Постанова

від 15.08.2024 по справі 140/5894/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 140/5894/23

адміністративне провадження № К/990/35321/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 (головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Шинкар Т.І., Сеник Р.П.) у справі №140/5894/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Притані» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також -відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2023 № 0033470709.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

В ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2023 №2767/07-09/40087925.

Згідно висновку, зазначеного в акті перевірки, позивачем порушено пункт 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункт 14-2 Постанови №18, в частині несвоєчасного надходження виручки у сфері ЗЕД по контракту №20-PR-MSLOT від 21.05.2021, укладеного з нерезидентом «MalagSoltau Gmbii».

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що валютна виручка від нерезидента «MalagSoltau Gmbii» по вказаному контракту в сумі 28542,42 Євро надійшла з порушенням граничних термінів сплати, а саме: МД UA 205050/2022/030255 від 21.05.2022 на суму 15572,26 Євро (з яких протерміновано 12970,16 Євро - граничний термін надходження 16.11.2022; МД UA 205050/2022/030259 від 21.05.2022 на суму 15572,26 Євро - граничний термін надходження 16.11.2022.

Згідно з виписками вказані кошти надійшли в Україну 30.01. - 31.01.2023 та 07.02.2023.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 22.03.2023 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033470709 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 256207,74 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що норми Закону України «Про валюту і валютні операції» та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наполягає на тому, що до спірних відносин підлягає застосуванню абз.11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним з різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство визначило пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм абзацу 11 пункту 51-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 07.11.2023 Верховний Суд (головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Гончарова І.А., Олендер І.Я.) відкрив касаційне провадження за поданою скаргою з метою перевірки зазначених доводів Товариства.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними; просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Юрченко В.П., судді: Гімон М.М., Васильєва І.А.

Відповідно до вимог частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, ключовими питаннями у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нарахувати пеню, передбачена абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Відтак, Суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту.

У постанові від 23 липня 2024 року (справа №240/25642/22) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував висновок про те, що пеня, яка передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, що відповідач правомірно нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, про які йдеться в акті перевірки; підстав для звільнення позивача від відповідальності не встановлено, а відтак суди обґрунтовано відмовили Товариству у задоволенні позову.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, повно та всебічно перевіривши обставини справи, надали їм об`єктивний, обґрунтований аналіз з урахуванням доводів сторін та вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин; висновки судів щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №140/5894/23 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва