Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/6556/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/6556/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/6556/23

За позовом Комунального підприємства «Луцькреклама» (43016, м. Луцьк, вул.. Л. Українки, 28; ідентифікаційний код: 32964234)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБОРД» (04070, м. Київ, вул.. Ігорівська, 14а; ідентифікаційний код: 32386534)

про стягнення 1 362 965, 05 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Пилипчук І. Л. - адвокат, довіреність №б/н від 30.06.2023;

Від відповідача: Кліндухов П. В. - адвокат, ордер серії ВА №1057526 від 11.07.2023;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Луцькреклама» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБОРД» (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №01-02/06ТК від 01.04.2020 у розмірі 1 623 085, 65 грн.

01.05.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 01.05.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2023 від позивача надійшла заява, якою позивач частково усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 01.05.2023, а також про зменшення позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України. Зокрема, позивач здійснив новий розрахунок пені, на підставі якого позивач вже просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 891, 39 грн (в позовній заяві позивач просив стягнути пеню в розмірі 280 011, 99 грн).

12.06.2023 суд відкрив провадження у справі , розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.07.2023, а також зобов`язав позивача повторно подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із додаванням всіх доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги (докази, що підтверджують надіслання/надання відповідачеві спірних рахунків-фактур).

28.06.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 надійшла заява.

04.07.2023 засобами електронної пошти без ЕЦП та 07.07.2023 поштою через канцелярію суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.07.2023 засобами електронної пошти без ЕЦП та 12.07.2023 поштою через канцелярію суду від позивача надійшла заява-клопотання про долучення письмових доказів.

У судовому засіданні 11.07.2023 суд на місці ухвалив зобов`язати представника відповідача на наступне судове засідання надати належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги на підставі якого був виписаний ордер; відмовити у задоволенні клопотання позивача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Волинської області у зв`язку з відсутністю у Господарського суду міста Києва необхідних технічних умов та роз`яснити сторонам про їх право брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції в порядку передбаченому статтею 197 ГПК України з використанням власних технічних засобів; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання направити відповідачу позовну заяву, оскільки, в матеріалах справи наявні докази щодо направлення позивачем відповідачу позовної заяви; встановити відповідачу новий строк для подачі відзиву на позовну заяву до 19.07.2023; відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2023.

17.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

25.07.2023 через Електронний суд та 27.07.2023 засобами поштового зв`язку до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 27.07.2023 суд на місці ухвалив зобов`язати відповідача надати роздруківки нормативно-правового акта (на який посилається представник відповідача) з офіційного веб-сайту Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні на 05.09.2023.

28.08.2023 суд ухвалою-викликом повідомив сторін про зняття з розгляду справи №910/6556/23, розгляд якої призначений на 05.09.2023, та про визначення нової дати розгляду справи на 21.09.2023.

29.08.2023 та 11.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.09.2023 представник відповідача на виконання вимог протокольної ухвали від 28.08.2023 надав суду докази, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в даному судовому засіданні. Заслухавши, вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також заслухавши виступ у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні вимоги та заперечення, що викладені у заявах по суті справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.04.2020 між КП «Луцькреклама» (надалі - позивач, уповноважена особа) та ТОВ «БІГБОРД» (надалі - відповідач, розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено Договір №01-02/06ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (ЗЗР) (надалі - Договір) в межах Луцької територіальної громади.

Додатком №1 від 01.04.2020 року до Договору є Адресна програма розміщення усіх ЗЗР відповідача, де зазначені адреси, розміри рекламних конструкцій та вартість їх розміщення з врахуванням зональності та розмірів.

Враховуючи те, що Дозволи на розміщення ЗЗР мають різні терміни дії, між Позивачем та Відповідачем до вищевказаного основного Договору було підписано: Додаток №2 від 05.05.2020, Додаток № 3 від 09.06.2020, Додаток № 5 від 01.10.2020, Додаток № 6 від 02.11.2020, Додаток № 7 від 01.12.2020, Додаток № 8 від 12.01.2021, Додаток №11 від 20.10.2021, Додаток №13 від 06.12.2021.

Нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади проводиться у відповідності до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 774-1 від 04.12.2019 яким затверджено «Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».

01.12.2021 виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийняте рішення №981-1 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 774-1 від 04.12.2019 «Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 981-1 від 01.12.2021 між позивачем та відповідачем був укладений Додатковий Договір № 1 від 04.01.2022 року та Додаток № 1 від 04.01.2022 року до Договору № 01-02/06 від 01.04.2020 року.

Як вказує позивач, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в країні та на виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №173-1 від 23.03.2022р., розмір плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами було змінено шляхом зменшення вартості на 50% від повної вартості починаючи з 24 лютого 2022 року. Таким чином, відповідачу нараховується лише половина вартості суми.

Згідно умов вказаного Договору (п. 3.2.) відповідач зобов`язався щомісячно (не пізніше останнього робочого дня поточного місяця) оплачувати послуги, однак належним чином не виконував взяті зобов`язання у період з січня 2022 по березень 2023 в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 1 343 073, 66 грн.

Крім того, у зв`язку з прострочення сплати суми основного боргу, позивач керуючись пунктом 3.9. Договору нарахував пеню за період прострочення з 01.11.2022 по 20.04.2023 у розмірі 19 891, 39 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основної заборгованості за січень 2022 - березень 2023 у розмірі 1 343 073, 66 грн, а також пені у розмірі 19 891, 39 грн за період прострочення з 01.11.2022 по 20.04.2023.

3. Доводи позивача щодо суті позову.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов п. 3.2. Договору в частині повної та своєчасної оплати послуг за тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами у розмірі 1 343 073, 66 грн (з урахуванням часткової оплати проведеної в січні 2022 та зменшеного на 50 % розміру плати з 24.02.2022).

У відповіді на відзив позивач додаткового зазначає, що постанова КМУ від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах сторін, оскільки звільнення сплати на період воєнного стану від періодичних платежів стосується плати за видачу дозвільних документів, а не договірної плати - періодичних платежів за Договорами на розміщення ЗЗР.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

Відповідач стверджує, що Договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами, на нашу думку є невід`ємною частиною Дозволу на розміщення ЗЗР. Відповідно до постанови КМУ від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» строки дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжується на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються;

Отже, на думку відповідача, на підставі постанови КМУ від 18.03.2022 №314 всі платежі за Договором на розміщення ЗЗР відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку з наявність чи відсутністю прострочення з боку відповідача щодо сплати щомісячних платежів за розміщення ЗЗР у період з січня 2022 по березень 2023.

З огляду на предмет та підстави позову, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору: чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін постанова КМУ від 18.03.2022 №314, а відтак, чи настав строк оплати відповідачем наданих у січні 2022-березні 2023 послуг та чи вірно нарахована позивачем пеня за прострочення виконання зобов`язань відповідачем?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що розміщення об`єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила розміщення зовнішньої реклами) дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «БІГБОРД» надані/продовжені дозволи на розміщення зовнішньої реклами, що містяться в томі 1 а. с. 27-49.

З огляду на правову природу укладеного Договору тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами №01-02/06ТК від 01.04.2020 вказаний договір фактично є договором оренди місць розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності.

Також між сторонами підписано адресні переліки, які є невід`ємними частинами договору, та в яких зазначено адреси рекламних засобів.

Згідно п. 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно п. 3.1. договору, плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих Уповноваженою особою.

Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади затверджено рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №774-1 від 04.12.2019 з подальшими змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №981-1 від 01.12.2021.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3.та п. 3.4. договору, плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування Плати, яка вказана по кожному ЗЗР у Додатку до цього Договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради.

Нарахування Плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі Дозволу. На суму Плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання Дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому Договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

Тобто, за умовами укладено між сторонами договору, обов`язок з отримання рахунку на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР покладений на відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:

за січень 2022: рахунок №87 від 18.01.2022 на суму 2 608, 33 грн та рахунок №109 від 28.01.2022 на суму 224 718, 94 грн;

за лютий 2022: рахунок №257 від 14.02.2022 на суму 192 002, 87 грн та рахунок №322 від 14.02.2022 на суму 13 599, 42 грн;

за березень 2022: рахунок №469 від 31.03.2022 на суму 53 913, 84 грн та рахунок №470 від 31.03.2022 на суму 5 135, 15 грн;

за квітень 2022: рахунок №528 від 18.04.2022 на суму 87 844, 45 грн та рахунок №529 від 18.04.2022 на суму 6 221, 96 грн;

за травень 2022: рахунок №710 від 17.05.2022 на суму 87 844, 45 грн та рахунок №755 від 17.05.2022 на суму 6 221, 96 грн;

за червень 2022: рахунок №861 від 15.06.2022 на суму 92 566, 29 грн;

за липень 2022: рахунок №1007 від 12.07.2022 на суму 94 066, 41 грн;

за серпень 2022: рахунок №1155 від 15.08.2022 на суму 93 121, 70 грн;

за вересень 2022: рахунок №1301 від 15.09.2022 на суму 92 530, 06 грн;

за жовтень 2022: рахунок №1445 від 11.10.2022 на суму 92 979, 61 грн;

за листопад 2022: рахунок №1561 від 07.11.2022 на суму 92 979, 61 грн;

за грудень 2022: рахунок №1740 від 12.12.2022 на суму 80 568, 32 грн;

за січень 2023: рахунок №78 від 17.01.2023 на суму 87 397, 62 грн;

за лютий 2023: рахунок №225 від 07.02.2023 на суму 82 687, 42 грн;

за березень 2023: рахунок №372 від 10.03.2023 на суму 82 587, 42 грн.

Щодо виставлення позивачем та отримання відповідачем вищеперелічених рахунків останній не заперечує.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що договір тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами є невід`ємною частиною строкового документу дозвільного характеру, а тому всі щомісячні (періодичні, чергові) платежі за ним відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.

З приводу вказаних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Відповідно до підпункту 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Суд зазначає, що у даному випадку плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами стягується позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 01-02/06 тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020, який є чинним.

Отже, копія дозволу є невід`ємною частиною Договору, а не навпаки, як помилково стверджує відповідач, та згаданою вище постановою КМУ було продовжено на період дії воєнного стану строк дії дозвільних документів та відстрочено сплату адміністративних платежів за видачу таких дозвільних документів, що жодним чином не стосується договірних відносин сторін у сфері надання місця для розміщення зовнішньої реклами.

При цьому, суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).

Тобто, відповідачу з 24.02.2022 повинна нараховуватись плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у розмірі 50 % від повної вартості.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи рахунки на оплату за лютий 2022, суд встановив, що позивачем не враховано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 та здійснено нарахування плати за 24.02.2022-28.02.2022 у повній вартості.

Про вказане свідчить виставлений рахунок за лютий 2022 №257 від 14.02.2022 на суму 192 002, 87 грн та рахунок за лютий 2022 №322 від 14.02.2022 на суму 13 599, 42 грн. В той час як вже за березень 2022 виставлено рахунок №469 від 31.03.2022 на суму 59 913, 84 грн та рахунок №470 від 31.03.2022 на суму 5 135, 15 грн, тобто в березні 2022 виставлені рахунки, сума яких майже втричі менша, аніж сума рахунків за лютий 2022.

Отже, суд, здійснивши перерахунок вартості плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за лютий 2022, з урахуванням зменшення плати на 50 % за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022, встановив наступне:

плата згідно рахунку за лютий 2022 №257 від 14.02.2022 мала б становити 174 859, 74 грн (192 002, 87 грн/28= 6 857, 24 грн за 1 день; 6 857, 24 грн*23 дні = 157 716, 64 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022); 6 857, 24 грн/2= 3 428, 62 грн; 3 428, 62 грн*5 днів = 17 143, 10 грн (за період з 24.02.2022 по 28.02.2022), а не 192 002, 87 грн як зазначає позивач;

плата згідно рахунку за лютий 2022 №322 від 14.02.2022 мала б становити 12 385, 07 грн (13 599, 42 грн/28 = 485, 69 грн за 1 день; 485, 69 грн* 23 дні = 11 170, 87 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022); 485, 69 грн/2= 242, 84 грн; 242, 84 грн* 5 днів = 1 214, 20 грн (за період з 24.02.2022 по 28.02.2022), а не 13 599, 42 грн як зазначає позивач;

Щодо інших наявних в матеріалах справи рахунків вартості плати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР за січень, березень 2022-березень 2023 у розмірі 1 365 893, 54 грн, суд встановив, що при розрахунку плати позивачем враховано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022, а також Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №774-1 від 04.12.2019 з подальшими змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №981-1 від 01.12.2021.

Відповідач, в свою чергу, не подав суду контррозрахунок плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у спірний період.

Отже, загальний розмір плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за січень 2022-березень 2023 згідно умов Договору №01-02/06ТК від 01.04.2020 мав би становити 1 553 138, 35 грн.

Крім того, як вказує позивач та не заперечується відповідачем у відзиві, ним за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів було сплачено на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 228 422, 17 грн, згідно платіжних доручень №2 та №10695 від 31.01.2022.

Таким чином, згідно пункту 3.2. Договору строк плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за січень 2022-березень 2023 на момент розгляду даної справи настав та становить 1 324 716, 18 грн, а не 1 343 073, 66 грн як зазначає позивач.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01-02/06ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі, що визначений судом та становить 1 324 716, 18 грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 19891, 39 грн - пені за період з 01.11.2022 по 20.04.2023.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.9. Договору визначено, що за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши наведений розрахунок пені, доданий до позовної заяви, в новій редакції на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 01.05.2023 (том 1, а.с. 112), суд встановив, що позивач нараховує пеню лише за періоди прострочення плати за листопад 2022-лютий 2023 (а не за всі періоди прострочення починаючи з січня 2022).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений без урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання згідно п. 3.2. Договору.

Зокрема, згідно пункту 3.2. Договору - розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Так, позивач нараховує пеню наступним чином:

за прострочення строку оплати наданих послуг за листопад 2022 у розмірі 92 979, 61 грн з 01.11.2022 по 30.11.2022, пеня становить 3 821, 07 грн;

за прострочення строку оплати наданих послуг за грудень 2022 у розмірі 80 568, 32 грн з 01.12.2022 по 31.12.2022, пеня становить 3 421, 39 грн;

за прострочення строку оплати наданих послуг за січень 2023 у розмірі 87 397, 62 грн з 01.01.2023 по 31.01.2023, пеня становить 3 711, 40 грн;

за прострочення строку оплати наданих послуг за лютий 2023 у розмірі 82 587, 42 грн з 01.02.2023 по 20.04.2023, пеня становить 8 937, 53 грн;

Проте, згідно порядку настання строку оплати, що визначений пунктом 3.2. Договору, початки періодів прострочення, а отже і періоди нарахування пені мали б бути розраховані наступним чином:

строк оплати наданих послуг за листопад 2022 у розмірі 92 979, 61 грн настав 30.11.2022 (останній робочий день поточного місяця), а прострочення настало з 01.12.2022, а не з 01.11.2022 як зазначає позивач;

строк оплати наданих послуг за грудень 2022 у розмірі 80 568, 32 грн настав 30.12.2022 (останній робочий день поточного місяця), а прострочення настало з 31.12.2022, а не з 01.12.2022 як зазначає позивач;

строк оплати наданих послуг за січень 2023 у розмірі 87 397, 62 грн настав 31.01.2023 (останній робочий день поточного місяця), а прострочення настало з 01.02.2023, а не з 01.01.2023 як зазначає позивач;

строк оплати наданих послуг за лютий 2023 у розмірі 82 587, 42 грн настав 28.02.2023 (останній робочий день поточного місяця), а прострочення настало з 01.03.2023, а не з 01.02.2023 як зазначає позивач.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення пені за прострочення сплати наданих послуг у листопаді 2022, оскільки за висновками суду відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку зі сплати наданих послуг у листопаді 2022 лише з 01.12.2022, в той час як кінцевим періодом прострочення позивач визначає дату 30.11.2022 (тобто останній день строку оплати). Так само, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення пені за прострочення сплати наданих послуг у січні 2023, оскільки суд встановив, що прострочення сплати за такий період настало з 01.02.2023, в той час як кінцевим періодом прострочення позивач визначає дату 31.01.2023 (тобто останній день строку оплати).

Суд звертає увагу позивача, що суд не вправі порушувати принцип змагальності сторін та виходити в рішенні за межі позовних вимог, в тому числі шляхом самостійного встановлення кінцевих дат періодів прострочення, що прямо зазначено у ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Таким чином, суд здійснює власний розрахунок пені за допомогою ІПС «Прецедент» в межах періодів прострочення сплати наданих послуг у грудні 2022 та лютому 2023 з першого дня прострочення, які визначені судом у відповідності до умов договору, та по кінцеві дати розрахунків, що визначені позивачем, а саме:

на суму 80568, 32 грн з 31.12.2022 по 31.12.2022 (за один день прострочення);

на суму 82587, 42 грн з 01.03.2023 по 20.04.2023;

За розрахунками суду загальний розмір пені за прострочення сплати наданих послуг у грудні 2022 та лютому 2023 становить 5 880, 18 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 324 716, 18 грн та пені у розмірі 5 880, 18 грн.

6. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку з тим, що позивач зменшив позовні вимоги з 1 623 085, 65 грн до 1 362 965, 05, сума сплаченого судового збору в частині зменшених позовних вимог (3 901, 81 грн) за клопотанням позивача має бути повернена останньому.

Усуваючи недоліки позову та зменшуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві (нова редакція), що надійшла до суду разом із заявою в порядку статті 46 ГПК України 11.05.2023, просив суд повернути йому суму переплаченого судового збору.

Таким чином, суд дійшов до висновку повернути позивачу судовий збір в розмірі 3 901, 81 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Іншу частину судового збору (в частині задоволених позовних вимог) суд відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача, як на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Про понесення будь-яких інших судових витрат сторони суд не повідомляли.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Луцькреклама» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБОРД» про стягнення 1 362 965, 05 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБОРД» (04070, м. Київ, вул.. Ігорівська, 14а; ідентифікаційний код: 32386534) на користь Комунального підприємства «Луцькреклама» (43016, м. Луцьк, вул. Л. Українки, 28; ідентифікаційний код: 32964234) 1 324 716 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн 18 коп. - основного боргу, 5 880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 18 коп. - пені, а також 20 444 (двадцять тисяч чотириста сорок чотири тисячі) грн 47 коп. - судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення з відповідача 18 357, 48 грн основного боргу та 14 011, 21 грн пені - відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству «Луцькреклама» (43016, м. Луцьк, вул.. Л. Українки, 28; ідентифікаційний код: 32964234) з Державного бюджету України 3 901 (три тисячі дев`ятсот одна) грн 81 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №274 від 24.03.2023.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.10.2023.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких