Постанова
від 05.10.2023 по справі 922/1830/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1830/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

прокурор: Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023 №072883;

від відповідача-1: адвокат Надьон О.В., ордер від 27.09.2023 серії АХ №1048230;

від відповідача-2: Чернявський А.В., наказ від 04.09.2023 №493-к, посадова інструкція від 20.09.2023, виписка з ЄДР від 26.05.2023 №183766245030;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 31.07.2023 (суддя Ємельянова О.О.),

у справі № 922/1830/19

за позовом: заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, Харківська область, м. Дергачі,

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м.Харків,

до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до відповідача-3: Фермерського господарства "Скосогорівка", Харківська область, Богодухівський район, с. Скосогорівка,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Богодухівської міської ради Харківської області, Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів,

про визнання недійсним договору, скасування рішення, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ФГ "Скосогорівка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Богодухівської міської ради Харківської області, про:

визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 №2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ;

визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

визнання недійсними договорів суборенди землі від 05.02.2016, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31.12.2014 № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ОСОБА_1 ;

скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178167 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 у цій справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020, відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 у справі № 922/1830/19 змінено у мотивувальних частинах, викладено їх у редакції цієї постанови щодо відмови у задоволенні позовних вимог про:

- скасування рішень про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, від 31.12.2014 № 18504611, від 31.12.2014 № 18502807, від 09.02.2016 № 28151672, від 09.02.2016 № 28150465, від 09.02.2016 № 28151864;

- про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 .

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 у справі № 922/1830/19 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375; земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376; земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375; земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376; земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

У частині вказаних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст.ст. 31, 93, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерські господарства" мотивоване тим, що відповідач-1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, тому відповідач-1 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, шляхом повторного звернення у 2014 році для отримання земельних ділянок у спрощеному порядку. Відповідачами не спростовано доводів прокурора про отримання у користування інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою. А тому отримання відповідачем-1 в подальшому на позаконкурсній основі спірних земельних ділянок (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) суперечить вимогам законодавства, оскільки повторне звернення у 2014 році щодо надання земельних ділянок мало б відбутись на конкурентних засадах через участь у торгах. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання спірного договору оренди недійсним та повернення земельних ділянок у державну власність.

Разом з тим, розглянувши клопотання прокурора про визнання поважною причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення його, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора та частково задовольнив клопотання першого та другого відповідачів про застосування позовної давності до вимог прокурора, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів суборенди землі від 05.02.2016, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок, судом зазначено, що на час звернення прокурора до суду із даним позовом договори суборенди землі від 05.02.2016 розірвано, про що свідчать записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Враховуючи, що визнання недійсним вже припиненого договору не відновить порушені інтереси держави, а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору суборенди не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого за договором, в дохід держави, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури, який просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 в частині відмови у визнанні недійсним договору оренди земельних ділянок і повернення земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в цій частині, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.

Прокурор вважає, що вказане судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального (ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") та процесуального (ст. ст. 76-79, 86, 236 ГПК України) права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Зазначає, оскільки Дергачівська місцева прокуратура не є володільцем або розпорядником інформації щодо надання громадянам у користування земельних ділянок, про порушення вимог земельного законодавства прокурор дізнався після отримання інформації та документів з Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області (лист № 518/104-18 від 25.09.2018). Оскільки необхідні для виявлення порушень норм земельного законодавства документи прокурором отримано 25.09.2018, то саме з цього часу прокурору стало відомо про вказані порушення і він здобув достатні докази на підтвердження матеріально-правових підстав позову та порушення інтересів держави, а відтак і набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права. За доводами скаржника судом першої інстанції довільно розтлумачено та вибірково застосовано норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, що регулювали підстави здійснення та повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, а саме застосовано положення лише ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", що встановлює повноваження прокурора, водночас поза увагою суду залишено положення ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", якою врегульовано порядок проведення перевірок, тобто можливості реалізації передбачених ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" повноважень. Апелянт наголошує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів надходження звернень до органів прокуратури з вимогою проведення перевірки законності спірного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, доказів наявності відповідних рішень колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад тощо з цих питань. Оскільки перевірка спірного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області органами прокуратури не проводилася, постанова прокурора із вказаних питань також не виносилася, у матеріалах справи відсутня, зазначене свідчить про необізнаність прокурора про порушення інтересів держави на той час.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури у повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі № 922/1830/19 - залишити без змін. Відповідач-2 зазначає, що прокурором не спростовано висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо необґрунтованого зволікання прокурора із зверненням до суду з позовною заявою, а також щодо ненадання обґрунтувань, які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідну вимогу про отримання інформації раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами. Зазначає, що прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (а саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову і захисту інтересів держави інформацію. Наголошує, що прокуратура могла довідатися про стверджувані порушення земельного законодавства у будь-який момент з дня прийняття оскаржуваного наказу чи державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, оскільки у прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не було і немає жодних обмежень щодо звернення до органів виконавчої влади для встановлення наявності підстав представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом та процесуальним законодавством, та наявний доступ до Державного реєстру речових прав. Окрім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції, прокуратурою не надавалось пояснень з приводу того, чому прокурор не міг звернутись із листом (запитом) з приводу можливих порушень у 2014 році та в подальшому, а звернувся лише у 2018 році. Відповідач-2 вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм матеріального та процесуального права належним чином досліджено докази та встановлено, що у 2019 році, коли прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з цим позовом, позовна давність вже спливла.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі № 922/1830/19 - залишити без змін. Наголошує, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом. Відповідач-1 зазначає, що місцевий господарський суд з огляду на те, що держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу (16.09.2014), вірно відхилив твердження прокурора, що про спірні обставини останньому стало відомо лише 25.09.2018, отримавши відповідь від відповідача-2 на власний запит від 25.09.2018. Отже, доводи прокурора щодо його обізнаності про спірні обставини лише з моменту отримання інформації від відповідача та те, що саме з цього моменту можна вважати, що він довідався про порушення інтересів держави, відхилені судом першої інстанції з посиланням на положення статті 261 Цивільного кодексу України, з урахуванням встановлених обставин щодо можливості бути обізнаним про порушення прав. За твердженнями відповідача-1 позивачем по справі будь-яких додаткових доказів стосовно обставин, які унеможливлювали подання позовної заяви в терміни з урахуванням позовної давності суду першої інстанції взагалі не надано.

Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції, 05.10.2023, наполягала на доводах та вимогах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Присутня у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник відповідача-1 заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні наголосив на необґрунтованості вимог прокурора, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 - без змін.

Представники відповідача-3 та третьої особи до судового засідання, 05.10.2023, не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення копії ухвали від 18.09.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визначалася обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача-3 та третьої особи.

Крім того, відповідач-3 та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 №2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухинської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га із кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449553863208); земельна ділянка площею 16,5371 га із кадастровим номером 6320886500:02:001:0376, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449572063208); земельна ділянка площею 39,9995 га із кадастровим номером 6320888100:02:001:0096, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443119263208) (т.1, а.с.203).

На підставі зазначеного наказу 29.12.2014 між Головним Управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі строком на 30 років, згідно з яким ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 65,7339 га, розташовані за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухинської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, площею 9,1973 га, земельна ділянка з кадастровим номером 6320886500:02:001:0376 площею 16,5371га, земельна ділянка з кадастровим номером 6320888100:02:001:0096 площею 39,9995га, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п. п. 1, 2, 8 договору) (т.1, а.с.204-206).

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку складає 1448122,14грн.

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п. 15 договору).

Згідно з п. 29 вказаного договору орендар має право, зокрема, передавати орендовані земельні ділянки або їх частину у суборенду без зміни їх цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

За умовами п.42 договору він набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації права оренди, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За фактом передачі спірних земельних ділянок в оренду ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 у 2014 році підписано акт приймання-передачі земельних ділянок згідно з договором оренди землі.

На виконання вищевказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області та договору оренди землі здійснено реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на підставі рішень про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18503870, №18504611, №18502807.

Відповідно до рішення №1 від 10.08.2015 ОСОБА_1 прийнято рішення про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Скосогорівка" на підставі договору оренди від 29.12.2014 б/н (т.2, а.с.41).

На земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка, площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, ОСОБА_1 як засновником зареєстровано ФГ "Скосогорівка" за основним видом діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Визначено юридичну адресу: 62150, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Скосогорівка, вул. Степна, будинок 13-А. Дата запису в реєстрі 11.08.2015; керівник Павловська І.К. (т.2, а.с.42,43).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації від 23.08.2012 №461, від 30.08.2012 №463 ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності в користування для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними ОСОБА_1 та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації.

Згідно з договорами оренди від 11.10.2012 ОСОБА_1 надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років:

загальною площею 2,2 га, земельна ділянка розташована на території Сухининської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер 6320888100:02:001:0242;

загальною площею 1,4 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастрових номер: 6320888800:02:001:0243;

загальною площею 17,5 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:02:001:0178;

загальною площею 28,7060 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0278;

загальною площею 17,1 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0175;

загальною площею 11,8 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0176 (т.1, а.с. 219-235).

Відповідно до листа Відділу у Богодухівському району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 25.09.2018 №518/104-18 за наявною інформацією відділу в користуванні ОСОБА_1 на праві оренди, згідно договорів, знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме:

- договір оренди від 22.02.2010, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення під господарчим двором, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сухининської сільської ради, площею 1,2282 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0227, договір оренди зареєстрований 16.04.2010 за №041068600001, термін дії договору оренди на 49 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 17,50 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0178, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001092, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 28,7060 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0278, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001091, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивськой сільської ради, площею 17,10 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0175, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001090, термін дії договору оренди на 25 років;

??- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 11,80 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0176, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001089, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 1,4 га, кадастровий номер 6320888800:02:001:0243, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001088, термін дії договору оренди на 25 років;

??- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (сіножаті), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Сухининської сільської ради, площею 2,2 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0242, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за №632088884001087, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 29.12.2014, орендодавець ГУ Держземагентства у Харківській області, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, які розташована на території Петропавлівської та Сухининської сільських радах, загальною площею 65,7339 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375 - 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376 - 16,5371 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 - 39,9995 га, договір оренди зареєстрований 31.12.2014, за №№ 8328736, 8329049, 8328159, термін дії договору оренди на 30 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (сіножаті, пасовища), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухининської сільської ради, площею 15,00 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465 га, договір оренди зареєстрований 14.05.2016, за №14505213, термін ді договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухининської сільської ради, площею 41,0026 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0078, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504156, термін, дії договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сазоно - Баланівської сільської ради, площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504941, термін дії договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сазоно - Баланівської сільської ради, площею 40,00 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0758, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504724, термін дії договору оренди на 20 років (т.1,а.с.208,209).

Крім того у вказаному листі ГУ Держгеокадастру у Харківській області зазначено, що інформація про фермерські господарства, засновником яких є ОСОБА_1 , а саме: ФГ "Пік Віп", ФГ "Вертіївка", ФГ "Скосогорівка", ФГ "Сухини", ФГ "Червона Нива", ФГ "Вертіївка-2", ФГ "Сухини-2" у відділі відсутня.

В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі договорів суборенди від 05.02.2016 б/н передала в суборенду ФГ "Скосогорівка" земельні ділянки кадастровий номер 6320886500:02:001:0375 - 9,1973 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151672), кадастровий номер 6320886500:02:001:0376 - 16,5371 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28150465), кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 - 39,9995 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151864) (т.1,а.с.210-216).

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається припинення іншого речового права договорів суборенди від 05.02.2016 б/н на підставі додаткових угод до договорів від 28.11.2017 б/н.

Прокурор вважає, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду вищевказаних земельних ділянок, ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, не перевірило факт повторного звернення відповідача-1 для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів, у зв`язку з чим договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, а земельні ділянки, отримані відповідачем в оренду з порушенням земельного законодавства, підлягають поверненню.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 оскаржується прокурором в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки з підстав невірного застосування судом першої інстанції позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями статті 22 Земельного Кодексу України (тут і далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами другою, третьою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 2-м відповідачем оскаржуваного наказу) унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого Закону встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закону України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

В даному випадку в матеріалах прави відсутні будь-які докази, що звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 обґрунтувано розмір земельної ділянки, яку відповідач-1 просила передати їй в оренду, з урахуванням можливості її обробітку, не надано доказів, що ОСОБА_1 надавалися пояснення та докази щодо перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

В той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримала в оренду строком на 25 років на підставі договорів оренди від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 6320888100:02:001:0242, 6320888800:02:001:0243, 6320888800:02:001:0178, 6320888800:01:001:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176.

Як вбачається із рішення Господарського суду Харківської області від у справі №922/4220/15, після отримання у 2012 році вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1 18.06.2013 зареєстровано ФГ "Червона Нива".

У зв`язку з тим, що до моменту відведення ГУ Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини ГУ Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду спірних земельних ділянок, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання відповідачем-1 на позаконкурсній основі земельні ділянки державної власності в оренду, що дозволило вдповідачу-1 повторно на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Тому, враховуючи, що ГУ Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі відповідачу-1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів здійснене з порушенням норм чинного законодавста.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За умовами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передані в оренду відповідачу-1 з порушенням норм земельного законодавства, а саме поза процедурою земельних торгів.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 ЗК України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 29.12.2014 укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемний в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням предмета та підстав позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску), у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно змінити у вказаній частині, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, судова колегія зазначає про таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у даній справі зазначено, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Хоча земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Як встановлено судом, після отримання ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096, загальною площею 65,7339 га, останньою створено ФГ "Скосогорівка" на базі вищевказаних земельних ділянок.

Отже, після реєстрації ФГ "Скосогорівка" є землекористувачем спірних земельних діялнок.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог у зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Прокурором заявлено позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч. 2 ст. 153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зазначений висновок уточнено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц шляхом викладення його першого речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач-1 отримав у користування за договором оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням земельного законодавства. А тому враховуючи нікчемність договору оренди, ФГ "Скосогорівка" незаконно користується спірними земельними ділянками за відсутності належних правових підстав. Тобто, земельна ділянка 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 із власності орендодавця не вибували, а тому йому, як власнику нерухомого майна, належать права володіння, користування та розпорядження зазначеними ділянками.

ФГ "Скосогорівка" є лише її фактичним користувачем, який порушує права власника майна.

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельними ділянками свідчить про те, що він володіє ними незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позов про повернення земельних ділянок в даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

За таких обставин даний позов є негаторним і позовна давність до вимог такого позову не застосовується.

Разом з тим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав від 11.05.2023 за кадастровими номерами земельних ділянок: 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096 за об`єктом права встановлено, що власником зазначених земельних ділянок є Богодухівська міська рада Харківської області відповідно до актів приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що видані 29.01.2021, про що 09.11.2021 державним реєстратором внесено відповідний запис. Також з вищевказаного витягу вбачається, що Богодухівська міська рада Харківської області є орендодавцем земельних ділянок за кадастровими номерами 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096 за оспорюваним договором оренди від 29.12.2014.

Як зазначалося, негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до позовних вимог прокурор просить повернути земельні ділянки за кадастровими номерами 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096 державі, яка не є власником спірних земельних ділянок.

Тобто, в даному випадку позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок.

Крім того, судова колегія зауважує, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як встановлено судом, відповідно до рішення №1 від 10.08.2015 ОСОБА_1 прийнято рішення про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Скосогорівка" на підставі договору оренди від 29.12.2014 б/н на земельних ділянках сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320886500:02:001:0375, площею 9,1973 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), з кадастровим номером 6320886500:02:001:0376, площею 16,5371 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), з кадастровим номером 6320888100:02:001:0096, площею 39,9995 га, сільськогосподарські угіддя (рілля) суб`єкт господарювання ФГ "Скосогорівка".

ОСОБА_1 як засновником зареєстровано ФГ "Скосогорівка" за основним видом діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Визначено юридичну адресу: АДРЕСА_1 . Дата запису в реєстрі 11.08.2015; керівник Павловська І.К.

Отже, після державної реєстрації ОСОБА_1 на базі земельних ділянок з кадастровими номерами 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096 ФГ "Скосогорівка" останнє стало користувачем вказаних земельних ділянок, а права й обов`язки орендаря цих земельних ділянок за договором оренди землі перейшли до відповідача-3.

Проте, прокурором заявлена позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в той час коли користувачем спірних земельних ділянок є ФГ "Скосогорівка".

Тобто, вказана позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає зміні в його мотивувальній частині, а апеляційна скарга прокурора - частковому задоволенню.

Враховуючи висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення із залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч.1 ст. 277, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3.В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі №922/1830/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 11.10.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Дата ухвалення рішення05.10.2023
Оприлюднено13.10.2023
Номер документу114084805
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/1830/19

Ухвала від 27.12.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ємельянова О.О.

Ухвала від 22.11.2023

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Пільков Костянтин Миколайович

Окрема думка від 22.11.2023

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Пільков Костянтин Миколайович

Ухвала від 13.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 31.10.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тихий Павло Володимирович

Ухвала від 23.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ємельянова О.О.

Постанова від 05.10.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 29.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 18.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 06.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні