Рішення
від 10.10.2023 по справі 642/4335/21
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"10" жовтня 2023 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року

м.Харків

Справа 642/4335/21

Провадження 2/642/762/23

Ленінський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Петрової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Усиченко К.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сергієнко К.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, треті особи: Служба безпеки України, ДУ «Харківській слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, -

ВСТАНОВИВ:

09липня 2021року доЛенінського районногосуду м.Харкова надійшлацивільна справаза позовом ОСОБА_1 до ДержавиУкраїна вособі Державноїказначейської службиУкраїни,Прокуратури Сумськоїобласті,третіособи:СБУ,ДУ «Харківськійслідчий ізолятор»,ДУ «Сумськийслідчий ізолятор»провідшкодування моральноїта матеріальноїшкоди,завданої незаконнимидіями органів,що здійснюютьоперативну-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідуванняу зв`язку з незаконним перебуванням під слідством протягом 8 років 3 місяців, з яких 263 дні (8 місяців та 23 дні) - під вартою, в силу якого втрачено роботу, заробітну плату та понесено витрати на правову допомогу.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначив,що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з1994року до закінчення служби в жовтні2011року в ДСБЕЗ ГУ УМВСУ в Харківський області в спеціальному званні ст. лейтенанта міліції. За зразкове виконання службових обов`язків, розкриття резонансних справ, затримання особливо небезпечних злочинців позивач неодноразово заохочувався нагородами, подяками грошовими преміями та спеціальними званнями.

Наказом ДПА в Сумській області № 291-О від 20.10.2011 ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів державної податкової служби України та призначений на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми без доступу до таємних відомостей.

Згідно з наказом Державної податкової служби України № 629-О від 30.12.2011 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу старший лейтенант податкової міліції із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.

ОСОБА_1 на новому місці роботи позивач повністю реалізував свій потенціал та знання в боротьбі з економічними та корупційними злочинами, організовував та мобілізовував роботу свого відділу, що призвело до позитивного результату в оперативній роботі, якості збору матеріалів, розкритті резонансних справ щодо нанесення шкоди державі в особливо великих розмірах в сфері оподаткування, в т.ч. і керівників прокуратури Сумської області, УСБУ, керівників Сумського артилерійського училища та інших. Позивач перебував на посаді тимчасово виконуючого обов`язку начальника відділу боротьби зі злочинами, вчиненими з використанням новітніх технологій Головного відділу податкової міліції м.Сум. Але, відносно нього сфабриковано обвинувачення за фактом подій, які ніколи не мали місця, за заявою осіб, які повинні були би притягнутими до кримінальної відповідальності за матеріалами, що були саме зібрані позивачем та за якими вже на той час було відкриті кримінальні справи. ОСОБА_1 незаконно пред?явлено обвинувачення, затримано, заарештовано та поміщено в С130 на 263 дні. Вказані дії правоохоронних органів призвели до незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконне перебування під слідством в період з 12.03.2012року по 12.05.2020року, тобто 8 років 3 місяці (99 місяців), за які позивачу було піддано психотравмуючому впливу, що відобразилось на подальшому житті, призвело до незворотних змін у ньому, зруйнувало сімейні відносини, кар`єру, звичні відносини з родичами.

29.11.2012року постановою Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч.3ст.368,ч.2ст.15ч.3ст.368,ч.2ст.15,ч.4ст.368,ч.3ст.364,ч.2ст.365КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю вини. Скасовано постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади.

Постановою СУ територіального управління ДБР, розташованого в м.Полтаві від 12.05.2020 року кримінальне провадження № 62020170000000203 від 20.02.2020 щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно притягувався до кримінальної відповідальності на протязі 8 років 3 місяців - 99 місяців. Незаконне перебування під слідством, яке відбувалось за вкрай тяжких психотравмуючих обставин, які порушували честь позивача, його гідність як чоловіка та офіцера, а також завідомо несправедливе обвинувачення та сфабриковані підстави притягнення до кримінальної відповідальності потягли за собою страждання від завідомо несправедливого тиску на невинуватого за допомогою усієї державної машини, яка наполегливо намагалася переконати у винуватості. Суб?єктивне усвідомлення правдивості своїх тверджень та об?єктивне примушування змінити свої переконання, призводили до протиріч між картиною світу, яку позивач бачив, та тією, яку нав?язували правоохоронці, що не могла не відобразитись негативними наслідками на його психіці та фізичному стані, не могло не завдати фізичних та психічних страждань.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного порушення кримінальних справ, незаконного пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході досудового слідства обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відстороненні від роботи (посади) та інших процесуальних дій, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», що обмежили його права, позивач вважає, що йому було завдано моральної (немайнової) шкоди, яку він оцінює: - 450 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення в якості обвинуваченого (повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); - 1 550 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою впродовж 9 місяців;- 1 200 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання, впродовж 90 місяців;- 1 250 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності впродовж 99 місяців; - 800 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за втрату кар?єрних можливостей; - 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за зіпсування родинних та дружніх відносин; - 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю;

Крім того, позивач вважає, що йому було завдано матеріальної шкоди на суму 205364,90 грн. у зв`язку з втратою заробітної плати. Оскільки він був незаконно відсторонений від посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми без доступу до таємних відомостей наказом Державної податкової служби у Сумській області ДПСУ від 15 травня 2012 року №64-0, що підтверджується виправдовувальним вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2015 ), грошове забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 (день поновлення на посаді) з врахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату становить в загальному розмірі: 235489, грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн., що підтверджується висновком експерта № 138/3677-3681 від 09.02.2023.

До того ж, для захисту прав позивач звертався за правовою допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 345239,35 грн., яку він вважає за необхідне стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

14.07.2021 суддею Ленінського районного суду м.Харкова Бородіною О.В. в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у вказаній справі (Т.2 а.с.83).

11.08.2021 від представника відповідача Державної казначейської служби України Пузікова В.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, залучити у якості третіх осіб на боці відповідача СБУ, ДУ «Харківський слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор». У відзиві представник відповідача зазначив, що Положенням про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМ України від 15.04.2015 №215, для Державної Казначейської служби України передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України у судах. В той же час такі повноваження має Міністерство юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою КМ України від 02.07.2015 №228. При цьому, Казначейство жодним чином не порушувало прав позивача, а тому стягнення з нього моральної шкоди є неправомірним. Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 № 845. Також зазначено, що позивачем у позовній заяві розмір моральної шкоди визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та є надмірним відшкодуванням. Тоді як, відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно приводити до її збагачення. Вважає, що матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки у діях відповідачів, а також відсутній причинний слідчий зв`язок між шкодою і протиправним діянням. Доказів вирішення питання відшкодування шкоди в установленому порядку позивачем не надано. Також позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників органів досудового слідства моральної шкоди, яка згідно з ч.2 ст.23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Зазначено, що збитки відповідно до законодавства повинні бути відшкодовані за рахунок Державного бюджету Службою безпеки України, як особою, яка їх завдала.

3приводу понесенихпозивачем витратна правовудопомогу покримінальному провадженнюта визначеннясуми відшкодуваннявідповідач вказує,що необхідно виходитиз критеріюреальності адвокатськихвитрат (встановленняїхньої дійсностіта необхідності),а такожкритерію розумностіїхнього розміру,виходячи зконкретних обставинсправи тафінансового стануобох сторінвідповідно дост.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» порядокобчислення гонорару(фіксованийрозмір,погодинна оплата),підстави длязміни розміругонорару,порядок йогосплати,умови поверненнятощо визначаютьсяв договоріпро наданняправової допомоги.При встановленнірозміру гонорарувраховуються складністьсправи,кваліфікація досвідадвоката,фінансовий станклієнта таінші істотніобставини.Гонорар маєбути розумнимта враховувативитрачений адвокатомчас. Разом зцим,долучені позивачемдо матеріалівсправи договорипро наданняправових послугадвокатів немістять обґрунтуваньскладності справи,у якій ОСОБА_1 надавалась правовадопомога,а такожпідтверджуючої інформації(доказів)кваліфікації ідосвіду адвоката,фінансового стануклієнта таінші істотніобставини.Таким чином,позивачем ненадано належнихта допустимихдоказів напідтвердження реальності,необхідності тарозумності витратна правовудопомогу укримінальному провадженніу розмірі345239,35грн. (Т.2 а.с.92-102).

Ухвалою судувід 16.08.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу безпеки України, Державну установу «Харківський слідчий ізолятор», Державну установу «Сумський слідчий ізолятор» (Т.2 а.с.110-111).

18.08.2021 від представника відповідача керівника Сумської Обласної прокуратури О.Тубелець до суду надійшов відзив на позов, в якому вважає позов необґрунтованим та безпідставним, який не підлягає задоволенню. Вважають, що позовні вимоги про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 7 800 млн. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтовано завищеними. Зазначені твердження позивача стосовно заподіяння моральних втрат не доведено ним належними та достатніми доказами. Враховуючи обставини справи, характер моральних втрат, які зазнав позивач у зв`язку із кримінальним переслідуванням стосовно нього, виходячи із вимог розумності та справедливості, обґрунтованим є стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди на його користь у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди як розрахункову величину необхідно застосовувати мінімальну заробітну плату у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як позивач перебував під слідством з 12.03.2012 по 16.06.2016 (4 роки 3 місяці 4 дні), то розмір моральної шкоди повинен рахуватися з врахуванням визначеної законодавством розрахункової величини виходячи з розміру мінімальної заробітної плати наступним чином: 6000 грн. х 51+ 6000/30 х 4 = 306800 грн. Щодо вимог позивача про відшкодування заробітної плати за час відсторонення його від посади, вважає, що останнім не надано доказів на підтвердження самого факту відсторонення його від посади, зокрема відповідної постанови слідчого та наказу роботодавця. Визначений позивачем розрахунок розміру неодержаного за час відсторонення від роботи заробітку, виходячи із розміру посадового окладу станом на час подання позовної заяви у цій справі, не є таким, що ґрунтується на нормах законодавства, зокрема суперечить Положенню про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яке затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/4, порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Водночас ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження розміру середньомісячного заробітку станом на час відсторонення його від посади, а також не надано належного розрахунку заробітку, не одержаного позивачем за час його відсторонення від роботи. Таким чином, оскільки належними доказами позивачем не підтверджено заявлену до відшкодування суму неотриманого заробітку, вважають, що підстави для стягнення цих коштів відсутні. Витрати на правову допомогу вважає завищеними та такими, які не обґрунтовані та не доведені (Т.2 а.с.115-124).

26.08.2021 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на відповідну практику та надані позивачем докази. Наполягає на відшкодуванні моральної шкоди у загальному розмірі 7800 000 грн., оскільки саме такий розмір є достатнім мінімумом для розумного задоволення його потреб як потерпілої особи, враховуючи інтенсивність та глибину сприйняття психотравмуючих факторів, що супроводжували неправосудне переслідування позивача (Т.2 а.с.127-176).

07.09.2021 до Ленінського районного суду м.Харкова від представника третьої особи ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Малюка Ю.А. надійшли пояснення, відповідно до яких згідно довідки за карткою форми №1 ОСОБА_1 утримувався в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 22.09.2012року по 29.11.2012року, прибув з Сумського СІ30 до Харківського СІЗО згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2012 для розгляду кримінальної справи, мав статус «ув`язнений». Звільнений з залу суду 29.11.2012 р. на підставі постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2012, міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою змінено на особисте зобов`язання.

Державна установа«Харківський слідчийізолятор» законнота напідставі постановиЛенінського районногосуду м.Харкова від17.09.2012р.тримала підвартою ОСОБА_1 ,ув?язнені тазасудженні розміщуютьсякамерах відповіднодо вимогрежиму таізоляції,визначеними ст.7і 8Закону України«Про попереднєув`язнення».Щодо визначеннярозміру моральноїшкоди,вважає йогозанадто завищенимта необґрунтованим,так як не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності і справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Просить суд відмовити у позові в повному обсязі (Т.2 а.с.179-198).

08.09.2021 від представника третьої особи ДУ «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва І.С. до суду надійшли пояснення, відповідно до яких вважає заявлені ОСОБА_1 вимоги необґрунтованими та такими, що не мають під собою достатньої правової підстави, просить суд відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що підставою триманняПозивача уСумському СІЗ0було вмотивованерішення суду,яке єобов?язковим довиконання,умови триманняостаннього услідчому ізоляторівідповідали Правиламтримання осіб,узятих підварту засуджениху слідчихізоляторах Державногодепартаменту Україниз питаньвиконання покарань,затвердженими наказомДержавного департаментуУкраїни зпитань виконаннякримінальних покарань№ 192від 20.09.2000 (Т.2 а.с.199-215, 223-237).

13 вересня 2021 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшли пояснення представника третьої особи СБУ О. Рибалко, відповідно до яких просить суд залишити позовні вимоги без задоволення. Зазначає, що підставою для відшкодування шкоди є обставини, які підтверджені належними доказами та свідчать про сам факт незаконності або протиправності процесуальних дій відповідних органів без встановлення конкретної вини посалових осіб органів, тобто дій, які вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

Статтями 12, 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значения для справи і на які вона посиласться як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вказує про недоведеність обставин, що можуть бути підставами для відшкодування заявленої позивачем моральної та матеріальної шкоди (Т.2 а.с.216-221).

13 жовтня 2021 до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на пояснення третіх осіб в порядку ч.4 ст.181 ЦПК України, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зауважив суду, що він цілих 8років та3місяці вважавсязатриманим,підозрюваним,обвинуваченим та8місяців і23дні бувув`язненим. Позивач вказує, що відповідно дост.130КПК України,шкода,завдана незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органу,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури абосуду,відшкодовується державоюза рахунокДержавного бюджетуУкраїни увипадках тав порядку,передбачених законом.Також відповіднодо ч.2вказаної статті,держава,відшкодувавши шкоду,завдану слідчим,прокурором,застосовує правозворотної вимогидо цихосіб уразі встановленняв їхніхдіях складукримінального правопорушенняза обвинувальнимвироком суду,який набравзаконної сили,або дисциплінарногопроступку незалежновід спливустроків застосуваннята діїдисциплінарного стягнення.Отже винністьчи невинністьуповноваженої особи,що спричинилашкоду,вже єправовідносинами міждержавним органомта їїпосадовою особою,та нестосується тієїособи,шкоду якійспричинено,та непокладає нанеї обов?язківщодо доведеннівини (Т.3 а.с.4-29).

19.10.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив Прокуратури Сумської області, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що близько чотирьохроків вінперебував встатусі обвинуваченогоз винидержавних органів.Вказаним булопорушено ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободшодо вирішенняпитания стосовнопред?явленого обвинуваченияв розумністроки.Позивач неодноразовонамагався прискоритивирішення обвинуваченняпроти себета звертавсядо уповноваженихорганів ззапитами щодопередання матеріалівдо органурозслідування.Крім того,наголошує,що скасуваннявиправдувального вирокусуду вчастині -залишає особутакою,що єобвинуваченою,з невирішенимправовим становищемта майбутнім,невиправданою,заплямованою вочах суспільства,а Державав тойсамий часзовсім ненамагається якнайшвидшевирішити долюлюдини,а цілихчотири рокиніби-тонадсилає матеріаликримінальної справиз судудо прокуратури.А тепердержавні органинеприпустимо зазначають,шо такаособа зневирішеним майбутнімта заплямованоюрепутацією цічотири роки«не зналаобмежень».Щодо розрахункурозміру моральноїшкоди позивачвказує,що нимбуло зазначенокожну психотравмуючуситуацію окремо,як підставустягнення моральноїшкоди,що спираєтьсяна тлумаченняВерховного Суду КЦС від 28.10.2020 року по справі № 610/3221/19-ц. Щодо розміру витрат на правову допомогу, позивач зазначає, що у наданих суду актах детально розписано щодо конкретної правової послуги, яку було надано адвокатом, дати надання, місця зберігання доказів про її надання та ії вартості Також у вказаній відповіді на відзив наголошено, що обов?язок доведення неспівмірності витрат на правничі послуги покладається на сторону, що не погоджується з заявленими розміром, відповідно до Позиції ВС від 09.04.2019року по справі №826/2689/15 (Т.3 а.с.30-95).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 09.11.2021 витребувано зДержавної установи «Сумський слідчий ізолятор» інформацію про строки та місце утримання (номер камери) в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» Снагощенко В.О., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; з Державної установи №27 «Харківський слідчий ізолятор інформацію про строки та місце утримання (номер камери) наступних осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які надано 21.12.2021 (Т.3 а.с.137, 160, 164).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 28.01.2022 по справі призначено судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. заслуженого професора Бокаріуса, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено (Т.3 а.с.192).

Розпорядженням Голови Верховного суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м.Полтави.

Згідно протоколу автоматичного розподілу від 28.06.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідуванняпередано до провадження судді Миронець О.К. (Т.3 а.с.202)

14.07.2022 року справа була направлена до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз вм.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» для проведення судово-психологічної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 21.10.2022 прийнято до розгляду вищезазначену цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, відновлено провадження та призначено підготовче судове засідання (Т.3 а.с.245).

15.11.2022 року до Київського районного суду м.Полтави надійшов відзив на позовну заяву від представника Державної казначейської служби України Неймет О., в якій вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди у розмірі 7800 604,25 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу, тобто матеріальної шкоду у розмірі345 239,35 грн., що суперечить розумності та справедливості, а тому відсутні підстави для задоволення позову (Т.4 а.с.4-15).

30.11.2022 року до Київського районного суду м.Полтави надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Смілянського Я.Г., в якій він просить провести судово-економічну експертизу від 30.11.2022 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 30.11.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смілянського Я.Г. задоволено, призначено судово-економічну експертизу, виконання якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса», на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (Т.4, а.с.20).

14.02.2023до Київськогорайонного судум.Полтавинадійшов висновокексперта №138/3677-3681від 09.02.2023за результатамипроведення судовоїекономічної експертизиза матеріаламицивільної справи№ 642/4335/21 (Т.4 а.с.24-38).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 27.02.2023 провадження у справі відновлено (Т.4 а.с.40).

03.04.2023 до Київського районного суду м.Полтави надійшла заява позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з Держави України в особі Державної казначейської Служби на користь ОСОБА_1 :

- 450 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення в якості обвинуваченого (повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення);

- 1 550 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою впродовж 9 місяців;

- 1 200 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання, впродовж 90 місяців;

- 1 250 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності впродовж 99 місяців;

- 800 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за втрату кар?єрних можливостей;

- 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за зіпсування родинних та дружніх відносин;

- 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю;

- 235 489,06 грн в якості відшкодування втраченої заробітної плати;

- 514 041,51 грн в якості відшкодування витрат на надання правової допомоги щодо захисту та покласти судові витрати на Державу Україна в особі Державної казначейської Служби (Т.4 а.с.47-59).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 03.04.2023 року до участі у цивільній справі в якості третіх осіб залучено Службу безпеки України, ДУ «Харківській слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор» (Т.4 а.с.64)

03.05.2023 року до Київського районного суду м.Полтави надійшло пояснення начальника ДУ «Харківській слідчий ізолятор Бартощака Є., в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (Т.4 а.с.106-112).

04.05.2023 року до Київського районного суду м.Полтави надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смілянського Я.Г. про розмір судових витрат, в якій він проситьстягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської Служби судові витрати по справі на надання правничої допомоги в розмірі 125 800,00 грн., 3963,60 грн. за експертне дослідження розміру втрат заробітної плати, 17 555,61 грн. за судово-психологічну експертизу та 18 877,00 грн. за судово-економічну експертизу інфляційних витрат втрат заробітної плати та витрат на захист в кримінальному провадженні (Т.4 а.с.118-137).

09.05.2023 рокудо Київського районного суду м.Полтави надійшло пояснення начальника ДУ «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва І., в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою (Т.4 а.с.139-147).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 12.05.2023 вищевказана справа направлена за підсудністю до Ленінського районного суду м.Харкова (Т.4 а.с.150).

25 травня 2023 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Київського районного суду м.Полтави за підсудністю надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 29.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.06.2023 року об 11:00 годині (Т.4 а.с.159).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.06.202023 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (Т. 4, а.с. 183-185).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сергієнко К.С. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив та пояснення.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, надав суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача Прокуратури Сумської області в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, надав суду відзив на позовну заяву.

Представники третіх осіб - Служба безпеки України, ДУ «Харківській слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор» в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, надали суду пояснення щодо позовних вимог.

Суд, вислухавши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з1994року до закінчення служби в жовтні2011року в ДСБЕЗ ГУ УМВСУ в Харківський області в спеціальному званні ст. лейтенанта міліції. За зразкове виконання службових обов`язків, розкриття резонансних справ, затримання особливо небезпечних злочинців позивач неодноразово заохочувався нагородами, подяками грошовими преміями та спеціальними званнями, що відображено у його Послужному списку (Т. 1, а.с.72-100).

Наказом ДержавноїПодаткової адміністраціїв Сумськійобласті № 291-О від 20.10.2011 ОСОБА_1 прийнято на службу до органів державної податкової служби України та призначено на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми без доступу до таємних відомостей (Т.2 а.с.34).

Згідно з наказом Державної податкової служби України № 629-О від 30.12.2011 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу старший лейтенант податкової міліції із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.

Постановою заступника прокурора Сумської області Підлубного К.В. від 12 березня 2012 року порушено кримінальну справу № 12800034 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_9 , його заступника ОСОБА_10 та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактами замахів на одержання хабарів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаних з їх вимаганням та перевищення службових повноважень, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, 368 ч.3, 365 ч.2 КК України.

Постановою заступника прокурора Сумської області Кулинича С.А. від 05 квітня 2012 року порушено кримінальну справу № 12800053 стосовно першого заступника начальника ДПІ в м. Суми начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_9 , начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_11 та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактом зловживання ними владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законам правам та законним інтересам громадян та інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України (Т.2, а.с.117).

Слідчим ОСОБА_12 23.04.2012порушена кримінальна справа № 12800034/2 стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 за ч. 3 ст.368, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 368, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 368 КК України по епізодах отримання з вимаганням 21.02.2012незаконної винагороди від ОСОБА_13 , вимагання коштів 14.02.2012у ОСОБА_14 , 23.02.2012у ОСОБА_15 та 07.03.2012у ОСОБА_16 . Зазначена справа об`єднана зі справою №12800034/2 під № l2800034.

27.04.2012слідчим порушена кримінальна справа №12800034/3 стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.368, ч. 2 ст.15, ч.4 ст. 368 КК України по епізодах вимагання грошових коштів 01.02.2012у ОСОБА_17 , у грудні2011року, 08.02.2012та 22.02.2012у ОСОБА_18 , 22.02.2012у ОСОБА_19 .. Вона об`єднана з іншою справою під № 12800034.

12.03.2012 ОСОБА_1 затримано впорядку ст.115КПК України (в редакції 1960 року) у службовому кабінеті у АДРЕСА_1 , де також був проведений обшук, після чого його направили для утримання в камері ізолятора тимчасового утримання Сумського міського управління УМВС України в Сумській області.

15.03.2012Зарічним районним судом м. Суми ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, ухвалою суду від 11.05.2012 ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців (до 12.07.2012) (Т.1 а.с.129-130).

З 15.03.2012 до 22.09.2012 року ОСОБА_1 утримувався під вартою у «Сумському слідчому ізоляторі», після чого 22.09.2012 був етапований до Харківського слідчого ізолятору згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2012 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2012 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання та звільнено з-під варти із зали суду. Зазначене відображено у довідці, складеної начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківської УВП (№ 27) Блудовою Н.М. (т.1 а.с.54, т. 2, а.с.192).

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч.3ст.368,ч.2ст.15ч.3ст.368,ч.2ст.15,ч.4ст.368,ч.3ст.364,ч.2ст.365КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вини, скасовано арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Сумської області на майно виправданого ОСОБА_1 . Постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади скасовано (Т.1 а.с.55-60, додаток до висновку експерта № 6885 в Т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу прокурорів задоволено частково, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року в частині виправдання ОСОБА_1 у злочині, передбаченому ч.2 ст.365 КК України направлено на додаткове розслідування прокурору Сумської області, в решті вирок суду від 17.01.2015 залишено без змін (т. 1, а.с.60-68, Т.3 а.с.40-60).

Постановою СУ територіального управління ДБР, розташованого в м.Полтаві від 12.05.2020 року кримінальне провадження № 62020170000000203 від 20.03.2020, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України (Т.1 а.с.69-71).

Таким чином ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством протягом 8 років 3 місяців, з яких 263 дні (8 місяців та 23 дні) був незаконно позбавлений волі, протягом тривалого часу незаконно був позбавлений можливості зателефонувати своїм близьким та родичам, приймати участь у вихованні своєї доньки, спілкуватися і надавати допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, хворіли та потребували його допомоги.

ОСОБА_1 незаконно обвинувачений у вчиненні злочинів з провини посадових осіб прокуратури Сумської області, знаходячись під вартою в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» був позбавлений елементарних умов життя. Він утримувався в камері № 37, розміром 19,28 м2 , в якій утримувалося 8 осіб, що підтверджено довідкою щодо технічних характеристик камери № 37 (т. 1, а.с. 131-132).

Згідно копії особової справи підозрюваного ОСОБА_1 , знаходячись під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» останній незаконно перебував у карцері без відповідної постанови суду.

Відповідно наказу Державної податкової служби України №64-0 від 15.03.2013 ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми (Т.2 а.с.35).

Наказом Головного управління міндоходів у Сумській області № 20-0 від 30.07.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми у зв`язку з виправдовувальним вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 16.07.2015 (Т.2 а.с.36).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 195-о від 25.08.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу протидії несплати податків ризиковими суб`єктами господарської діяльності оперативного управління ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (Т.2 а.с.37).

За час відсторонення та після поновлення на посаді заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, що підтверджується довідкою ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області № 64801/Т/48-19-05-23від 19.11.2015року (Т.2 а.с.38, 48, 49).

Таким чином, незаконне перебування під слідством, яке відбувалось за вкрай тяжких психотравмуючих обставин, які порушували честь позивача ОСОБА_1 , його гідність як чоловіка та офіцера, а також завідомо несправедливе обвинувачення та сфабриковані підстави притягнення до кримінальної відповідальності потягли за собою страждання від завідомо несправедливого тиску на невинуватого за допомогою усієї державної машини, яка наполегливо намагалася переконати у винуватості. Суб?єктивне усвідомлення правдивості своїх тверджень та об?єктивне примушування змінити свої переконання, призводили до протиріч між картиною світу, яку позивач бачив, та тією, яку нав?язували правоохоронці, що не могла не відобразитись негативними наслідками на його психіці та фізичному стані, не могло не завдати фізичних та психічних страждань.

Внаслідок незаконного порушення кримінальних справ, незаконного пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході досудового слідства обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відстороненні від роботи (посади) та інших процесуальних дій, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», що обмежили права позивача, суд вважає доведеним той факт, що йому було завдано значної моральної шкоди.

Позивач мав прекрасний кар`єрний ріст, але у зв`язку з незаконним затриманням та сфабрикованою справою кар`єра його практично завершилася.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 6885 від 10.10.2022 року ситуація, що досліджується за цивільною справою № 642/4335/21 була для ОСОБА_1 психотравмувальною. ОСОБА_1 внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, накладення арешту на майно, застосування до нього міри запобіжного заходу взяття і тримання під вартою з 12.03.2012 по 29.11.2012, особисте зобов`язання з 29.11.2012 по 13.12.2016 року, відсторонення від посади, а також обставин, пов`язаних із цим) спричинені страждання (моральна шкода). Можливий орієнтований розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 може складати 360 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду (Т.3 а.с.215-243).

Згідно висновку судової економічної експертизи № 138/3677-3681 від 09.02.2023, грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату складає у загальному розмірі: 235489, 06 грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Відпустки,які належалиОСОБА_1 за2011,2012,2013,2014.2015.2016було фактично надано і оплачено в період листопад2015- 2016рік.

Загальна сума матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні відпусток ОСОБА_1 за2011,2012,2013,2014обчислена в розмірі 4 244,00грн, з разовою виплатою і згідно п.2. Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003№1078, та згідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001№ 159, індексації та компенсації не полягає.

Станом на січень2023загальна сума інфляційних втрат втраченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 складає загальну суму 136301,23 грн.

Сума правової допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_20 в розмірі 12000 грн., як фактично оплачену 09.08.2012, та загальна сума витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_1 за період з2012по2021(включно) з урахуванням інфляційних втрат станом на січень2023, складає -514 041,51грн., в тому числі: 164163 грн. - витрати на правову допомогу за період з2012по2021(включно); 349 878.51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з2012по2021(включно) станом на січень2023. (Т.4 а.с.24-38)

Допитана по справі у якості свідка ОСОБА_21 зазначила, що вона давно знає ОСОБА_1 як порядну людину і грамотного фахівця, є сусідкою, перебуває в дружніх стосунках, діти навчалися разом в одній школі. Після затримання і арешту ОСОБА_1 у березні 2012 року, було багато розмов відносно цієї події, були статті в ЗМІ негативного змісту про нібито отримання ним хабарів, що підривало авторитет, репутацію ОСОБА_1 серед громадян, в школі цькували його доньку, дружина постійно позичала гроші на адвокатів та передачі в СІЗО, внаслідок чого виникли дуже великі борги за квартиру, сім`я розпалася, донька постійно хворіла, знає, що ОСОБА_1 знімав кімнату в гуртожитку, так як ніде було жити. Вважає, що це провина посадових осіб правоохоронних органів, які незаконно позбавили ОСОБА_1 волі, підірвали його авторитет, ділову репутацію, все це негативно вплинуло на життя позивача.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_1 перебували в одній камері в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з вересня 2012 близько 3 місяців. Камера була дуже маленька, в аварійному стані, в ній перебувало 6 осіб, хоча призначена для 2 осіб. Адміністрація Харківського слідчого ізолятора сплановано тиснула на ОСОБА_1 , щоб він співпрацював з органами, було дуже велике психоемоційне навантаження, постійно вночі проводили обшуки, цілими днямі ОСОБА_1 перебував на допитах, його не годували, не давали води, били, катували, приводили до камери побитого, спали по черзі, так як не хватало ліжок, в камері була антисанітарія, щури бігали. ОСОБА_1 намагався відстоювати свої права.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що знає ОСОБА_1 дуже давно, ще з часів служби в « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зустрілися в одній камері в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Пояснив, що на нього тиснула адміністрація, щоб ОСОБА_1 влаштувати терор, щоб останній погодився на співпрацю з органами. Камера була в аварійному корпусі з клопами та щурами. Частот ОСОБА_1 приводили до камери побитого. Адміністрація СІЗО вночі в масках били дубинками, викидували речі на підлогу, ставили на коліна, принижували, провокували конфлікти між сокамерниками.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_1 , разом перебували в камері № 649 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Адміністрація СІЗО створювала жахливі умови перебування в камері, щоб сокамерники вплинули на ОСОБА_1 , щоб той визнав свою провину, був психологічний тиск, били ОСОБА_1 , викрадали речі, поміщали до карцеру, не давали їжу та воду.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що навесні 2012 року, точну дату не пам`ятає, познайомився з позивачем ОСОБА_1 в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», якого помістили в камеру до нього. ОСОБА_1 був побитий, скаржився на болі, але йому адміністрація СІЗО не надавала ані медичну допомогу, ані ліки для самостійного лікування, які передавала родина позивача. Перебували в одній камері біля півроку, камера розрахована на 8 осіб, але в ній перебувало 12 осіб, спали по черзі, так як не вистачало ліжок, ОСОБА_1 взагалі спав на підлозі. Співкамерників позивача та свідка неодноразово викликала адміністрація ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для співпраці з ними, щоб вони вплинули шляхом психологічного тиску або фізичного впливу на ОСОБА_1 , неодноразово проводили вночі обшуки, щоб останній підписав якісь документи та визнав свою вину у вчиненні злочинів, які він не скоював. Помічав, що позивач після допитів приходив до камери побитий, з сінцями, на питання, що трапилося, пояснював, що його били боксерськими рукавичками в живіт або інші частини тіла та вибивали зізнання.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції Українивизначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьоїстатті 23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотнезначення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 1 Законупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 цього Законуправо на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цимЗаконом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зп.5 ст.3 вказаного Закону у наведених встатті 1 Законувипадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі№ 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19 (провадження№ 61-18673св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження№ К/9901/17533/18).

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «згідно з частиною першою статті9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови […]».

Згідно з положенням п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно з положеннямистатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної нормизаконусвідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьоїстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Загальний час перебуванняпозивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить 8 років 3 місяців, з яких 263 дні (8 місяців та 23 дні) він утримувався під вартою в місцях позбавлення волі, де зазнав душевних страждань.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік»встановлено у 2023 році мінімальну заробітну платуу місячному розмірі з 1 січня - 6700 гривень.

Суд вважає, що сума моральної шкоди в розмірі 360 мінімальних розмірів заробітної плати, що діє на час розгляду справи, враховуючи фактичні обставини справи, визначена та розрахована експертом правильно та відповідає співрозмірності спричиненим душевним стражданням, втраті авторитету серед співробітників, громадян, порушенням соціальних і родинних зв`язків, тривалістю моральних страждань та вимушених змін у житті позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав.

Отже, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2412 000 грн. відповідно до Закону на день винесення рішення суду, розрахувавши вказану суму наступним чином: 360 м.з.п. Х 6700 грн. = 2412000 грн.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями (органів дізнання) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, (попереднього слідства) органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Пунктом першим Постанови КМУ «Про затвердження Положення про Державну Казначейську службу України» передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому ЗУ «Про відшкодування шкоди», виникає у особи в зазначених в Законі випадках.

Таким чином, відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а тому Державна казначейська служба України є тим органом, який здійснює списання коштів у разі стягнення цих коштів з держави.

Отже зазначені законодавчі норми спростовують доводи відповідача, викладені у відзиві.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо визначення розміру матеріальної шкоди суд приходить до наступного.

Так якза часвідсторонення тапісля поновленняна посадізаробітна плата ОСОБА_1 ненараховувалась,суд погоджуєтьсяз висновком судової економічної експертизи №138/3677-3681 від 09.02.2023, вважає його обґрунтованим та доведеним, тому вважає за необхідне стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату складає у загальному розмірі: 235489, 06 грн., яке складається з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Як передбаченост.15 ЦПК України- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1ст.133 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ст.3 ЗУ«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Згідно ч.1 ст.4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5ст. 135 ЦПК Українисума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст.137, ч. 7 ст.139та ч. 3 ст.141цьогоКодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістомст. 137 ЦПК України(1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3ст. 141 ЦПКпри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8ст.141ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 138/3677-3681 від 09.02.2023, сума правової допомоги, наданої адвокатом Мамедовим Е.А. огли в розмірі 12000 грн., як фактично оплачену 09.08.2012, та загальна сума витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_1 за період з2012по2021(включно) з урахуванням інфляційних втрат станом на січень2023, складає -514 041,51 грн., в тому числі: 164163 грн. - витрати на правову допомогу за період з2012по2021(включно); 349 878.51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з2012по2021(включно) станом на січень2023. (Т.4 а.с.24-38).

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказує про понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 125800 грн., які складаються з: 94800 грн. за період з 29.08.2020 (укладання договору) по 08.07.2021 (подання позовної заяви з додатками); 31000 за період з 08.07.2021 по 10.04.2023.

Але відповідновказаного висновку судової економічної експертизи № 138/3677-3681 від 09.02.2023, в розмір правової допомоги за період з 2012 по 2021 рік включно, експертом вже зараховано витрати за період з 29.08.2020 по 08.07.2021 рік. Тому суд не бере до уваги розрахунки позивача та його представника щодо витрат на правничу допомогу за вказаний період.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 09.07.2021 до Договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 50/20 від 28.09.2020, з моменту подання вказаної позовної заяви до суду, інтереси позивача ОСОБА_1 представляє Адвокатське об`єднання «Авангард» (Т.4 а.с.125).

Відповідно до акту № 2 здачі-приймання виконаних послуг від 10.04.2023 за договором про надання правової допомоги № 50/20 від 28.09.2020, вартість наданих послуг за період з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення складає 31000 грн., яка розрахована відповідно до п.3.4. Договору, Додаткової угоди № 1 від 20.10.2020 та Додаткової угоди № 2 від 09.07.2021 (а.с.Т.4 а.с.126).

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку що стягненню підлягають документально підтверджені обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 545041,51 грн., які складається з: 164 163 грн. витрати на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 349878,51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно) станом на січень 2023; 31000 грн. - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.

Частиною першою, другоюстатті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поряд з цим, відповідно до ст.ст.12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відноситься до основної засади судочинства відповідно (п. 3 ч. 1ст. 129 Конституції України).

Згідност.13ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2статті 77 ЦПК Українивизначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77, ч. 2 ст.78, ст.79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини другої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 4 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих стороною позивача доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому він перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого, що призвело до моральних страждань особи, таким чином суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог.

А відповідачі та треті особи не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо неспричинення моральної та матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розмірузадоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позовіна позивача; 3) у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За проведення судово-економічної експертизи № 138/3677-3681 від 09.02.2023 позивачем сплачено 18877 грн., що підтверджується актом розрахунку висновку експерта та рахунком № 45 від 12.01.2023 (Т.4 а.с.22, 36-37).

Вартість судово-психологічної експертизи № 6885 від 10.10.2022 складає 17555,61 грн., яка сплачена позивачем ОСОБА_1 відповідно акту № 6885 здачі-приймання висновку експерта та рахунку № 535 від 08.06.2022 (Т.3 а.с.200, 241-242).

Вартість висновку експертного економічного дослідження № 13914 від 03.03.2017, на підставі якого складено відповідну позовну заяву, складає 3963,60 грн. та підтверджується рахунком № 140 від 18.01.2017, який сплачено ОСОБА_1 (Т.2 а.с.40-48, 78)

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути зДержави України в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17555,61 грн, судові витрати за проведення експертного дослідження № 13914 у розмірі 3963,60 грн., судові витрати за проведення економічної експертизи у розмірі 18877 грн.

Судовий збір на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 176, 1166, 1167, 1176ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, треті особи: Служба безпеки України, ДУ «Харківській слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 360 (триста шістдесят) розмірів мінімальної заробітної плати в Україні (6700 гривень), прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду, тобто в загальній сумі 2412000 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату у загальному розмірі:235489,06 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять грн. 06 коп.) грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 545041,51 (п`ятсот сорок п`ять тисяч сорок одну грн. 51 коп.) грн., які складаються з: 164 163 грн. витрати на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 349878,51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно) станом на січень 2023; 31000 грн. - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертного дослідження розміру втрат заробітної плати № 13914 у розмірі 3963,60 (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17555,61 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 61 коп.) грн.

Стягнути зДержави Українав особі Державноїказначейської службиУкраїни шляхомсписання коштівз єдиногоказначейського рахункуДержавного бюджетуУкраїни накористь ОСОБА_1 судові витратиза проведенняекономічної експертизи у розмірі 18877 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Сергієнко Катерина Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 6324 від 28.06.2023, адреса: 61020, м.Харків, а/с 3504.

Відповідач: Держава в особі Державної казначейської служби України, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Прокуратура Сумської області, код ЄДРПОУ 03527891, місце знаходження: 40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, 33

Третя особа: Служба безпекиУкраїни, код ЄДРПОУ 00034074, місце знаходження: 01034, м.Київ, вул.Володимирська, 33.

Третя особа: Державна установа «Харківський слідчий ізолятор», код ЄДРПОУ 08564587, місце знаходження: 61093, м.Харків, вул.Полтавський Шлях, 99.

Третя особа: Державна установа «Сумський слідчий ізолятор», код ЄДРПОУ 08565090, місце знаходження: 40002, м.Суми, проїзд Гайовий, 19.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 12.10.2023

Суддя Наталя Петрова

Дата ухвалення рішення10.10.2023
Оприлюднено13.10.2023
Номер документу114100099
СудочинствоЦивільне
Сутьвідшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування

Судовий реєстр по справі —642/4335/21

Постанова від 27.03.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Постанова від 27.03.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 15.01.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 27.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 27.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 14.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Ухвала від 02.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Яцина В. Б.

Рішення від 10.10.2023

Цивільне

Ленінський районний суд м.Харкова

Петрова Н. М.

Рішення від 10.10.2023

Цивільне

Ленінський районний суд м.Харкова

Петрова Н. М.

Ухвала від 22.06.2023

Цивільне

Ленінський районний суд м.Харкова

Петрова Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні