Ухвала

від 08.12.2023 по справі 338/818/22

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/818/22

08 грудня 2023 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки злочин передбачений ч.3 ст. 186 КК України було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого. ОСОБА_4 обгрутуновано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України. Матеріальна шкода спричинена потерпілим за ч.3 ст. 289 КК України обвинуваченим ОСОБА_4 не відшкодована. На цей час продовжує існувати ризик, передбачений у пункті 5 частини першої статті 177Кримінального процесуального кодексуУкраїни. ОСОБА_4 не працює, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів. Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленому ризику. Вказує, що 11 грудня 2023 року спливає строк тримання під вартою обвинуваченого та в межах цього строку неможливо завершити розгляд кримінального провадження.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. Пояснив, що прокурор не долучив доказів, які його обгрунтовують, а саме щодо існування на цей час ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки те що обвинувачений ОСОБА_4 не працює не може свідчити про існування вказаного ризику, а тому він є абстрактним та належним чином не обгрунтованим стороною обвинувачення. Також прокурор не надав доказів, що інший альтернативний запобіжний захід у виді застави не зможе забезпечити належну поведінку підзахисного. При цьому звертає увагу суду, що стороною обвинувачення не заявлено такого ризику, як можливість обвинуваченого переховуватись від суду. Вказує, що потерпілі за ч.3 ст. 186 КК України жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не мають.

Просив суд, враховуючи те що обвинувачений ОСОБА_4 не працює та майже 2 роки перебуває під вартою, щоб розмір застави не був завідомо непомірним для обвинуваченого, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходуувигляді триманняпідвартою визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 - 100 прожиткових мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та їх захисники підтримали доводи адвоката ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_7 зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави та останній жодного разу його не порушував, що може свідчити про ті обставини, що вказаний альтернативний запобіжний захід у виді застави, може забезпечити також належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати, обрати або продовжитизапобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положеннями глави 18, зокрема ч.1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Встановлено,щоухвалою слідчогосудді Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від31травня 2022року ОСОБА_4 застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою. З того часу ухвалами (слідчого судді) суду вказаний строк продовжувався та в останнє ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року, продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 грудня 2023 року.

Завершити розгляд вказаного кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою суд вважає не можливим, оскільки судовий розгляд справи триває .

Враховуючи зміст ст. ст.177,178,183,199 КПК України, суд при розгляді клопотання про обрання (продовження) строкутриманняпідвартоюповинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 3 ст.186,ч.3ст.289ККУкраїни за більш тяжкий із яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

При цьому, суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 є особою в силу ст. 89 КК України не судимою, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме був засуджений 20 липня 2011 року за ч.2 ст.289 та ст.290 КК України, не працює та на цей час обвинувачується у вчиненні аналогічних корисливих злочинів.

Вказані обставини у сукупності дають підстави суду вважати, що існує ризик передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що судове провадження в цьому кримінальному провадженні не завершено, строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає, проте ризик, передбачений пунктом 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, продовжує існувати та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаному ризику.

При цьомусуд враховує обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень , їх тяжкість та суспільну небезпечність, спричинені наслідки у вигляді завдання значної майнової шкоди, яка не відшкодована потерпілим, а також можлива міра покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ч. 1ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд не знаходить підстав, які б слугували для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження тримання під вартою. Відтак, оцінивши мету застосування запобіжного заходу, зокрема забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового провадження строком на 60 днів.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4ст. 183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст. ст. 177та178КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо:

1) злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2)злочину, який спричинив загибель людини;

3) особи, щодо якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) злочину, передбаченого ст. ст. 255-255-3КК України;

5) особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Також під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст.177та178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. ст. 629-631КПК України.

Наведене вище свідчить про те, що, крім випадків, визначених у ч. 4ст. 183 КПК України, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є обов`язковим і невід`ємною частиною судового рішення про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв`язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.

Суд, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, враховуючи, що хоча ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства за ч.3 ст. 186 КК України, про те потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будь-яких претензій до обвинуваченого не мають, шкода спричинена кримінальним правопорушенням їм відшкодована, про що вони подали відповідні заяви.

Таким чином, у даному провадженні згадані вище обставини, передбачені ч. 4ст. 183 КПК України,є відсутніми,через цесуд припостановленні судовогорішення пропродовження ОСОБА_4 запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювважає заможливе визначити останньомурозмір заставияк альтернативнийзапобіжний захід.

Так, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 грн.

Враховуючи данні які характеризують особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, а також тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, розмір спричиненої шкоди за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст. 289 КК України, суд приходить до висновку, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів, що складає (2684*300) = 805200, 00 грн., буде достатньою мірою, щоб гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При визначенні саме такого розміру застави суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У відповідності дост. 194 КПК України, на обвинуваченого також необхідно покласти обов`язки у разі внесення застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити- частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів по 05 лютого 2024 року (включно).

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Визначити розмірзастави урозмірі 300(трьохсот)прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає805200(вісімсотп`ять тисячдвісті)грн.у національнійгрошовій одиниціУкраїни,яка можебути внесенаяк самимпідозрюваним,так йіншою фізичноюабо юридичноюособою (заставодавцем)на депозитнийрахунок знаступними реквізитами: (банкотримувача:ДКС України,м.Київ,код отримувача:26289647,код банкуотримувача:820172,номер рахунку(IBAN):UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава, кримінальне провадження за №12020090180000786 від 11 листопада 2020 року, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом до суду;

2) не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає (с. Чукалівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області) без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

4) утриматися від спілкування з усіма свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_4 ,що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7ст. 194 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: