Постанова

від 05.10.2023 по справі 597/451/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/451/23Головуючий у 1-й інстанції Васильченко В.В. Провадження № 22-ц/817/889/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,

з участю секретаря - Романська К.М.

представника апелянта Голованова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №597/451/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року (ухвалене суддею Васильченко В.В., повний текст якого виготовлено 07 липня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» (далі - ТОВ «Агрополіс») про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що йому на підставі договору дарування від 13.01.2023 року належить земельна ділянка кадастровий №612208430001:01:001:0033 площею 1.2008 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час оформлення вказаного договору позивачу стало відомо, що 25.04.2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрополіс» було укладено договір оренди даної земельної ділянки на термін до 31.12.2023 року з правом пролонгації. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, номер запису про інше речове право 14377976 від 26.04.2016 року.

Позивач стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 25.04.2016 року не було підписано орендодавцем, оскільки, ОСОБА_4 є громадянкою Федеративної республіки Німеччина та у зазначений період часу не перебувала на території України.

Вважає договір оренди землі від 25.04.2016 року неукладеним, а тому його державна реєстрація повинна бути скасована та усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення від ТОВ «Агрополіс» до законного власника ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним позивач просив суд:

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, проведену на підставі договору оренди землі від 25.04.2016 року та скасувати запис, номер запису про інше речове право 14377976 від 26.04.2016 року;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, що розташована на території с.Іване-Золоте Чортківського р-ну Тернопільської області, шляхом її повернення власнику ОСОБА_2 .

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, проведену на підставі договору оренди землі від 25.04.2016 року та скасувати запис, номер запису про інше речове право 14377976 від 26.04.2016 року.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, що розташована на території с.Іване-Золоте Чортківського р-ну Тернопільської області, шляхом її повернення власнику ОСОБА_2 .

Стягнуто з ТОВ «Агрополіс» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073.60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Агрополіс» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 25.04.2016 року між ТОВ «Агрополіс» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.20 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033 на термін до 31.12.2023 року. Цей договір було підписано ОСОБА_5 особисто та зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України. Зобов`язання за договором виконуються належним чином, ТОВ «Агрополіс» користується земельною ділянкою та сплачує орендодавцю орендну плату.

Вказує, що права позивача на земельну ділянку не порушуються. Будь-яких господарських взаємовідносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрополіс» не має.

У зв`язку з наведеним просить рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

18 вересня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що ТОВ «Агрополіс» не надано доказів щодо підписання ОСОБА_5 спірного договору оренди землі від 25.04.2016 року.

Зазначає, що попередньому власнику ОСОБА_5 орендна плата не виплачувалась. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_5 отримувала орендну плату та не надано документ, яким вона уповноважувала. третіх осіб на отримання такої плати.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, однак належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

22.11.2022 року Заліщицьким районним судом Тернопільської області у справі №597/1341/22 ухвалено рішення про встановлення факту приналежності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жительці м. Гьокстер Федеративна Республіка Німеччина, державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №193180, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 17.03.2005 за №010564702296.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 13.01.2023 року, який посвідчено приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А., позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, розташованої на території с.Іване-Золоте Чортківського району Тернопільської області.

Під час оформлення договору дарування позивачу стало відомо, що 25.04.2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрополіс» укладено договір оренди земельної ділянки терміном до 31.12.2023 року з правом пролонгації. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, номер запису про інше речове право 14377976 від 26.04.2016 року.

13.01.2023 року ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Агрополіс» надіслано вимогу про усунення перешкод власнику у використанні земельної ділянки, в якій було вказано, що вона договір оренди земельної ділянки від 25.04.2016 року не підписувала, оскільки в зазначений період не перебувала на території України та не уповноважувала третіх осіб вчиняти будь-які дії від її імені.

На вказаний лист ТОВ «Агрополіс» надано відповідь від 27.02.2023 року про те, що ОСОБА_3 особисто підписала договір оренди землі від 25.04.2016 року.

Станом на 2016 рік ОСОБА_4 згідно паспорту НОМЕР_2 , який виданий Окружним центром Гьокстер 22 грудня 2014 року, дійсний до 21 грудня 2024 року, є громадянкою Федеративної Республіки Німеччина.

З копії закордонного паспорта ОСОБА_8 з відмітками про перетин кордону вбачається, що в ньому є відтиски штампів про перетин кордону у 2016 році, а саме, перетин кордону 25.06.2026 року митниця Грушів, 16.07.2016 року митниця ОСОБА_9 та перетин кордону на територію України 24.12.2016 року - митниця Краківець (сторінка 31 паспорта).

В інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зроблено запис про відомості суб`єкта іншого речового права - Орендодавець ОСОБА_2 , згідно укладеного договору оренди землі від 25.04.2016 року на земельну ділянку загальною площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, строком до 31.12.2023 року.

Листом-повідомленням від 16.01.2023 року повідомлено ТОВ «Агрополіс» про те, що ОСОБА_2 має намір самостійно обробляти земельну ділянку загальною площею 1.2008 га, кадастровий номер 6122084300:01:001:0033, розташовану на території с.Іване-Золоте Чортківського району Тернопільської області і використовувати її для власних потреб на свій розсуд, а також просить утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Велика Палата Верховного Суду в справі №145/2047/16-ц від 01 червня 2020 року виснувала, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п.71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п.96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п.81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред?явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96).

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 стерджував, що договір оренди земельної ділянки від 25.04.2016 року між ТОВ «Агрополіс» та ОСОБА_3 не було підписано, оскільки остання є громадянкою Федеративної республіки Німеччина, у зазначений період не перебувала на території України. Вважає договір оренди неукладеним, а тому його державна реєстрація повинна бути скасована та усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення від ТОВ «Агрополіс» до законного власника ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з копії закордонного паспорта ОСОБА_8 з відмітками про перетин кордону вбачається перетин кордону 25.06.2016 року митниця Грушів, 16.07.2016 року митниця ОСОБА_9 , та перетин кордону на територію України 24.12.2016 року.

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не могла підписувати договір оренди землі від 25.04.2016 року та не уповноважувала на це третіх осіб.

Отже договір оренди землі від 25.04.2016 року ОСОБА_4 з ТОВ «Агрополіс» не укладала, а тому необхідно усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом її повернення, відповідно до ст. 391 ЦК України, та скасування державної реєстрації для реального відновлення порушеного права.

Доводи апелянта щодо виплати орендної плати ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє, оскільки судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ТОВ «Агрополіс» орендодавцю виплачувалась орендна плата.

Твердження апелянта про те, що договір оренди землі від 25.04.2016 року є чинним та не визнавався недійсним, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» залишити без задоволення.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 11 жовтня 2023 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: С.І. Дикун

М.В. Хома