Рішення

від 07.09.2023 по справі 522/12498/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/12498/22

Провадження №2/522/309/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

секретаря судового засідання,-

розглянувши у порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»»</a>, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

22.09.2022 року до Приморського районного суду м. Одеса надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Оріон»», Державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про визнання договорів про відступлення прав вимоги, купівлі-продажу прав вимоги недійсними; визнання протиправними та скасування запису про набуття прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки по відношенню до боржника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотек, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію; скасування державної реєстрації речового права власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за кредитним договором та договором іпотеки по відношенню до боржника; поновлення запису про право власності в Державному реєстрі.

В наслідок проведення автоматизованого розподілу справи, вона була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Зі змісту позовної заяви випливає те, що 26.03.2008 року між Позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №10/24/08-І, за наслідками укладання якого ВАТ «Кредитпромбанк» відкрив Позивачеві невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми 404000 (чотириста чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп., а строк повернення якої був визначений в період до 25.03.2023 року. Ціллю укладання даного кредитного договору була купівля квартири загальною площею 53,5 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 , яку Позивач в подальшому придбав, шо посвідчено нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічманом І.М., про що внесені відомості до реєстр №4085. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 28.03.2008 року, що посвідчується записом №209 у книзі 641пр-99, номер витягу 18285134.

Задля забезпечення взятих на себе зобов`язань по виплаті кредитних коштів, 26.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір іпотеки №10/24-3/08-І, за яким, квартира загальною площею 53,5 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 була передана ВАТ «Кредитпромбанк» в іпотеку.

В наслідок неналежного виконання ОСОБА_1 свого обов`язку, Печерським районним судом м. Києва рішенням від 05.10.2010 року у справі №2-282/10р з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26.03.2008 року у розмірі 401142 (чотириста одна тисяча сто сорок дві) грн. 47 (сорок сім) коп.

У 2013 році між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, зокрема, вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року.

В подальшому, між ПАТ «Дельта Банк», що був кредитором та іпотекодержателем та ТОВ «ФК «Оріон»», 08..08.2019 року було укладено договір №1665/К купівлі-продажу права вимоги щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року.

ОСОБА_1 як боржник за кредитним та іпотечним договорами, заборгував перед кредиторами: 834179 (вісімсот тридцять чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 31 (тридцять одна) коп. ТОВ «ФК «Оріон» надіслало ОСОБА_1 вимогу за вих. №16-08 від 16.08.2019 року. Проте, позивач стверджує, що неналежним чином отримав дану вимогу, оскільки, дана вимога була надіслана на адресу: АДРЕСА_1 . Позивач обґрунтовував це тим, що у договорі іпотеки вказана зовсім інша адреса: Одеська область, Роздільнянський район с. Н. Гребеник.

02.04.2020 року ТОВ «ФК «Оріон»» направило ОСОБА_1 лист, у якому повідомили про те, що між ТОВ та ФОП було укладено договір оренди індивідуального боксу №С8-1, куди було переміщено усе рухоме майно, що зберігалося в квартирі. В листі також було зазначено про те, що у разі, якщо ОСОБА_1 не вживатиме будь яких дій, спрямованих на отримання такого майна це буде розцінюватися як відмова від права власності на таке майно в порядку статті 347 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

У позовній заяві також зазначено про те, що 09.04.2020 ВП №5 ОРУП №1 відкрито кримінальне провадження за заявою ТОВ ФК «Оріон», про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України (далі КК України) за фактом незаконного проникнення осіб до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року у справі №522/21926/16 було зобов`язано Шевченківський ВП в м. Одесі відкрити кримінальне провадження за фактом вчинення посадовими особами ТОВ ФК «Оріон» кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України.

У позовній заяві позивач просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу про відступлення прав вимоги, що був укладений у 2013 році між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», зокрема, вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року; визнати недійсним договір №1665/к купівлі продажу про відступлення права вимоги щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року; визнати протиправним та скасувати запис про набуття ТОВ «ФК «Оріон»» прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договором по відношенню до боржника ОСОБА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за індексом 176786662 від 08.08.2019 року та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за №176785098 від 08.08.2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ВК Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву ОСОБА_1 , від 03.10.2022 року залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ухвалі недоліків, який не повинен перевищувати 10 днів з моменту вручення копії ухвали.

19 жовтня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла уточнена позовна заява. На підставі цього, 24.10.2022 року ухвалою Приморського районного суду у справі, позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою суду відповідачеві було надано 15-ти денний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття провадження задля подання відзиву на позовну заяву. Проведення підготовчого судового засідання було призначено на 23.11.2023 року.

11 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла заява про забезпечення позову. У ній позивач просив вжити заходів забезпечення позову у справі №522/12498/22 шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 , яка в подальшому була задоволена судом ухвалою від 23.11.2022 року.

Судове засідання, призначене на 23.11.2022 року не відбулося, у зв`язку із оголошенням у місті Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що була складена відповідна довідка. Наступне судове засідання було призначене на 14.12.2022 року.

23.12.2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позовну заяву. ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» просила поновити пропущений для подання відзиву на позовну заяву строк, закрити провадження у справі в частині позовних вимог до припиненої юридичної особи ПАТ «Кредитпромбанк» на підставі ч.1 ст. 255 ЦПК України. Інші позовні вимоги позивач просив залишити без задоволення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Оріон» судові витрати у розмірі 30000 (тридцяти тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Оріон» не заперечує того факту, що 08.08.2019 року між ними та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір №1665/К купівлі продажу прав вимог, зокрема вимоги до ОСОБА_1 , які випливають з невиконання останнім кредитного договору та договору іпотеки. Відповідач також підтверджує факт того, що 01.10.2019 року ТОВ «ФК «Оріон»» у зв`язку з грубим порушенням ОСОБА_1 взятих на нього зобов`язань направило вимогу по усунення порушень Кредитного договору, повернення грошових коштів сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів. Відповідно до змісту вимоги, ОСОБА_1 повинен був усунути усі зазначені порушення у тридцяти денний строк з моменту отримання такої вимоги, тобто, погасити заборгованість, розмір якої становить 834179 (вісімсот тридцять чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 31 (тридцять одна) коп.

Стосовно визначення реквізитів місця проживання боржника відповідач вказав на те, що окрім адреси місцезнаходження об`єкта іпотеки, вимога надсилалася також за зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації ОСОБА_1 , тобто, у с. Н.-Гребеник, Роздільнянського району Одеської області.

У своїй позовній заяві позивач вказував на те, що Печерським районний суд м. Києва рішенням від 05.10.2010 року було стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 401142 (чотириста одна тисяча сто сорок дві) грн. 47 (сорок сім) коп., тоді як згідно вимоги ТОВ «ФК «Оріон», розмір заборгованості становить 834179 (вісімсот тридцять чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 31 (тридцять одна) коп. Відповідач у відзиві зазначив про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості в разі його невиконання не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання, а існуючі грошові зобов`язання не припиняються.

Відповідач також стверджує про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Оріон» існують і інші судові справи, зокрема: №522/21745/19 (відмовлено у задоволенні позову), №522/21240/19 (відмовлено у задоволенні позову), №522/5351/20 (відмовлено у задоволенні позову).

31.01.2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява про забезпечення витрат на професійну правничу допомог (в порядку статті 135 ЦПК України), в якій ТОВ «ФК «Оріон» просила забезпечити витрати на професійну правничу допомогу та зобов`язати ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з моменту постановлення ухвали про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцяти тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 31.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків у позовній заяві.

Також, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2023 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сатановського М.С. про витребування у державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни належним чином завірені копії документів, які були підставою для прийнятті рішення від 08.11.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59600082, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ухвалою від 31.01.2023 року було вирішено заяву представника ПАТ «Дельта Банк» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача. Саме тому, даною ухвалою в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

06 лютого 2023 року до Приморського районного суду м. Одеса надійшла уточнена позовна заява щодо обрання способу захисту цивільного права, у якій ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння від ТОВ «ФК «Оріон» на користь ОСОБА_1 обєкт нерухомого майна, а саме: квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 , а також визначити порядок виконання рішення. Позивач також просить стягнути з ТОВ «ФК «Оріон» сплачений судовий збір за подання позовної заяв та заяви про забезпечення позову згідно доданих до справи платіжних документів.

21 лютого 2023 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Косіциної В.В. на лікарняному. Наступне судове засідання було призначено на 16.03.2023 року. У судовому засіданні, що було проведене 16.03.2023 року суд відклав підготовче засідання, а наступне судове засідання призначив на 24.04.2023 року.

Ухвалою від 16 березня 2023 року було задоволене клопотання ТОВ «ФК «Оріон» про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу. В той же час, ухвалою суду від 16 березня 2023 року було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 06.02.2023 року по справі №522/12498/22.

06 квітня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява про виправлення описки та продовження строку на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2023.

Ухвалою від 24 квітня 2023 року було задоволено заяву позивача про виправлення описки, а також було продовжено процесуальний строк для виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2023. Наступне судове засідання було призначено на 30.05.2023 року.

30 травня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду. В той же час, процесуальний строк для виконання ухвали суду від 16.03.2023 року було продовжено на 5 календарних днів. Наступне судове засідання було призначено на 21.06.2023 року.

21 червня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Суд призначив судове засідання на 22.08.2023 року та задовольнив клопотання позивача про витребування кредитної справи. Проте, 22.08.2023 року у зв`язку з перебуванням головуючої в нарадчій кімнаті, судове засідання не відбулося, а тому, наступне судове засідання було призначено на 07.09.2023 року.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд відмовляє у задоволенні позову з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 26.03.2008 року між Позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №10/24/08-І, за наслідками укладання якого ВАТ «Кредитпромбанк» відкрив Позивачеві невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми 404000 (чотириста чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп. Ціллю укладання даного кредитного договору була купівля квартири, що розташована у АДРЕСА_1 . Задля забезпечення взятих на себе зобов`язань по виплаті кредитних коштів, 26.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір іпотеки №10/24-3/08-І, за яким квартира, що розташована у АДРЕСА_1 була передана ВАТ «Кредитпромбанк» в іпотеку.

У 2013 році між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, зокрема, вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року. В подальшому, між ПАТ «Дельта Банк», що був кредитором та іпотекодержателем та ТОВ «ФК «Оріон»», 08..08.2019 року було укладено договір №1665/К купівлі-продажу права вимоги щодо невиконання ОСОБА_1 кредитного договору №10/24/08-І від 26.03.2008 року та відступлення права вимоги за договором іпотеки №10/24-3/08-І від 26.03.2008 року.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником картири у АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Оріон», підстава набуття іпотечне застереження № 4090 від 08.11.2019 року.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц.

Відповідач вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, укладеного з позивачем. Державний реєстратор у встановленому Законом № 1952-IV порядку здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.

Державна реєстрація - офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на майно

Позивач звернувся до суду з первіснимпозовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем, але в подальшому змінив вимоги та просить витребувати майно з незаканного володіння відповідача.

Відповідач вважає такий спосіб захисту неналежним.

При цьому під час судового розгляду суд звертав увагу представника позивача на позицію Верховного суду щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права у спорах, що стосуються звернення стягнення на іпотечне майно.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникаєз моменту державної реєстрації права власностііпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «ОРІОН» це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за АТ «Мегабанк» та водночас елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Внаслідок цього право позивача було порушено та між сторонами виникспір про право цивільне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьомупозивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобтоз порушенням прав позивача.

.Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Разом із цим судом встановлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за тОВ «ФК «ОРІОН».

Судом було встановлено, що підставою виникнення у відповідача права власності на спірне нерухомого майна є іпотечний договір №10/24-3/08-І. Іпотекодавцем за цим договором є позивач, а іпотекодержателем -ВАТ «Кредитпромбанк», яки в подальшому відступив право вимоги ПАТ «Дельта-Банк», який в свою чергу відступив право вимоги ТОВ «ФК Оріон».

Тобто між позивачем та ТОФ «ФК «ОРІОН» наявні договірні відносини (іпотечний договір № 10/24-3/08-І), які регулюють звернення стягнення на спірне нерухоме майно. ТОВ «ФК «ОРІОН» звернув стягнення на спірне нерухоме майно на підставі зазначеного договору.

Велика палата у своїх рішеннях зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом, для захисту права власності позивача, якщо воно тдійсно було порушено, необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідаєспособу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом)рішення про реєстрацію права власностііпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки,може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, щоу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав,державний реєстраторчи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових праввідповідно до цього Закону.

Оскільки позивач вважає, що порушення права його власності відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «ОРІОН», ефективним способом відновлення такого права є вимога про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем від 08.11.2019 року. Саме таку позицію висловила ВП ВС у постанові по справі 914/2350/18 від 21.12.2022 року.

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, ефективним способом захисту права є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майновідомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Постанова КЦС ВС від 02.08.2023 у справі № 359/11063/15-ц містить положення про те, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам що вказано у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 522/1853/17 (провадження № 61-16916св19) зроблено висновок, що «передбачений статтею 387 ЦК України віндикаційний позов - це вимога про витребування майна з чужого володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника про витребування і повернення майна, при якому позивач повинен доказати факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач)».

Стягнення майна за договором іпотеки не можна вважати відчуженням майна без згоди власника, оскільки таке право виникло на підставі договору іпотеки №10/24-3/08-І та відповідного застереження в іпотечному договорі, оскільки, на це надано згоду іпотекодавцем.

Тому, суд доходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді витребування майна із чужого незаконного володіння неналежний.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч.1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що вказано в ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

У ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»»</a>, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У статті 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору та інших судових витрат покладається на позивача. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що орієнтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (Постанова КЦС ВС від 31.08.2023 № 824/20/23 (61-6611ав23).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тому, суд доходить до висновку про стягнення на користь відповідача 15000 грн. судових витрат шляхом переведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» грошових коштів внесених ОСОБА_1 в якості забезпечення судових витрат на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси згідно квитанції 9307-3542-5263-3101 від 01.06.2023 року в сумі 15000 грн.

Керуючись ст.ст.2-5, 10, 12, 19, 23, 27, 28, 76-81, 95, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон», треті особи без самостійних вимог на боці відповідача «ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Скасувати арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеса у справі 522/12498/23 від 23 листопада 2022 року.

Частково задовольнити клопотання представника відповідача щодо стягнення на користь відповідача 30000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Розподілити судові витрати понесені відповідачем наступним чином, стягнути на користь відповідача 15000 грн. судових витрат шляхом переведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» (код ЄДРПОУ 41544462) грошових коштів внесених ОСОБА_1 (РНКПП: НОМЕР_1 ) в якості забезпечення судових витрат на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси згідно квитанції 9307-3542-5263-3101 від 01.06.2023 року в сумі 15000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2023 року.

Суддя В.В. Косіцина

07.09.2023