Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/3827/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3827/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023

у справі №910/3827/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач»

про зобов`язання замінити товар та стягнення штрафу в розмірі 17 014,00 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» (далі - Товариство, ТОВ «Укрнафта-Постач») 17 014,00 грн штрафу та зобов`язати Товариство замінити товар (скретч-картки / талони) неналежної якості на товар (скретч-картки/талони) належної якості в об`ємі 1810 л (бензин марки А-95) за договором №95-2022 від 18.11.2022.

В обґрунтування заявлених вимог Укрзалізниця зазначає, що придбала у Товариства товар - талони на бензин марки А-95 на загальну суму 92 590,00 грн з ПДВ, однак бензин на загальну суму 85 070,00 грн позивач отримати не зміг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Укрнафта-Постач» замінити товар (скретч-картки/талони) неналежної якості на товар (скретч-картки/талони) належної якості в об`ємі 1810 л (бензин марки А-95) за договором № 95-2022 від 18.11.2022. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині зобов`язання відповідача замінити товар (скретч-картки / талони) неналежної якості на товар (скретч-картки / талони) належної якості в об`ємі 1810 л (бензин марки А-95) за договором №95-2022 від 18.11.2022, оскільки талони на бензин об`ємом 1810 л надані відповідачем позивачу вже з терміном дії, який сплив станом на момент укладення та дії договору. Вимогу про стягнення з відповідача 20% штрафу суд визнав необґрунтованою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023, АТ «Укрзалізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скаргу Укрзалізниця зазначає, що за умовами договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. У п. 12.7 договору вказано, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України. Наведене, на думку скаржника, дає йому право застосувати до постачальника положення ч. 2 ст. 231 ГК України та здійснити нарахування та стягнення штрафу 20%.

Позиції учасників справи.

Від ТОВ «Укрнафта-Постач» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3827/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 до надходження матеріалів справи №910/3827/23.

09.08.2023 матеріали справи №910/3827/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/3827/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.11.2022 Укрзалізниця (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір поставки №95/2022 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товар: код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин марки А95, скретч-картка), паливо за довірчим документом - скретч-карткою, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар.

Кількість товару - 1970 літрів згідно з рахунками та накладними на товар (п. 1.4 договору).

Відпуск товару з АЗС здійснюється за скетч-карткою на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівля нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).

Інформація щодо опису бланків довірчих документів - скретч-карток вказана в додатку № 1 (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 2.1 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 договору ціна 1 літра товару розраховується за кожною партією на умовах додатку №2 цього договору; загальна сума договору складає 92 590,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Місце поставки (передачі) товару та її умови: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС згідно з п. 1.6 шляхом заправки автомобіля покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки; довірчий документ - скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін з погашення скретч-картки вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товару іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2 договору).

Активація скретч-карток відбувається виключно при отриманні постачальником підписаних з відбитком печатки (якщо покупець має печатку) оригіналів накладних на товар (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний передати товар, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторін). Даний договір укладений строком до 31.12.2022.

У Додатку №1 сторони узгодили опис бланків довірчих документів - скретч-карток.

У Додатку №2 (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару (Бензин А-95 (скретч-картка), кількість товару (1970 літрів) та ціну за такий товар (92 590,00 грн).

21.11.2022 за видатковою накладною №ОТПЦ-00001128 Товариство поставило, а Укрзалізниця прийняла за договором талони (скретч-картки) на бензин А95 у загальній кількості 1970 літрів вартістю 92 590,00 грн.

На скретч-картках кількістю 80 шт (початковий номер 303107165930-кінцевий номер 303107166009), кількістю 20 шт (початковий номер 303606276190-кінцевий номер 303606276209) та кількістю 14 шт (початковий номер 303107165914-кінцевий номер 303107165927), наданих позивачем з позовною заявою, на зворотному боці визначений термін їх використання до 16.03.2020.

Листами №ПВІЗТ-ВД/1396 від 28.12.2022 (з доповненням №ПВІЗТ-ВД/10 від 03.01.2023 до нього) та №ПВІЗТ-ВД/59 від 10.01.2023 Укрзалізниця повідомляла Товариство, що при пред`явленні скретч-карток їй було відмовлено в отриманні палива за ними без зазначення причин.

Докази направлення вказаних листів у матеріалах справи відсутні.

Листом №005823 від 19.01.2023 Товариство повідомило Залізниці, що ТОВ «Укрнафта-постач» не є емітентом паливних довірчих документів (скретч-карток), а лише здійснює їх реалізацію. За текстом вказаного листа Товариство також зазначило, що дійсно склалась така ситуація внаслідок об`єктивних обставин, які не залежать від Товариства, що емітенти карток та керуюча компанія паливними проектами «Авіас», не повідомивши про це Товариство, в односторонньому порядку призупинили отоварення в мережі скретч-карток, реалізованих Товариством своїм контрагентам.

Товариство проти задоволення позову заперечило та зазначило, що умовами договору передбачена лише передача ним Укрзалізниці скретч-карток, за якими в подальшому Укрзалізниця мала отримувати товар. Товариство зазначає, що шляхом надсилання електронних листів пропонувало Укрзалізниці повернення грошових коштів, сплачених за невикористані паливні картки, але погодження зі сторони Укрзалізниці не надходило. Докази направлення вказаних електронних листів до матеріалів справи не надано.

Укрзалізниця у відповіді на відзив отримання таких електронних листів від Товариства заперечила.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку (ч. ч. 2, 3 ст. 677 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Суд встановив, що сторони спору уклали договір поставки товару 18.11.2022 і 21.11.2022 Товариство поставило, а Укрзалізниця прийняла довірчі документи на товар за договором - талони на бензин А95 об`ємом 1810 л з терміном використання до 16.03.2020.

Встановивши наведене, а також те, що відповідач не надав доказів здійснення заміни довірчих документів на товар або повернення коштів за них, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимог Укрзалізниці про зобов`язання Товариства замінити скретч-картки / талони неналежної якості на скретч-картки / талони належної якості (з чинним строком дії) на паливо в об`ємі 1810 л (бензин марки А-95) за договором №95-2022 від 18.11.2022.

Укрзалізниця хоч і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, за текстом апеляційної скарги проти таки висновків суду не заперечує та не наводить доводів на їх спростування.

Позивач заперечує проти висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Укрзалізниця, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України, просить суд стягнути з Товариства 17 014,00 грн штрафу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За визначенням ч. ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарський суд першої інстанції погодився з тим, що позивач у даній справі віднесений до державного сектору економіки.

Частиною 1 ст. 269 ГК України визначено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Апеляційний господарський суд відзначає, що за умовами п. п. 1.1, 1.3 договору поставки товаром є паливо за довірчим документом - скретч-карткою і одиницею вимірювання товару є літр.

Відпуск товару з АЗС здійснюється за скетч-карткою на отримання товару, відповідно до Правил роздрібної торгівля нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).

Докази порушення постачальником умов договору щодо саме товару - палива позивач не надав.

Так, за умовами п. 2.2 договору якість товару повинна відповідати ТУ і ДСТУ виробника. Підтвердженням неналежної якості палива (невідповідність ТУ і ДСТУ) є Висновок експертизи незалежної експертної організації, акредитованої лабораторії, складений в порядку згідно з чинним законодавством України.

Скретч-картка у цьому випадку сама по собі не є товаром, а є довірчим документом на його отримання, що чітко визначено сторонами у п. п. 1.1, 1.5 договору. Опосередковано про це свідчить також те, що одиницею вимірювання товару згідно з п. 1.3 договору є літр (міра ємності), в той час як одиницею виміру довірчих документів (скретч-карток) є штука (окремий предмет з числа однорідних).

Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Укрзалізниця під час приймання від Товариства скретч-карток (талонів) за накладною від 21.11.2022 могла виявити недоліки, пов`язані із закінченням терміну дії таких карток, зокрема, те, що такі картки мали бути використані до 16.03.2020, про що безпосередньо вказано на зворотній стороні таких карток. Доказів відмови у прийнятті таких карток матеріали справи не містять, хоча термін дії таких карток вже був очевидно простроченим станом на момент їх прийняття.

У цьому колегія суддів також враховує умови пп. пп. 5.2.3, 5.2.4 договору, які стосуються терміну дії скретч-карток та покладають на покупця обов`язок отримати товар до закінчення терміну дії скретч-карток. Крім того, такий реквізит довірчого документа (скретч-картки) як дата кінцевого терміну дії є обов`язковим і його наявність передбачена додатком №1 до договору.

Суд також зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору не встановлено відповідальності постачальника (Товариства) за порушення взятих на себе зобов`язань щодо передачі товару неналежної якості, так само як і не встановлено вимог щодо терміну дії (реалізації) довірчих документів (скретч-карток) та погоджено термін дії самого договору, а у додатку №1 до договору сторонами погоджено лише опис бланків довірчих документів (скретч-карток). Вимоги щодо терміну дії карток сторони у договорі чи у будь-якій додатковій угоді до договору не становили.

З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог позову про стягнення штрафу.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/3827/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/3827/23 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Справу №910/3827/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова