Постанова

від 17.09.2024 по справі 922/1830/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1830/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Шапки І. М. (прокурор за посвідченням),

відповідача-1 - Надьон О. В. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 (суддя Ємельянова О. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (судді: Бородіна Л. І. - головуючий, Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до: 1) ОСОБА_1 , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Фермерського господарства "Скосогорівка",

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Богодухівської міської ради Харківської області,

про визнання недійсним договору, скасування рішення, повернення земельних ділянок.

Вступ

1. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

1.1. Чи є договір оренди землі, укладений до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, недійсним (оспорюваним) чи нікчемним, за умов повторного надання земельної ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства;

1.2. Хто є відповідачем за вимогою про повернення земельної ділянки внаслідок визнання недійсним договору оренди землі коли земельна ділянка надавалася фізичній особі для створення фермерського господарства, ця фізична особа чи створене нею фермерське господарство;

Короткий зміст і підстави позовних вимог

2. У червні 2019 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Скосогорівка" (далі - ФГ "Скосогорівка" про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31.12.2014 № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди від 31.12.2014 № 8328159 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, за ОСОБА_1 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.12.2016 № 13178167 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.02.2016 № 13177487 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 05.02.2016 № 13178714 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування ОСОБА_1 на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялися земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними між нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких ОСОБА_1 надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому ОСОБА_1 фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 (суддя Прохоров С. А.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Россолов В. В., Шутенко І. А.), відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову.

5. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022:

1) касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково;

2) постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 змінено у мотивувальних частинах, викладено їх у редакції цієї постанови щодо відмови у задоволенні позовних вимог про:

- скасування рішень про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, від 31.12.2014 № 18504611, від 31.12.2014 № 18502807, від 09.02.2016 № 28151672, від 09.02.2016 № 28150465, від 09.02.2016 № 28151864;

- про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ;

3) постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

4) у частині зазначених вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на положення статей 31, 93, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерські господарства" мотивоване тим, що ОСОБА_1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, тому вона не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, шляхом повторного звернення у 2014 році для отримання земельних ділянок у спрощеному порядку. Відповідачами не спростовано доводів прокурора про отримання у користування інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою, а тому отримання ОСОБА_1 в подальшому на позаконкурсній основі спірних земельних ділянок (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) суперечить вимогам законодавства, оскільки повторне звернення у 2014 році щодо надання земельних ділянок мало б відбутись на конкурентних засадах через участь у торгах. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні земельні ділянки, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання спірного договору оренди недійсним та повернення земельних ділянок у державну власність.

Разом з тим, розглянувши клопотання прокурора про визнання поважною причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення його, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора та частково задовольнив клопотання першого та другого відповідачів про застосування позовної давності до вимог прокурора, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів суборенди землі від 05.02.2016, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок, судом зазначено, що на час звернення прокурора до суду із цим позовом договори суборенди землі від 05.02.2016 розірвано, про що свідчать записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Враховуючи, що визнання недійсним вже припиненого договору не відновить порушені інтереси держави, а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору суборенди не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого за договором, в дохід держави, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 залишено без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанову мотивовано тим, що оскільки ГУ Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що отримання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів здійснене з порушенням норм чинного законодавства. Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 29.12.2014 укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий договір відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним, тому позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014 задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позов у цій справі є негаторним і позовна давність до вимог такого позову не застосовується. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок, оскільки держава не є власником спірних земельних ділянок, а власником зазначених земельних ділянок стала Богодухівська міська рада Харківської області. До того ж, на думку суду апеляційної інстанції, прокурором заявлена позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в той час коли користувачем спірних земельних ділянок є ФГ "Скосогорівка", тобто зазначена позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі № 922/1830/19 та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги прокурора: 1) визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2014, укладений між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , щодо оренди земельних ділянок площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; 2) зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що:

1) судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано:

- статтю 261 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №405/4999/15-ц, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020у справі № 310/4139/13, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16;

- статтю 267 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц;

- статті 261, 267 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц;

- статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18;

2) судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано:

- статтю 391 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19;

- статті 14, 73, 74, ч. 1 та пункти 4, 5 частини 3 статті 162, частини 1 статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20;

- статті 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 116, 121, 123, 134 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-у, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц. від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19;

- статтю 131-1 Конституції України, статті 4 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

При цьому скаржник наголошує на тому, що ФГ "Скосогорівка" не може на законних підставах користуватися спірними земельними ділянками, а тому вимогу позову про повернення зазначених земельних ділянок прокурором правомірно пред`явлено до ОСОБА_1 - особи, яка за відсутності визначених Законом України "Про фермерське господарство" підстав набула право оренди на спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства на пільгових умовах (поза конкурсом). А той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. ГУ Держземагенства у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 922/1830/19 та зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 922/1830/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 прийнято постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 922/1830/19, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.09.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Наказом ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухинської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449553863208); земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449572063208); земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.09.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443119263208).

13. На підставі зазначеного наказу 29.12.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 30 років, за умовами якого:

- ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 65,7339 га, розташовані за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухинської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області, а саме: земельну ділянку площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, сільськогосподарські угіддя (рілля) (пункти 1, 2, 8).

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку складає 1 448 122,14 грн (пункт 5);

- земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14);

- цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (пункт 15);

- орендар має право, зокрема, передавати орендовані земельні ділянки або їх частину у суборенду без зміни їх цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем (пункт 29);

- договір набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації права оренди, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". (пункт 42).

14. За фактом передачі спірних земельних ділянок в оренду ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 у 2014 році підписано акт приймання-передачі земельних ділянок згідно з договором оренди землі.

15. На виконання зазначених наказу ГУ Держземагенства у Харківській області та договору оренди землі здійснено реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на підставі рішень про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, № 18504611, № 18502807.

16. Відповідно до рішення від 10.08.2015 № 1 ОСОБА_1 прийнято рішення про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Скосогорівка" на підставі договору оренди від 29.12.2014.

17. На земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка, площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, ОСОБА_1 як засновником зареєстровано ФГ "Скосогорівка" за основним видом діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Визначено юридичну адресу: АДРЕСА_1 . Дата запису в реєстрі - 11.08.2015; керівник - ОСОБА_1 .

18. На підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації від 23.08.2012 № 461, від 30.08.2012 № 463 ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності в користування для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними ОСОБА_1 та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації.

19. Згідно з договорами оренди від 11.10.2012 ОСОБА_1 надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років:

- загальною площею 2,2 га, земельна ділянка розташована на території Сухининської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер 6320888100:02:001:0242;

- загальною площею 1,4 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастрових номер: 6320888800:02:001:0243;

- загальною площею 17,5 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:02:001:0178;

- загальною площею 28,7060 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0278;

- загальною площею 17,1 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0175;

- загальною площею 11,8 га, земельна ділянка розташована на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0176.

20. За змістом листа Відділу у Богодухівському району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 25.09.2018 № 518/104-18 за наявною інформацією відділу в користуванні ОСОБА_1 на праві оренди, відповідно до договорів, перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме:

- договір оренди від 22.02.2010, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення під господарчим двором, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сухининської сільської ради, площею 1,2282 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0227, договір оренди зареєстрований 16.04.2010 за № 041068600001, термін дії договору оренди на 49 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 17,50 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0178, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001092, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 28,7060 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0278, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001091, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивськой сільської ради, площею 17,10 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0175, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001090, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 11,80 га, кадастровий номер 6320888800:01:001:0176, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001089, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовище), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоно Нивської сільської ради, площею 1,4 га, кадастровий номер 6320888800:02:001:0243, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001088, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 11.10.2012, орендодавець Богодухівська районна державна адміністрація, земельна ділянка сільськогосподарського призначення (сіножаті), для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Сухининської сільської ради, площею 2,2 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0242, договір оренди зареєстрований 01.11.2012 за № 632088884001087, термін дії договору оренди на 25 років;

- договір оренди від 29.12.2014, орендодавець ГУ Держземагентства у Харківській області, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, які розташована на території Петропавлівської та Сухининської сільських радах, загальною площею 65,7339 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375 - 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376 - 16,5371 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 - 39,9995 га, договір оренди зареєстрований 31.12.2014, за №№ 8328736, 8329049, 8328159, термін дії договору оренди на 30 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (сіножаті, пасовища), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухининської сільської ради, площею 15,00 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465 га, договір оренди зареєстрований 14.05.2016, за № 14505213, термін ді договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухининської сільської ради, площею 41,0026 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0078, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504156, термін, дії договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сазоно - Баланівської сільської ради, площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504941, термін дії договору оренди на 20 років;

- договір оренди від 27.04.2016, орендодавець ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сазоно - Баланівської сільської ради, площею 40,00 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0758, договір оренди зареєстрований 14.05.2016 № 14504724, термін дії договору оренди на 20 років.

21. Крім того у зазначеному листі ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомлено, що інформація про фермерські господарства, засновником яких є ОСОБА_1 , а саме: ФГ "Пік Віп", ФГ "Вертіївка", ФГ "Скосогорівка", ФГ "Сухини", ФГ "Червона Нива", ФГ "Вертіївка-2", ФГ "Сухини-2" у відділі відсутня.

22. В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі договорів суборенди від 05.02.2016 б/н передала в суборенду ФГ "Скосогорівка" земельні ділянки: кадастровий номер 6320886500:02:001:0375 - 9,1973 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672), кадастровий номер 6320886500:02:001:0376 - 16,5371 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465), кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 - 39,9995 га (рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864).

23. Крім того з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається припинення іншого речового права - договорів суборенди від 05.02.2016 б/н на підставі додаткових угод до договорів від 28.11.2017 б/н.

24. Прокурор вважає, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду спірних земельних ділянок, ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, не перевірило факт повторного звернення відповідача-1 для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів, у зв`язку з чим договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, а земельні ділянки, отримані відповідачем в оренду з порушенням земельного законодавства, підлягають поверненню.

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо процесуального статусу прокурора у цій справі

27. Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

29. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

30. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

31. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

32. Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

33. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

34. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

35. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

36. Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

37. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

39. У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

40. Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

41. Верховний Суд, перевіряючи висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, а саме про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Щодо нікчемності або оспорюваності (недійсності) договору оренди земельної ділянки наданої для створення фермерського господарства

42. Предметом касаційного оскарження є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні недійсним договір оренди землі від 29.12.2014 та зобов`язанні ОСОБА_1 повернути державі спірні земельні ділянки. При цьому суд першої інстанції відмовив у цій частині позову через застосування позовної давності за заявою відповідача-2, а суд апеляційної інстанції - через визнання договору оренди землі від 29.12.2014 нікчемним в силу положень частин 1, 2 статті 228 ЦК України, а позовну вимогу про визнання його (договору) недійсним визнав неналежним способом захисту права чи інтересу позивача.

43. Варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.

44. З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

45. Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

46. При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

47. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи громадянин отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, тому визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування зазначеної норми. Однак, Верховний Суд при цьому акцентував, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21.

48. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що договір оренди землі від 29.12.2014 є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримала спірні земельні ділянки до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) з метою, визначеною Законом України "Про фермерське господарство" не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства (зокрема, перевірки дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство). Таким чином, спірний договір оренди землі від 29.12.2014 є оспорюваними. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, від 21.05.2024 у справа № 622/1061/21, від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, який колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати.

49. До того ж Суд звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у цій справі договір оренди землі від 29.12.2014 не визнавався нікчемним (недійсність, якого встановлена законом і є очевидною), а справу № 922/1830/19 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у частині, зокрема, позовних вимог про визнання недійсним зазначеного договору, для того, щоб суди під час нового розгляду справи з`ясували дійсне волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами. Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду свідчать про те, що спірний договір оренди землі від 29.12.2014 є саме оспорюваним, оскільки судам слід встановити відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону.

50. Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у цій справі переглядаючи справу в частині позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним не виснувала про нікчемність правочину, хоча відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду суд має самостійно дати оцінку дійсності правочину якщо суд дійде висновку про його нікчемність. В такому випадку суд має зазначити про це в мотивувальній частині судового рішення і відповідно до цього висновку вирішити спір (див. наприклад пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №359/10663/18).

51. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у цій справі, керуючись вищенаведеною практикою Верховного Суду здійснив самостійну оцінку договору оренди землі та дійшов висновку про його нікчемність. При цьому суд апеляційної інстанції мотивуючи свій висновок про нікчемність договору оренди землі посилався на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, в якій Верховний Суд зазначив, що неконкурентне надання землі у користування порушує публічний порядок.

52. Водночас заслуговує на увагу те, що на момент перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у цій справі та винесення постанови від 05.10.2022, правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020, яку застосував суд апеляційної інстанції вже існувала, але не була застосована Великою Палатою Верховного Суду.

53. Звідси можна дійти висновку, що Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що договір оренди землі укладений в період коли законодавством загалом допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, за умов повторного надання земельної ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства є оспорюваним, чим і спростовуються висновки апеляційної інстанції у цій справі про нікчемність договору оренди землі.

54. Таким чином, врахувавши встановлені судами попередніх інстанцій ключові для цієї справи обставини, Верховний Суд вважає, що повторна реалізація громадянкою ( ОСОБА_1 ) права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, передбаченого положеннями статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду вона мала можливість використати лише один раз. У зв`язку із цим, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га, кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Щодо позовної давності

55. Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

56. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

57. Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

58. Відповідно до вимог статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

59. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

60. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

61. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

62. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Звідси Верховний Суд робить висновок, що оскільки держава вступає у цивільні правовідносини та має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками, набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, а поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах, то початок перебігу позовної давності для держави почався з того моменту коли відповідний орган держави (ГУ Держземагенства у Харківській області) видав наказ або уклав договір оренди землі.

63. У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, на яку міститься посилання у касаційній скарзі як на приклади застосування норм права, сформульовано висновки про те, що за змістом статті 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Отже, за змістом частини 1 статті 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

64. Як слушно зауважив суд першої інстанції, станом на момент прийняття оспорюваного наказу 16.09.2014 та укладення договору оренди 29.12.2014 у органів прокуратури були необхідні повноваження для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття спірного наказу та укладення договорів.

65. При цьому, згідно з Законом України "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, обсяг повноважень прокуратури було зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 № 159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 № 3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

66. Однак, як встановив суд першої інстанції, із матеріалів справи не вбачається обґрунтувань, яким чином зазначені обставини вплинули на можливість прокурора своєчасно дізнатися про винесення спірного наказу від 16.09.2014 та укладання договору оренди від 29.12.2014.

67. При цьому як зазначає прокурор, Богодухівський відділ Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області про порушення вимог земельного законодавства дізнався після отримання інформації з Богодухівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.09.2018 № 518/104-18, таким чином початок перебігу позовної давності, на думку прокурора, слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства.

68. Проте прокурором жодним чином не обґрунтовано зволікання із зверненням до господарського суду із позовною заявою. Крім того, прокурором не наведено жодного мотивування, чому Богодухівський відділ Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з вимогою про отримання інформації звернувся у 2018 році, та які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідну вимогу раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

69. В органів прокуратури, починаючи з 16.09.2014, були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин зроблено не було.

70. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважних причин пропуску прокурором позовної давності, у зв`язку із чим у задоволенні відповідного клопотання останнього місцевий суд відмовив обґрунтовано.

71. З огляду на висновки Верховного Суду про відсутність правових підстави для задоволення позову у цій справі, колегія суддів вважає недоречними доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування позовної давності.

Щодо належного відповідача у справі за позовом про повернення земельної ділянки

72. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

73. З моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

74. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).

75. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

76. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення від 10.08.2015 № 1 ОСОБА_1 прийнято рішення про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Скосогорівка" на підставі договору оренди від 29.12.2014 б/н на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, площею 9,1973 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, площею 16,5371 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, площею 39,9995 га, сільськогосподарські угіддя (рілля) суб`єкт господарювання ФГ "Скосогорівка".

ОСОБА_1 як засновником зареєстровано ФГ "Скосогорівка" за основним видом діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; визначено юридичну адресу: АДРЕСА_1 . Дата запису в реєстрі - 11.08.2015; керівник - ОСОБА_1 .

77. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що після державної реєстрації ОСОБА_1 на базі земельних ділянок, кадастрові номери 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096, ФГ "Скосогорівка", останнє стало користувачем спірних земельних ділянок, тому до нього перейшли й права та обов`язки орендаря цих земельних ділянок за договором оренди землі.

78. Однак прокурор заявив позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в той час коли користувачем спірних земельних ділянок є ФГ "Скосогорівка", тобто така позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

79. При цьому колегія суддів також враховує, що чинним ГПК України передбачена заміна судом відповідача на належного або залучення іншого співвідповідача виключно за клопотанням позивача. За власною ініціативою суду без відповідного клопотання позивача господарський суд не уповноважений здійснювати зазначені процесуальні дії.

80. Проте прокурор як позивач не використав своє право, а навпаки наполягав на позовних вимогах про повернення спірних земельних ділянок саме до ОСОБА_1 - особи, яка за відсутності визначених Законом України "Про фермерське господарство" підстав набула право оренди на спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства на пільгових умовах (поза конкурсом).

81. Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

83. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

84. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанції про наявність підстав для відмови у позові з мотивів, наведених у цій постанові, а саме пропуску позовної давності за вимогою щодо визнання недійсним договору оренди землі за умови недоведеності поважності причин пропуску прокурором позовної давності та подання позову про повернення земельної ділянки до неналежного відповідача, що виключає можливість задоволення касаційної скарги.

85. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, хоча й отримали часткове підтвердження після відкриття касаційного провадження, проте з мотивів, наведених у цій постанові, зазначені доводи скаржника загалом не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

86. За таких обставин, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з мотивів викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

87. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 922/1830/19 залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай