Ухвала

від 21.09.2023 по справі 752/14476/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14476/23

Провадження №1-кс/752/7452/23

У Х В А Л А

про арешт майна

21.09.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100000000646 від 15.06.2023 року, внесене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , подане в порядкуглави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням пронакладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 08.09.2023-09.09.2023 рр., за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 35.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, прокурором зазначено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100000000646 від 15.6.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 ККУкраїни.

З метою належного зберігання речових доказів та уникнення ризиків щодо їх втрати, зміни, знищення, прокурор пропонує накласти арешт, на майно, вилучене під час проведення обшуку 08.09.2023-09.09.2023 року за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 35.

В судовому засіданні прокурор клопотання підпримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення даного клопотання.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено, що СУ ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000646 від 15.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 ККУкраїни.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2023 року до слідчого управління надійшла заява від ОСОБА_6 , в якій зазначено, що відносно нього були вчинені шахрайські дії, в результаті яких йому було завдано збитків в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчогосудді Голосіївськогорайонного судум.Києва від31.08.2023року наданодозвіл напроведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення станків для обробки деревини, які перебували на балансі ПП "Бріз--Д.Т", матеріалів (деревина, сировина для виготовлення ламелів, ламелі), інформації, яка міститься на - ПЕОМ, системних блоках, мобільних терміналах та сім-картках, планшетах, жорстких дисках, флеш-картках, картках-пам`яті, серверах, переносних носіях інформації, документів, пов`язаних із діяльністю ПП "Бріз-Д.Т", підтвердження грошових переказів, паперових носіїв інформації, в тому числі чорнові записи, блокноти, щоденники, які зберегли на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

08.09.2023-09.09.2023 року на підставі вказаної ухвали слідчого судді було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого були вилучено речі та майно, зазначене в клопотанні прокурора.

Постановою від 03.09.2023 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_7 виявлені речі та документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

11 вересня 2023 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 поштою надіслав до суду клопотання про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 08.09.2023-09.09.2023 рр., за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 35, зокрема предметів, технічного обладання та документів з метою збереження речових доказів.

При цьому, доводи сторони обвинувачення про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу є непереконливими.

На переконання суду, стороною обвинувачення належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а постанова органу досудового розслідування про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить суто формальний характер, також не доведено, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 12023100000000646 від 15.06.2023 року.

З огляду на наведене, клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, вилученогопід час проведення обшуку 08.09.2023-09.09.2023рр.,за адресою: м.Вінниця,вул.Чехова,35, у кримінальному провадженні № 12023100000000646 від 15.06.2023 р. - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя