Ухвала

від 12.10.2023 по справі 338/818/22

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/818/22

12 жовтня 2023 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника потерпілих ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР 11 листопада 2020 року за N 12020090180000786, які надійшли з Івано-Франківської обласної прокуратури за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки злочин передбачений ч.3 ст. 187 КК України було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого. ОСОБА_4 обгрутуновано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України. Матеріальна шкода спричинена потерпілим вказаними злочинами, обвинуваченим ОСОБА_4 не відшкодована. На цей час продовжує існувати ризик, передбачений у пункті 5 частини першої статті 177Кримінального процесуального кодексуУкраїни. ОСОБА_4 не працює, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, зокрема 20 липня 2011 року був засуджений за ч.2 ст. 289 та ст. 290 КК України. Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленому ризику. Вказує, що 15 жовтня 2023 року спливає строк тримання під вартою обвинуваченого та в межах цього строку неможливо завершити розгляд кримінального провадження.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Пояснив, що прокурор не долучив доказів, які його обгрунтовують, а саме щодо існування на цей час ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також прокурор не надав доказів, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку підзахисного. Вказує, що у минулому судовому засіданні було допитано потерпілого ОСОБА_9 , який дав показання, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, насильство, яке є небезпечним для життя, до нього не застосувалось.

Просив суд відповідно до положень ст. 194 КПК України застосувати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме у виді застави розміром 100 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 286400 грн.

Представник потерпілих ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора вказуючи на ті обставини, що матеріальна шкода спричинена потерпілим вказаними злочинами, а саме ТДВ «Надвірнянський кар`єр Карпати» у розмірі 2246157 грн. та ОСОБА_10 у розмірі 427545 грн. обвинуваченим ОСОБА_4 не відшкодована. Просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та не застосовувати запобіжний захід у виді застави у розмірі 286400 грн., оскільки вона не відповідає розміру спричиненої матеріальної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи адвоката ОСОБА_5 .

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати, обрати або продовжитизапобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положеннями глави 18, зокрема ч.1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Встановлено,щоухвалою слідчогосудді Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від31травня 2022року ОСОБА_4 застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою. З того часу ухвалами (слідчого судді) суду вказаний строк продовжувався та в останнє ухвалою суду від 16 серпня 2023 року, продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 жовтня 2023 року.

Завершити розгляд вказаного кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою суд вважає не можливим, оскільки судовий розгляд справи триває та досліджуються письмові докази сторони обвинувачення.

Враховуючи зміст ст. ст.177,178,183,199 КПК України, суд при розгляді клопотання про обрання (продовження) строкутриманняпідвартоюповинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст.187,ч.3ст.289ККУкраїни за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

При цьому, суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 є особою в силу ст. 89 КК України не судимою, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме був засуджений 20 липня 2011 року за ч.2 ст.289 та ст.290 КК України, не працює та на цей час обвинувачується у вчиненні аналогічних корисливих злочинів.

Вказані обставини у сукупності дають підстави суду вважати, що існує ризик передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що судове провадження в цьому кримінальному провадженні не завершено, строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає, проте ризик, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, продовжує існувати та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаному ризику.

При цьомусуд враховує обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень , їх тяжкість та суспільну небезпечність, спричинені наслідки у вигляді завдання значної майнової шкоди, яка не відшкодована потерпілим, а також можлива міра покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ч. 1ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд не знаходить підстав, які б слугували для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження тримання під вартою. Відтак, оцінивши мету застосування запобіжного заходу, зокрема забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового провадження строком на 60 днів.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

При цьому суд враховує ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України, обов`язковою ознакою якого є застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

За таких обставин, суд не вбачає підстав, щодо застосування запобіжного заходу у виді застави та не визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів по 11 грудня 2023 року (включно), без визначення розміру застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: