на підставі наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , раніше, ніж нею набуто право комунальної власності - 28.12.2020.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21, задоволенням позовних вимог Прокурора, згідно зі статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ФГ "Фацелія 2017" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/3953/21 повністю, змінити рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 у мотивувальній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-С про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області; про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, у частині відмови у задоволенні інших позовних вимог залишити без змін; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 - залишити без змін.

Крім того, ФГ "Фацелія" заявило про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно становлять 18 000,00 грн та є фіксованою сумою, докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. ФГ "Фацелія" просить покласти судові витрати на Харківську обласну прокуратуру.

3.2. ФГ "Фацелія 2017", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що Східним апеляційним господарським судом порушено статті 2, 45, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано статті 16, 203, 2015, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статті 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", частини 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (щодо застосування статті 45 Господарського процесуального кодексу України), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц (щодо застосування статей 257, 261 Цивільного кодексу України).

3.3. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ФГ "Фацелія 2017", а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/3953/21 - без змін. Харківська обласна прокуратура зауважує, що строк позовної давності Прокурором пропущено не було, оскільки про порушення вимог законодавства відповідачами прокуратурі стало відомо лише 06.07.2018, проте з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з яким, за твердженням Прокурора, строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину.

3.4. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ФГ "Фацелія 2017" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 задовольнити. ГУ Держгеокадастру зазначає, що прокуратурою було пропущено строк позовної давності, а тому наявні підстави для відмови в позові Прокурора. ГУ Держгеокадастру вважає, що Прокурор обрав неефективний спосіб захисту щодо вимог про скасування наказів ГУ Держгеокадастру.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель виявлені факти порушення інтересів держави ГУ Держгеокадастру та громадянином ОСОБА_1 , які полягають у прийнятті незаконних наказів про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, а також укладення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказами ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та від 30.06.2016 № 5817-СГ ОСОБА_1 затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га) з кадастровими номерами 6321282500:04:000:0979 та 6321282500:02:000:1169, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 21 рік.

4.3. На підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 09.09.2016 укладено два договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18248941, № 18257008.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані заявнику в оренду саме з метою ведення фермерського господарства. Водночас ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду цих земель не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.04.2019 № 7.0/5267 за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.

4.4. У подальшому ОСОБА_1 заснував ФГ "Фацелія 2017", яке зареєстроване як юридична особа 27.04.2017.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 06.08.2015 № 785-СГ вже раніше надавалася земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056 га з кадастровим 6321282500:03:000:0325 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру).

4.6. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для скасування наказів ГУ Держгеокадастру, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок до комунальної власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Валківської міської ради про скасування наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди цих земельних ділянок та повернення земельних ділянок до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ).

5.4. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

5.6. За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

5.7. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.8. Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

5.9. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

5.10. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

5.11. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

5.12. Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

5.13. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

5.14. За змістом положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

5.15. Суди попередніх інстанцій установили, що ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 застосувало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначеним Законом України "Про фермерське господарство", не перевірило попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей та можливість самостійно ним та працею найманих працівників здійснювати фермерську діяльність. Суд першої інстанції також зазначив, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельних ділянок фактично були спрямовані не на ведення (створення) фермерського господарства особисто, а на отримання цих земельних ділянок за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ, які прийняті з порушенням вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що договори оренди земельних ділянок належить визнати недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Враховуючи висновки про наявність підстав для визнання незаконними спірних наказів та для визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про зобов`язання повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ) спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

5.16. Колегія суддів зазначає, що, встановивши факти порушення передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" процедури отримання ОСОБА_1 у користування на умовах оренди спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про доведеність позовних вимог Прокурора.

5.17. ФГ "Фацелія 2017", не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначає, що Східним апеляційним господарським судом порушено статті 2, 45, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано статті 16, 203, 215, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статті 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", частини 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (щодо застосування статті 45 Господарського процесуального кодексу України), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі 359/2421/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц (щодо застосування статей 257, 261 Цивільного кодексу України).

5.18. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.19. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.20. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися з огляду на таке.

5.22. У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області, недійсним договору та повернення ділянок Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"…якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

7.4. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

7.5. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

7.8. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

7.9. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".

5.23. Колегія суддів установила, що у справі № 922/1830/19, на відміну від справи № 922/3953/21, Прокурор як самостійний позивач в інтересах держави заявив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача - Головного управління Держземагентства у Харківській області. Крім того, були заявлені вимоги про повернення державі земельної ділянки державної власності, право оренди на яку набула ОСОБА_2 на підставі оспорюваного наказу ГУ Держземагентства. Тому у справі № 922/1830/19 позивач - держава в особі Прокурора і відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області збігалися, і такий збіг унеможливлював наявність спору.

Натомість у справі № 922/3953/21, що розглядається, Прокурор звернувся в особі Валківської міської ради до відповідачів, зокрема ГУ Держгеокадастру. Отже, позивач і відповідач у справі № 922/3953/21 не збігаються в одній особі, тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 45 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків, наведених в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, є безпідставними.

5.24. У постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Миколаївської міської ради, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"102. Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

…106. І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17)".

Велика Палата Верховного Суду у справі № 488/5027/14-ц погодилася з висновками судів про відсутність підстав для застосовування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності та зазначила, що з урахуванням установлених судами обставин, досліджених і оцінених доказів сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом про обізнаність уповноважених органів держави про порушення її прав.

5.25. У постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, фізичних осіб про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право".

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 359/2421/15-ц, виходила із того, що суди всупереч вимогам частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, а також не з`ясували, коли саме Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення державних інтересів щодо права власності на земельні ділянки.

5.26. У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" про витребування майна з незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"48. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права".

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі № 907/50/16, зазначила, що суди дійшли правильного висновку про те, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Суди у справі № 907/50/16 встановили, що відповідач у заяві про застосування позовної давності довів, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права ще 08.06.2011, тому дійшли висновку про необґрунтованість наведених позивачем обставин про поважність причин пропуску строку позовної давності.

5.27. У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц за позовом Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, фізичних осіб, Реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації, Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"…позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила".

Скасовуючи судові рішення у справі № 697/2751/14-ц, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що всупереч вимогам частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України суди належним чином не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави; доводи прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що таке право виникло після проведеної у квітні 2014 року прокурорської перевірки, судами спростовані не були.

5.28. У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц за позовом фізичної особи до відповідачів - фізичних осіб про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання за позивачем права власності Верховний Суд сформував такий висновок:

"У статті 261 Цивільного кодексу України використовуються терміни "довідався" та "міг довідатися", тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує його такі обставини довести".

Верховний Суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом у справі № 758/4388/16-ц із пропуском позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, тому права позивача захисту не підлягають у зв`язку із пропуском позовної давності. Верховний Суд зауважив, що оскільки апеляційний суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про захист спадкових прав, а саме у зв`язку з пропуском позовної давності.

5.29. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

5.30. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

5.31. При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).

5.32. За змістом частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

5.33. Отже, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).

5.34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

5.35. При застосуванні наведених положень законодавства про позовну давність також слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (на яку посилається скаржник), відповідно до якої ці правила пов`язані не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Так, прокурор, беручи на себе повноваження представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16).

5.36. У справі № 922/3953/21, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що позов про скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016, про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.09.2016, та про повернення орендованих земельних ділянок Прокурором подано 29.09.2021, тобто більше ніж через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення відповідних договорів. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, факт подачі Прокурором позову у справі № 922/1795/19, залишеного без розгляду судом апеляційної інстанції, не спростовує факту пропуску ним строку позовної давності.

Суд першої інстанції, дослідивши причини пропуску строку позовної давності, дійшов висновку, що Прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку; прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками, і в разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду; Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від ГУ Держгеокадастру необхідну для подання позову інформацію; починаючи із червня 2016 року, Прокурор не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності. Тому суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову Прокурору у задоволенні позовних вимог з підстав, установлених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

5.37. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної даності у цьому спорі позивачем не пропущено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що Валківська міська рада є суб`єктом, право якого порушене; позивач став власником спірних земельних ділянок лише у 2020 році згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 52-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Суд апеляційної інстанції зауважив, що Валківська міська територіальна громада в особі Валківської міської ради, яка є позивачем у цій справі, як сторона у спірних правовідносинах, право якої порушено, об`єктивно, з незалежних від неї обставин, не могла довідатись про порушення, допущені ГУ Держгеокадастру під час передачі на підставі наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , раніше, ніж нею набуто право комунальної власності - 28.12.2020.

5.38. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження земельними ділянками і здійснення контролю за ними внаслідок внесення змін до чинного законодавства не змінює порядку перебігу позовної давності (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 910/1426/15-г).

Таким чином, визначаючи початок перебігу строку позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний визначений Прокурором позивач (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду, наведених у цій постанові, а також висновків Верховного Суду, зазначених скаржником, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у випадку, якщо прокурор довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав та інтересів держави раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

5.39. Проте суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за цим позовом з моментом виникнення права комунальної власності у Валківської сільської ради. У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 Цивільного кодексу України.

5.40. Таким чином, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц (щодо застосування статей 257, 261 Цивільного кодексу України), підтвердилися, що є підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

5.41. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

7.1. За змістом частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено ФГ "Фацелія", судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Фацелія 2017" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/3953/21 скасувати, справу № 922/3953/21 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак