Рішення

від 29.09.2023 по справі 371/476/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.09.2023 Єдиний унікальний № 371/476/21 провадження № 2/371/87/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року м. Миронівка

ЄУН 371/476/21

Провадження № 2/371/87/23

Миронівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретарів судових засідань Сідор В.О.,

представників позивача Гресенко О.В., Швачки В.Ю.,

представника відповідача

ТОВ «Нива Миронівщини» Юрко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівська міська рада, Обухівська районна державна адміністрація Київської області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що КСП «Маслівське», як правонаступнику Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», належить право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий № 3222984300:02:208:0001, загальною площею 392,0472 га. Вказане право постійного користування набуто ДП «СП «Маслівське» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153877, виданого Управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23 грудня 2009 року на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації №569 від 30 листопада 2009 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030994900010.

КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення, є правонаступником зазначеного державного підприємства за всіма правами, в тому числі, передбаченими ЗК України, а відтак є титульним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001.

КСП «Маслівське» є потерпілим в межах кримінального провадження № 12020110220000279, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

В ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивачу стало відомо, що в рамках досудового розслідування було призначено та проведено земельно - технічну експертизу, за результатами якої складено висновок судового експерта від 01 квітня 2021 року № 327/04-2021, з якого вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, повністю накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002, площею 4,11 га яка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , яка набула її у власність на підставі рішення Апеляційного суду Київської області № 371/318/17 від 04 жовтня 2017 року та розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 165 від 22 травня 2018 року.

Зі вступом в силу з 01 січня 2013 року Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. На момент прийняття Миронівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року таким органом була Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відтак, Миронівська районна державна адміністрація, станом на дату видання розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року, вже не мала повноважень розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення, до яких належить земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, а держава в особі Держгеокадастру чи його територіальних органів, як власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Вказала, що на момент припинення ДП «СП «Маслівське» та державної реєстрації Статуту КСП «Маслівське», а саме станом на 21 грудня 2012 року, земельні ділянки, що раніше надані у постійне користування ДП «СП «Маслівське», в силу положень статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», належали до земель державної власності, не були передані в колективну власність зазначеного КСП та не підлягали паюванню за законодавством, що регулює паювання земель колективної власності.

Оскільки ДП «СП «Маслівське» належало до державної форми власності та підлягало приватизації саме як державне сільськогосподарське підприємство, то приватизація земель, які перебували у його користуванні та їх передача працівникам цього підприємства (та прирівняним до них особам) повинна була проводитися у порядку, передбаченому статтями 25, 118 ЗК України. Зокрема, такий процес приватизації передбачав надання дозволу підприємству на розробку проекту приватизації земель відповідним органом місцевого самоврядування або органу виконавчої влади на розробку після звернення працівників такого державного сільскогосподарського підприємства з відповідним клопотанням, а також затвердження проекту приватизації земель у встановленому порядку.

Проте, після прийняття трудовим колективом ДП «СП» «Маслівське» рішення про приватизацію земель, уповноваженим органом не надавався ДП дозвіл на розробку проекту приватизації земель, що перебували у користуванні цього підприємства. Відповідно не було складено проект приватизації земель ДП «СП» «Маслівське», який би передбачав формування та передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001.

З преамбули розпорядження Миронівської районної державної адміністрації№ 165 від 22 травня 2018 року вбачається, що воно прийняте на підставі статей 17, 186 та розділу Х Перехідних положень ЗК України, статей 1-3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Тобто передача спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у приватну власність здійснена у порядку, передбаченому для розпаювання та передачі у власність громадян України земельних діялнок із земель, переданих в колективну власність колективних сілськогосподарських підприємств, а не в порядку статті 25 ЗК України.

Проте будь - які землі, які перебували у користуванні ДП «СП» «Маслівське», зокрема ті, що входили до земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, не передавалися у колективну власність членам КСП «Маслівське», як правонаступнику вказаного державного підприємства, а залишилися у державній власності.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, або її частина, попередньо не вилучалась із користування КСП «Маслівське». Державний акт серії ЯЯ № 153877 не визнавався недійсним та не скасовувався. Уповноважені органи не приймали рішення про припинення права постійного користування КСП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 або на її частину. КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у справі № 371/318/17 за ОСОБА_2 визнано право на отримання у власність земельної частки (паю) у розмірі 4,57 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сільськогї ради, із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське».

Відповідно до пунктів 1.2., 1.8., 1.9. Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільскогоподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, землі, що входять до резервного фонду повинні бути передбачені проектом роздержавлення і приватизації та визначені на місцевості, а також перебувати у державній власності та бути переданими у постійне користування КСП саме як землі резервного фонду, призначені для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

В той же час, земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, за рахунок якої ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка 3222984300:02:023:0002, не належала до земель колективної форми власності та до резервного фонду не передавалася.

Вважає, що спірна земельна ділянка була виведена із земель державної власності і вибула з володіння титульного володільця за відсутності рішення органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної форми власності. Її передача у приватну власність, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, відбулась не у передбачений законом спосіб, з порушенням норм діючого законодавства та встановленого для даного виду державного сільськогосподарського підприємства порядку.

Зазначені обставини призвели до порушення законних прав та інтересів позивача, як титульного володільця вказаної земельної ділянки, оскільки КСП «Маслівське» було позбавлено законного права володіння та користування вказаною земельною ділянкою у повному обсязі, розмір земельної ділянки було незаконно зменшено внаслідок формування за рахунок цієї ділянки та передачі у приватну власність спірної земельної ділянки.

Також було порушено законний інтерес КСП « Маслівське » на переоформлення в майбутньому права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 на інший правовий титул (приватну власність, оренду) в обсязі, що існував до незаконної передачі спірних земельних ділянок у приватну власність.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 передана ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Нива Миронівщини» на підставі договору оренди землі № М-1 від 11 червня 2018 року.

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку було отримано незаконно, а саме поза волею дійсного власника - держави в особі уповноваженого органу та не у визначений законом спосіб, на момент укладення договору оренди земельних ділянок у ОСОБА_1 були відсутні повноваження власника майна, передбачені частиною 1 статті 319 ЦК України.

Укладання договору оренди земельної ділянки, яка незаконно вибула з державної власності не за рішенням уповноваженого органу виконавчої влади або не за результатами аукціону, суперечить положенням частини 1 статті 116 ЗК України, а тому договір оренди спірної земельної ділянки підлягає визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 203 ЦК України.

В зв?язку з наявністю порушеного права та інтересу позивача та правових підстав для відновлення становища, яке існувало до порушення, просила відновити порушене право шляхом витребування спірної земельної ділянки у державну власність і володіння титульного володільця КСП «Маслівське» та визнати договір оренди вказаної спірної земельної ділянки недійсним.

Під час розгляду справи представником позивача змінено підстави позову в зв?язку з змінами в законодавстві щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. З урахуванням положень абзацу 1 пункту 24 Перехідних положень ЗК України, право на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які попередньо перебували у державній власності за межами населених пунктів, з 27 травня 2021 року перейшло до територіальних громад. Відтак спірна земельна ділянка підлягає витребуванню не у державну, а у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради, оскільки знаходяться на території Маслівської територіальної громади, яка входить до складу Миронівської територіальної громади.

З урахуванням змінених підстав позову, викладених у поданій заяві та уточнених в судовому засіданні, просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади та у володіння КСП «Маслівське» земельну ділянку з кадастровим номером: 3222984300:02:023:0002, а також визнати недійсними договір оренди землі № М-1 від 11 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Нива Миронівщини».

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року залучено Миронівську міську раду та Обухівську району державну адміністрацію Київської області до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2022 року прийнято заяву представника позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

25 серпня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко С.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти позовних вимог позивача заперечила, просила в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову зазначила, що рішенням Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2017 року у справі 371/318/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації, Маслівської сільської ради, КСП «Маслівське» про визнання права на отримання у власність земельної ділянки та визнано за ОСОБА_1 право на отримання у власність земельної частки (паю) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське» розміром 4,57 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сільської ради.

Під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 мала право на земельний пай.

На виконання рішення суду Миронівською РДА видано розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Маслівської сільської ради щодо земельної ділянки площею 4,1100 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002.

05 червня 2018 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. В подальшому, 11 червня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Нива Миронівщини».

Відтак ОСОБА_1 , як колишній працівник КСП «Маслівське», отримала земельну ділянку у законний спосіб на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року. Жодних протиправних дій під час отримання земельної ділянки ОСОБА_1 не вчиняла.

Вказала, що згідно практики ЄСПЛ з врахуванням принципу «належного урядування» ризик будь - якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

20 серпня 2021 року від представника відповідача ТОВ «Нива Миронівщини» - директора Сластіона О.О. надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування наслідків спливу позовної давності. У відзиві він позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заперечення проти позову обґрунтував тим, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки він не надав належних та допустимих доказів про уповноваження позивача державою на подання цього позову.

Вказав на відсутність доказів переоформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, яка перебувала на праві постійного користування за державним актом серії ЯЯ № 153877, відповідно до статей 92, 93 ЗК України, оскільки земельна ділянка не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Факт формування земельної ділянки не підтверджений Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Земельна ділянка, яка надавалася на праві постійного користування позивачу, припинила своє існування в натурі у попередніх межах, оскільки була розпайована та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Зазначив, що об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову, а тому витребування земельні ділянки з загального масиву 392,0472 умовно кадастрових гектарів, які перебували у позивача на правах постійного користування, на підставі акту серії ЯЯ № 153877, не відновить становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Звернув увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає підставі заявленого ним позову і не ґрунтується на фактичних обставинах спору. Позивач, стверджуючи про порушення його права на користування земельною ділянкою, не надав доказів на підтвердження порушення такого права. Позивач не просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою у цій справі, а просить суд позбавити і обмежити право власності ОСОБА_1 , тому обраний ним спосіб захисту вочевидь не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на законі. Вважає обраний позивачем спосіб захисту неефективним та вказав, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з?ясувати предмет спору та межі доказування.

Твердження позивача про неможливість паювання земельних ділянок, які надані йому в порядку правонаступництва вважає голослівними, оскільки після завершення приватизації шляхом перетворення ДП «СП «Маслівське» у КСП «Маслівське» земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живі на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

КСП «Маслівське» отримало право користування на сім земельних ділянок в порядку правонаступництва, що підтверджується планом приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське». КСП «Маслівське» є правонаступником прав та обов?язків ДП «СП «Маслівське», що підтверджується статутом КСП.

Рішенням загальних зборів членів КСП «Маслівське» від 07 лютого 2013 року затверджено список членів КСП «Маслівське» та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельних часток (паїв) із земель підприємства, прийнято рішення про виділення до резервного фонду земель, що передаються у розпорядження сільської ради 15 відсотків орної землі підприємства для розпаювання соціальній сфері, позивачка до даного списку включена не була.

Згідно довідки відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області № 01-29/989 від 28 серпня 2014 року при паюванні СКП «Маслівське» був створений резервний фонд земель державної власності, який призначений для подальшого перерозподілу та використання між працівниками державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров?я, розташованих на території Маслівської сільської ради, а також пенсіонерам з їх числа.

Відтак ОСОБА_1 отримала право власності на земельну ділянку відповідно до проектів приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій без розроблення іншого виду документації із землеустрою, такий проект приватизації земель позивачем був розроблений та погоджений.

Вказав, що саме позивач звернувся у 2013 році до Миронівської РДА Київської області щодо розпаювання, про що було видане відповідне розпорядження № 76 про надання дозволу на розробку проекту приватизації земель позивача. Проект був в подальшому розроблений та містив всі необхідні документи, зокрема схему поділу земель, акти встановлення меж земельних ділянок в натурі. Вказане розпорядження не скасоване і є чинним.

Звернув увагу, що розпорядженням Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року не передавалися з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затверджувалася проект землеустрою щодо приватизації на підставі судового рішення. Позивачем не надано доказів, що вказане розпорядження було прийняте поза межами повноважень та всупереч закону.

Вказав, що дії позивача в цьому судовому спорі є недобросовісними і суперечать його попередній поведінці, оскільки позивач визнавав законним факт розпаювання земель за розпорядженням Миронівської РДА від №76 від 26 лютого 2013 року, № 331 від 19 вересня 2013 року та № 491 від 29 жовтня 2013 року. Вказані обставини підтверджуються постановою Північного апеляційного господарського суду в справі № 911/2619/19 від 12 листопада 2020 року, яку позивач сам долучає до позовної заяви.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди вважає, що розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року Миронівської РДА не визнавалося недійсним в судовому порядку, а тому визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим.

Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15 та від 18 січня 2017 року у справі № 6- 2723цс16, вказав, що одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої.

Вказав, що задоволення позову порушить принцип «належного урядування», оскільки потреба виправити «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність дій державного органу. При наданні спірної земельної ділянки у власність та її реєстрації жодних невідповідностей нормам земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено. З огляду на характер спірних правовідносин вбачається невідповідність заходу втручання у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Обґрунтовуючи заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог вказав, що під час розгляду судового спору у справі № 371/318/17 досліджувалося розпорядження Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року. КСП «Маслівське» вважало тоді позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Відтак з 11 травня 2017 року - дати ухвалення судового рішення Миронівським районним судом у справі № 371/318/17, почав спливати термін позовної давності щодо будь - яких претензій позивача щодо незаконності розпорядження Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року.

Представник позивача 03 вересня 2021 року подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 . Заперечуючи проти доводів представника відповідача вказала, що за твердженням відповідача розпорядження Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року було видане на виконання рішення суду, проте рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року не містить будь - яких зобов?язальних вимог для Миронівської РДА. За ОСОБА_1 у судовому порядку визнане право на отримання у власність земельної частки (паю) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське». Питання щодо права власності ОСОБА_1 на конкретно визначену земельну ділянку площею 4,1100 га кадастровий номер 3222984300:02:023:0002 рішенням суду не вирішувалося.

Питання щодо наявності або відсутності у ОСОБА_1 права на отримання у власність земельної частки (паю) не є предметом розгляду у цій справі.

Спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) не за рахунок земель резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське», а за рахунок земельної ділянки державної форми власності, яка знаходилась у КСП «Маслівське» (як правонаступника ДП «СП «Маслівське») на праві постійного користування відповідно до акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 153877.

Вилучення земельної ділянки із постійного користування КСП «Маслівське» не відбувалосяя, як і будь - яка зміна правового статусу цієї земельної ділянки, зокрема, передача ділянки (чи її частини) до земель резервного фонду.

Відповідач не надала докази про те, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 із земель резервного фонду, переданих при розпаюванні КСП «Маслівське», а також про те, що право постійного користування КСП «Маслівське» на земельну ділянку, за рахунок якої виділялася земельна ділянка ОСОБА_1 , припинене.

Вказала, що з 01 січня 2013 року розпоряджатися сільськогосподарськими землями державної форми власності за межами населених пунктів могло лише Державне агентство земельних ресурсів України, а тому набуття права приватної власності на спірну ділянку відбулось за відсутності рішення уповноваженого органу. На підтвердження законності отримання земельної ділянки відповідач не надала відповідного рішення Держгеокадастру чи доказів того, що вона зверталася до вказаного органу з відповідним клопотанням про розроблення проекту землеустрою.

В судовому засіданні представники позивача - адвокат Швачка В.Ю. та Гресенко О.В. заявлені вимоги підтримали. В поясненнях авдокат Швачка В.Ю. послалася на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково адвокат Швачка В.Ю. пояснила, що відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, яка перебуває у постійному користуванні КСП «Маслівське» і за рахунок якої виділено земельну ділянку ОСОБА_1 , не припинено у визначений законом спосіб, а тому виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 є протиправним.

Відтак, право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку, на підставі рішення не уповноваженого органу, тобто у спосіб і на підставах, що не передбачені діючим законодавством.

Внаслідок виділення земельної ділянки ОСОБА_1 розмір земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 був незаконно зменшений, а тому було порушене право КСП «Маслівське», як титульного володільця земельної ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні.

Вказала, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння, оскільки вона вибула з власності держави та з володіння КСП «Маслівське» поза волею власника та титульного володільця. При цьому витребовувати таке майно може не тільки власник, а й особа, яка володіє майном за відповідним титулом. З урахуванням змін в законодавстві земельна ділянка підлягає витребовуванню не у державну, а у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради, оскільки знаходяться на території Маслівської територіальної громади, яка входить до складу Миронівської територіальної громади.

Вважає, що у ОСОБА_1 не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою та укладати договір її оренди з ТОВ «Нива Миронівщини». В оренду передана земельна ділянка, право користування якої не припинене за КСП «Маслівське», а тому договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України.

На запитання представника ТОВ «Нива Миронівщини» представник позивача пояснила, що вважає ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки. Розпорядження Миронівської РДА № 615 від 22 травня 2018 року не є документом, яке посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, воно не може бути підставою для реєстрації права власності, оскільки видане не уповноваженим органом.

Вказала, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 на підставі державного акта ЯЯ № 153877 від 23 грудня 2009 року не зареєстроване в Державному реєстрі прав власності та речових прав на нерухоме майно, оскільки законом не передбачено обов?язку внесення відомостей в реєстр. КСП «Маслівське» внесло відомості про інші земельні ділянки, які перебувають у нього в постійному користуванні, оскільки по них відсутні спірні питання.

Зазначила, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 - ведення сільськогосподарського виробництва. Про це зазначено в акті ЯЯ № 153877 від 23 грудня 2009 року.

Вважає, що земельні ділянки, які були в державній власності з 27 травня 2021 року переходять в колективну власність на підставі закону, а тому питання про те, чи існує розпорядчий документ про передачу з державної до комунальної власності земельних ділянок є недоречним.

Щодо строків позовної давності вказала на те, що про факт порушення права, зокрема про накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача, позивачу стало відомо з висновку земельно - технічної експертизи від 01 квітня 2021 року. З урахуванням правил обчислення строків позовної давності та продовження їх дії на строк тривання карантину відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX вважає, що позовну заяву подано з дотриманням строків позовної давності.

Представник відповідача ТОВ «Нива Миронівщини» Юрко К.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Додатково в судовому засіданні представник відповідача Юрко К.В. пояснила, що позивач не заперечує, що відбулася приватизація державного підприємства і що ОСОБА_1 входила до списку членів на отримання паю. Також позивач не оскаржує рішенння щодо початку приватизації. Тому вважає, що на завершальній стадії Миронівська РДА не перевищила свої повноваження, оскільки не розпоряджалася землею, а затвердила раніше видане рішення.

Вказала, що позивач діє недобросовісно, реєєструючи акти про право постійного користування землею вибірково, оскільки щодо актів на інші земельні ділянки, належні позивачу, приватизація відбулася без вилучення земельних ділянок.

Вважає, що позивач не довів порушення його прав, оскільки його право постійного користування на земельну ділянку не зареєстроване в установленому порядку в Державному реєстрі речових прав. Крім того позивач не довів, що він фактично користувався спірною земельною ділянкою і що таке його право користування порушене. Також вважає недоведеним наявність у позивача права на витребовування земельної ділянки у комунальну власність.

Вказала, що, на її думку, акт постійного користування мав бути вилучений та погашений в зв?язку з приватизацією земельних ділянок. Позивач недобросовісно користується наявністю у нього непогашених державних актів про право постійного користування земельними ділянками, вибірково витребовує земельні ділянки, які набуті в процесі приватизації. В інших справах позивач визнавав, що процес приватизації відбувся.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди недійсним вказала, що якби позивач був добросовісним і вніс відомості про право користування до державного реєстру прав власності, то ТОВ «Нива Миронівщини» мало б змогу перевірити право позивача на спірну земельну ділянку і прийняти рішення щодо укладення договору оренди з урахуванням вказаної інформації.

Під час укладення договору оренди товариство перевіряло наявність зареєстрованого права власності за ОСОБА_1 згідно з Державним реєстром прав власності на нерухоме майно. Правоустановлюючий документ на право власності не перевірявся, оскільки він був перевірений державним реєстратором під час реєстрації права власності. Звернула увагу, що позивач не є учасником договору оренди.

Додатково наголосила на відсутності повноважень у КСП «Маслівське» заявляти позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки воно не є власником вказаної земельної ділянки, так як не зареєструвало речове право на неї.

Просила на стадії дослідження доказів встановити підстави позивача для витребування майна, оскільки він не є власником майна, а лише його користувачем, а за приписами статті 387 ЦК України витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки метою позову є повернення спірної земельної ділянки у власність саме територіальної громади, а тому, з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, належним способом захисту буде негаторний позов про повернення земельної ділянки у власність держави, а не витребування земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Кузьменко С.В. , в судове засідання не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Обухівської районної державної адміністрації та Миронівської міської ради в судове засідання не з?явилися, подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутності, письмові пояснення щодо позову не надходили.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача Кузьменко С.В. не з`явилися до суду, причин неявки в судове засідання не повідомили, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надали, враховуючи правила статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи у відсутності відповідача ОСОБА_1 , її представника та представників третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

КСП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896) утворене відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 141-25-2/1 від 29 лютого 2012 року та протоколу установчих зборів КСП «Маслівське» № 1 від 12 грудня 2012 року, шляхом перетворення ДП «СП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896), та є правонаступником зазначеного державного підприємства, в тому числі права постійного користування землею.

ДП «СП «Маслівське» набуло права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий № 3222984300:02:208:0001, загальною площею 392,0472 га, на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153877, виданого Управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23 грудня 2009 року, який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030994900010.

Відповідно до даних Плану приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське», земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 входить до переліку майна об?єкта приватизації.

Вказані обставини підтверджуються даними таких письмових доказів: витягу зі статуту КСП «Маслівське», затвердженого протоколом загальних зборів членів КСП «Маслівське» № 01-18 від 19 березня 2018 року (а.с.76 том 1), витягу зі статуту КСП «Маслівське», затвердженого установчими зборами членів КСП «Маслівське» протоколом № 1 від 12 грудня 2012 року (а.с. 44 ом 1), наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 41-25-2/1 від 29 лютого 2012 року (а.с. 22 том 2), плану приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське» (а.с. 23-33 том 2), наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 25-7/1 від 21 грудня 2012 року (а.с. 21 том 2), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28 квітня 2021 року (а.с. 40-42 том 1), державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії № ЯЯ № 153877, виданого Управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23 грудня 2009 року (а.с. 75 том 1).

Відповідно до даних висновку експерта № 327/04-2021 від 01 квітня 2021 року за результатами проведення земельно- технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020110220000279, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером № 3222984300:02:208:0001 накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002, площею 4,1100 га, (а.с. 23-29 том 1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , яка набула її у власність на підставі рішення Апеляційного суду Київської області № 371/318/17 від 04 жовтня 2017 року та розпорядження Миронівської районної державної адміністрації № 165 від 22 травня 2018 року.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 передана ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Нива Миронівщини» на підставі договору оренди землі № М-1 від 11 червня 2018 року.

Вказані обставини підтверджуються даними Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкту нерухомого майна № 253458791 від 20 квітня 2021 року та № 270746649 (а.с. 30, 134 том 1), договору оренди земельної ділянки № М-1 від 11 червня 2018 року (а.с. 44-48 том 2), акту приймання- передачі земельної ділянки від 11 червня 2018 року, який є додатком до договору оренди земельної ділянки № М-1 від 11 червня 2018 року (а.с. 49 том 2).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набула у власність на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 165 від 22 травня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області».

Згідно з преамбулою вказаного розпорядження, рішення прийняте відповідно до статей 17, 186 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, статей 1-3,5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)», статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», заяви ОСОБА_1 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 55 том 1).

Згідно з даними рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у справі № 371/318/17 за ОСОБА_1 визнано право на отримання у власність земельної частки (паю) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні колективним сільськогосподарським підприємством «Маслівське», розміром 4,57 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 63-64 том 1). Вказана обставина учасниками справи не оспорюється.

Як вбачається з протоколу загальних зборів трудового колективу і ініціативної групи пенсіонерів ДП «СП «Маслівське» від 06 липня 2012 року, загальними зборами прийняте рішення визначити організаційно - правову форму новоствореного підприємства при приватизації ДП «СП «Маслівське» у виді Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маслівський»; звернутися до Миронівської райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ДП «СП «Маслівське» в порядку статті 25 ЗК України, орієнтовною площею 1968 га, з подальшим виготовленням державних актів на земельні ділянки, які будуть власністю членів трудового колективу і прирівняних до них осіб чисельністю 350 осіб. До протоколу додано список членів КСП «Маслівське» та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельних паїв (а.с. 37-38 том 2).

Позивачем долучено до матеріалів справи висновок науково - правової експертизи № 126/226-е від 26 листопада 2020 року щодо дотримання земельного законодавства України при приватизації земель колишнього державного сільськогосподарського підприємства, яке реорганізоване у колективне сільськогосподарське підприємство (а.с. 77-82 том 1).

У вказаному висновку експертом визначено, що з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від Миронівської РДА до територіального органу Держземагентства у Київській області, відповідно до Закону України №5245-УІ від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Відповідно до повідомлення Обухівської районної військової адміністрації Київської області № 60/07-15/212 від 31 січня 2022 року проект приватизації земель ДП «СП «Маслівське» на зберіганні в архівному відділі Обухівської РДА не перебуває. (а.с. 35-36 том 2).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Мотиви суду про витребування земельних ділянок у колективну власність громади

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб?єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб?єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб?єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред?явленому в суді позову.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб?єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб?єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов?язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року розширено права органів місцевого самоврядування, районних, обласних державних адміністрацій, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення. З дня набрання чинності абзацом першим пункту 24 Перехідних положень ЗК України, тобто з 27 травня 2021 року, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зазначених у підпунктах а-е даного пункту Перехідних положень.

Частиною 2 статті 148-1 ЗК України встановлено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, за рахунок якої була сформована спірна земельна ділянка та безпосередньо сама спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002, знаходяться на території Маслівської територіальної громади, поза межами населеного пункту. Маслівська територіальна громада увійшла до складу Миронівської територіальної громади. А тому земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 є об?єктом комунальної власності Миронівської міської територіальної громади і перебуває в розпорядженні Миронівської міської ради.

Відповідно до частин 1,4 статті 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов?язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред?явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов?язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов?язки цих третіх осіб.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради, позивачем КСП «Маслівське» не надано суду доказів, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах Миронівської територіальної громади чи доказів набуття повноважень на представлення інтересів територіальної громади в питаннях витребування належних до комунальної власності земельних ділянок.

Вирішення заявлених позовних вимог, спрямованих на втручання у право особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу. Відтак позовні вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади, в особі Миронівської міської ради, пред?явлено особою, якій не належить право вимоги, тобто неналежним позивачем, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Мотиви суду щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок у володіння КСП «Маслівське»

Суд встановив, що КСП «Маслівське», як правонаступнику ДП «СП «Маслівське», належить право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001.

Відповідачі право позивача на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 заперечили з підстав відсутності доказів того, що КСП «Маслівське» переоформило право користування земельною ділянкою відповідно до статей 92, 93 ЗК України, а також доказів формування земельної ділянки та реєстрації її в Державному земельному кадастрі.

Проте такі твердження відповідачів судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 ЗК України, в редакції, чинній на момент видання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, земельна ділянка, як об?єкт права власності визначалася, як частина земної поверхні з установленими межами, певним місце розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 126 ЗК України, в той же час, містила частину третю, якою передбачалось, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року внесено зміни до ЗК України та доповнено його статтею 79-1.

Відповідно до частини 1 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктами 4,10 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об?єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Хоча земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не відображена на публічній кадастровій карті України, проте державний акт на право постійного користування відображає просторове розміщення земельної ділянки, її конфігурацію та загальні відомості про неї, її межі, площу, суміжних земелекористувачів.

Наявність технічної документації із землеустрою щодо виготовлення акту на право постійного користування земельною ділянкою, в якій відображено просторове розташування в геодезичній площині земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, наявність кадастрового номера, наявність державного акту про право постійного користування нею, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, свідчить про її формування, як об?єкта права власності та об?єкта права постійного користування, відповідно до актуального на той час законодавства.

Перенесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру мало б відбутися в автоматизованому порядку, без подання заяви про це власником чи користувачем, а тому не залежало від дій КСП «Маслівське».

Відповідно до статті 25 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов?язкової реєстрації.

Відтак, право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 було зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права, вказана земельна ділянка є об?єктом цивільних прав.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Статтею 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2002 року, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема і таку підставу, як припинення діяльності підприємства (пункт "в" частини 1 статті 141 ЗК України).

Приписи підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Подібні правові висновки міститься в постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 906/706/19 та від 15 листопада 2021 року у справі № 906/620/19.

Відповідачами не надано доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, з підстав та в порядку встановленому законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП «СП «Маслівське» не було припинено, в розумінні пункту «в» частини 1 статті 141 ЗК України, оскільки було реорганізовано з утворенням правонаступника - КСП «Маслівське».

Крім того, відповідно до даних Плану приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське», земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 входить до переліку майна об?єкта приватизації.

У зв?язку з такими висновками, враховуючи встановлені судом обставини набуття ДП «СП «Маслівське» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акта, подальшого правонаступництва позивача після ДП «СП «Маслівське», яке відбулось внаслідок реорганізації (перереєстрації) цієї особи, без ліквідації юридичної особи ДП «СП «Маслівське» та набуття позивачем, за наслідками приватизаційної процедури, всіх прав та обов?язків ДП «СП «Маслівське», суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою на зазначених відповідачами підставах у позивача не припинилося.

Набуте ДП «СП «Маслівське» право постійного користування земельною ділянкою не припинилось, а перейшло до його правонаступника КСП «Маслівське», яке утворене внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.

Пунктом 6 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим, обов?язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року.

Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов?язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Суд важає доведеним той факт, що КСП «Маслівське» є титульним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001.

Мотиви суду щодо накладення земельних ділянок

Відповідно до даних висновку експерта від 01 квітня 2021 року № 327/04-2021, складеного за результатами проведення земельно - технічної експертизи, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 повністю накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002, площею 4,1100 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (ЄДРСРУ № 95848812) зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд установив, що висновок експерта від 01 квітня 2021 року № 327/04-2021за результатами проведеної земельно - технічної експертизи у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета даказування у цьому цивільному провадженні, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням цивільного процесуального закону щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З вказаного висновку експерта вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 не відображена на публічній кадастровій карті України, державний акт серії ЯЯ № 153877 не відображає просторове розміщення земельної ділянки, а тільки конфігурацію та загальні відомості про неї (власника, адресу розташування, площу тощо).

Просторове розташування в геодезичній площині земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 відображено в технічній документації із землеустрою щодо виготовлення акту на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 28 зв. том 1).

Суд враховує, що експертом відомості про просторове розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 взяті з публічної кадастрової карти України, обмінних файлів та технічної документації із землеустрою.

Маючи відомості про просторове розташування (каталог координат зовнішніх меж) на досліджувальні земельні ділянки, експертом проведено взаємне співставлення досліджуваних земельних ділянок, в результаті чого ним складено схему, з якої вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002, площею 4,1100 га.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 759/15556/18 від 15 квітня 2021 року в зазначено, що у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Відповідачами факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 під час розгляду справи не спростовано, клопотання про призначення земельно - технічної експертизи не заявлялися.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, тобто формування їх за рахунок земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача.

Мотиви суду щодо правомірності вибуття земельних ділянок з володіння позивача

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 з володіння позивача відбулося за відсутності правових підстав.

Вказані земельні ділянки ОСОБА_1 набула у власність на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 165 від 22 травня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області», а також рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у справі № 371/318/17, яким визнано за ОСОБА_2 право на отримання у власність земельної частки (паю) у розмірі 4,57 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сілськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сілськогї ради, із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське».

Суд встановив, що право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, на момент видачі Миронівською районною державною адміністрацією рішення № № 165 від 22 травня 2018 року, належало КСП «Маслівське» на підставі державного акту серії ЯЯ № 153877.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, або її частина, попередньо не вилучалась із користування КСП «Маслівське», державний акт серії ЯЯ № 153877 не визнавався недійсним та не скасовувався. Уповноважені органи не приймали рішення про припинення права постійного користування КСП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 або на її частину. КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відтак земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 могла бути передана у власність лише після припинення права власності чи користування нею в порядку, визначеному законом.

Доказів припинення права постійного користування КСП «Маслівське» земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 в порядку, визначеному законом, на момент видачі Миронівською районною державною адміністрацією розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року, суду не надані.

Частиною першою статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження № № 165 від 22 травня 2018 року), набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або користування, в тому числі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Частиною 5 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження № № 165 від 22 травня 2018 року) визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року), вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з плану приватизації ДП «СП «Маслівське», вказане підприємство належало до державної форми власності, підлягало приватизації саме як державне сільськогосподарське підприємство із збереженням спеціалізації сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 ЗК України, при приватизації земель державних підприємств земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних сільськогосподарських підприємств приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Часитиною 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогоподраського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 (в редакції чинній на момент видачі розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року), Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Таким чином, станом на 22 травня 2018 року, органом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогоподраського призначення державної власності було Державне агентство земельних ресурсів України, а Миронівська РДА не мала повноважень на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, тому розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року прийняте Миронівською РДА з перевищенням повноважень.

Державне агентство земельних ресурсів України, як орган, уповноважений на розпорядження землями сільськогосподарського призначення від імені держави, розпоряджень про передачу земельної ділянки у власність громадянам не приймало.

Таким чином, відчуження частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 відбулося без вираження на це волі власника.

Крім того, частиною 5 статті 118 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизаціх земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

З преамбули розпорядження Миронівської районної державної адміністрації № 165 від 22 травня 2018 року вбачається, що воно прийняте на підставі статей 17, 186 та розділу Х Перехідних положень ЗК України, статей 1-3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Хоча трудовим колективом ДП «СП «Маслівське» було прийнято рішення про приватизацію земель, які перебували у користуванні зазначеного державного підприємства, у порядку, передбаченому статтею 25 ЗК України, проте передача спірної земельної ділянки із державної до приватної власності відбулась за відсутності затвердженого у встановленому порядку проекту приватизації земель ДП «СП «Маслівське», що є порушенням приписів частини 5 статті 118 ЗК України.

Згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у справі № 371/318/17 за ОСОБА_1 визнано право на отримання у власність земельної частки (паю) у розмірі 4,57 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сілськогосподарського виробництва в адміністративних межах Маслівської сільської ради, із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське».

Землі, що входять до резервного фонду мали бути передбачені проектом роздержавлення і приватизації та визначені на місцевості, а також перебувати у державній власності та бути переданими у постійне користування КСП, саме як землі резервного фонду, призначені для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Матеріали справи не містять даних про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, за рахунок якої ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку 3222984300:02:023:0002, належала до земель колективної форми власності та була передана до резервного фонду, переданих у державну власність при розпаюванні КСП «Маслівське».

Відтак виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на підставі рішення суду за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 є неправомірним.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі і шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено, що в разі, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК України).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Титульне право постійного користування КСП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001 підтверджено наявністю державного акта серії ЯЯ № 153877.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника (титульного володільця) до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об?єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 906/420/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов?язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів). Подібні правові висновки (близький підхід) викладені у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Щодо заперечень представника відповідача про те, що спірне розпорядження № 165 від 22 травня 2018 року прийняте Миронівською РДА, не скасоване, суд зазначає, що з урахуванням усталеної практики Верховного Суду вимоги про визнання недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту прав позивачів у таких справах, зокрема, задоволення зазначених вимог не призвело б до відновлення володіння земельними ділянками, отже такі вимоги не є нерозривно пов?язаними з вимогами про витребування землі з чужого незаконного володіння, саме віндикаційні вимоги є основними, а не похідними. А тому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону апріорі не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Під час вирішення питання щодо належного способу захисту права позивача, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

У постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 11.7. постанови ВП ВС).

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) (пункт 11.8. постанови ВП ВС).

Суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача ТОВ «Нива Миронівщина» про те, що належним способом захисту в цьому спорі буде не віндикаційний, а негаторний позов з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб?єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.1.), а також постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов?язані з позбавленням його володіння майном.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ТОВ «Нива Миронівщини» про те, що позивач не довів факту вибуття із власності держави і користування позивача спірної земельної ділянки.

Факт вибуття із власності держави і користування позивача спірної земельної ділянки у володіння та фактичне користування ОСОБА_1 підтверджується даними розпорядження Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, даними акту приймання- передачі земельної ділянки від 11 червня 2018 року, який є додатком до договору оренди земельної ділянки № М-1 від 11 червня 2018 року (а.с. 49 том 2). Відповідно до даних вказаного акту ТОВ «Нива Миронівщини» прийняла від ОСОБА_1 у тимчасове володіння та користування земельну ділянку сілськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002.

Відтак, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 безвідплатно набула право власності на спірну земельну ділянку, яка вибула із власності держави та користування позивача не з їхньої волі, а тому наявні підстави для витребування майна в порядку статті 387, 388 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону № 2255-ІХ від 15 травня 2022 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Пунктом 9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 165 від 22 травня 2018 року було видане не на встановлених законом підставах, а тому є незаконним. Відтак, відповідач ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 з порушенням вимог закону, вказана земельна ділянка вибула із власності держави на підставі розпорядження неуповноваженого органу та за відсутності припиненого права користування позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, за рахунок якої було виділено спірну земельну ділянку.

Відтак право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 підлягає припиненню, а така земельна ділянка підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_1 на користь КСП «Маслівське» з метою реалізації його правомочностей, як титульного володільця земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001.

Щодо доводів представників відповідача ОСОБА_1 та ТОВ «Нива Миронівщини» про те, що задоволення позову порушить принцип «належного урядування», оскільки потреба виправити «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність дій державного органу, суд зазначає наступне.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв?язку з позбавленням права на майно.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Вирішуючи питання про пропорційність втручання у право фізичної особи суд враховує, що після завершення цього судового процесу ОСОБА_1 не позбавлена ефективного засобу юридичного захисту її права на отримання у власність земельної ділянки на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у справі № 371/318/17. Вона може реалізувати таке право шляхом звернення до відповідного компетентного органу з заявою про виділення їй у власність земельної частки (паю) на підставі вказаного рішення суду.

Мотиви суду про застосування позовної давності

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Судом встановлено протиправність передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 у власність ОСОБА_1 , внаслідок чого право позивача, як титульного володільця земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:208:0001, за рахунок якої були сформовані вказані земельні ділянки, було порушене.

Відповідачем ТОВ «Нива Миронівщини» подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування таких наслідків з огляду на наступне.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наcтупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб?єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2018 року року розпорядженням Миронівської РДА № 165 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 29 травня 2018 року право власності за сформовану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд відхиляє доводи представника ТОВ «Маслівське» про те, що термін позовної давності щодо незаконності розпорядження Миронівської РДА № 165 від 22 травня 2018 року почав спливати з 11 травня 2017 року (дати ухвалення судового рішення Миронівським районним судом у справі № 371/318/17) з огляду на наступне.

На момент ухвалення рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 371/318/17 були відсутні відомості про те, що земельна частка (пай) згідно з рішенням суду буде сформована та виділена ОСОБА_1 за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні КСП «Маслівське».

Про факт порушення свого права позивач міг дізнатися з моменту формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222984300:02:023:0002, а також з моменту реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2018 року, але не раніше ухвалення рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року.

Враховуючи норми законодавства щодо продовження строків позовної давності на строк дії карантину, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 14 травня 2021 року, суд дійшов висновку, що позивач не допустив пропуску строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Договір оренди земельної ділянки є правочином, тому на нього поширюються вимоги цивільного законодавства щодо форми, порядку укладання, а також підстав та порядку визнання недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 з порушенням вимог закону. Зокрема така земельна набута ОСОБА_1 не за рішенням уповноваженого органу виконавчої влади та не за результатами аукціону, що суперечить правилам частини 1 статті 116 ЗК України.

У силу принципу Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet ("Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам"), враховуючи, що правова підстава, на підставі якої ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку, є незаконною, то у ОСОБА_1 не виникло право на розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому договір оренди спірної земельної ділянки № М-1, укладений 11 червня 2018 року між нею та ТОВ «Нива Миронівщини», підлягає визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 203 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 є необґрунтованими.

Позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 у володіння КСП «Маслівське» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та доведеними.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Нива Миронівщини» пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем було сплачено 4540,00,00 грн судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується даними платіжного доручення № 331 від 13 травня 2021 року (а.с. 1).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Нива Миронівщини» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі 1135 гривень 00 копійок з кожного (4540,00/2/2).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівська міська рада, Обухівська районна державна адміністрація Київської області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1-М від 11 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини», та витребувати з володіння ОСОБА_1 у володіння КСП «Маслівське» земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002.

У задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:023:0002 у комунальну власність Миронівської територіальної громади в особі Миронівськомї міської ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» судові витрати у виді судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п?ять) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське», код ЄДРПОУ 35388896, адреса місцезнаходження: квартира під номером 65, будинок під номером 15, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини», код ЄДРПОУ 41867146, адреса місцезнаходження: будинок під номером 58, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Треті особи :

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, адреса місцезнаходження: будинок під номером 3/14, вулиця Серпова, місто Київ.

Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04054984, адреса місцезнаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Обухівська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 04054725, адреса місцезнаходження: будинок під номером 10, вулиця Малишка, місто Обухів, Обухівський район, Київська область.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2023 року.

Суддя Л.О. Капшук