Постанова

від 15.01.2025 по справі 400/10628/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа №400/10628/23

касаційне провадження № К/990/37391/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіол-Плюс" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адіол-Плюс" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1, ДПС України), Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі- відповідач 2, Управління, податковий орган) про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним від 21.07.2023 №117-рл, зобов`язання видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію про анулювання ліцензії від 12.11.2021 №14020314202100054 та поновити інформацію про наявність ліцензії.

До позовної заяви позивач додав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд:

зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.07.2023 №117-рл в частині анулювання ліцензії, виданої Товариству, на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 по 12.11.2026, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, Казарського,буд 2А;

зобов`язати ДПС України внести до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.07.2023 №117/рл в частині анулювання ліцензії Товариству на роздрібну торгівлю пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 до 12.11.2026.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що анулювання ліцензії має наслідком припинення господарської діяльності позивача (зупинення виплати заробітної плати працівникам, зупинення сплати Товариством податків і зборів) та фактично є втручанням в господарську діяльність до моменту перевірки правомірності оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.

Позивач звертав увагу на те, що на підставі оскаржуваного розпорядження податкового органу підприємство не матиме правових підстав для торгівлі пальним, що зумовлює необхідність докладання позивачем значних зусиль та додаткових витрат, як для збереження наявного товару (пального) так і реалізації взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань, що у свою чергу можу спричинити значну шкоду, відшкодування якою неминуче пов`язане з труднощами щодо збереження наявного товару (пального) та реалізацією взятих на позивача зобов`язань відповідно до договорів поставки пального.

Також позивач в обґрунтування своїх вимог послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 31.01.2023 у справі №140/8709/21, від 02.02.2023 у справі №240/20976/21, від 22.03.2023 у справі №380/8301/22.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.08.2023 відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Також, суд першої інстанції вказував на те, що наведені позивачем обставини щодо очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження суд може встановити тільки під час розгляду даної справи по суті, а обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.10.2023 задовольнив частково апеляційну скаргу позивача, скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 та ухвалив нову постанову, якою заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив частково. Зупинив до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №400/10628/23, дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.07.2023 №117-рл в частині анулювання ліцензії, виданої Товариству, на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 до 12.11.2026, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі. Суд врахував, що можливість здійснення господарської діяльності на пряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, а її анулювання фактично зупинило господарську діяльність позивача і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з відповідними труднощами заявника. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову у цій у вказаній частині не є вирішенням справи по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до вирішення цього спору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 10.10.2023 в частині зупинення до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у цій справі дії розпорядження контролюючого органу від 21.07.2023 №117 в частині анулювання ліцензії, виданої Товариству, на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 до 12.11.2026, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 23.08.2023 у справі №400/10628/23, якою відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваних розпоряджень Управління може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення. Відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів, а тому не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Податковий орган стверджує, що ніякі протиправні дії по відношенню до позивача не вчинялися, права та обов`язки Товариства не було порушено.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.01.2025.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі №140/8709/21.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у відповідній частині, суд апеляційної інстанції установив, що контролюючим органом видано Товариству ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 по 12.11.2026, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, Казарського, буд 2А.

Основним видом діяльності ТОВ «Адіол-Плюс» є: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, додатковим видом діяльності, окрім інших, є 47.30 - роздрібна торгівля пальним.

Розпорядженням контролюючого органу від 21.07.2023 №117-рл анульовано ліцензію, видану Товариству, на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 14020314202100054, терміном дії з 12.11.2021 року по 12.11.2026 року, за адресою місця торгівлі: АЗС м. Миколаїв, Казарського, буд 2А.

Відповідно до наданих позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, копій договорів, 10.07.2023 позивач (продавець) уклав договір №100723 продажу нафтопродуктів через АЗС, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вертіс», за умовами якого позивач зобов`язався продавати і відпускати нафтопродукти на безперебійній основі через свою мережу АЗС по відомостям (далі - відомості), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець, зобов`язався оплачувати вартість відпущених у такий спосіб нафтопродуктів. Також у договорі вказано, що відпуск нафтопродуктів буде відбуватись на АЗС, які належать продавцю на праві оренди і знаходяться за адресою: «АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А. Вказаний договір дії з моменту його підписання та до 31.12.2023. Також за цим договором апелянт зобов`язався забезпечувати безперебійну і цілодобову роботу своїх АЗС за винятком технологічних перерв; відпускати нафтопродукти за відомостями на всю кількість, у межах попередньо узгодженого між сторонами ліміту; відпускати нафтопродукти за відомостями на АЗС за адресою: «АЗС м. Миколаїв, вул. Казарського, буд 2А; забезпечувати необхідний асортимент і якість нафтопродуктів, зареєструвати податкову накладну на підставі первинних документів.

Аналогічний договір від 14.07.2023 №140723 був укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Буряченко».

З моменту прийняття оспорюваного позивачем розпорядження, останній позбавлений права, а відтак і можливості роздрібної торгівлі пальним за вказаною у ліцензії адресою на час вирішення цієї справи по суті заявлених позовних вимог.

У межах даної справи позивач просить суд визнати протиправним та скасувати зазначене розпорядження контролюючого органу.

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі у тексті - Закон №481/95-ВР) визначено, що анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції оцінив той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що є одним із основних видів діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до неможливості відвантаження пального, подальшу реалізацію пального, що очевидно потягне за собою неминучі наслідки, зокрема, вирішення питання щодо пошуку іншого місця транспортування, зберігання пального, яке вже знаходилось у позивача, в інших місцях, або сплату штрафу за відвантаження пального без ліцензії, що призведе до значних витрат позивача.

Надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірного у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просив позивач у заяві про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що оскаржуване розпорядження з моменту його вручення позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснювати господарську діяльність на зазначеному раніше об`єкті до моменту перевірки правомірності прийняття оспорюваного розпорядження в судовому порядку.

За наведеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову в частині, задоволеній судом, відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 29.11.2022 у справі №640/17821/21, від 06.12.2022 у справі №140/8745/21, оскільки ці висновки зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 345, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова