Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/991/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/991/22 (910/6473/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Полякова Б.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Михайленка С.О.

у присутності представника скаржника Корнієнка М.О. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року

у справі №910/991/22(910/6473/22) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінебс"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрінс"

3. ОСОБА_1

4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Майновий гарант"

про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №910/991/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Майновий Гарант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестконсалтинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22) заяву розпорядника майна арбітражного керуючого Шевчука В.В. про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №910/991/22 задоволено повністю; визнано недійсним правочин щодо передачі об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2431619523104), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ "Лінебс", оформлений протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Промінвестконсалтинг" від 09.08.2021 №2/2021, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2021 за № 826, 827 та актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 09.08.2021, видавник: ТОВ "Лінебс"/ТОВ "Промінвестконсалтинг", засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2021 за № 828, 829; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ "Абрінс" на користь ТОВ "Промінвестконсалтинг" об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2431619523104), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В. про витребування майна боржника від добропорядного набувача ОСОБА_1 - відмовити. Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 12.06.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22 (910/6473/22), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/991/22(910/6473/22).

26.06.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/991/22(910/6473/22)/3803/2023 від 22.06.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 4 759,00 грн.

11.07.2023 електронною поштою та засобами поштового зв`язку, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 03.07.2023 надано докази сплати судового збору у розмірі 4 759,00 грн.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 10.07.2023 по 28.07.2023 року перебував у відпустці, а тому відповідні заяви передано головуючому судді фактично 31.07.2023 року.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 року для розгляду справи №910/991/22(910/6473/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 29.08.2023 року за участю повноважних представників сторін.

До дати судового засідання від представника скаржника надійшли відомості на виконання ухвали суду від 07.08.2023 року, від арбітражного керуючого - заява про неможливість взяти участь у розгляді справи та про розгляд справи без його участі, а від адвоката Забаріна А.Ф. - заява по справі.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду справи №910/991/22(910/6473/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 29.08.2023 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/991/22(910/6473/22) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022.

Іншою ухвалою суду від 29.08.2023 рок відкладено розгляд справи на 26.09.2023 року на підставі ст. 216 ГПК України, зобов`язано ОСОБА_1 надати суду пояснення з відповідними доказами на їх підтвердження щодо обставин отримання нею долученого до апеляційної скарги Консультативного висновку №3236 від 03.10.2022 року за результатами науково-методичного аналізу висновку експерта №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ від 29.12.2021 року, а також наявності чи відсутності даного Консультативного висновку в матеріалах кримінального провадження №42021042012222170 від 06.09.2021 року, зобов`язано ТОВ "Промінвестконсалтинг" надати суду пояснення з відповідними доказами на їх підтвердження щодо статусу ТОВ "Промінвестконсалтинг" у кримінальному провадженні №42021042012222170 від 06.09.2021 року, актуального стану даного кримінального провадження, а також наявності чи відсутності письмового дозволу слідчого або прокурора в порядку статті 222 КПК України на розголошення окремих відомостей такого кримінального провадження, в тому числі Висновку експерта №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ від 29.12.2021 року.

До дати судового засідання від представника скаржника надійшли письмові пояснення з додатками на виконання ухвали суду від 29.08.2023 року.

В судове засідання 26.09.2023 з`явився представник позивача і підтримав своє клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наслідками розгляду в судовому засіданні клопотання скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи ухвалою суду від 26.09.2023 року відмовлено в його задоволенні.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В. про витребування майна боржника від добропорядного набувача ОСОБА_1 - відмовити.

26.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/991/22 про банкрутство ТОВ "Промінвестконсалтинг", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 23.02.2022 року за заявою ТОВ "Майновий Гарант". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шевчука В.В.

У липні 2022 року розпорядник майна боржника звернувся до суду у межах справи №910/991/22 з позовною заявою про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив визнати недійсним правочин щодо передачі об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2431619523104), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ "Лінебс" (код ЄДРПОУ: 43726137), оформлений протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ "Промінвестконсалтинг" від 09.08.2021 №2/2021, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2021 за № 826, 827 та актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 09.08.2021, видавник: ТОВ "Лінебс"/ТОВ "Промінвестконсалтинг", засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2021 за № 828, 829, а також витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ТОВ "Абрінс" (код ЄДРПОУ: 43872334) на користь ТОВ "Промінвестконсалтинг" (код ЄДРПОУ: 34186468) об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2431619523104), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вищевказане нерухоме майно було незаконним чином відчужено та передано у власність іншим особам, на підтвердження чого до позову додано Висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29.12.2021 року №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ, внаслідок чого ТОВ "Промінвестконсалтинг" було протиправно позбавлене даного майна, а його учасникам була завдана майнова шкода.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22 (910/6473/22) заяву розпорядника майна задоволено повністю.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позивачем вимог.

За висновками суду, спірний правочин суперечить основним засадам цивільного законодавства, а майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ "Промінвестконсалтинг" на праві приватної власності належала нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 33688312 (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.05.2011 року, серія НОМЕР_4 та витягу про державну реєстрацію від 19.05.2011 року №30012141).

Зазначений об`єкт нерухомості складається з: основна будівля літ. А, ангар літ. Б, насосна літ. В, свердловина літ. Г, два козирки до літ. В, хвіртка №1, ворота №2,3, паркани № 4, 5, 6, 7, замощення -I,II, ємкість №8, бордюр №9, світлова опора № 10.

На підтвердження наведених обставин суду надано відповідну інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасниками даного Товариства є ОСОБА_2 (частка в статутному капіталі 98,56 %) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі 1,44 %).

27.07.2021 на ім`я ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 було видано довіреність, яку посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №680.

У відповідності до вказаної довіреності ОСОБА_2 , як учасник ТОВ "Промінвестконсалтинг", який володіє 98,56 % частки в статутному капіталі даного ТОВ, уповноважив ОСОБА_3 бути його представником та вести його справи в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, тощо, з усіх питань, які будуть пов`язані з ТОВ "Промінвестконсалтинг", код ЄДРПОУ: 34186468.

09.08.2021 року відбулись Загальні збори учасників ТОВ "Промінвестконсалтинг", на яких була присутня керівник та учасник ТОВ "Промінвестконсалтинг" ОСОБА_3 (1,44% статутного капіталу товариства). Крім того, ОСОБА_3 на підставі довіреності №680 представляла також інтереси іншого учасника ТОВ - ОСОБА_2 .

На даних зборах було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ "Лінебс" (ЄДРПОУ 43726137, адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 29) шляхом внесення ТОВ "Промінвестконсалтинг" власного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та уповноваження ОСОБА_3 на підписання акту приймання-передачі майна з ТОВ "Лінебс".

Протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Промінвестконсалтинг" від 09.08.2021 від свого імені та від імені ОСОБА_2 підписала ОСОБА_3 , а нотаріальне посвідчення протоколу вчинила приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстровано в реєстрі за №826, 827).

В подальшому, як стверджує позивач, 09.08.2021 ОСОБА_3 , діючи як керівник ТОВ "Промінвестконсалтинг", прийняла участь у Загальних зборах ТОВ "Лінебс" разом із учасником ТОВ "Лінебс" - ОСОБА_4 .

На цих зборах ТОВ "Промінвестконсалтинг" та ОСОБА_4 прийняли рішення про внесення ТОВ "Промінвестконсалтинг" нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ "Лінебс".

За наслідками цих зборів, ОСОБА_3 , яка діяла як керівник ТОВ "Промінвестконсалтинг", підписано з керівником ТОВ "Лінебс" Веселовим А.Є. акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 09.08.2021, видавник: ТОВ "Лінебс"/ТОВ "Промінвестконсалтинг", засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.08.2021 за № 828, 829.

З позовної заяви також вбачається, що 14.08.2021 ТОВ "Лінебс", на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, спірний об`єкт нерухомого майна було внесено до статутного капіталу ТОВ "Абрінс" (ЄДРПОУ 43872334, м. Дніпро, вул. Кожум`яки, будинок 9).

Реєстраційні дії щодо переходу права власності були здійснені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А.

Зі сторони ТОВ "Абрінс" акт приймання-передачі нерухомого майна було підписано керівником товариства ОСОБА_5

17.08.2021 ТОВ "Абрінс" на підставі договору іпотеки від 17.08.2021 серія та номер: 965, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. нерухоме майно було передано в заставу (іпотеку) фізичній особі ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

18.10.2021 на підставі заяви іпотекодержателя про виконання основного зобов`язання, серія та номер: 1600, видавник: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Кононенко С.А., обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки було припинено.

18.10.2021 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі, серія та номер: 1610, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60977706 від 18.10.2021) гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) набула право власності на 80/100 часток нежитлової будівлі, що складається з: основна будівля літ. А, загальною площею 39,5 кв.м., ангар літ. Б, загальною площею 434,3 кв.м.

Арбітражний керуючий вказує, що у зв`язку із відчуження частки нерухомого майна, станом на дату подання позову ТОВ "Абрінс" належить 20/100 часток спірного об`єкту нерухомого майна, що складається з: насосна літ. В, загальною площею 41,4 кв.м., два козирька до літ. В, свердловина літ. Г, хвіртка №1, ворота №2,3, паркани №4-7, ємкість №8, бордюр №9, світлова опора №10, замощення 1, 11.

Ці обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №302411595 від 09.06.2022 року.

Як стверджує розпорядник майна боржника, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було незаконно вилучено з володіння ТОВ "Промінвестконсалтинг" та передано у власність третім особам на підставі підроблених документів, що вказує на незаконність такого правочину та стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання правочину недійсним та повернення майна з чужого незаконного володіння.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі місцевий господарський суд погодився з доводами позивача щодо наявності обставин незаконного вилучення спірного майна з володіння ТОВ "Промінвестконсалтинг" та передачі його у власність третім особам на підставі підроблених документів.

Як встановив місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні, Західною окружною прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР внесені відомості за 42021042010000170 від 06.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації).

В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження було проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якого складено Висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2021 року №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ.

Згідно вказаного висновку, підпис ОСОБА_2 та рукописний запис "ОСОБА_2" у графі "підпис" довіреності від 27.07.2021р., посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованої в реєстрі за № 680 на 2 арк., виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

На підставі наведеного висновку експерта, доданого позивачем до позову, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що правочин щодо відчуження майна боржника суперечить основним засадам цивільного законодавства та вчинений з порушенням стороною приписів частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Однак судова колегія з таким висновком місцевого суду не погоджується.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування.

У даній справі №910/991/22(910/6473/22) судом першої інстанції взято до уваги у якості належного доказу по справі Висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ від 29.12.2021 року, складений в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Відтак, для використання матеріалів кримінального провадження №42021042010000170 від 06.09.2021 в обставинах господарської справи має вирішальне значення наявність дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. (Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 30.11.2021 у справі №910/21182/15 (910/16832/19)).

Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений ст.221 КПК України; таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК).

Разом з тим, згідно норми ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, ст.222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. (Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі №914/1979/18).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021042010000170 від 06.09.2021 (зокрема, на використання Висновку експерта від 29.12.2021 року №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

Більш того, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року зобов`язано ТОВ "Промінвестконсалтинг" надати суду пояснення з відповідними доказами на їх підтвердження щодо статусу ТОВ "Промінвестконсалтинг" у кримінальному провадженні №42021042012222170 від 06.09.2021 року, актуального стану даного кримінального провадження, а також наявності чи відсутності письмового дозволу слідчого або прокурора в порядку статті 222 КПК України на розголошення окремих відомостей такого кримінального провадження, в тому числі Висновку експерта №СЕ-19/104-21/40423-ПЧ від 29.12.2021 року.

ТОВ "Промінвестконсалтинг" участь своїх представників в судовому засіданні 26.09.2023 року не забезпечив та вимоги ухвали суду не виконав.

Таким чином, наданий позивачем висновок експерта є недопустимим та неналежним доказом на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а тому не приймається судом, оскільки одержаний з порушенням закону.

Суд першої інстанції наведене вище залишив поза увагою та помилково врахував як доказ надані позивачем матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021042010000170 від 06.09.2021.

Крім того, як було зазначено вище, на переконання розпорядника майна боржника, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було незаконно вилучено з володіння ТОВ "Промінвестконсалтинг" та передано у власність третім особам на підставі підроблених документів, а саме довіреності, виданої 27.07.2021 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_2 , як учасник ТОВ "Промінвестконсалтинг", який володіє 98,56 % частки в статутному капіталі даного ТОВ, уповноважив ОСОБА_3 бути його представником та вести його справи в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях, тощо, з усіх питань, які будуть пов`язані з ТОВ "Промінвестконсалтинг", код ЄДРПОУ: 34186468.

З цього приводу судова колегія зазначає, що главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. При цьому здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї (постанова Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №360/1742/18).

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №923/876/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Отже довіреність, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є довіреності: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №940/266/20.

Разом з тим, доказів визнання в судовому порядку довіреності від 27.07.2021 року №680 недійсною на підставі наведених положень ЦК України матеріали справи №910/991/22(910/6473/22) не містяться, а позивачем таких вимог у позовній заяві не заявлено.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати майно ТОВ "Промінвестконсалтинг" таким, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання правочину недійсним на підставі ст.42 КУзПБ із застосування наслідків передбачених цією нормою закону, а саме повернення майна ТОВ "Промінвестконсалтинг".

Згідно положень ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 ст.42 КУзПБ встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що правочин щодо відчуження ТОВ "Промінвестконсалтинг" спірного об`єкту нерухомого майна було вчинено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство без відповідних майнових дій іншої сторони, що призвело до погіршення фінансового стану підприємства та неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Разом з тим, позивачем жодним чином не обґрунтовано та не надано до суду будь-яких доказів того, що вчинення спірного правочину призвело до погіршення фінансового стану підприємства та неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Судом першої інстанції, в свою чергу, зазначених обставин належним чином не досліджено та з посиланням на наявні у справі докази не встановлено.

Більш того, судова колегія погоджується з доводами скаржника про те, що характер оспорюваного правочину щодо передачі об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Лінебс", оформленого протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Промінвестконсалтинг" від 09.08.2021 №2/2021 та актом приймання-передачі нерухомого майна від 09.08.2021, безпосередньо свідчить про оплатність передання боржником вказаного майна, оскільки зі змісту такого правочину вбачається, що ТОВ "Промінвестконсалтинг" отримує частку в статутному капіталі ТОВ "Лінебс" і позивачем не доведено, що вартість такої частки дорівнює нулю.

Вказане вище у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність позивачем підстав для застосування положень статті 42 КУзПБ для визнання спірного правочину недійсним.

У зв`язку із відсутністю підстав вважати, що майно ТОВ "Промінвестконсалтинг" вибуло без відповідної волі її власника, а також підстав для визнання недійсним спірного правочину щодо передачі майна на підставі ст. 42 КУзПБ, судова колегія також не вбачає підстав для задоволення похідних вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 та ТОВ "Абрінс".

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позовної заяви.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату судового засідання шляхом оприлюднення оголошення про це на веб-сайті Судової влади України у відповідності до положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" колегією суддів відхиляються як такі, що не відповідають дійсності, оскільки таке оголошення було оприлюднено судом першої інстанції 22.09.2022 року, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідну роздруківку з мережі Інтернет, що свідчить про належне повідомлення скаржника про розгляд справи.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено порушення судом норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки скаржником заявлено вимоги про скасування ухвали суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В. про витребування майна боржника від добропорядного набувача ОСОБА_1 , в той час як у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22 (910/6473/22) та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В. шляхом їх стягнення на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22 (910/6473/22) задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 року у справі №910/991/22(910/6473/22) скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука В.В. відмовити.

4.Стягнути з розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича (02232, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 8, оф.7, РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2004 від 12.01.2021 року) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 443,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 10.10.2023 року після виходу судді Копитової О.С. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.М. Поляков

С.В. Сотніков