Постанова

від 11.10.2023 по справі 320/17443/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17443/21 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховської М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Димерського комбінату комунальних підприємств на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції України до Димерського комбінату комунальних підприємств про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція України звернулась до суду з даним позовом, в якому просила зупинити Димерському комбінату комунальних підприємств виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до:

- отримання ним документів дозвільного характеру, а саме: висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- усунення порушень, виявлених в акті перевірки від 28.09.2021 № 4.2-19/24;

- отримання Держекоінспекцісю повідомлення від Димерського комбінату комунальних підприємств про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки Димерського комбінату комунальних підприємств щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів виявлено, що відповідач порушує вимоги природоохоронного законодавства. Контролюючий орган вважає, що відповідач, займаючись господарською діяльністю, здійснюючи операції у сфері поводження з небезпечними відходами, не дотримуючись встановлених вимог природоохоронного законодавства, може негативно впливати на довколишнє середовище.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги саму лише можливість створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з метою недопущення негативних наслідків для навколишнього природного середовища, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зупинення Димерському комбінату комунальних підприємств виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у день проведення державного нагляду ним не було отримано відповідний наказ для здійснення позапланового заходу, натомість уповноважені особи позивача надали йому для ознайомлення наказ, який був адресований іншому суб`єкту господарювання. Також, на думку апелянта, при відборі проб ґрунту на предмет наявності забруднення земель і ґрунтів, перевіряючими було порушено приписи щодо процедури відбору зразків продукції. Звертає увагу, що Димерський ККП не утилізує небезпечні відходи, а це лише є твердженням позивача, що під час перевірки на місці видалення відходів виявленні небезпечні відходи, а саме автомобільні шини, які потребують спеціального дозволу на здійснення операцій з поводження з небезпечними відходами. Також, зазначає, що в останній день перевірки примірник акта не був вручений, при цьому, відмова керівника підприємства від підпису в акті перевірки лише зазначена відміткою перевіряючого.

Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому, представник відповідача вдруге надав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю та відсутністю інших працівників, які б могли представити в суді підприємство.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалою суду від 25.07.2023 справу було призначено до апеляційного розгляду на 13.09.2023 та за клопотанням відповідача розгляд справи перенесено на 11.10.2023, у зв`язку поганим самопочуттям представника, як він зазначив у своєму клопотанні.

11.10.2023 на адресу суду вдруге надійшло клопотання від представника відповідача про перенесення судового засідання, у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю та відсутністю інших працівників, які б могли бути присутніми у судовому засіданні, приславши до клопотання електронну довідку лікаря.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що додана до клопотання інформаційна довідка не містить вказівок, що вона складена саме відносно представника відповідача Льовіна С.В.

Відповідно до ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження. У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більше як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Так, апеляційне провадження у даній справі відкрито 25.07.2023, отже шістдесятиденний строк, передбачений ст. 309 КАС України, закінчився.

У своєму клопотанні представник відповідача не просить продовжити термін розгляду справи як то передбачено вище наведеною нормою КАСУ, не вказує про необхідність надання якихось додаткових доказів, в свою чергу, доказів, які містяться в матеріалах справи, в тому числі письмових пояснень, на підставі яких суд апеляційної інстанції може прийняти законне і обґрунтоване рішення, достатньо.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому, справу розглянуто в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до КВЕД - 36.00 та 38.21 Димерський комбінат комунальних підприємств провадить вид господарської діяльності «Забір, очищення та постачання води (основний)» та «Оброблення та видалення безпечних відходів».

На підставі наказу Держекоінспекції від 23.09.2021 №414 «Про проведення позапланової перевірки», направлення від 24.09.2021 №97 та доручення Прем`єр-міністра України від 20.04.2021 № 10815/3/1-21 до листа Міндовкілля від 09.04.2021 № 25/1-21/7324-21 щодо порушення вимог природоохоронного законодавства стосовно розміщення несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці згідно кадастрового номеру 3221855300:11:169:0002 на території смт. Димер, Вишгородського району, що знаходиться у власності Вишгородської районної державної адміністрації та на праві постійного користування земельною ділянкою Димерського комбінату комунальних підприємств, здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з відходами Димерського комбінату комунальних підприємств за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 18, смт. Димер, Вишгородський район, Київська область, 07330, код згідно з ЄДРПОУ: 03803567.

За результатами позапланової перевірки складено Акт від 28.09.2021№4.2-19/24, яким виявлено, що Димерський комбінат комунальних підприємств порушує вимоги природоохоронного законодавства, а саме:

- відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність із зберігання, видалення та захоронення побутових відходів на земельну ділянку згідно кадастрового номеру 3221855300:11:169:0002 під розміщення сміттєзвалища для захоронення відходів;

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованого стаціонарного джерела, а саме місця видалення та захоронення відходів на сміттєзвалищі на земельній ділянці згідно кадастрового номеру3221855300:11:169:0002 на території смт. Димер, Вишгородського району, на праві постійного користування земельною ділянкою Димерського комбінату комунальних підприємств (код ЄДРПОУ: 03803567), здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707;

- не забезпечено захист земель від засмічення від місця зберігання та захоронення відходів на земельних ділянках за кадастровими номерами: 3221855300:11:169:0002, 3221855300:11:169:0957; 3221855300:11:169:0955; 3221855300:11:169:0956; 3221855300:11:216:0001 та за КОАТУУ: 3221855300, Зона: 11 Квартал: 169;

- не уживаються заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельних ділянках за кадастровими номерами: 3221855300:11:169:0002,3221855300:11:169:0957; 3221855300:11:169:0955; 3221855300:11:169:0956; 3221855300:11:216:0001 та за КОАТУУ: 3221855300, Зона: 11 Квартал: 169, що є порушенням абз. 12 ч. 1 ст. 35 Закону № 962;

- господарська та інша діяльність Димерського комбінату комунальних підприємств призвела до забруднення земель і ґрунтів, що є порушенням частини першої статті167 Земельного кодексу України;

- не визначаються склад і властивості відходів, що утворюються, а саме: люмінесцентні лампи, елементи живлення, відходи від експлуатації транспортних засобів, побутові, небезпечні відходи тощо, що є порушенням п. «в» ч. 1 ст. 17 Закону №187/98;

- не представленні данні щодо первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються,утилізуються, знешкоджуються та видаляються, що є порушенням п. «г» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98;

- не представленні данні та не підтверджено здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам,установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, що є порушенням п. «є» ч. 1 ст. 17 Закону №187/98;

- не забезпечено за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації, що є порушенням п. «є» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98;

- здійснюється захоронення змішаних побутових відходів, будівельних, та небезпечних відходів (автомобільні шини), чим допускається змішування відходів;

- допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях;

- не здійснюється контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів,а також не представлено інформацію щодо здійснення моніторингу місць утворення,зберігання і видалення відходів, що є порушенням п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98 та ч. 1 ст. 29 Закону № 187/98;

- не представлено інформацію щодо надання місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи, що є порушенням п. «ї» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98;

- не представлено інформацію щодо призначення відповідальної особи у сфері поводження з відходами та не представлено інформацію та матеріали щодо забезпечення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами, що є порушенням п. «й» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98 та п. «м» ч. 1 ст. 17 ЗУ №187/98;

- не представлено дозвіл на здійснення операції у сфері поводження з відходами;

- не представлено інформацію та документи щодо укладання договору з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, як власником або наймачем, користувачем,у тому числі орендарем, джерел утворення побутових відходів, що є порушенням ч. 2 ст. 351 Закону № 187/98;

- не надано підтвердження щодо наявності погодженого паспорту МВВ за 2001 - 2020 роки;

- не представлено інформацію щодо подання статистичної звітності про відходи, що є порушенням абз. 4 п. 5 Порядку, затвердженого ПКМУ № 2034;

- не представлені реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, що є порушенням абз.4 п 10, п 11 Порядку,затвердженого ПКМУ № 1360; п 1 Глави 1 Інструкції, затвердженої наказом № 41;

- здійснює захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів;

- не представлено інформацію щодо ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ, що є порушенням абзацу першого пункту 4Порядку, затвердженого ПКМУ №2034, пункт 1.1 Розділу 1 Інструкції, затвердженої Наказом 342.

Наведені порушення стали підставою для звернення Державної екологічної інспекції України до суду з даним позовом про застосування заходів реагування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і прав, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Статтею 1 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 877-V передбачені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), а саме виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-ХІІ (далі - Закон № 1264-ХІІ) встановлено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Частиною 1 статті 35 Закону № 1264-ХІІ визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря здійснюється на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення).

Частиною 7 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Так, як зазначалось вище, за результатами позапланової перевірки складено акт від 28.09.2021 №4.2-19/24, яким позивачем зафіксовано ряд порушення вимог природоохоронного законодавства Димерським комбінатом комунальних підприємств.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР визначено наступні терміни:

«побутові відходи» - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

«небезпечні відходи» - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII (далі - Закон № 2059-VIII) операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання,видалення і захоронення), відносяться до першої категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

Підпунктом 11 частини 3 статті 3 Закону № 2059-VIII встановлено, що діяльність з утилізації, видалення, оброблення,знешкодження, захоронення побутових відходів, відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля, підлягають оцінці впливу на довкілля.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 № 45/95-ВР на період дії цього закону з 09.02.1995 по 23.05.2017, екологічній експертизі підлягали також діючі об`єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 2059-VIII забороняється розпочинати провадження планованої діяльності,визначеної ч.ч. 2, 3 цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження (ч. 6 ст. 3 Закону № 2059-VIII).

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Так, пунктом 4 Переліку передбачено висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону № 2059-VIII висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання.

Пунктом 6 частини 1 статті 15 Закону № 2059-VIII визначено відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля, а також встановлено, що правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем порушено вищенаведені положення Закону № 2059-VIII у частині здійснення господарської діяльності без документу дозвільного характеру, а саме висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.14.11. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві,затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 зазначено визначення «Неорганізований викид» - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.

Згідно п. 2.12 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів,у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 №108 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 за № 341/12215, встановлено, що для неорганізованих стаціонарних джерел нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин не встановлюються.

Регулювання викидів від цих джерел здійснюється шляхом встановлення вимог.

Відповідно до паспорту місця видалення відходів від 27.12.2000 за реєстраційним номером № 4-3-5 виданого на сміттєзвалище розташованого на землях радгоспу «Димерський» на відстані біля 2 км з північної сторони від смт. Димер та затвердженого Головою місцевої Держадміністрації 20.04.2000, пунктом 4 розділу 5 «Загальна характеристика відходів» визначено наявність газових виділень, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: метан (CH4)та діоксид вуглецю (CO2).

Крім того, п. 5.2 Правил експлуатації полігонів побутових відходів затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 за № 1307/18602 встановлено, що дослідження проб повітря проводиться за такими показниками: азот, діоксид вуглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид,сірководень, фенол, формальдегід.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707-XII) визначено поняття підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Так, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону № 2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними,Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами,обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Відповідно до ст. 12 Закону № 2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

З огляду на викладене матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем щодо здійснення господарської діяльність без документу дозвільного характеру, а саме: дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Щодо не забезпечення захисту земель від засмічення від місця зберігання та захоронення відходів, колегія суддів зауважує, що під час перевірки проведено огляд території сміттєзвалища та виконано заміри щодо визначення площі, конфігурації, розмірів та об`єму сміттєзвалища з навколишньою територією засмічення.

Зокрема, з використанням обладнання ГННС приймача ElNav i70 встановлено та не заперечувалось відповідачем, що загальна площа засмічення земель складає - 57 210 м2. Товщина шару відходів на кожній земельній ділянці визначено за допомогою рулетки (протокол вимірювань № 23-25/000174 від 01.07.2021ДП «Укрметртестстандарт») та складає на рівні від 1 до 3 метрів. Об`єм засмічення на кожній земельній ділянці перевищує 100 куб. м.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством Димерський комбінат комунальних підприємств, не забезпечено захист земель від засмічення від місця зберігання та захоронення відходів на прилеглих земельних ділянках.

Щодо змішування відходів під час видалення та захоронення, суд зазначає наступне.

Посадовими особами позивача під час перевірки встановлено, що на зазначеному сміттєзвалищі Димерського комбінату комунальних підприємств здійснюється захоронення змішаних відходів, а саме: ПЕТ пляшки, пакети, тверді відходи, автомобільні шини тощо.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про випадковість потрапляння небезпечних відходів разом із побутовим сміттям.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме дозволу на здійснення операції у сфері поводження з відходами, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР, передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі - Дозвіл) є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Зазначений Дозвіл міститься у п. 40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.07.2012 № 5203-VI (далі - Закон № 5203-VI) Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов`язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.

Пунктом 83 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523 встановлено видача дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Відповідно до ст. 20 Закону № 187/98-ВР видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції місцевих державних адміністрацій, а затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, згідно зі ст. 18 того ж Закону - Кабінету Міністрів України.

На сьогодні порядок отримання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не затверджений Кабінетом Міністрів України. Це є наслідком неурегульованості нормативно-правових актів, а саме:

Згідно з положеннями абз. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему» 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV) та ст. 5 Закону № 5203-VI перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, встановлюються виключно законами, які регулюють відносини щодо надання адміністративних послуг.

Законом № 187/98-ВР визначено дозвільний орган, уповноважений видавати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та строк його дії, однак перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги - досі відсутні.

Тобто для того, щоб Кабінет Міністрів України зміг затвердити Порядок, необхідно впровадити відповідні зміни до Закону № 187/98-ВР, в якому буде перелік та вимоги до документів.

Відповідно до положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, зокрема у сфері поводження з відходами, а також до його завдань належить забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну регуляторну службу України (далі - ДРС), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724, основним завданням ДРС є реалізація державної регуляторної політики з питань ліцензування та дозвільної діяльності та координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадського суспільства і підприємництва з питань дерегуляції господарської діяльності.

На своєму офіційному сайті ДРС наголошувала на необхідності здійснення Мінекології відповідних заходів щодо нормативно-правового врегулювання видачі дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правових актів.

Листом від 09.08.2018 № 8029/0/10- 18 ДРС звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наголосила на тому, що зважаючи на відсутність затвердженого порядку отримання необхідних дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суб`єкти господарювання можуть діяти за принципом мовчазної згоди. (Лист міститься у відкритому доступі на офіційному сайті ДРС).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2806-IV принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, суб`єкт господарювання відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» від 16.05.2014 № 523-р, може звернутись через центр надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) із заявою щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, й у разі невидачі такого дозволу здійснювати господарську діяльність за принципом мовчазної згоди.

Тобто до центру надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) надається тільки заява щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону № 2806-IV заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб`єкту надання адміністративної послуги особисто суб`єктом звернення або його представником (законним представником),надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Крім того, п. 6 Закону № 2806-IV забороняє вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Судом установлено, що відповідачем здійснюється діяльність у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу та не вжито заходи щодо його отримання, а саме не подано заяву до центру надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Щодо не надання підтвердження наявності погодженого паспорту МВВ за 2001 - 2020 роки, перевіркою встановлено, що у Димерського комбінату комунальних підприємств наявний паспорт місця видалення відходів (МВВ) від 27.12.2000 за реєстраційним номером №4-3-5 виданого на сміттєзвалище розташованого на землях радгоспу «Димерський» на відстані біля 2 км з північної сторони від смт. Димер та затвердженого Головою місцевої Держадміністрації 20.04.2000.

Відповідно до п. 19 Порядку реєстру місць видалення відходів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1216 паспорти МВВ щорічно підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються міськими Держадміністраціями.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що Димерським комбінатом комунальних підприємств не надано підтвердження щодо наявності погодженого паспорту МВВ за 2001 - 2020, що є порушенням ч. 2 ст. Закону № 187/98, абз. 2 п. 9 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 2034, п. 19 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1216.

Щодо захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів, суд звертає увагу на наступне.

У ході перевірки встановлено та не спростовувалось апелянтом, що останній здійснює захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів, (а саме: змішані побутові відходи у такому ж вигляді як і приймаються від місця їх накопичення, без попереднього сортування та оброблення (перероблення), зокрема: полімери (пластик, ПЕТ пляшки, плівка, поліетиленові пакети тощо), текстиль, макулатура, скло, деревина, метал,автомобільні шини, харчові відходи на земельних ділянках за кадастровими номерами: 3221855300:11:169:0002, 3221855300:11:169:0957; 3221855300:11:169:0955; 3221855300:11:169:0956; 3221855300:11:216:0001 та за КОАТУУ: 3221855300, Зона: 11 Квартал: 169, що є порушенням п. «і» ч. 1 ст. 32 Закону № 187/98.

Також, перевіркою встановлено, що допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях загальною площею - 28 540 м2 (2,854 га).

Димерським комбінатом комунальних підприємств не розроблено проект будівництво полігону побутових відходів відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування», що включає санітарно-технічний паспорт.

Відповідно до законодавства придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні захоронювати на полігони ТПВ, аз небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому, на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом, а саме (продукти харчування, папір, текстиль тощо), що складаються з органічних речовин, які піддаються процесам біологічного розпаду(гниття) (норма Директиви ЄС 1999/31/EC).

Також на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти складові побутових відходів, що підлягають утилізації, а саме ти відходи що підлягають використанню як вторинний матеріал чи енергетичний ресурс (вимога п. 2.28 Державних санітарних нормах та правилах утримання територій населених затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 17.03.2011 №145 місць та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за № 457/19195 (далі - ДСП №145)).

Пунктом 2.27 ДСП №145 визначено, що видалення побутових відходів обов`язково повинно включати їх оброблення (перероблення) шляхом промислового сортування з подальшим перевезенням вторинної сировини, небезпечних відходів, органічної складової та складової побутових відходів, що не підлягає утилізації (після її глибокого пресування до щільності природних ґрунтів (більше 1 т/куб.м) і подальшого брикетування), до місць чи об`єктів утилізації, знешкодження або захоронення відповідно до вимог законодавства про відходи та санітарного законодавства. Залежно від вмісту органічних речовин окремі складові побутових відходів підлягають утилізації шляхом їх оброблення (перероблення) неспеціалізованих підприємствах з отриманням кінцевого продукту - біогумусу або біопродукції на його основі.

У п. 2.28 ДСП № 145 зазначено, що складова побутових відходів, що не підлягає утилізації, повинна знешкоджуватись на спеціалізованих підприємствах (сміттєспалювальні заводи, піролізні установки тощо) або захоронюватись на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону № 187/98-ВР:

«поводження з відходами» - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення,утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

«операції поводження з відходами» - це збирання, перевезення, зберігання,сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів;

«побутові відходи» - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні,рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

«небезпечні відходи», це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до п. 1.3 ДСП №145 визначено, що дія цих санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.

Відповідно до п. 1.1 Наказу від 01.12.2010 №435 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства «Правила експлуатації полігонів побутових відходів», правила експлуатації полігонів побутових відходів (далі - Правила) є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів.

З огляду на вищевикладене, відповідач, здійснюючи операції у сфері поводження з відходами, порушено вимоги Закону № 187/98-ВР, Наказу № 435 та ДСП № 145.

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо порушення перевіряючими особами порядку проведення перевірки та процедури відбору проб ґрунтів.

Так, обставина отримання відповідачем наказу від 23.09.2021 №413 щодо суб`єкту господарювання Вишгородської районної державної адміністрації, замість наказу від 23.09.2021 №414 зумовлена тим, що перевірка вимог природоохоронного законодавства проводилась одночасно стосовно двох суб`єктів господарювання. Контролюючий орган видав наказ для Вишгородської районної державної адміністрації, як власнику земельної ділянки за кадастровим номером 3221855300:11:169:0002, та наказ для відповідача, як землекористувача земельної ділянки за кадастровим номером 3221855300:11:169:0002.

Також, необґрунтованими є доводи апелянта щодо неправомірності відбору проб ґрунтів, адже останній помилково посилається на норми ст. 13 Закону № 877-V. Вказана норма права регулює відносини щодо відбору зразків продукції суб`єктів господарювання, у той час, як ґрунт, відібраний на земельній ділянці, якою користується відповідач не є його продукцією. Відбір проб ґрунту відбувся на підставі ДСТУ ГОСТ 17.4.3:2019, з метою визначення його стану та оцінки змін.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги саму лише можливість створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з метою недопущення негативних наслідків для навколишнього природного середовища, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зупинення Димерському комбінату комунальних підприємств виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Димерського комбінату комунальних підприємств - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова