Постанова

від 10.10.2023 по справі 496/4624/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5696/23

Справа № 496/4624/21

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Гуденко Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого також в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , діючий також в інтересах ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 , діючий також в інтересах ОСОБА_2 в третє 06.09.2022 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить: - заборонити відповідачу самостійно або через інших осіб здійснювати будь - які прямі або непрямі дії, спрямовані на вивільнення контейнерів, павільйонів, приміщень від обладнання і працівників які використовують за свої кошти побудовані та встановлені, маючи на руках тільки договір оренди земельної ділянки або взагалі ніяких документів до набрання рішенням по справі законної сили; - встановити заборону для відповідача самостійно або через інших осіб здійснювати будь - які прямі або не прямі дії, спрямовані на попередження користування павільону 20 м кв. орендуємій у третьої особи земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Головатого територія Біляївського ринку облспоживспілки, які побудували та встановили на території ринку.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує, що з боку відповідача існує загроза незаконного відчуження (оформлення на іншіх осіб) захопленого належного йому з братом майна, яке він та їхні батьки законно поставили на території центрального кооперативного ринку за адресою: вул. О. Головатого, м. Біляївка. Відповідач не дає можливості у володінні, користування та використання її з моменту втрати батьків. Крім того, позивач зазначає, що існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , діючого також в інтересах ОСОБА_2 до ДП «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеської області, про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючий також в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою судугрубо порушеніне тільки інтересипозивача таконституційні праваі йогобрата інваліда1-агрупи,за якимостанній здійснюєдогляд ,і неможливістюздійснити лікування ОСОБА_2 згідно випискилікарів, нащо потрібнобільше 50тис.гривень.Вважали,що судомпорушені нетільки нормипроцесуального іматеріального права,Закон України« Проправосуддя вУкраїні»,порушено принципиоб`єктивності,неупередженості привинесенні цьогоРішення,грубо порушуючипроцедуру йогоприйняття,які передуютьперед винесенням,а інорми міжнародногоправа Європейськоїконвенції правлюдини таосновних Свободтощо.У зв`язку, що з боку Відповідача існує загроза незаконного відчуження (оформлення на іншіх осіб) захваченого належного майна позивача, яке ними законно поставлено на території центрального кооперативного ринку за адресою: вул. А. Головатого, м. Біляївка. Зазначали, що Відповідач не дає можливості у володінні, користування та використання належним їм з моменту втрати батьків. Вважли, єдиною підставою для забезпечення є вжиття відповідних заходів, бо суд має достатніх підтверджень про підтвердження законних підстав вимог Позивача та існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідальність виду забезпечення позовних вимог. Враховуючи те , що повне, всебічне та об*активне з`ясування обставин справи є однією з основних засад здійснення правосуддя та те , що дана справа викликала великий соціальний резонанс, тому згідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно. Такий стан речей є неприпустимим, і ми як члени територіальної громади змушені звернутися до суду з вимогами про визнання договору оренди земельної ділянки між Позивачем та третью особою-власником землі недійсними, на підставі приховання справжньої мети під час його укладення з боку орендаря.

Рух провадження у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: Пузанова Л.В., судді учасники колегії: Орловська Н.В., Базіль Л.В..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року)достроково закінчилось відрядження суддів Херсонського апеляційного судуПузанової Л.В., Орловської Н.В., Базіль Л.В..

05 червня 2023 року суддівБазіль Л.В., Орловську Н.В., Пузанову Л.В. відраховано зі штату Одеського апеляційного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 21 липня 2023 року, визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя:Кострицький В.В.,судді учасники колегії:Назарова М.В., Лозко Ю.П..

Явка сторін

Про судове засідання, призначене на 10 жовтня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи судовими повістками завчасно які отримали 12.09.2023 року та 19.09.2023 року.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову правильно виходи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання безпідставним заключення договору на оренду павільйону 20 кв.м. та земельної ділянки під ним на орендує вищевказаної земельної ділянки у третьої сторони та визнання цих договорів нікчемними.

ОСОБА_1 зазначав про те, що були порушені не тільки його права, а і права членів громади та Біляївської споживчої спілки, оскільки, в порушення встановленого порядку, майно було незаконно виведено і є не законним перехід права власності, власником якого повинна бути громада, а не підприємство. Крім того, вважав, що земельна ділянка ДП «Біляївський ринок» в розмірі 1,0238 га використовується та передається в суборенду іншим особам без узгодження з власником земельної ділянки - Біляївською міською радою. Таким чином, позивач вважав, що існує загроза незаконного відчуження (оформлення на інших осіб) захопленого належного йому з братом майна, яке позивач та батьки поставили на території центрального кооперативного ринку та відповідач не дає можливості у володінні, користуванні та використанні її після смерті батьків.

Разом з тим, ОСОБА_1 не конкретизував які саме «прямі або непрямі дії, спрямовані на вивільнення контейнерів, павільйонів, приміщень від обладнання і працівників» необхідно «заборонити відповідачу самостійно або через інших осіб» вчиняти.

ОСОБА_1 не було надано ніяких належних доказів, що вищевказане забезпечення позову якимось чином порушує його права, а тому, суд не може керуватися при забезпеченні позову лише його припущеннями.

Так адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, доказів на підтвердження будь-яких дій зі сторони відповідача, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення до суду першої інстанції не надано.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з досліджених матеріалів заяви та системного аналізу наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки, заявником не долучено жодного належного та допустимого доказу порушень його прав.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи (фактично дублюють доводи заяви про забезпечення позову) були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Питання щодо заяви вирішено судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого також в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко