Постанова

від 27.03.2024 по справі 642/4335/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/4335/21 Головуючий суддя І інстанції Бородіна О. В.

Провадження № 22-ц/818/262/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27березня 2024року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від10жовтня 2023року,у справіза позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-

в с т а н о в и в :

09липня 2021року доЛенінського районногосуду м.Харкова надійшлацивільна справаза позовом ОСОБА_1 до ДержавиУкраїна вособі Державноїказначейської службиУкраїни,Прокуратури Сумськоїобласті,третіособи:СБУ,ДУ «Харківськійслідчий ізолятор»,ДУ «Сумськийслідчий ізолятор»провідшкодування моральноїта матеріальноїшкоди,завданої незаконнимидіями органів,що здійснюютьоперативну-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством протягом 8 років 3 місяців, з яких 263 дні (8 місяців та 23 дні) - під вартою, в силу якого втрачено роботу, заробітну плату та понесено витрати на правову допомогу.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначив,що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з1994року до закінчення служби в жовтні2011року в ДСБЕЗ ГУ УМВСУ в Харківський області в спеціальному званні ст. лейтенанта міліції. За зразкове виконання службових обов`язків, розкриття резонансних справ, затримання особливо небезпечних злочинців позивач неодноразово заохочувався нагородами, подяками грошовими преміями та спеціальними званнями.

Наказом ДПА в Сумській області № 291-О від 20.10.2011 ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів державної податкової служби України та призначений на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми без доступу до таємних відомостей.

Згідно з наказом Державної податкової служби України № 629-О від 30.12.2011 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу старший лейтенант податкової міліції із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.

ОСОБА_1 на новому місці роботи позивач повністю реалізував свій потенціал та знання в боротьбі з економічними та корупційними злочинами, організовував та мобілізовував роботу свого відділу, що призвело до позитивного результату в оперативній роботі, якості збору матеріалів, розкритті резонансних справ щодо нанесення шкоди державі в особливо великих розмірах в сфері оподаткування, в т.ч. і керівників прокуратури Сумської області, УСБУ, керівників Сумського артилерійського училища та інших.

Позивач перебував на посаді тимчасово виконуючого обов`язку начальника відділу боротьби зі злочинами, вчиненими з використанням новітніх технологій Головного відділу податкової міліції м.Сум. Але, відносно нього сфабриковано обвинувачення за фактом подій, які ніколи не мали місця, за заявою осіб, які повинні були би притягнутими до кримінальної відповідальності за матеріалами, що були саме зібрані позивачем та за якими вже на той час було відкриті кримінальні справи.

ОСОБА_1 незаконно пред`явлено обвинувачення, затримано, заарештовано та поміщено в С130 на 263 дні. Вказані дії правоохоронних органів призвели до незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконне перебування під слідством в період з 12.03.2012року по 12.05.2020року, тобто 8 років 3 місяці (99 місяців), за які позивачу було піддано психотравмуючому впливу, що відобразилось на подальшому житті, призвело до незворотних змін у ньому, зруйнувало сімейні відносини, кар`єру, звичні відносини з родичами.

29.11.2012року постановою Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч.3ст.368,ч.2ст.15ч.3ст.368,ч.2ст.15,ч.4ст.368,ч.3ст.364,ч.2ст.365КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю вини. Скасовано постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади.

Постановою СУ територіального управління ДБР, розташованого в м.Полтаві від 12.05.2020 року кримінальне провадження № 62020170000000203 від 20.02.2020 щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно притягувався до кримінальної відповідальності на протязі 8 років 3 місяців - 99 місяців. Незаконне перебування під слідством, яке відбувалось за вкрай тяжких психотравмуючих обставин, які порушували честь позивача, його гідність як чоловіка та офіцера, а також завідомо несправедливе обвинувачення та сфабриковані підстави притягнення до кримінальної відповідальності потягли за собою страждання від завідомо несправедливого тиску на невинуватого за допомогою усієї державної машини, яка наполегливо намагалася переконати у винуватості.

Суб`єктивне усвідомлення правдивості своїх тверджень та об`єктивне примушування змінити свої переконання, призводили до протиріч між картиною світу, яку позивач бачив, та тією, яку нав`язували правоохоронці, що не могла не відобразитись негативними наслідками на його психіці та фізичному стані, не могло не завдати фізичних та психічних страждань.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного порушення кримінальних справ, незаконного пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході досудового слідства обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відстороненні від роботи (посади) та інших процесуальних дій, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», що обмежили його права, позивач вважає, що йому було завдано моральної (немайнової) шкоди, яку він оцінює: - 450 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення в якості обвинуваченого (повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); - 1 550 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою впродовж 9 місяців;- 1 200 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, впродовж 90 місяців;- 1 250 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності впродовж 99 місяців; - 800 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за втрату кар`єрних можливостей; - 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за зіпсування родинних та дружніх відносин; - 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю;

Крім того, позивач вважає, що йому було завдано матеріальної шкоди на суму 205364,90 грн. у зв`язку з втратою заробітної плати. Оскільки він був незаконно відсторонений від посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми без доступу до таємних відомостей наказом Державної податкової служби у Сумській області ДПСУ від 15 травня 2012 року №64-0, що підтверджується виправдовувальним вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2015 ), грошове забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 (день поновлення на посаді) з врахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату становить в загальному розмірі: 235489, грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн., що підтверджується висновком експерта № 138/3677-3681 від 09.02.2023.

До того ж, для захисту прав позивач звертався за правовою допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 345239,35 грн., яку він вважає за необхідне стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

11.08.2021 від представника відповідача Державної казначейської служби України Пузікова В.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, залучити у якості третіх осіб на боці відповідача СБУ, ДУ «Харківський слідчий ізолятор», ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

У відзиві представник відповідача зазначив, що Положенням про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМ України від 15.04.2015 №215, для Державної Казначейської служби України передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України у судах. В той же час такі повноваження має Міністерство юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою КМ України від 02.07.2015 №228. При цьому, Казначейство жодним чином не порушувало прав позивача, а тому стягнення з нього моральної шкоди є неправомірним.

Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 № 845. Також зазначено, що позивачем у позовній заяві розмір моральної шкоди визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та є надмірним відшкодуванням. Тоді як, відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно приводити до її збагачення.

Вважає, що матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки у діях відповідачів, а також відсутній причинний слідчий зв`язок між шкодою і протиправним діянням. Доказів вирішення питання відшкодування шкоди в установленому порядку позивачем не надано.

Також позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників органів досудового слідства моральної шкоди, яка згідно з ч.2 ст.23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Зазначено, що збитки відповідно до законодавства повинні бути відшкодовані за рахунок Державного бюджету Службою безпеки України, як особою, яка їх завдала.

3приводу понесенихпозивачем витратна правовудопомогу покримінальному провадженнюта визначеннясуми відшкодуваннявідповідач вказує,що необхідно виходитиз критеріюреальності адвокатськихвитрат (встановленняїхньої дійсностіта необхідності),а такожкритерію розумностіїхнього розміру,виходячи зконкретних обставинсправи тафінансового стануобох сторінвідповідно дост.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» порядокобчислення гонорару(фіксованийрозмір,погодинна оплата),підстави длязміни розміругонорару,порядок йогосплати,умови поверненнятощо визначаютьсяв договоріпро наданняправової допомоги.

При встановленнірозміру гонорарувраховуються складністьсправи,кваліфікація досвідадвоката,фінансовий станклієнта таінші істотніобставини.Гонорар маєбути розумнимта враховувативитрачений адвокатомчас. Разом зцим,долучені позивачемдо матеріалівсправи договорипро наданняправових послугадвокатів немістять обґрунтуваньскладності справи,у якій ОСОБА_1 надавалась правовадопомога,а такожпідтверджуючої інформації(доказів)кваліфікації ідосвіду адвоката,фінансового стануклієнта таінші істотніобставини.Таким чином,позивачем ненадано належнихта допустимихдоказів напідтвердження реальності,необхідності тарозумності витратна правовудопомогу укримінальному провадженніу розмірі345239,35грн. (Т.2 а.с.92-102).

18.08.2021 від представника відповідача керівника Сумської Обласної прокуратури О.Тубелець до суду надійшов відзив на позов, в якому вважає позов необґрунтованим та безпідставним, який не підлягає задоволенню. Вважають, що позовні вимоги про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 7 800 млн. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтовано завищеними. Зазначені твердження позивача стосовно заподіяння моральних втрат не доведено ним належними та достатніми доказами. Враховуючи обставини справи, характер моральних втрат, які зазнав позивач у зв`язку із кримінальним переслідуванням стосовно нього, виходячи із вимог розумності та справедливості, обґрунтованим є стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди на його користь у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди як розрахункову величину необхідно застосовувати мінімальну заробітну плату у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так як позивач перебував під слідством з 12.03.2012 по 16.06.2016 (4 роки 3 місяці 4 дні), то розмір моральної шкоди повинен рахуватися з врахуванням визначеної законодавством розрахункової величини виходячи з розміру мінімальної заробітної плати наступним чином: 6000 грн. х 51+ 6000/30 х 4 = 306800 грн.

Щодо вимог позивача про відшкодування заробітної плати за час відсторонення його від посади, вважає, що останнім не надано доказів на підтвердження самого факту відсторонення його від посади, зокрема відповідної постанови слідчого та наказу роботодавця. Визначений позивачем розрахунок розміру неодержаного за час відсторонення від роботи заробітку, виходячи із розміру посадового окладу станом на час подання позовної заяви у цій справі, не є таким, що ґрунтується на нормах законодавства, зокрема суперечить Положенню про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яке затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/4, порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Водночас ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження розміру середньомісячного заробітку станом на час відсторонення його від посади, а також не надано належного розрахунку заробітку, не одержаного позивачем за час його відсторонення від роботи. Таким чином, оскільки належними доказами позивачем не підтверджено заявлену до відшкодування суму неотриманого заробітку, вважають, що підстави для стягнення цих коштів відсутні. Витрати на правову допомогу вважає завищеними та такими, які не обґрунтовані та не доведені (Т.2 а.с.115-124).

03.04.2023 до Київського районного суду м.Полтави надійшла заява позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з Держави України в особі Державної казначейської Служби на користь ОСОБА_1 :

- 450 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення в якості обвинуваченого (повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення);

- 1 550 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою впродовж 9 місяців;

- 1 200 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання, впродовж 90 місяців;

- 1 250 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності впродовж 99 місяців;

- 800 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за втрату кар?єрних можливостей;

- 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за зіпсування родинних та дружніх відносин;

- 1 000 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю;

- 235 489,06 грн в якості відшкодування втраченої заробітної плати;

- 514 041,51 грн в якості відшкодування витрат на надання правової допомоги щодо захисту та покласти судові витрати на Державу Україна в особі Державної казначейської Служби (Т.4 а.с.47-59).

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 360 (триста шістдесят) розмірів мінімальної заробітної плати в Україні (6700 гривень), прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду, тобто в загальній сумі 2412000 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату у загальному розмірі:235489,06 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять грн. 06 коп.) грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 545041,51 (п`ятсот сорок п`ять тисяч сорок одну грн. 51 коп.) грн., які складаються з: 164 163 грн. витрати на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 349878,51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно) станом на січень 2023; 31000 грн. - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертного дослідження розміру втрат заробітної плати № 13914 у розмірі 3963,60 (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17555,61 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 61 коп.) грн.

Стягнуто зДержави Українав особі Державноїказначейської службиУкраїни шляхомсписання коштівз єдиногоказначейського рахункуДержавного бюджетуУкраїни накористь ОСОБА_1 судові витратиза проведення економічної експертизи у розмірі 18877 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн.

Судові витрати у вигляді судового збору віднесено за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Сумська обласна прокуратура посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення на його користь загальної суми 3232926,78 з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди шляхом прийняття рішення про зменшення розміру стягнуто суми до 342593,33 грн.

Апеляційна скарга мотивована наступними вимогами.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок її незаконного засудження.

Вказує, що матеріали, виділені судом з кримінальної справи №12800034 для організації проведення додаткового розслідування із суду надійшли у 2020 році та за результатами їх розгляду органом досудового розслідування кримінальне провадження №62020170000000203 від 20.03.2020 за ч.2 ст.365 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлення про підозру не здійснювалося, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, стосовно цього не застосовувалися.

За результатами досудового розслідування кримінальне провадження №62020170000000203 закрите слідчим 12.05.2020 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Вказане рішення слідчого наразі не скасоване, учасниками кримінального провадження не оскаржувалося.

Будь-яких доказів щодо обмежень, викликаних кримінальним переслідуванням у період з 16.06.2016 по 12.05.2020 позивачем не надано.

Отже фактично позивач перебував під слідством та судом з 12.03.2012 року по 16.06.2016 року. Зазначений період часу становить 4 роки 3 місяці і 4 дні.

З урахуванням наведеного вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди слід змінити, зменшивши її розмір з 2412000 грн до 343593,33 грн.

З приводу понесених позивачем витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та визначення суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Сергієнко К.С. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін.

Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі ретельно досліджених доказів та в рамках усталеної судово практики за аналогічних справ, при розгляді справи відсутні будь-які процесуальні порушення: усі учасники почуті, усі докази отримані та досліджені, а також рішення викладено із зазначенням в ньому кожного дослідженого доказу, на якому воно виснувано.

Зазначене суперечить підставам процесуального закону для перегляду доказів, переоцінки та зменшення суми стягнення.

Зауважує, що після скасування вироку вищенаведеною ухвалою апеляційного суду, в скасованій частині позивач знов набув статусу обвинуваченого, а в іншій частині залишився виправданим.

Вважає, що пропозиція апелянта щодо виключення вказаного строку з загального строку перебування позивача під слідством та судом є такою, що не відповідає приписам права та усталеній судовій практиці.

Вказує, що тривалість загального строку перебування під кримінальним переслідуванням 8 років 3 місяці та 23 дні.

Судом встановлено за необхідний рівень саме такі розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до фактичних обставин справи та наданих доказів.

Призначення розміру відшкодування в мінімальному розмірі, потягло б для суду обов`язок обґрунтування відхилення доказів моральних страждань.

Натомість за поточною справою судом досліджено докази та не знайдено причин їх відхилення, що виключає застосування мінімального рівня розміру відшкодування моральної шкоди.

Зауважує, що разом з позовною заявою позивачем було подано договір на надання правових послуг, додаткову угоду про погодження обсягу цих послуг та акт приймання-передачі наданих послуг станом на день подання позовної заяви, адже до її подання адвокатом здійснено підготовку доказів, які витребувались у різних установ, а також складалась сама позовна заява, клопотання про призначення експертизи, про виклик свідків тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити.

Відзив мотивовано тим, що оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, отже не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачу стверджуваними діями інших державної органів.

Вважає, що позовні вимоги до Держави Україна в особі Казначейства задоволені місцевим судом помилково.

Вважає, що експертний висновок підготовлений з урахування індексації затримки виплати не може бути прийнятий до уваги, оскільки ніякої затримки у виплаті з боку установи з якої звільнився позивач чи суду не було.

Затримка у визначенні судом суми відшкодування пов`язана з тим, що позивач звернувся до суду через 6 років, після набрання вироком законної сили.

Вказує, що суд всупереч вимогам ст.137 ЦПК України не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Вважає, що в числу приписів ч.2 ст.141 за ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті винятково з сторони у праві, однак не з державного бюджету України.

Відповідні судові витрати можуть бути стягнути саме з суб`єкта у зв`язку з протиправними діями якого подано позов, а не з Казначейства .

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не зовсім відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції своє рішенням мотивував тим, що загальний час перебуванняпозивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить 8 років 3 місяців, з яких 263 дні (8 місяців та 23 дні) він утримувався під вартою в місцях позбавлення волі, де зазнав душевних страждань.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік»встановлено у 2023 році мінімальну заробітну платуу місячному розмірі з 1 січня - 6700 гривень.

Суд вважав, що сума моральної шкоди в розмірі 360 мінімальних розмірів заробітної плати, що діє на час розгляду справи, враховуючи фактичні обставини справи, визначена та розрахована експертом правильно та відповідає співрозмірності спричиненим душевним стражданням, втраті авторитету серед співробітників, громадян, порушенням соціальних і родинних зв`язків, тривалістю моральних страждань та вимушених змін у житті позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав.

Отже, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2412 000 грн. відповідно до Закону на день винесення рішення суду, розрахувавши вказану суму наступним чином: 360 м.з.п. Х 6700 грн. = 2412000 грн.

Так якза часвідсторонення тапісля поновленняна посадізаробітна плата ОСОБА_1 ненараховувалась,суд погоджуєтьсяз висновком судової економічної експертизи №138/3677-3681 від 09.02.2023, вважає його обґрунтованим та доведеним, тому вважає за необхідне стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату складає у загальному розмірі: 235489, 06 грн., яке складається з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку що стягненню підлягають документально підтверджені обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 545041,51 грн., які складається з: 164 163 грн. витрати на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 349878,51 грн. - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно) станом на січень 2023; 31000 грн. - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з1994року до закінчення служби в жовтні2011року в ДСБЕЗ ГУ УМВСУ в Харківський області в спеціальному званні ст. лейтенанта міліції. За зразкове виконання службових обов`язків, розкриття резонансних справ, затримання особливо небезпечних злочинців позивач неодноразово заохочувався нагородами, подяками грошовими преміями та спеціальними званнями, що відображено у його Послужному списку (Т. 1, а.с.72-100).

Наказом ДержавноїПодаткової адміністраціїв Сумськійобласті № 291-О від 20.10.2011 ОСОБА_1 прийнято на службу до органів державної податкової служби України та призначено на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми без доступу до таємних відомостей (Т.2 а.с.34).

Згідно з наказом Державної податкової служби України № 629-О від 30.12.2011 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу старший лейтенант податкової міліції із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.

Постановою заступника прокурора Сумської області Підлубного К.В. від 12 березня 2012 року порушено кримінальну справу № 12800034 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_3 , його заступника ОСОБА_4 та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактами замахів на одержання хабарів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаних з їх вимаганням та перевищення службових повноважень, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, 368 ч.3, 365 ч.2 КК України.

Постановою заступника прокурора Сумської області Кулинича С.А. від 05 квітня 2012 року порушено кримінальну справу № 12800053 стосовно першого заступника начальника ДПІ в м. Суми начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції Кошеля А.П., начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції Левченка В.П. та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактом зловживання ними владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законам правам та законним інтересам громадян та інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України (Т.2, а.с.117).

Слідчим ОСОБА_5 23.04.2012порушена кримінальна справа № 12800034/2 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за ч. 3 ст.368, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 368, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 368 КК України по епізодах отримання з вимаганням 21.02.2012незаконної винагороди від ОСОБА_6 , вимагання коштів 14.02.2012у ОСОБА_7 , 23.02.2012у ОСОБА_8 та 07.03.2012у ОСОБА_9 . Зазначена справа об`єднана зі справою №12800034/2 під № l2800034.

27.04.2012слідчим порушена кримінальна справа №12800034/3 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.368, ч. 2 ст.15, ч.4 ст. 368 КК України по епізодах вимагання грошових коштів 01.02.2012у ОСОБА_10 , у грудні2011року, 08.02.2012та 22.02.2012у ОСОБА_11 , 22.02.2012у ОСОБА_12 .. Вона об`єднана з іншою справою під № 12800034.

Встановлено, що 12.03.2012 ОСОБА_1 затримано впорядку ст.115КПК України (в редакції 1960 року) у службовому кабінеті у м. Суми, площа Покровська, 2, де також був проведений обшук, після чого його направили для утримання в камері ізолятора тимчасового утримання Сумського міського управління УМВС України в Сумській області.

15.03.2012Зарічним районним судом м. Суми ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, ухвалою суду від 11.05.2012 ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців (до 12.07.2012) (Т.1 а.с.129-130).

З 15.03.2012 до 22.09.2012 року ОСОБА_1 утримувався під вартою у «Сумському слідчому ізоляторі», після чого 22.09.2012 був етапований до Харківського слідчого ізолятору згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2012 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2012 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання та звільнено з-під варти із зали суду. Зазначене відображено у довідці, складеної начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківської УВП (№ 27) ОСОБА_13 (т.1 а.с.54, т. 2, а.с.192).

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 368, ч. 3 ст. 364, ч.2 ст.365 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вини, скасовано арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Сумської області на майно виправданого ОСОБА_1 . Постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади скасовано (Т.1 а.с.55-60, додаток до висновку експерта № 6885 в Т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу прокурорів задоволено частково, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року в частині виправдання ОСОБА_1 у злочині, передбаченому ч.2 ст.365 КК України направлено на додаткове розслідування прокурору Сумської області, в решті вирок суду від 17.01.2015 залишено без змін (т. 1, а.с.60-68, Т.3 а.с.40-60).

Постановою СУ територіального управління ДБР, розташованого в м.Полтаві від 12.05.2020 року кримінальне провадження № 62020170000000203 від 20.03.2020, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України (Т.1 а.с.69-71).

Таким чином ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством протягом 8 років 2 місяці.

В ч. 1 та 2 ст.1176 ЦК Українивизначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У випадках, зазначених у ч. 1ст. 1Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,завдана шкодавідшкодовуєтьсявповномуобсязінезалежно від вини посадових осіб органів, щоздійснюютьоперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

В п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено право на відшкодування громадянинові моральної шкоди у наведених вст. 1 цього законувипадках, зокрема, закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

В чч.5 і 6ст. 4 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»закріплено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 2 і 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Тому висновок суду першої інстанції про порушення прав ОСОБА_1 у зв`язку з незаконними кримінальним переслідуванням, що завдало йому моральної шкоди,є правильним.

Проте, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанціїврахував положення ч.2 та 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», роз`яснення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України та взяв за основу обрахунку кількість місяців перебування позивача під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час розгляду справи і визначив сумувідшкодування в розмірі 241200 із розрахунку 360 мінімальних розмірів заробітної плати, що діє на час розгляду справи, враховуючи фактичні обставини справи, яка визначена та розрахована експертом.

Разом з тим, такий розмір має визначатись з урахуванням вимог розумності і справедливості такого відшкодування, оскільки мінімальний розмір такого відшкодування визначається вст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Дана норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування.

Положення про застосуванняЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерстваюстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою КМ України№215 від 15 квітня 2015 року,Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 62 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року №68490/1 «Станков проти Болгарії» оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума відшкодування встановлена законом.

Враховуючи викладене, в даному випадку слід зменшити розмір компенсації моральної шкоди, яка була завдану позивачу, до 656600 грн із розрахунку перебування позивача під слідством та судом 98 місяців х 6700 (мінімальна заробітна плата).

ОСОБА_1 був незаконно обвинувачений у вчиненні злочинів з провини посадових осіб прокуратури Сумської області, знаходячись під вартою в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» був позбавлений елементарних умов життя. Він утримувався в камері № 37, розміром 19,28 м2 , в якій утримувалося 8 осіб, що підтверджено довідкою щодо технічних характеристик камери № 37 (т. 1, а.с. 131-132).

Згідно копії особової справи підозрюваного ОСОБА_1 , знаходячись під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» останній незаконно перебував у карцері без відповідної постанови суду.

Відповідно наказу Державної податкової служби України №64-0 від 15.03.2013 ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми (Т.2 а.с.35).

Наказом Головного управління міндоходів у Сумській області № 20-0 від 30.07.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Суми у зв`язку з виправдовувальним вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 16.07.2015 (Т.2 а.с.36).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 195-о від 25.08.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу протидії несплати податків ризиковими суб`єктами господарської діяльності оперативного управління ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (Т.2 а.с.37).

За час відсторонення та після поновлення на посаді заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, що підтверджується довідкою ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області № 64801/Т/48-19-05-23від 19.11.2015року (Т.2 а.с.38, 48, 49).

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першоюстатті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК Українив інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України).

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК Українив інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України).

Статті1173,1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантованестаттею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції частково спростовують.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону 266/94-ВР, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд всупереч вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України не звернув увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди належить змінити.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норм матеріального та процесуального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харковавід10жовтня 2023 року змінити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 656 600 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату у загальному розмірі:235489,06 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять грн. 06 коп.) грн., які складаються з: грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 99187,83 грн.; індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 5753,82 грн.; компенсації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 123389, 66 грн.; компенсації індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2012 по 24.08.2015 у розмірі 7157,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 164 163 грн. витрати на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 31000 грн. - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертного дослідження розміру втрат заробітної плати № 13914 у розмірі 3963,60 (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17555,61 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 61 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України накористь ОСОБА_1 судові витрати за проведення економічної експертизи у розмірі 18 877 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 03 квітня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді - І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.