Постанова

від 10.10.2023 по справі 201/1928/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8393/23 Справа № 201/1928/23 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року Дніпропетровськийобласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог Дніпропетровськийобласний центр зайнятості посилався на те, що 23 березня 2018 року відповідачем було подано заяву про надання (поновлення) статусу безробітного. 23 березня 2018 року наказом Центра НТ №180323 відповідачу було надано статус безробітного. 30 березня 2018 року наказом Центра НТ №180330 призначено виплату допомоги по безробіттю. З 23 березня 2018 року по 27 грудня 2018 року відповідач перебував на обліку, як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості. У період з 03 жовтня 2018 року по 27 грудня 2018 року, відповідач отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5191 грн. 26 коп. Не працевлаштувавшись, ОСОБА_1 , 12 серпня 2020 року звернувся до центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного та працевлаштування. ОСОБА_1 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року. У період з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 49 575 грн. 38 коп. відповідно до п.3 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття та п.29,30,31 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. 23 березня 2018 року та 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 власноручно було підписано заяви, в яких він повідомив центр зайнятості про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб`єктом підприємницької діяльності, немає права та не отримує пенсію, ніде не працює, тобто у нього немає засобів для існування, що дає йому право на отримання соціальної допомоги від держави у вигляді виплати допомоги по безробіттю за рахунок державних коштів. Також 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено з правами та обов`язками зареєстрованих безробітних. ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, з 03 жовтня 2018 року, згідно даних ЄДРПОУ є керівником підприємства код ЄДРПОУ 42514093, дата реєстрації 03 жовтня 2018 року, номер запису в ЄДРПОУ 12241020000087233. Звернувшись до Центру зайнятості, відповідач приховав відомості, що він є зайнята особа в розумінні ст. 42, 45 ГК України, з метою отримання виплат державних коштів в якості допомоги по безробіттю. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, в період з 03 жовтня 2018 року по 27 грудня 2018 року та з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року незаконно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 54 766 грн. 64 коп., яку зобов`язаний повернути. На підставі викладеного Дніпропетровськийобласний центр зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю за періоди з 03 жовтня 2018 року по 27 грудня 2018 року та з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 в сумі 54 766 грн. 64 коп. та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року стягнуто зДніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03490909)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )витрати на правову допомогу в сумі 10 500 грн.

В апеляційній скарзі Дніпропетровськийобласний центрзайнятості просить рішення суду від 12липня 2023року тадодаткове рішеннясуду від31липня 2023року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості, та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат направову допомогу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 12 липня 2023 року та додаткове рішення суду від 31 липня 2023 року залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зайнятість населення безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно;

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про зайнятість населення, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України Про зайнятість населення формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Згідно з Положенням про Дніпропетровський обласний центр зайнятості, затвердженим наказом Державної служби зайнятості 25 січня 2018 року за №11, Дніпропетровський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (а.с.60-65).

Частиною 1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України Про зайнятість населення відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим Наказом Міністерства правці та соціальної політики, Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року №60/62, передбачений механізм проведення розслідування, яке здійснюється проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної (пункти 2, 3 Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення підставою для припинення реєстрації безробітного є встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч.1 ст.1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

Положеннями ст.1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

У справі встановлено, 23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласногоцентру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного (а.с.10).

З персональної карти №045018032300015 від 23 березня 2018 року вбачається, ОСОБА_1 надано статус безробітного на підставі ч.1 ст.43 Закону України Про зайнятість населення, та відповідно до наказу НТ №180323 (а.с.9, 13).

30 березня 2018 року наказом Центра НТ №180330 призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с.13).

З персональної карти №045018032300015 від 23 березня 2018 року вбачається, з 23 березня 2018 року по 27 грудня 2018 року відповідач перебував на обліку, як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості (а.с.9).

Відповідно до довідки Дніпропетровського обласногоцентру зайнятості від31серпня 2022року,у період з 03 жовтня 2018 року по 27 грудня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5191 грн. 26 коп. (а.с.47).

12 серпня 2020 року ОСОБА_1 , не працевлаштувавшись, звернувся до Дніпропетровського обласногоцентру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та працевлаштування (а.с.21).

З персональної карти №045020081200020 від 12 серпня 2020 року вбачається, ОСОБА_1 надано статус безробітного на підставі ч.1 ст.43 Закону України Про зайнятість населення, та відповідно до наказу НТ №20812 (а.с.20, 23).

01 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласногоцентру зайнятості із заявою про зняття його з обліку з 01 вересня 2021 року у звязку із відмовою від послуг (а.с.45).

З персональної карти №045020081200020 від 12 серпня 2020 року вбачається, ОСОБА_1 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року (а.с.20).

Відповідно до довідки Дніпропетровського обласногоцентру зайнятості від24жовтня 2022року,у період з 12 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 49 575 грн. 38 коп. відповідно до п.3 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття та п.29,30,31 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (а.с.48).

23 березня 2018 року та 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 власноручно було підписано заяви, в яких він повідомив центр зайнятості про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб`єктом підприємницької діяльності, немає права та не отримує пенсію, ніде не працює, тобто у нього немає засобів для існування, що дає йому право на отримання соціальної допомоги від держави у вигляді виплати допомоги по безробіттю за рахунок державних коштів (а.с.10, 21).

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено з правами та обов`язками зареєстрованих безробітних (а.с.29).

ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, з 03 жовтня 2018 року, згідно даних ЄДРПОУ, є керівником партійної організації код ЄДРПОУ 42514093, дата реєстрації 03 жовтня 2018 року, номер запису в ЄДРПОУ 12241020000087233 (а.с.46).

Так, на підставі інформації отриманої внаслідок обміну даними між ДЦЗ та ПФУ, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що відповідач, згідно даних ЄДРПОУ, є керівником Дніпропетровської територіальної партійної організації Української партії Зелена планета (ДТО Зелена планета.

Згідно відповіді вих.11-К від 12 травня 2023 року на запит адвоката Носової В.І. вих. 14/05 від 12 травня 2023 року підписаного головою Української партії Зелена планета Орєховим С.М. повідомлено: Відповідно до ст.14 Закону України Про політичні партії та згідно із статутом Дніпропетровська територіальна партійна організація Української партії Зелена планета є неприбутковою організацією. З моменту державної реєстрації Дніпропетровської територіальної партійної організації Української партії Зелена планета по теперішній час політична та фінансова діяльність партійного осередку не здійснювались. Розрахункові рахунки в банківських установах відсутні, членські внески не стягувались, майно, нематеріальні цінності, цінні папери, які б перебували у власності або на праві користування відсутні. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 був обраний головою Дніпропетровської територіальної партійної організації Української партії Зелена планета (ЭДРПОУ 42514093). За весь час, з моменту обрання ОСОБА_1 головою партійного територіального осередку ДТПО УП Зелена планета, трудовий договір з ним не укладався, заробітна плата не нараховувалась та не сплачувалась, членські внески не стягувались (а.с.96).

ОСОБА_1 не отримував будь-яких грошових надходжень (доходів), у тому числі заробітну плату, так як Дніпропетровська територіальна партійна організація Української партії Зелена планета є неприбутковою організацією та політичною партією, посада ОСОБА_1 є виборною посадою, яка не передбачає обов`язкову оплату чи укладання трудового договору, з відповідачем трудовий договір не укладався, заробітна плата не нараховувалась та не сплачувалась. Тобто, діяльність ОСОБА_1 заснована на громадських засадах (безкоштовно), а враховуючи відповідь УП Зелена планета політична та фінансова діяльність партією не здійснювалась.

Слід зазначити, призначення вказаної допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальне укладення цією особою цивільно-правової угоди на виконання певних послуг, а реальне зайняття певною діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц.

Матеріали справи не містять та позивачем на надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував дохід (прибутку) від такої діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпропетровськогообласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог позивача та наявності підстав задоволення позовних вимог є необґрунтованими.

Стосовно додаткового рішення суду від 31 липня 2023 року, яким стягнуто зДніпропетровського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 500 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно доп.8ч.2ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Правова допомога відповідачу ОСОБА_1 у цій справі надавалася адвокатом Носовою В.І. на підставі договору №19/07 про надання правової (правничої) допомоги від 19 липня 2022 року (а.с.97, 98).

17 липня 2023 року, у строк визначений у п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України, надала додаткову угоду №2 від 08 травня 2023 року до договору №19/07 про надання правової (правничої) допомоги від 19 липня 2022 року (а.с.161, 162).

Відповідно до акту №1/2-23 про надання правової допомоги від 05 червня 2023 року, позивач поніс витрати в розмірі 3500 грн. на професійну правничу допомогу, яка надавалися адвокатом: правовий аналіз матеріалів та підготовка заяви до суду 3500 грн. (а.с.164).

Відповідно до акту №2/2-23 про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року, позивач поніс витрати в розмірі 7000 грн. на професійну правничу допомогу, яка надавалися адвокатом: участь у судовому засіданні 23 травня 2023 року 2000 грн., участь у судовому засіданні 23 червня 2023 року 2000 грн., підготовка клопотання про долучення доказів 500 грн., участь у судовому засіданні 12 липня 2023 року 2000 грн., підготовка клопотання про стягнення витрат на правову допомогу 500 грн. (а.с.163).

У відзивіна позовнузаяву адвокатом НосовоюВ.І.було зазначено та надано орієнтовний розрахунок понесених позивачем витрат на правову допомогу (а.с.89-94).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Слід зазначити, 23 травня 2023 року участі у судовому засіданні адвокат Носова В.І. не приймала, розгляд справи відкладено на 14 червня 2023 року (а.с.105).

14 червня 2023 року участі у судовому засіданні адвокат Носова В.І. не приймала, розгляд справи відкладено на 12 липня 2023 року (а.с.142).

12 липня 2023 року адвокат Носова В.І. приймала участь у судовому засіданні, яке тривало з 11 год.39 хв. до 12 год.24 хв. (а.с.147-150).

Враховуючи, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що позивач заперечує проти вказаного адвокатом розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про зміну розміру витрат на правову допомогу у цій справі, зменшивши їх розмір з 10 500 грн. до 3000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року залишити без змін. Додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2023 року змінити в частині розміру витрат на правову допомогу у цій справі, зменшивши їх розмір з 10 500 грн. до 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 31липня 2023року усправі запозовом Дніпропетровськогообласного центрузайнятості до ОСОБА_1 простягнення незаконноотриманої допомогипо безробіттю змінити в частині розміру стягнутих зДніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03490909)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )витрати на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 10 500 грн. до 3000 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова