Постанова

від 10.10.2023 по справі 400/10628/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/10628/23

Перша інстанція: суддя Фульга А. П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23.08.2023 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним №117-рл від 21.07.2023 та зобов`язання видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію про анулювання ліцензії від 12.11.2021 №14020314202100054 та поновити інформацію про наявність ліцензії.

До позовної заяви ТОВ «Адіол-Плюс» додало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.07.2023 року №117-рл, в частині анулювання ліцензії, виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс», на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 року по 12.11.2026 року, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, Казарського,буд 2А.;

- зобов`язати Державну податкову службу України внести до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.07.2023 року №117/рл в частині анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» 14020314202100054, у якої термін дії з 12.11.2021 до 12.11.2026.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що анулювання ліцензії має наслідком припинення господарської діяльності позивача (зупинення виплати заробітної плати працівникам, зупинення сплати товариством податків і зборів) та фактично є втручанням в господарську діяльність до моменту перевірки правомірності оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.

Також позивач звертав увагу на те, що на підставі оскаржуваного розпорядження податкового органу підприємство не матиме правових підстав для торгівлі пальним, що зумовлює необхідність докладання позивачем значних зусиль та додаткових витрат, як для збереження наявного товару (пального) так і реалізації взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань, що у свою чергу можу спричинити значну шкоду, відшкодування якою неминуче пов`язане з труднощами щодо збереження наявного товару (пального) та реалізацією взятих на позивача зобов`язань відповідно до договорів поставки пального.

Посилався позивач і на низку постанов Верховного Суду (постанова від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 31.01.2023 у справі №140/8709/21, від 02.02.2023 у справі №240/20976/21, від 22.03.2023 у справі №380/8301/22.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, на якій апелянт посилався як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Миколаївській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) послався на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, що також, на думку податкового органу, підтверджується і правовими висновками КАС ВС у постанові від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі №140/2474/23

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що предметом спору в цій справі є розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) від 21.07.2023 №117-рл про анулювання ліцензії, виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс», на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 року по 12.11.2026 року, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, Казарського, буд 2А.

Основним видом діяльності ТОВ «Адіол-Плюс» є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, додатковим видом діяльності, окрім інших, є 47.30 роздрібна торгівля пальним.

Відповідно до наданих позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, копій договорів, 10.07.2023 позивач (продавець) уклав договір №100723 продажу нафтопродуктів через АЗС, з товариством з обмеженою відповідальністю «Вертіс» (а.с. 23-24), за яким позивач зобов`язався продавати і відпускати нафтопродукти на безперебійній основі через свою мережу АЗС по відомостям (далі відомості), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець, зобов`язався оплачувати вартість відпущених у такий спосіб нафтопродуктів. Також у договорі вказано, що відпуск нафтопродуктів буде відбуватись на АЗС, які належать продавцю на праві оренди і знаходяться за адресою: «АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А. Вказаний договір дії з моменту його підписання та до 31.12.2023. Також за вказаним договором апелянт зобов`язався забезпечувати безперебійну і цілодобову роботу своїх АЗС за винятком технологічних перерв; відпускати нафтопродукти за відомостями на всю кількість, у межах попередньо узгодженого між сторонами ліміту; відпускати нафтопродукти за відомостями на АЗС за адресою: «АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А; забезпечувати необхідний асортимент і якість нафтопродуктів, зареєструвати податкову накладну на підставі первинних документів.

Аналогічний договір від 14.07.2023 №140723 був укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Буряченко» (а.с. 25-26).

Розпорядження №117-рл про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 року по 12.11.2026 року, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А, було прийняте податковим органом 21.07.2023.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Також суд першої інстанції вказував на те, що наведені позивачем обставини щодо очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження суд може встановити тільки під час розгляду даної справи по суті, в обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України),

Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі.

Учасниками справи не оспорюється той факт, що апелянт є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, взятий на облік територіальним органом ДПС України та є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності, що визначений в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: Код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, додатковим видом діяльності, окрім інших, є 47.30 роздрібна торгівля пальним.

Для здійснення господарської діяльності позивачем було отримано Ліцензію на роздрібну торгівлю пальним 14020314202100054, у якій термін дії з 12.11.2021 до 12.11.2026, та яка в подальшому була анульована відповідно до оскаржуваного в цій справі розпорядження, з посиланням на встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих із заявою на отримання ліцензії.

Апеляційний суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (надалі Закон №481/-95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За приписами статті 1 Закону №481/95-ВР:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

За приписами статті 15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

За приписами частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень; роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень;

Як встановив апеляційний суд, на виконання договорів №100723 від 10.07.202 та №140723 від 14.07.2023, апелянт взяв на себе зобов`язання забезпечувати безперебійну і цілодобову роботу своїх АЗС за винятком технологічних перерв; відпускати нафтопродукти за відомостями на всю кількість, у межах попередньо узгодженого між сторонами ліміту; відпускати нафтопродукти за відомостями на АЗС за адресою: «АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А; забезпечувати необхідний асортимент і якість нафтопродуктів, зареєструвати податкову накладну на підставі первинних документів.

Таким чином, оскаржуваним розпорядженням про анулювання ліцензії, фактично зупинено господарську діяльність позивача.

Водночас, правомірність розпорядження про анулювання ліцензії на право ТОВ «Адіол-Плюс» роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 року по 12.11.2026 досліджується судом в межах справи №400/10628/23 (в даному судовому провадженні).

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що дія оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Адіол-Плюс» до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову. Водночас у випадку безпідставності позовних вимог ТОВ «Адіол-Плюс» вжиття заходів забезпечення позову не перешкоджатиме анулюванню Ліцензії.

При цьому, суд наголошує про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не вирішує питання про правомірність оскарженого розпорядження, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для позивача до перевірки їх правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч. 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовним вимогами та обставинам справи, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в запропонований апелянтом спосіб, а саме зупинення дії оскаржуваного розпорядження, може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, трудового колективу апелянта, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Тому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що невжиття вказаних ним заходів у вигляді зупинення дії оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії» до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.

Крім того, згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що задоволення заяви про забезпечення позову в частині зобов`язання внести запис про зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до відповідного Ліцензійного реєстру до набрання рішенням суду законної сили, фактично є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

При цьому апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059), постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. справа №420/4037/20 відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Разом з тим, враховуючи специфіку правовідносин стосовно яких виник спір, апеляційний суд зазначає, що КАС ВС у постанові від 22.03.2023 по справі №380/8301/22, яка була підтримана у постанові від 27.07.2023 у справі №160/7346/23, у постанові від 09.08.2023 у справі №160/5482/23, висловив правову позицію стосовно того, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС в Миколаївській області про анулювання ліцензії №117-рл від 21.07.2023 щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Адіол-Плюс» реєстраційний номер №14020314202100054, до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив не повне з`ясування обставин для правильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана ухвала - скасуванню, з ухвалення нової постанови про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки стаття 139 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 140, 141, та 142 КАС України у разі відмови позивача від позову, примирення сторін, та випадки повернення судового збору, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, або при постановленні ним ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України.

Керуючись ст. 2-12, 72-79, 150-154, 156, 242, 294, 308, 311, 312, п. 1 ч. 1 ст. 317, ст. ст. 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №400/10628/23 скасувати та ухвалити нову постанову.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №400/10628/23, дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21 липня 2023 року №117-рл, в частині анулювання ліцензії, виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Адіол-Плюс», на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 до 12.11.2026, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10.10.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький