Ухвала

від 30.01.2024 по справі 338/818/22

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/818/22

30 січня 2024 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів з визначенням розміру застави 300 прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб, оскільки злочин передбачений ч.3 ст. 186 КК України було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого. ОСОБА_4 обгрутуновано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України. Матеріальна шкода спричинена потерпілим за ч.3 ст. 289 КК України розмір якої перевищує 3000000 грн. обвинуваченим ОСОБА_4 не відшкодована. На цей час продовжує існувати ризик, передбачений у пункті 5 частини першої статті 177Кримінального процесуального кодексуУкраїни. ОСОБА_4 не працює, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів. Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленому ризику.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. Вказує, що на сьогоднішній день, прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб, складає 3028 грн., а тому 300 прожиткових мінімумів буде становити 908400 грн. Наголошує, що вказаний розмір застави завідомо непомірний для обвинуваченого. Мета застави є не можливе відшкодування збитків про що наголошує сторона обвинувачення, а забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, забезпечення його присутності у судовому засіданні. Прокурор у клопотанні не обгрунтував, чому менший розмір застави не може гарантувати виконання обов`язків визначених ухвалою суду від 08 грудня 2023 року. В обвинуваченого є цивільна дружина та малолітній син, який хворіє та потребує витрат на лікування. Дружина має тимчасові заробітки. Обвинувачений не має певних активів та стороною обвинувачення не доведено, що останній у може внести заставу у вказаному у клопотанні розмірі. Ті обставини, що ОСОБА_4 до цього часу не вніс розмір застави визначений ухвалою суду від 08 грудня 2023 року свідчить про її непомірність. Просив суд, враховуючи те що обвинувачений ОСОБА_4 не працює та майже 2 роки перебуває під вартою, щоб розмір застави не був завідомо непомірним для обвинуваченого, визначити розмір застави 150 прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб, що становить 454000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та їх захисники підтримали доводи адвоката ОСОБА_5 .

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати, обрати або продовжитизапобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положеннями глави 18, зокрема ч.1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Встановлено,щоухвалою слідчогосудді Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від31травня 2022року ОСОБА_4 застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою. З того часу ухвалами (слідчого судді) суду вказаний строк продовжувався та в останнє ухвалою суду від 08 грудня 2023 року, продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 лютого 2024 року та визначено розмірзастави урозмірі 300(трьохсот)прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає805200грн. на час постановлення ухвали.

Завершити розгляд вказаного кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою суд вважає не можливим, оскільки судовий розгляд справи триває .

Враховуючи зміст ст. ст.177,178,183,199 КПК України, суд при розгляді клопотання про обрання (продовження) строкутриманняпідвартоюповинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 3 ст.186,ч.3ст.289ККУкраїни за більш тяжкий із яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

При цьому, суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 є особою в силу ст. 89 КК України не судимою, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме був засуджений 20 липня 2011 року за ч.2 ст.289 та ст.290 КК України, не працює та на цей час обвинувачується у вчиненні аналогічних корисливих злочинів.

Вказані обставини у сукупності дають підстави суду вважати, що існує ризик передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що судове провадження в цьому кримінальному провадженні не завершено, строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає, проте ризик, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, продовжує існувати та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаному ризику.

При цьомусудвраховує обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень , їх тяжкість та суспільну небезпечність, спричинені наслідки у вигляді завдання значної майнової шкоди, яка не відшкодована потерпілим, а також можлива міра покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ч. 1ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд не знаходить підстав, які б слугували для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження тримання під вартою. Відтак, оцінивши мету застосування запобіжного заходу, зокрема забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового провадження строком на 60 днів.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4ст. 183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо:

1) злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2)злочину, який спричинив загибель людини;

3) особи, щодо якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) злочину, передбаченого ст. ст. 255-255-3КК України;

5) особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Також під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст.177та178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. ст. 629-631КПК України.

Наведене вище свідчить про те, що, крім випадків, визначених у ч. 4ст. 183 КПК України, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є обов`язковим і невід`ємною частиною судового рішення про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв`язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.

Суд, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, враховуючи, що хоча ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства за ч.3 ст. 186 КК України, про те потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будь-яких претензій до обвинуваченого не мають, шкода спричинена кримінальним правопорушенням їм відшкодована, про що вони подали відповідні заяви.

Таким чином, у даному провадженні згадані вище обставини, передбачені ч. 4ст. 183 КПК України,євідсутніми,черезцесуд припостановленнісудовогорішення пропродовження ОСОБА_4 запобіжногозаходу увиглядітриманняпід вартоювважаєзаможливе визначитиостанньомурозмір заставиякальтернативнийзапобіжний захід.

Так, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

При визначенні розмірі застави суд враховує обставини кримінальних правопорушень, а також тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, розмір спричиненої шкоди, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу в тому числі наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, які з плином часу зменшуються, суд приходить до висновку, що, з урахуванням стадії судового розгляду даного кримінального провадження строку перебування під вартою обвинуваченого, визначена судом застава у розмірі 300 прожиткового мінімумудля працездатнихосіб є непомірною для обвинуваченого ОСОБА_4 .

З урахуваннямнаведеного тапрактики Європейськогосуду зправ людини,відповідно доякої розмірзастави повиненвизначатися тимступенем довіри,при якомуперспектива втратизастави,буде достатнімстримуючим засобом,щоб відбитиу особи,щодо якоїзастосовано заставу,бажання будь-якимчином перешкодитивстановленню істиниу кримінальномупровадженні,суд приходитьдо висновкупро доцільністьвизначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів, що складає (3028*200) = 605600, 00 грн., буде достатньою мірою, щоб гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У відповідності дост. 194 КПК України, на обвинуваченого також необхідно покласти обов`язки у разі внесення застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити- частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів по 30 березня 2024 року (включно).

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Визначити розмірзастави урозмірі 200(двохсот)прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає605600(шістсот п`ять тисяч шістсот)грн.у національнійгрошовій одиниціУкраїни,яка можебути внесенаяк самимпідозрюваним,так йіншою фізичноюабо юридичноюособою (заставодавцем)на депозитнийрахунок знаступними реквізитами: (банкотримувача:ДКС України,м.Київ,код отримувача:26289647,код_банкуотримувача:820172,номер_рахунку(IBAN):UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава, кримінальне провадження за №12020090180000786 від 11 листопада 2020 року, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом до суду;

2) не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає (с. Чукалівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області) без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

4) утриматися від спілкування з усіма свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7ст. 194 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: