Постанова

від 10.10.2023 по справі 140/5894/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5894/23 пров. № А/857/13974/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Сеника Р.П.,

Шинкар Т.І..

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 140/5894/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя в 1-й інстанції Денисюк Р.С.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Притані» (далі позивач, ТзОВ «Притані», товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2023 № 0033470709.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до вимог положень пункту 52-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавств, з 01.03.2020 по останній календарний день місяця включно в якому завершується дія карантину.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення 140/5894/23 скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на аналогічні доводи, які викладені у позовній заяві, а саме на те, що не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавств, з 01.03.2020 по останній календарний день місяця включно в якому завершується дія карантину. Звертає увагу суду на те, що на момент проведення перевірки та застосування штрафних санкцій до позивача дія карантину, введеного з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби (COVID-19) не закінчилася. Відтак вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до товариства штрафних санкцій у вигляді пені під час дії карантину. З цих підстав вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене всупереч вимогам законодавства.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим з дотриманням всіх норм чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову перевірку ТзОВ «Притані», за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2023 №2767/07-09/40087925.

Згідно висновку, зазначеного в акті перевірки, позивачем порушено пункт 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункт 14-2 Постанови №18, в частині несвоєчасного надходження виручки у сфері ЗЕД по контракту №20-PR-MSLOT від 21.05.2021, укладеного з нерезидентом «MalagSoltau Gmbii».

Так в ході проведення перевірки встановлено, що валютна виручка від нерезидента «MalagSoltau Gmbii» по вказаному контракту в сумі 28542,42 Євро надійшла з порушенням граничних термінів сплати, а саме: МД UA 205050/2022/030255 від 21.05.2022 на суму 15572,26 Євро (з яких протерміновано 12970,16 євро - граничний термін надходження 16.11.2022; МД UA 205050/2022/030259 від 21.05.2022 на суму 15572,26 євро - граничний термін надходження 16.11.2022.

Згідно з виписками, вказані кошти надійшли в Україну 30.01.-31.01.2023 та 07.02.2023.

На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 22.03.2023 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0033470709 про застосування штрафних санкцій, пені за порушення у сфері ЗЕД в сумі 256207,74 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «Притані» оскаржило його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство у сфері ЗЕД не звільняє від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період карантину. Зазначає, що норми Закону України «Про валюту і валютні операції» та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з прийняттям даних змін до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, норми пункту 52-1 даного розділу, під час дії воєнного стану застосуванню не підлягають. На момент виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягав саме п.п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Насамперед аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що факт порушення граничних розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з нерезидентом «MalagSoltau Gmbii» позивачем не заперечується, апелянт покликається виключно на недотримання відповідачем норм пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України.

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.

Зокрема п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що позапланова перевірка проводиться, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Приписами п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України про порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року за останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всіх територіях України про надання запобігання поширенню на території України хронічної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цьому пункту.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Підпунктом 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Визначення поняття пені встановлено підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме: пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3.1 статті 3 ПК України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

При цьому пунктом 5.1 статті 5 ПК України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, ПК України регулює відносини, що забезпечують у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного контролю, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і повноважених установ та відповідальність за порушення: ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Частиною третьою вказаної статті визначено, що у випадку, якщо положення інших законів прийняти положення Закону, застосовувати положення цього Закону.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно частини восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відтак, враховуючи наведене, слід дійти висновку, що на пеню, нараховану відповідно до Закону № 2473-VIII, не поширено положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

При цьому слід зазначити, що норми Закону № 2473-VIII та інші нормативно-правові акти, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства в період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню захворювання хвороби (COVID-19).

Колегія суддів вважає вірним твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, що не уможливлюють притягнення його до відповідальності, а факт порушення граничних розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з нерезидентом «MalagSoltau Gmbii» ним не заперечується.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункт 14-2 Постанови № 18 відповідач правомірно нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, про які йдеться в акті перевірки; підстави для звільнення позивача від відповідальності за матеріалами справи не встановлено. А штрафна санкцій за виявлене порушення відповідачем застосована у розмірах, визначених законом, а відтак спірне податкове повідомлення рішення є правомірним.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 370 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» - без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 140/5894/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. І. Шинкар Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10 жовтня 2023 року